Решение № 79260208, 16.01.2019, Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

16 січня 2019 року м. Рівне №460/2874/18

Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Комшелюк Т.О. за участю секретаря судового засідання Трохимчук А.М. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник Ільїн В.А.,

відповідача: представник Голос С.М.,

розглянувши в судовому засіданні адміністративну справу за позовом Житлово-комунального підприємства "Покровське" до Управління Держпраці у Рівненській області про визнання протиправними та скасування постанов,

В С Т А Н О В И В:

Житлово-комунальне підприємство «Покровське» (далі - позивач), звернулося до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Управління Держпраці у Рівненській області (далі - відповідач), про визнання протиправними та скасування постанов від 04.09.2018 про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № РВ 215/1338/000346/ІП-ФС, № РВ 215/1338/000347/ІП-ФС. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у постанові № РВ 215/1338/000347/ІП-ФС, підставою для застосування штрафної санкції визначено наявні помилки в табелі обліку робочого часу та відсутність забезпечення достовірного бухгалтерського обліку витрат на оплату праці. Зазначені норми права, які не визначають розміру накладеного адміністративного стягнення. Так, ч. 2 ст. 30 ЗУ «Про оплату праці» передбачає обов'язок роботодавця забезпечити достовірний облік виконуваної працівником роботи бухгалтерський облік витрат на оплату праці у встановленому порядку, але в даній нормі відсутнє визначення санкцій за порушення даного обов'язку. Крім того, приймаючи рішення, відповідач керувався ст. 53 ЗУ «Про зайнятість населення», яка не може бути застосована до виявлених порушень, оскільки не розповсюджується на дані правовідносини. Також відповідач, як підставу визначення штрафу, зазначає п.8 ч.2 ст. 265 КЗпП України, якої не існує. Постановою № РВ 215/1338/000346/ІП-ФС прийнято рішення про застосування фінансових санкцій за не дотримання підприємством вимог ст. 116, 117 КЗпП України, які регламентують строки виплати працівнику заробітної плати, та застосовано абзац 3 частини 2 статті 265 КЗпП України, яка передбачає настання відповідальності за порушення мінімальних державних гарантій в оплаті праці в 10-ти кратному розмірі від мінімальної заробітні плати, що на день прийняття відповідачем рішення становить 37 230,00грн. Однак, відповідачем визначено фінансову санкцію в розмірі 11 169грн. Враховуючи наведене, позивач уважає, що при прийнятті рішень відповідачем порушені норми матеріального права, що виразилось у їх неправильному застосуванні та визначенні міри відповідальності, тому такі рішення є протиправними та належать до скасування.

Відповідач подав до суду відзив на позовну заяву в якій зазначив, що у позивача було проведено інспекційне відвідування за наслідками якого винесений акт. В ході інспекційного відвідування встановлено порушення позивачем ч.2 ст.30 Закону України «Про оплату праці», а саме: ЖКП «Покровським» в особі начальника ОСОБА_3 незабезпечені: достовірний облік виконуваної працівником роботи, тобто допущенні помилки в табелі обліку робочого часу за травень 2018 року - невірно вказані відпрацьовані дні та години ОСОБА_4; достовірний бухгалтерський облік витрат на оплату праці; порушення ч.1 ст.116, ч.1 ст.117 КЗпП України: ЖКП «Покровським» для працівника ОСОБА_4 не проведено виплати всіх сум, що належить від підприємства в день звільнення та не проведений середній розрахунок заробітної плати за весь час затримки невиплачених сум по день фактичного розрахунку. На підставі акту перевірки були прийняті спірні постанови про застосування штрафу. Вказує, що при прийнятті спірних рішень, стаття 53 Закону України «Про зайнятість населення» не застосовувалась, а те, що така стаття зазначена у рішенні пояснюється тим, що типова форма постанови про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами, затверджена Наказом Міністерства соціальної політики України від 18.08.2017 № 1338 «Про затвердження форм документів, що складаються при здійсненні заходів державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, зайнятість та працевлаштування інвалідів». Зауважує, що розмір штрафів застосований у відповідності до вимог статті 265 КЗпП. Просить у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Позивач відповідь на відзив не подавав.

Справа розглянута судом за правилами спрощеного позовного провадження.

В судовому засіданні представник позивача надав пояснення, аналогічні викладеним у позові.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав позицію, викладену у відзиві на позов.

Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши подані суду письмові докази, суд виходить з наступного.

Так, правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов'язки та відповідальність суб'єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначені Законом України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» № 877-V (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі по тексту Закон №877).

Визначення терміну «державний нагляд (контроль), встановлення видів нагляду (контролю) наведені у ч.1 ст.1 Закону №877, а саме: державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб'єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.

Заходи державного нагляду (контролю) - планові та позапланові заходи, які здійснюються у формі перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та в інших формах, визначених законом.

Коло суб'єктів, які здійснюють такий нагляд (контроль) встановлені ст. 2 Закону №877, зокрема, ч.4, 5 вказаного закону зазначено, що заходи контролю здійснюються органами Державної фіскальної служби (крім митного контролю на кордоні), державного нагляду за дотриманням вимог ядерної та радіаційної безпеки (крім здійснення державного нагляду за провадженням діяльності з джерелами іонізуючого випромінювання, діяльність з використання яких не підлягає ліцензуванню), державного архітектурно-будівельного контролю (нагляду), державного нагляду у сфері господарської діяльності з надання фінансових послуг (крім діяльності з переказу коштів, фінансових послуг з ринку цінних паперів, похідних цінних паперів (деривативів) та ринку банківських послуг), державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зокрема державного нагляду (контролю) в галузі цивільної авіації - з урахуванням особливостей, встановлених Повітряним кодексом України, нормативно-правовими актами, прийнятими на його виконання (Авіаційними правилами України), та міжнародними договорами у сфері цивільної авіації.

Зазначені у частині четвертій цієї статті органи, що здійснюють державний нагляд (контроль) у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зобов'язані забезпечити дотримання вимог статті 1, статті 3, частин першої, четвертої, шостої - восьмої, абзацу другого частини десятої, частин тринадцятої та чотирнадцятої статті 4, частин першої - четвертої статті 5, частини третьої статті 6, частин першої - четвертої та шостої статті 7, статей 9, 10, 19, 20, 21, частини третьої статті 22 цього Закону.

Із аналізу вказаних правових норм слідує, що встановлене законом коло суб'єктів здійснює державний нагляд (контроль) у сфері господарської діяльності шляхом планових та позапланових заходів, формами яких є перевірки, ревізії, огляди, обстеження та в інші форми, визначені законом.

26.04.2017 Кабінет Міністрів України прийняв постанову №295, якою затвердив Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю та Порядок здійснення державного нагляду за додержанням законодавства про працю.

Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю визначає процедуру здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю (далі - об'єкт відвідування) (далі - Порядок).

Пунктом 2 вказаного Порядку встановлено, що державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці, зокрема, Держпраці та її територіальних органів.

Матеріалами справи підтверджується, що 10.08.2018 відповідачем прийнятий наказ №747 «Про проведення інспекційного відвідування з питань додержання законодавства про працю у ЖКП «Покровське».

На підставі наказу, 10.08.2018 було видане направлення № 681-71/09-27.

14.08.2018, за наслідками інспекційного відвідування, відповідачем складений акт №РВ215/1338/АВ.

Із акту інспекційного відвідування слідує, що в ході проведення заходів контролю, відповідачем встановлені порушення позивачем ч.2 ст.30 Закону України «Про оплату праці», а саме: ЖКП «Покровським» в особі начальника ОСОБА_3 незабезпечені: достовірний облік виконуваної працівником роботи, тобто допущенні помилки в табелі обліку робочого часу за травень 2018 року - невірно вказані відпрацьовані дні та години ОСОБА_4; достовірний бухгалтерський облік витрат на оплату праці; порушення ч.1 ст.116, ч.1 ст.117 КЗпП України: ЖКП «Покровським» для працівника ОСОБА_4 не проведено виплати всіх сум, що належить від підприємства в день звільнення та не проведений середній розрахунок заробітної плати за весь час затримки невиплачених сум по день фактичного розрахунку.

На підставі акту інспекційного відвідування, відповідачем прийнято 04.09.2018 постанови про накладення штрафу:

№ РВ215/1338/000346/ІП-ФС, якою, за порушення позивачем вимог частини 1 статті 116, частини 1 статті 117 КЗпП України, на підставі абзацу 3 частини 2 статті 265 Кодексу законів про працю України на Житлово-Комунальне Підприємство «Покровське» накладений штраф у розмірі 11169грн;

№ РВ215/1338/000347/ІП-ФС, якою, за порушення позивачем вимог частини 2 статті 30 Закону України «Про оплату праці», на підставі абзацу 8 частини 2 статті 265 Кодексу законів про працю України на Житлово-Комунальне Підприємство «Покровське» накладений штраф у розмірі 3723грн.

Доводи позивача про те, що ч.2 ст.30 Закону України «Про оплату праці» не визначає санкції за її порушення є прийнятними. При цьому відповідач не заперечує проти вказаних доводів.

Так, за змістом частини 2 статті 30 вказаного Закону, роботодавець зобов'язаний забезпечити достовірний облік виконуваної працівником роботи і бухгалтерський облік витрат на оплату праці у встановленому порядку.

Вказана норма права дійсно не встановлює санкцій за її порушення.

Однак, суд звертає увагу на наступне.

Відповідно до частини 1 статті 35 Закону України «Про оплату праці», контроль за додержанням законодавства про оплату праці здійснюється, зокрема, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю.

За приписами статті 36 вказаного Закону, за порушення законодавства про оплату праці винні особи притягаються до дисциплінарної, матеріальної, адміністративної та кримінальної відповідальності згідно з законодавством.

Із викладених норм права слідує, що у разі порушення норм Закону України «Про оплату праці», винні особи притягаються до дисциплінарної, матеріальної, адміністративної та кримінальної відповідальності згідно з законодавством.

Оскільки порушення, у спірних правовідносинах, встановлено відповідачем, як органом контролю за наслідками інспекційного відвідування, то у даному випадку настає адміністративна відповідальність об'єкта відвідування згідно з законодавством, яким є Кодекс законів про працю України.

Згідно із приписами частини 1 статті 265 КЗпП України, посадові особи органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, винні у порушенні законодавства про працю, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством.

Відповідно до вимог частини 2 статті 265 КзПП України, юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі:

фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення;

порушення встановлених строків виплати заробітної плати працівникам, інших виплат, передбачених законодавством про працю, більш як за один місяць, виплата їх не в повному обсязі - у трикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення;

недотримання мінімальних державних гарантій в оплаті праці - у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення;

недотримання встановлених законом гарантій та пільг працівникам, які залучаються до виконання обов'язків, передбачених законами України «Про військовий обов'язок і військову службу», «Про альтернативну (невійськову) службу», «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», - у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення;

недопущення до проведення перевірки з питань додержання законодавства про працю, створення перешкод у її проведенні - у трикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення;

вчинення дій, передбачених абзацом шостим цієї частини, при проведенні перевірки з питань виявлення порушень, зазначених в абзаці другому цієї частини, - у стократному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення;

порушення інших вимог трудового законодавства, крім передбачених абзацами другим - сьомим цієї частини, - у розмірі мінімальної заробітної плати.

Згідно із нормами частин 3-5 статті 265 КЗпП України, штрафи, накладення яких передбачено частиною другою цієї статті, є фінансовими санкціями і не належать до адміністративно-господарських санкцій, визначених главою 27 Господарського кодексу України.

Штрафи, зазначені у частині другій цієї статті, накладаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Штрафи, зазначені в абзаці другому частини другої цієї статті, можуть бути накладені центральним органом виконавчої влади, зазначеним у частині четвертій цієї статті, без здійснення заходу державного нагляду (контролю) на підставі рішення суду про оформлення трудових відносин із працівником, який виконував роботу без укладення трудового договору, та встановлення періоду такої роботи чи роботи на умовах неповного робочого часу в разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, в установі, організації.

Виконання постанови центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, покладається на органи державної виконавчої служби.

Сплата штрафу не звільняє від усунення порушень законодавства про працю.

В ході розгляду справи судом встановлено та підтверджено належними доказами, що порушення позивачем частини 2 статті 30 Закону України «Про оплату праці» полягало у допущенні помилки в табелі обліку робочого часу за травень 2018 року, а саме: невірно вказані відпрацьовані дні та години ОСОБА_4 (фактично відпрацьовано 9 робочих днів - 61год, вказано у табелі 8 робочих днів - 53год), як наслідок, роботодавець не дотримався достовірного бухгалтерського обліку витрат на оплату праці.

Вказане порушення підпадає під ознаки абзацу 8 частини 2 статті 265 КЗпП України, а саме: порушення інших вимог трудового законодавства, крім передбачених абзацами другим - сьомим цієї частини, відповідальність за яке встановлена у розмірі мінімальної заробітної плати.

З урахуванням наведеного вище, доводи позивача про відсутність відповідальності за виявлене порушення та відсутність абзацу 8 частини 2 статті 265 КЗпП України є безпідставними.

З приводу застосування відповідачем до даних спірних правовідносинах ст.53 Закону України «Про зайнятість населення», то такі факти в ході розгляду справи судом не встановлено та не підтверджено належними і допустимими доказами.

Разом з тим, суд звертає увагу на те, що постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 №509, затверджений Порядок накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення.

За змістом пунктів 1-2 Порядку, цей Порядок визначає механізм накладення на суб'єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбачених частиною другою статті 265 Кодексу законів про працю України та частинами другою - сьомою статті 53 Закону України «Про зайнятість населення».

Штрафи накладаються Головою Держпраці, його заступниками, начальниками управлінь і відділів Держпраці та їх заступниками (з питань, що належать до їх компетенції), начальниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками, керівниками виконавчих органів міських рад міст обласного значення, сільських, селищних, міських рад об'єднаних територіальних громад та їх заступниками (далі - уповноважені посадові особи).

За правилами пункту 8 зазначеного Порядку, постанова про накладення штрафу складається у двох примірниках за формою, встановленою Мінсоцполітики, один з яких залишається в уповноваженої посадової особи, що розглядала справу, другий - надсилається протягом трьох днів суб'єктові господарювання або роботодавцю, стосовно якого прийнято постанову, або видається його представникові, про що на ньому робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого представника. У разі надсилання примірника постанови поштою у матеріалах справи робиться відповідна позначка.

Наказом Міністерства соціальної політики України від 18.08.2017 № 1338 затверджені форми документів, що складаються при здійсненні заходів державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, зайнятість та працевлаштування інвалідів.

Суд зауважує, що форма спірної постанови відповідає типовій формі, затвердженої Наказом Міністерства соціальної політики України від 18.08.2017 № 1338. При цьому, вказана форма постанови застосовується також і у разі встановлення порушення статті 53 Закону України «Про зайнятість населення» (п.1 Порядку № 509), в зв'язку з чим законодавцем і зазначено ст.53 Закону України «Про зайнятість населення».

Щодо тверджень позивача про те, що у постанові № РВ215/1338/000346/ІП-ФС відповідачем невірно визначений розмір штрафних санкцій.

Як слідує із спірної постанови, за порушення позивачем вимог частини 1 статті 116, частини 1 статті 117 КЗпП України, на підставі абзацу 3 частини 2 статті 265 Кодексу законів про працю України на Житлово-Комунальне Підприємство «Покровське» накладений штраф у розмірі 11169грн.

Водночас, позивач стверджує, що абзацом 3 частини 2 статті 265 КЗпП України передбачено, що недотримання мінімальних державних гарантій в оплаті праці передбачає штраф у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.

Такі твердження позивача є помилковими, при цьому суд уважає за необхідне звернутися до загальних засад теорії права стосовно структури нормативно-правових актів.

Так, за загальним правилом, нормативно-правові акти, як офіційні письмові документи, створюються відповідно до усталених вимог.

Зокрема, це вимоги щодо реквізитів, до яких належать, зокрема: назва акта (загальна та індивідуальна), вказівка на суб'єкта прийняття, предмет регулювання, дата і місце його прийняття, підпис відповідальної посадової особи.

Також це вимоги щодо структури нормативно-правового акта, що залежить від його особливостей, виду.

Основними елементами нормативно-правових актів є:

преамбула - вступна частина акта, яка не містить норм права та у якій наводиться обґрунтування закону, визначаються його мета, завдання, а іноді проголошуються світоглядні положення;

статті або пункти - містять первинні елементи нормативно-правового акта - нормативні приписи (розпорядження).

У свою чергу, статті можуть поділятися на частини (часто вони позначаються цифрами; якщо не позначені, то частиною є окремий абзац), частини - на абзаци, пункти, підпункти.

Глави можуть виділятися у великих за обсягом актах.

Розділи об'єднують глави у великих за обсягом актах (може бути і навпаки - статті, пункти об'єднані в розділи, а вони - у глави).

Частини - найбільші підрозділи акта, присутні, як правило, у кодексах (загальна та особлива частини).

Суд звертає увагу на те, що частини у статті 265 КЗпП України, цифрами не позначені, а відтак, така частина є окремим абзацом.

Отже, частиною 2 і абзацом 1 статті 265 КЗпП України одночасно є: «Юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі:».

За наведених обставини, абзацом 3 частини 2 статті 265 КЗпП України визначено: «порушення встановлених строків виплати заробітної плати працівникам, інших виплат, передбачених законодавством про працю, більш як за один місяць, виплата їх не в повному обсязі - у трикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення».

Вказаний абзац і застосовано відповідачем за порушення частин 1 статей 116, 117 КЗпП України, а розмір застосованого штрафу відповідає вказаній у нормі права санкції.

Водночас, абзац «недотримання мінімальних державних гарантій в оплаті праці - у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення», на яке посилається позивач, є абзацом 4 частини 2 статті 265 КЗпП України.

За приписами статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи вищевикладене в його сукупності, суд приходить до висновку, що наведені відповідачем доводи та аргументи, а також надані докази на підтримання правомірності своїх дій, повністю спростовують посилання та твердження позивача, тобто правові підстави для визнання протиправними та скасування спірних постанов відсутні, в зв'язку з чим позовні вимоги позивача задоволенню не належать.

Судові витрати у порядку ст. 139 КАС України позивачу не відшкодовуються.

Керуючись статтями 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

В задоволенні адміністративного позову Житлово-комунального підприємства "Покровське" до Управління Держпраці у Рівненській області про визнання протиправними та скасування постанов Управління Держпраці у Рівненській області про накладення штрафів уповноваженими особами від 04 вересня 2018 року №РВ215/1338/000346/ІП-ФС та №РВ215/1338/000347/ІП-ФС відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасники справи:

1) позивач - Житлово-комунальне підприємство "Покровське" (33000, м. Рівне, вул. Гребінки, 8а, код ЄДРПОУ 31479172);

2) відповідач - Управління Держпраці у Рівненській області (33028, м. Рівне, вул. Лермонтова, 7, код ЄДРПОУ 39780243).

Повний текст рішення складений 18 січня 2019 року.

Суддя Комшелюк Т.О.