Решение № 79165544, 14.01.2019, Ямпільський районний суд Вінницької області

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" січня 2019 р. Справа153/1511/18

Провадження2-о/153/81/18-ц

у залі судових засідань у приміщенні Ямпільського районного суду Вінницької області у місті Ямпіль Вінницької області

Ямпільський районний суд Вінницької області

у складі головуючого судді Гаврилюк Т. В.

за участю секретаря судового засідання Гуцол Т. Ю.

учасники справи: заявник ОСОБА_1, представник заявника ОСОБА_1 – адвокат ОСОБА_2, представник заінтересованої особи Управління Державної міграційної служби України у Вінницькій області – ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту проживання на території України,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про встановлення факту проживання на території України, в якій просив встановити факт, що він постійно проживав на території України станом на 13 листопада 1991 року. Свої вимоги мотивував тим, що він народився 15 серпня 1988 року у селі Сєвєрне Пищугського району Костромської області, тобто в колишньому СРСР. Його батько ОСОБА_4 помер 01 січня 2012 року у селі Тростянець Ямпільського району Вінницької області та був громадянином України. На даний час він проживає з матір’ю ОСОБА_5. В жовтні 1991 року він переїхав з батьками із свого місця народження на постійне місце проживання у ІНФОРМАЦІЯ_1, де з 09.1992 року по 08.1993 рік відвідував заклад дошкільної освіти та з 01.09.1993 по 2002 рік навчався в загальноосвітній школі І-ІІ ступенів села Тростянець Ямпільського району Вінницької області. По сьогоднішній день він зареєстрований та проживає у ІНФОРМАЦІЯ_2, тому вважає себе громадянином України. Після школи навчався у професійному училищі в селі Мазурівка Чернівецького району Вінницької області, після чого працював на фермі різноробочим у ПОП «Рідний Край» села Тростянець Ямпільського району Вінницької області. Зазначив, що громадянство ОСОБА_6 Федерації він не отримував. Він вимушений постійно звертатися до міграційної служби про продовження терміну перебування на території України, так як проживає на території України як особа без громадянства. Встановити даний факт йому необхідно з метою отримання громадянства України.

Заявник ОСОБА_1 та його представник – адвокат ОСОБА_2, який діє на підставі Ордеру серії ВН №063800 заявлені вимоги підтримали. Просили їх задовольнити у повному обсязі. Представник заявника ОСОБА_2 у судовому засіданні зазначив, що ОСОБА_1 на момент свого народження проживав у колишньому СРСР. На даний час являється особою без громадянства. Громадянство ОСОБА_6 Федерації ніколи не отримував. ОСОБА_1 з жовтня 1991 року проживає у ІНФОРМАЦІЯ_2, де відвідував дитячий садок, школу, працював. Просив суд заявлені вимоги задовольнити у повному обсязі.

Представник заінтересованої особи Управління Державної міграційної служби України у Вінницькій області – ОСОБА_3, який діє на підставі довіреностей від 15 грудня 2017 року та 02 січня 2019 року, 06 листопада 2018 року за вхід.№7621 подав до суду відзив на заяву ОСОБА_1 в якому вказав, що заявником не надано жодного належного та допустимого доказу на підтвердження його проживання на території України станом на 13.11.1991 року. Натомість, докази, які містяться у матеріалах справи спростовують даний факт проживання його з жовтня 1991 року на території України, а саме: довідка Тростянецької сільської ради Ямпільського району Вінницької області від 05.10.2018 року, у якій зазначено, що заявник фактично проживає на території відповідно сільської ради лише з 1992 року, а отже, проживати з жовтня 1991 року заявник ніяк не міг. Юридичне значення для проживання на території України має проживання на даній території на 13.11.1991 року, всі інші докази, про навчання, проживання та інші обставини після 13.11.1991 року, які надані заявником, в даному випадку не можуть братися судом до уваги, оскільки вони не підтверджують проживання заявника на території України на 13.11.1991 року. У відзиві представник просив у задоволенні заяви відмовити у повному обсязі. У судовому засіданні представник заінтересованої особи Управління Державної міграційної служби України у Вінницькій області – ОСОБА_3, який діє на підставі довіреності від 02 січня 2019 року заявлені вимоги не підтримав. Вказав, що заявником не надано жодного доказу на підтвердження того, що він проживає на території України з жовтня 1991 року. Просив суд у задоволенні заяви ОСОБА_1 відмовити у повному обсязі.

Заяви, клопотання: клопотання заявника про заміну у справі заінтересованої особи, клопотання представника заінтересованої особи про проведення судового засіданні у режимі відеоконференції, заява представника заявника про допит свідків.

Інші процесуальні дії у справі: відкриття провадження у справі, заміна заінтересованої особи, закриття підготовчого засідання, проведення судового засідання в режимі відеоконференції, про що постановлено ухвали окремими процесуальними документами.

Судом встановлені такі обставини та визначені відповідно до них правовідносини:

Із досліджених судом письмових доказів, що є у справі – заяви про продовження терміну перебування в Україні (а.с.4) судом встановлено, що заявник дійсно проживає на території України, а саме у селі Тростянець Ямпільського району Вінницької області по вулиці Центральна,11, як особа без громадянства.

Із картки фізичної особи – платника податків (а.с.5) судом встановлено, що заявник отримав ідентифікаційний номер, наданий Державною податковою адміністрацією України.

Із свідоцтва про народження серії І-ГО №653326 виданого повторно 19 грудня 2012 року (а.с.6, 7) судом встановлено, що заявник народився 15 серпня 1988 року у селі Сєвєрне Пищугського району Костромської області. Його батьками є ОСОБА_4 та ОСОБА_5.

Із свідоцтва про смерть серії 1-АМ №219859 виданого 04 січня 2012 року (а.с.8) судом встановлено, що батько заявника – ОСОБА_4 помер 01 січня 2012 року у селі Тростянець Ямпільського району Вінницької області.

Із довідки про відсутність громадянства ОСОБА_6 Федерації від 07.08.2018 (а.с.9, 10) виданої Консульським відділом Посольства ОСОБА_6 Федерації в Україні судом встановлено, що ОСОБА_1, який народився 15 серпня 1988 року, не набував громадянства ОСОБА_6 Федерації та громадянином ОСОБА_6 Федерації не являється.

Із довідок №981 та 982 від 05.10.2018 виданих виконкомом Тростянецької сільської ради Ямпільського району Вінницької області (а.с.11, 14) судом встановлено, що заявник зареєстрований та проживає з 1992 року на території Тростянецької сільської ради Ямпільського району Вінницької області, за адресою: Вінницька область Ямпільський район село Тростянець вулиця Центральна,11.

Із довідки закладу дошкільної освіти села Тростянець (а.с.12) судом встановлено, що заявник дійсно відвідував заклад дошкільної освіти з вересня 1992 року по серпень 1994 року.

Із довідки загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Ямпільського району Вінницької області (а.с.13) судом встановлено, що заявник навчався в загальноосвітній школі І-ІІ ступеніва с.Тростянець з 1993 року по 2002 рік.

Із трудової книжки серії ОД №197468 заповненої 01 березня 2013 року на ім’я ОСОБА_1 (а.с.47) судом встановлено, що заявник працював з 2003 року по 2017 рік у ПОП «Рідний край» села Тростянець Ямпільського району Вінницької області.

Із довідки №742 від 18.09.2006 року виданої дирекцією Мазурівського професійного аграрного ліцею (а.с.48) судом встановлено, що заявник навчався в даному ліцеї з 01 вересня 2003 року по 29 червня 2005 року.

Із показань свідків ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_5, даних ними у судовому засіданні судом встановлено, що ОСОБА_1 разом зі своєю матір’ю ОСОБА_5 переїхали до села Тростянець Ямпільського району Вінницької області у першій половині жовтня 1991 року. Заявник у селі Тростяне Ямпільського району Вінницької області відвідував дитячий садок, школу, пізніше працював. Їм це відомо бо вони є сусідами заявника, а ОСОБА_5 є його матір’ю.

Дослідивши письмові докази, які містяться в матеріалах справи, суд дійшов наступного висновку:

Відповідно до ч.7 ст.19 ЦПК України окреме провадження призначене для розгляду справ про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов для здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Відповідно до п.5 ч.2 ст.293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Згідно ч.2 ст.315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Листом Верховного суду України від 01 січня 2012 року «Про судову практику розгляду справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення» роз'яснено, що суди встановлюють факти, що породжують право особи на набуття громадянства України, зокрема постійного проживання на території України. Для встановлення факту належності до громадянства України та залежно від підстав цього встановлення предметом розгляду в суді можуть бути зокрема, заяви про встановлення таких фактів: постійного проживання на території України станом на 24 серпня 1991 року, 13 листопада 1991 року.

Належність та набуття громадянства України встановлюється на підставі Закону України «Про громадянство України» і може пов'язуватися із фактом постійного проживання на території України в певний час.

Відповідно до ч.1 ст.3 Закону України «Про громадянство України» громадянами України є усі громадяни колишнього СРСР, які на момент проголошення незалежності України (24 серпня 1991 року) постійно проживали на території України. Про належність до громадянства України таких осіб може свідчити наявність у паспортах громадянина колишнього СРСР відмітки про прописку, що підтверджує факт їхнього постійного проживання на території України за станом на 24 серпня 1991 року чи 13 листопада 1991 року.

Відповідно п.7 «Порядку провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень» затвердженого Указом Президента України від 27 березня 2001 року №215, громадяни колишнього СРСР, які не мають у паспорті громадянина колишнього СРСР відмітки про прописку, що підтверджує факт їхнього постійного проживання на території України станом на 13 листопада 1991 року, проходять процедуру встановлення їхньої належності до громадянства України. У таких випадках, одним із документів на підтвердження цієї обставини може бути рішення суду, яким підтверджується факт постійного проживання особи на території України станом на 24 серпня 1991 року або 13 листопада 1991 року.

У пункті 44 «Порядку провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень», затвердженого Указом Президента України від 27 березня 2001 року №215, встановлено, що у разі відсутності документів, що підтверджують факт постійного проживання особи до 24 серпня 1991 року на території, яка стала територією України, для оформлення набуття громадянства України подається відповідне рішення суду.

Суд зазначає, що у відповідності до п.3 ч.2 ст.9 Закону України «Про громадянство України», безперервне проживання на законних підставах на території України протягом останніх п'яти років є однією з умов прийняття до громадянства України.

Стаття 1 цього ж Закону дає чітке визначення поняття «безперервне проживання на території України» та «проживання на території України на законних підставах». Безперервне проживання на території України - проживання в Україні особи, якщо її разовий виїзд за кордон у приватних справах не перевищував 90 днів, а в сумі за рік - 180 днів; Проживання на території України на законних підставах проживання в Україні іноземця чи особи без громадянства, які мають у паспорті громадянина колишнього СРСР зразка 1974 року відмітку про постійну чи тимчасову прописку на території України, або зареєстрували на території України свій національний паспорт, або мають посвідку на постійне чи тимчасове проживання на території України, або їм надано статус біженця чи притулок в Україні. Розширене тлумачення цих понять та переліку умов, за яких можливе встановлення факту безперервного проживання та прийняття до громадянства України, Законом не передбачено.

Наведені вище положення законодавства свідчать про те, що за відсутності у заявника передбаченого законодавством документального підтвердження факту його постійного проживання станом на 24 серпня 1991 року та 13 листопада 1991 року на території, яка стала територією України відповідно до Закону України «Про правонаступництво України» - паспорту громадянина колишнього СРСР з відмітками про постійну прописку на території України, для отримання заявником паспорта громадянина України йому попередньо необхідно встановити наявність підстав для оформлення набуття громадянства України за територіальним походженням шляхом встановлення вищевказаного факту у судовому порядку.

У суду не викликає сумніву факт проживання заявника в певний період на території України, оскільки дані обставини підтверджуються встановленими і дослідженими у справі у сукупності письмовими доказами та показаннями свідків, які ніким не спростовані.

За таких обставин суд знаходить заяву ОСОБА_1 обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

У прохальній частині заяви заявник просив суд встановити факт, що він постійно проживав на території України станом на 13 листопада 1991 року, однак суд вважає за необхідне не встановлювати факт саме постійного проживання, оскільки суд виходить із того, що заявник ОСОБА_1 прибув в Україну на постійне проживання у жовтні 1991 року, тобто після проголошення незалежності України, а відповідно до пункту другого частини першої статті 3 Закону України «Про громадянство України» громадянами України є особи, незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних чи інших ознак, які на момент набрання чинності Законом України «Про громадянство» (13 листопада 1991 року) проживали в Україні і не були громадянами інших держав. Тому, з огляду на п.2 ч.1 ст.3 Закону України «Про громадянство України» суд не має підстав встановлювати факт саме постійного проживання заявника на території України станом на 13 листопада 1991 року, а має підстави встановити факт, що ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, житель ІНФОРМАЦІЯ_4, проживав на території України станом на 13 листопада 1991 року.

Відповідно до ч.7 ст.294 ЦПК України при ухвалені судом рішення судові витрати не відшкодовуються, якщо інше не встановлено законом.

Керуючись ст.ст.12, 13, 19, 81, 258, 259, 263, 264, 265, 268, 293, 294, 315, 316, 319 ЦПК України, Законом України «Про громадянство України», Порядком провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень, затвердженого Указом Президента України від 27 березня 2001 року №215, суд

У Х В А Л И В :

Заявлені вимоги ОСОБА_1 про встановлення факту проживання на території України - задовольнити.

Встановити факт, що ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, житель ІНФОРМАЦІЯ_4, проживав на території України станом на 13 листопада 1991 року.

Повний текст рішення складено 15 січня 2019 року.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Вінницького апеляційного суду шляхом подачі в тридцятиденний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. До початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи через Ямпільський районний суд Вінницької області.

Головуючий Т. В. Гаврилюк