Постановление суда № 79092012, 08.01.2019, Центрально-Міський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 216/6791/18

Провадження № 1-кс/216/468/19

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

про застосування запобіжного заходу

у вигляді тримання під вартою

08.01.2019 м. Кривий Ріг

Дніпропетровської області

Слідчий суддя Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області ОСОБА_1,

при секретарі Янчук С.О.,

за участю:

прокурора Денисенка О.В.,

підозрюваного ОСОБА_2,

захисника ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті ОСОБА_4 клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_2, підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, яке подав слідчийСВ Криворізького ВП ГУНП України в Дніпропетровській області підполковник поліції ОСОБА_5,у досудовому розслідуванні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 128040230002211 від 01 грудня 2018 року, -

В С Т А Н О В И В:

08.01.2019 року до суду надійшло клопотання слідчого СВ Криворізького ВП ГУНП України в Дніпропетровській області підполковника поліції ОСОБА_5 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_2

Клопотання мотивоване тим, що в жовтні 2018 року (більш точної дати під час досудового розслідування встановити не надалося можливим) ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, в усній формі домовився зі своїм знайомим ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, незаконно розповсюджувати за вигідною ціною психотропні речовини, з метою отримання додаткового прибутку в сумі близько 20000 гривень, для чого передав ОСОБА_6 гроші в сумі 30000 гривен, які останній повинен був повернути ОСОБА_2 протягом тижня з дня домовленості.

Однак протягом встановленого терміну повернення грошових коштів, ОСОБА_6 не виконав свої грошові зобов'язання перед ОСОБА_2, чим викликав у останнього гостру неприязнь до себе.

Діючи з метою повернення грошових коштів, ОСОБА_2 домовився з малознайомим йому ОСОБА_7 організувати зустріч з ОСОБА_6, який уникав спілкування з ним.

30.11.2018 року у вечірній час ОСОБА_2, за місцем мешкання – в квартирі АДРЕСА_1 в Покровському районі м. Кривого Рогу, побоюючись можливої агресивної поведінки ОСОБА_6, для самозахисту, взяв дерев’яну биту, після чого за телефонним викликом ОСОБА_7 на виконання зазначеної домовленості, на автомобілі таксі «Део Ланос» приїхав на ділянку місцевості, розташовану на узбіччі проїжджої частини дороги неподалік від кладовища «Західне» по вулиці Юнацька в Саксаганському районі м. Кривого Рогу, куди ОСОБА_6, на прохання ОСОБА_7 та ОСОБА_8 автомобілем НОМЕР_1 привіз їх знайомий ОСОБА_9

Під час зазначеної зустрічі, ОСОБА_2, почав вимагати від ОСОБА_6 повернення йому грошового боргу але останній в категоричній формі відмовився повертати борг. Вказана відмова обурила ОСОБА_2, унаслідок чого в останнього виник умисел на спричинення ОСОБА_6 тяжких тілесних ушкоджень з мотивів помсти за обман та не повернення грошових коштів.

Після цього, ОСОБА_2, реалізуючи свій злочинний умисел, діючи з метою спричинення ОСОБА_6 тяжких тілесних ушкоджень, з мотивів помсти, знаходячись на узбіччі проїжджої частини дороги на відстані 60 метрів від кладовища «Західне» по вулиці Юнацька в Саксаганському районі м. Кривого Рогу, (згідно даних GPS - навігатора довгота - 33,36961, широта - 47,95498), приблизно о 22:00 годині 30.11.2018 року витягнувши з-під куртки дерев’яну биту, раніше підшукану ним для заподіяння тілесних ушкоджень, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи настання суспільно-небезпечних наслідків і бажаючи їх настання, умисно завдав потерпілому ОСОБА_6, який в той час впав спиною на землю, не менше 20 ударів даною дерев’яною битою в ділянки голови, тулубу та кінцівок, не переслідуючи при цьому за мету спричинити ОСОБА_6 смерть.

Довівши свій злочинний намір до кінця, ОСОБА_2 зник з місця вчинення злочину, а потерпілого ОСОБА_6 приблизно о 22.30 годині 30.11.2018 року на прохання ОСОБА_8, ОСОБА_9 та ОСОБА_10, які не були очевидцями злочину, усадили побитого ОСОБА_6 в салон автомобілю марки «BMW E36» реєстраційний номерний АЕ 35-94АН та даним транспортним засобом під керуванням ОСОБА_9 повезли до КЗ «Криворізька міська клінічна лікарня №2» ДОР», розташованої на площі 30-ти річчя Перемоги, 2 в Саксаганському районі м. Кривого Рогу, при цьому під час руху автомобілем, потерпілий ОСОБА_6 унаслідок погіршення самопочуття викликаного побиттям знепритомнів.

Приблизно о 23:45 годин 30.11.2018 року прибувши на територію вищевказаного медичного закладу, ОСОБА_10 витяг непритомного ОСОБА_6 з салону автомобілю та вклавши на узбіччі дороги, поряд з приймальним відділенням лікарні особисто повідомив медичному персоналу про необхідність надання залишеному їм на дорозі ОСОБА_6 медичної допомоги.

Відразу ж після цього, ОСОБА_10 та ОСОБА_9, не дочекавшись надання лікарями медичної допомоги ОСОБА_6, залишили територію лікарні, а потерпілий ОСОБА_6 унаслідок отриманих від ОСОБА_2, тяжких тілесних ушкоджень, не приходячи до тями, в короткий проміжок часу вночі 01.12.2018 помер, на узбіччі дороги, навпроти приймального відділення КЗ «Криворізька міська клінічна лікарня №2» ДОР».

Згідно лікарського свідоцтва про смерть № 2184 від 04.12.2018 року виданого Криворізьким міжрайонним відділом ОКЗ «Бюро СМЕ» причиною смерті ОСОБА_6 стали тяжкі тілесні ушкодження у вигляді: сполученої травми голови та грудної клітини.

Вказаний факт зареєстровано в Єдиному реєстрі досудових розслідувань під №12018040230002211 від 01.12.2018, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.121 КК України.

27.12.2018 року ОСОБА_2 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.121 КК України.

У вчиненні вказаного кримінального правопорушення обґрунтовано підозрюється:

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, уродженець ІНФОРМАЦІЯ_4, українець, громадянин України, ІНФОРМАЦІЯ_5, не одружений, дітей на утриманні немає, не працюючий, зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_6, проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_7, судимий 21.01.2008 року Жовтневим районним судом м. Кривого Рогу по ст. 307 ч.2 КК України до 4 років позбавлення волі, звільнений з місць позбавлення волі 23.06.2011 року умовно–достроково на 3 місяці та 29 днів; 20.09.2016 року Жовтневим районним судом м. Кривого Рогу по ст. 309 ч.2 КК України до 2 років позбавлення волі, з іспитовим строком 1 рік; 12.12.2018 року Жовтневим районним судом м. Кривого Рогу по ст. 309 ч.2 КК України до 4 років позбавлення волі, з іспитовим строком 2 роки (станом на 28.12.2018 року вирок не набрав законної сили).

Підозрюваний ОСОБА_2 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, вчиненого способом, небезпечним для життя та здоров’я потерпілого, за який законом передбачена кримінальна відповідальність у вигляді позбавлення волі строком від 7 до 10 років. З метою забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов’язків, враховуючи, що відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 184 КПК України під час досудового слідства встановлено наявність ризиків, передбачених у п.п.1,3,4,5 ч.1 ст. 177 КПК України і в обґрунтування застосування запобіжного заходу щодо підозрюваного ОСОБА_2 є запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків, оскільки на теперішній час в ході досудового розслідування не проведені усі необхідні слідчі (розшукові) дії за участю свідків у цьому ж кримінальному провадженні. Враховуючи, що підозрюваний ОСОБА_2 вчинив злочин із застосуванням насильства, що супроводжувалось спричиненням потерпілому тяжких тілесних ушкоджень, небезпечних для життя, у свідків по даному провадженню є реальні підстави побоюватись за своє життя та здоров’я з боку ОСОБА_2, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення. У зв’язку з цим, є всі підстави вважати, що ОСОБА_2 може продовжувати скоювати злочини, зокрема корисливі, з метою свого матеріального збагачення, тобто наявність ризику, передбаченого п.5 ч.1 ст.177 КПК України.

Зазначені обставини свідчить про неможливість запобігання ризикам шляхом застосування більш м’яких запобіжних заходів, тому керуючись вимогами ст.ст.40, 131, 132, 176 – 178, 183, 184, 194 КПК України, слідчий просив клопотання задовольнити та застосувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення застави.

В судовому засіданні прокурор клопотання слідчого підтримав та просить його задовольнити.

В судовому засіданні підозрюваний, його захисник, кожен окремо, не заперечували

щодо обрання ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Заслухавши учасників судового засідання, вивчивши клопотання та додані до нього матеріали, слідчий суддя приходить до висновку про те, що клопотання підлягає задоволенню з таких підстав.

Статтею 177 КПК України визначено, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов’язків, а також запобігання спробам:

1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;

2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;

3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;

4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;

5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

Запобіжні заходи у кримінальному провадженні обмежують права особи на свободу та особисту недоторканість, гарантовані ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а тому можуть бути застосовані тільки за наявності законної мети та підстав, визначених КПК України, з урахуванням відповідної практики Європейського суду з прав людини.

Статтею 178 КПК України передбачено, що при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 КПК України, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов’язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі:

1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;

2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується;

3) вік та стан здоров’я підозрюваного, обвинуваченого;

4) міцність соціальних зв’язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців;

5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання;

6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого;

7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого;

8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого;

9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше;

10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення;

11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.

Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов’язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:

1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;

2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;

3) недостатність застосування більш м’яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Згідно із ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м’яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п’ятою статті 176 цього Кодексу.

Загальним правилом, яке випливає із рішень ЄСПЛ від 27 червня 1968 р. «Вемгофф проти Німеччини», від 24 липня 2003 р. у справі «Смірнови проти Росії», є те, що особа, обвинувачена у правопорушенні, має перебувати на волі до початку судового розгляду її справи, якщо держава не наведе відповідних і достатніх підстав для тримання під вартою цієї особи. Тобто держава має довести необхідність тримання під вартою особи, а суди, виходячи із презумпції на користь свободи, вирішити, на основі принципу змагальності, чи є достатні підстави для тримання особи під вартою.

У справі «Смірнови проти Росії» (п. 59) ЄСПЛ зазначив, що в досудовому звільненні особі може бути відмовлено через доведеність таких основних підстав, як: ризик неявки обвинуваченого на судовий розгляд (рішення ЄСПЛ від 10 листопада 1969 р. у справі «Штеґмюллер проти Австрії»); ризик перешкоджання з боку обвинуваченого, у випадку його звільнення, процесу здійснення правосуддя (рішення ЄСПЛ від 27 червня 1968 р. у справі «Вемгофф проти Німеччини»); вчинення ним подальших правопорушень (рішення ЄСПЛ від 10 листопада 1969 р. «Мацнеттер проти Австрії») або спричинення ним порушень громадського порядку (рішення ЄСПЛ від 26 червня 1991 р. у справі «Летельєр проти Франції»).

ЄСПЛ робить висновок, що перед застосуванням до особи запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою національний судовий орган повинен обов’язково розглянути можливість застосування інших, альтернативних триманню під вартою, заходів. Позбавлення свободи може бути виправданим лише тоді, коли інші, менш суворі запобіжні заходи, по-перше, були розглянуті, а по-друге, за результатами розгляду визнані такими, що не зможуть забезпечити мети, досягнення якої вимагається (п. 31 рішення ЄСПЛ у справі «Амбрушкевич проти ОСОБА_8»).

Слідчим суддею встановлено, що підозрюваний ОСОБА_2 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, яке передбачає покарання у виді позбавлення волі строком від 7 до 10 років. Підозрюваний свою вину у вчиненні інкримінованому йому кримінальному правопорушенні визнає повністю. Крім того, підозра ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення обґрунтовується такими доказами: протоколом огляду місця події від 01.12.2018 року; протоколом огляду трупу від 01.12.2018 року; лікарським свідоцтвом про смерть ОСОБА_6; показаннями потерпілої ОСОБА_11; показаннями свідків ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_9, ОСОБА_7, ОСОБА_10, ОСОБА_14, ОСОБА_15, показаннями підозрюваного ОСОБА_2; протоколом пред’явлення фотографій для впізнання зі свідком ОСОБА_14; протоколом огляду та вилучення дерев’яної бити; речовими доказами – дерев’яною битою.

Слідчий суддя вважає, що підозрюваний ОСОБА_2 може переховуватися від органів досудового розслідування, прокурора, суду.

Про наявність вказаного ризику свідчить той факт, що ОСОБА_2, який обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, після спричинення потерпілому ОСОБА_6 тілесних ушкоджень, незважаючи на стан потерпілого до правоохоронних органів і заявою про вчинене кримінальне правопорушення не звернувся, потерпілому медичну допомогу не надав та швидку медичну допомогу не викликав, що свідчить про його байдуже відношення до скоєного. Також враховуючи тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання його винним у кримінального правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, відсутність міцних соціальних зв’язків, які могли б стримати останнього не покидати тимчасового вказаного місця мешкання та не покидати межі м. Кривого Рогу або території України, свідчить про можливе виникнення у підозрюваного бажання переховуватися від органів досудового розслідування та суду, тобто наявність ризику, передбаченого п.1 ч.1 ст.177 КПК України, тому з метою уникнення вказаного покарання, не маючи постійного місця роботи, не маючи міцних соціальних зв’язків, утриманців, що у подальшому може ускладнити процес встановлення його місцезнаходження та вплинути на розумність строків досудового розслідування та судового розгляду.

Підозрюваний ОСОБА_2 може незаконно впливати на свідків. На теперішній час в ході досудового розслідування не проведені усі необхідні слідчі (розшукові) дії за участю свідків у цьому ж кримінальному провадженні. Враховуючи, що підозрюваний ОСОБА_2 вчинив злочин із застосуванням насильства, що супроводжувалось спричиненням потерпілому тяжких тілесних ушкоджень, небезпечних для життя, у свідків по даному провадженню є реальні підстави побоюватись за своє життя та здоров’я з боку ОСОБА_2, тобто наявність ризику, передбаченого п.3 ч.1 ст.177 КПК України.

Крім того, підозрюваний ОСОБА_2 може вчинити інше кримінальне правопорушення.

Про наявність вказаного ризику свідчить той факт, що підозрюваний є неодноразово судимим, останній раз 12.12.2018 року Жовтневим районним судом м. Кривого Рогу по ст. 309 ч.2 КК України до 4 років позбавлення волі, з іспитовим строком 2 роки, станом на сьогоднішній день вирок не набрав законної сили, останній вчинив інкриміноване йому кримінальне правопорушення із застосуванням насильства, у підозрюваного відсутнє постійне джерело доходів, що може спонукати його продовжити злочинну діяльність у випадку застосування до нього більш м’якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою.

Ураховуючи вимоги ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, фактичні обставини справи, особу підозрюваного, а також характер вчинених злочинів, тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому, у їх взаємозв’язку з можливими ризиками в справі, слідчий суддя вважає, що є достатні підстави для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Слідчий суддя погоджується з наведеними слідчим підставами для застосування такого запобіжного заходу, оскільки встановлено наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України. Інші більш м’які запобіжні заходи у даних фактичних обставинах не є достатніми, тому що існують ризики, що підозрюваний може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, а також вчинити інше кримінальне правопорушення.

Суд вважає за необхідне скористатись правом не визначати розмір застави, оскільки злочин вчинено із застосуванням насильства (п.1 ч.4 ст.183 КПК України).

Керуючись ст. ст. 177, 183, 193-196, 369-372 КПК України,

У Х В А Л И В:

Клопотання слідчого СВ Криворізького ВП ГУНП України в Дніпропетровській області підполковника поліції ОСОБА_5 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_2, - задовольнити.

Обрати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до підозрюваного ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, на строк 60 днів, тобто до 08.03.2019 року включно.

Ухвала слідчого судді щодо застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її проголошення.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом п’яти днів з моменту її проголошення, а підозрюваним, який перебуває під вартою, у той же строк з моменту вручення копії ухвали.

Слідчий суддя М.В. Бутенко

Копію зазначеної ухвали мені ________

_________ (повне прізвище ім’я, по-батькові)

вручено “____” _____ 201__ року о “____” годині “____” хвилин.

Одночасно роз’яснено порядок її оскарження.

Підозрюваний ___ (підпис)