Постановление суда № 79139921, 11.01.2019, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УХВАЛА

11 січня 2019 р.Справа №160/9882/18

Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Тулянцева І.В., розглянувши клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпро інвест Буд» про забезпечення адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпро інвест Буд» до Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування постанови про визнання протиправним та скасування рішення,-

ВСТАНОВИВ:

29 грудня 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Дніпро інвест Буд» звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області Державної служби України з питань праці, в якому позивач просить:

- визнати протиправною та скасувати постанову Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області «Про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами» №ДН2120/251/АВ/МГ-ФС/813 від 13.12.2018 року.

09 січня 2019 року на адресу суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпро інвест Буд» надійшло клопотання про забезпечення адміністративного позову, в якій позивач просить суд з метою забезпечення позову винести ухвалу, якою зупинити дію постанови «Про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами» №ДН2120/251/АВ/МГ-ФС/813 від 13.12.2018 року.

Вказану заяву обґрунтовано тим, що в період з 21.11.2018 року по 22.11.2018 року головним державним інспектором відділу з питань додержання законодавства про працю, застрахованих осіб, зайнятість, працевлаштування інвалідів та з питань дитячої праці у Дніпропетровському регіоні Мельничук С.В., було здійснено інспекційне відвідування Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпро інвест Буд», на підставі направлення на проведення інспекційного відвідування №428 від 20.11.2018 року, за результатом якого складено Акт №ДН2120/251/АВ від 21.11.2018 року, на підставі висновків якого складено постанову №ДН2120/251/АВ/МГ-ФС/813 від 13.12.2018 року про застосування штрафу у розмірі 37 230,00 грн. Необхідність забезпечення позову позивач мотивує тим, що до набрання рішенням суду законної сили у даній справі існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача, оскільки сума штрафу за оскаржуваною постановою є неспівмірною із прибутком позивача, що підтверджується фінансовим звітом.

Відповідно до частини 1 статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

Розглянувши подану заяву про забезпечення позову, суд дійшов висновку про відсутність підстав для її задоволення з огляду на наступне.

Згідно з частинами 1, 2 статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

В силу приписів пункту 1 частини 1 статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України, позов може бути забезпечено, зокрема, зупиненням дії індивідуального акта.

За змістом частини другої статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

З викладеного слідує, що забезпечення адміністративного позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи визначених законом заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому постанови суду, якщо її буде прийнято на користь позивача.

Ці підстави є оціночними, тому містять небезпеку для застосування заходів забезпечення позову всупереч цілям цієї статті при формальному дотриманні її вимог. Необґрунтоване вжиття таких заходів може привести до правових ускладнень, значно більших, ніж ті, яким вдалося б запобігти, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

Тобто, інститут забезпечення адміністративного позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі.

Суд зазначає, що при розгляді заяв про забезпечення позову суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх доводів, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.

Отже, заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути співмірними з позовними вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Судом встановлено, що Головним управлінням Держпраці у Дніпропетровській області було прийнято постанову «Про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами» №ДН2120/251/АВ/МГ-ФС/813 від 13.12.2018 року від 13.12.2018 року, якою на ТОВ «Дніпро інвест Буд» накладено штраф у розмірі 37 230,00 грн.

Суд зауважує, що пунктом 11 Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №509 від 17.07.2013 року, не сплачені у добровільному порядку штрафи стягуються, зокрема, органами державної виконавчої служби (щодо штрафів, передбачених частиною другою статті 265 Кодексу законів про працю України).

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 року № 1404-VIII виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

В матеріалах справи відсутнє підтвердження того, що Головне управління Держпраці у Дніпропетровській області зверталось із заявою до органів виконавчої служби з приводу відкриття виконавчого провадження з примусового виконання оскаржуваної постанови.

Таким чином, судом не встановлена наявність очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача на час розгляду заявленого клопотання, оскільки відомості про початок виконавчого провадження щодо примусового виконання оскаржуваного рішення відсутні, у зв'язку із чим, суд дійшов висновку про відсутність небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача.

При цьому, заявленим способом забезпечення позову позивач фактично до вирішення спору по суті намагається отримати висновок щодо протиправності оскаржуваної постанови Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області, правомірність якої буде досліджена судом при розгляді справи по суті.

З огляду на викладене, суд вважає, що позивачем не надано до суду обґрунтованих доводів та доказів необхідності вжиття заходів забезпечення позову, а тому відсутні підстави для застосування заходів забезпечення адміністративного позову з мотивів та у спосіб, які наведені у клопотанні.

Керуючись статтями 150, 151, 154, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпро інвест Буд» про забезпечення позову - відмовити.

Ухвала суду набирає законної сили відповідно до статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені статтями 295 та 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи ухвала суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.В. Тулянцева