Решение № 79194363, 15.01.2019, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 січня 2019 року Справа № 160/8507/18 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді ОСОБА_1

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у м. Дніпро адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Державної податкової інспекції у Соборному районі Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення – рішення форми “Ф” №1210-13 від 28.07.2016р., -

ВСТАНОВИВ:

13 листопада 2018 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_2 до Державної податкової інспекції у Соборному районі Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення – рішення форми “Ф” №1210-13 від 28.07.2016р. Державної податкової інспекції у Соборному районі м. Дніпра Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області.

В обґрунтування позову позивач посилається на те, що 28.07.2016 року Державною податковою інспекцією у Соборному районі м. Дніпра Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області було винесено податкове повідомлення – рішення форми “Ф” №1210-13, яким визначено суму податкового зобов’язання з транспортного податку з фізичних осіб за 2016 рік ОСОБА_2 в розмірі 25000 грн. Позивач зазначає, що відповідно до приписів податкового законодавства оскаржуване податкове повідомлення – рішення складено з порушенням строків . Тому оскаржуване податкове повідомлення – рішення форми “Ф” №1210-13 від 28.07.2016 р. є незаконним та таким, що підлягає скасуванню.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.11.2018 року відкрито провадження в адміністративній справі, та призначено справу до розгляду без повідомлення (виклику) сторін. Розгляд справи розпочато з 10.12.2018 року.

10.12.2018 року представником відповідача до канцелярії суду подано відзив на адміністративний позов (вх. №58986/18), в якому відповідач заперечив проти позову та зазначив, що транспортний засіб позивача підпадає під об’єкт оподаткування, визначений п.п.267.2.1 п.267.2 ст.267 Податкового кодексу України, тому ОСОБА_2 зобов'язаний сплачувати транспортний податок.

Справа розглянута в межах строку розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, встановленого статтею 258 Кодексу адміністративного судочинства України – в межах шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Дослідивши всі документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 належить автомобіль марки Lexus GX 460 з об’ємом циліндрів двигуна 4608 куб. см., 2013 року випуску, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії САТ №657715.

З урахуванням зазначеної інформації згідно з підпунктом 54.3.3 пункту 54.3 ст. 54 ПК України та керуючись нормою п.п. 267.6.2 п.267.6 ст. 267 ПК України Державною податковою інспекцією у Соборному районі Головного управління ДФС у Дніпропетровській області сформовано та направлено позивачу податкове повідомлення - рішення від 28.07.2016 №1210-13 (форми "Ф"), відповідно до якого останньому визначено грошове зобов’язання з транспортного податку з фізичних осіб за 2016 рік у сумі 25000,00 грн.

Так, 1 січня 2015 року набрав чинності Закон України “Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи” від 28 грудня 2014 року №71-VIII (далі - Закон №71-VIII), яким шляхом викладення в новій редакції статті 267 Податкового кодексу України, введено в Україні новий місцевий податок на майно - транспортний податок.

З 01.01.2016 року набрали чинності зміни до Податкового кодексу України в частині елементів оподаткування транспортним податком відповідно до Закону України “Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році” від 24.12.2015 року №909-VIII.

Згідно нової редакції, підпунктом 267.2.1 пункту 267.2 статті 267 Податкового кодексу України визначений новий об'єкт оподаткування.

Отже, з 01.01.2016 року об'єктом оподаткування є легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.

Така вартість визначається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику економічного розвитку, за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, виходячи з марки, моделі, року випуску, типу двигуна, об'єму циліндрів двигуна, типу коробки переключення передач, пробігу легкового автомобіля, та розміщується на його офіційному веб-сайті.

Базою оподаткування є легковий автомобіль, що є об'єктом оподаткування відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 вказаної статті Кодексу.

Ставка податку встановлюється з розрахунку на календарний рік у розмірі 25000 гривень за кожен легковий автомобіль, що є об'єктом оподаткування відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті.

Податок сплачується за місцем реєстрації об'єктів оподаткування і зараховується до відповідного бюджету згідно з положеннями Бюджетного кодексу України.

Транспортний податок сплачується фізичними особами протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення.

Згідно зі статтею 3 Бюджетного кодексу України бюджетний період для всіх бюджетів, що складають бюджетну систему України, становить один календарний рік, який починається 1 січня кожного року і закінчується 31 грудня того ж року.

Пунктом 12.3.5 пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України встановлено, що у разі якщо сільська, селищна або міська рада не прийняла рішення про встановлення відповідних місцевих податків і зборів та акцизного податку в частині реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, що є обов'язковими згідно з нормами цього Кодексу, такі податки до прийняття рішення справляються виходячи з норм цього Кодексу із застосуванням їх мінімальних ставок, а плата за землю справляється із застосуванням ставок, які діяли до 31 грудня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування плати за землю.

Рішенням Дніпропетровської міської ради від 28.01.2015 р. № 7/60 “Про внесення змін до рішення міської ради від 27.12.2010 року № 5/6 “Про місцеві податки та збори на території міста” у складі податку на майно установлений транспортний податок, коло платників податків, зазначено, що об’єкт, база оподаткування, ставка податку, податковий період, порядки обчислення суми податку тощо визначаються згідно Податкового кодексу України.

Законом України від 24.12.2015 року № 909-VІІІ установлено, що в 2016 році до прийнятих рішень органів місцевого самоврядування про встановлення місцевих податків і зборів на 2016 рік на застосовуються вимоги, встановлені пунктом 12.3.4 пункту 12.3 статі 2 Податкового кодексу України та Законом України “Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності”.

Відтак, введений названим вище рішенням на території м. Дніпро транспортний податок, у відповідності до загальних положень чинного податкового та бюджетного законодавства, може бути застосований контролюючим органом відносно оподаткування транспортних засобів не раніше наступного бюджетного періоду, тобто, не раніше 2016 року.

Надаючи оцінку наявності об'єкта оподаткування з огляду на середньоринкову вартість автомобіля та об'єм циліндрів двигуна, суд виходить із того, що відповідно до підпункту 267.1.1 пункту 267.1 статті 267 Податкового кодексу України платниками транспортного податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні легкові автомобілі, що відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 статті 267 Податкового кодексу України є об'єктами оподаткування.

Об'єктом оподаткування є легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.

Така вартість визначається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику економічного розвитку, за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, виходячи з марки, моделі, року випуску, типу двигуна, об'єму циліндрів двигуна, типу коробки переключення передач, пробігу легкового автомобіля, та розміщується на його офіційному веб-сайті.

Проте, судом встановлено та не спростовано відповідачем, що податковим органом при винесенні оскаржуваного податкового повідомлення-рішення не було зроблено відповідний розрахунок для визначення вартості автомобіля позивача, вказаний розрахунок не було долучено до матеріалів справи, таким чином, у суду відсутні підстави для беззаперечного висновку, що приймаючи оскаржуване податкове повідомлення-рішення контролюючий орган правомірно відніс вказаний легковий автомобіль до об’єкту оподаткування, оскільки прийняв його за відсутності розрахунку середньоринкової вартості автомобіля, який є обов'язковим для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

З огляду на сукупність вищевикладених обставин, суд дійшов висновку, що податкове повідомлення-рішення відповідача форми “Ф” №1210-13 від 28.07.2016 р., яким позивачу нараховано податкові зобов’язання за платежем “транспортний податок з фізичних осіб” на суму 25000 грн., не можна визнати таким, що відповідає положенням Податкового кодексу України, що є підставою для його скасування.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органу владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у частині 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного суб’єкта, встановлюючи чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

В адміністративному судочинстві діє принцип офіційності, який полягає в активній позиції суду щодо з'ясування всіх обставин у справі. Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі. У разі невиконання цього обов'язку суд витребовує названі документи та матеріали, а якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів (частина 5 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України).

Державної податкової інспекції у Соборному районі Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області не доведено правомірності та обґрунтованості оскаржуваного податкового повідомлення-рішення з урахуванням вимог, визначених ч. 2 ст. 19 Конституції України, ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи зі змісту заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, наявних в матеріалах справи, адміністративний позов ОСОБА_2 підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Згідно частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору за подання позовної заяви до суду в розмірі 704,80 грн., що документально підтверджується квитанцією № 0.0.1183141098 від 13.11.2018 року.

Отже, сплачений позивачем судовий збір за подачу позовної заяви до суду в сумі 704,80 грн. підлягає стягненню з Державної податкової інспекції у Соборному районі Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області за рахунок бюджетних асигнувань.

Керуючись ст.ст. 242-243, 245-246, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, 49000, і.к. НОМЕР_1) до Державної податкової інспекції у Соборному районі Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області (вул. Високовольтна, 24, м. Дніпро, 49107, код ЄДРПОУ 39545734) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення – рішення форми “Ф” №1210-13 від 28.07.2016 р. задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми “Ф” №1210-13 від 28.07.2016 р.

Стягнути на користь ОСОБА_2 (і.к. НОМЕР_1) за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Соборному районі Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 39545734) документально підтверджені судові витрати, пов’язані зі сплатою судового збору у розмірі 704,80 грн. (сімсот чотири гривні 80 копійок).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя (підпис) С. В. Прудник