Решение № 79062995, 28.12.2018, Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

28 грудня 2018 року м. Рівне №460/2577/18

Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Друзенко Н.В. за участю секретаря судового засідання Самкова Т.А. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі: позивача: ОСОБА_1, представник ОСОБА_2, відповідача: представник Голос С.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 доУправління Держпраці у Рівненській області визнання протиправною та скасування постанови, -В С Т А Н О В И В:

Ухвалою від 30.10.2018 відкрито провадження в адміністративній справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 до Управління Держпраці у Рівненській області про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №РВ 240/957/000362/ФС від 12.09.2018. Розгляд справи вирішено проводити за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 15.11.2018.

У зв'язку з неприбуттям позивача щодо якого відсутні відомості про вручення йому повістки, підготовче засідання відкладено на 04.12.2018.

Ухвалою від 04.12.2018 закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті на 27.12.2018.

У судовому засіданні 27.12.2018 оголошена вступна та резолютивна частини рішення.

Згідно з позовною заявою та поясненнями представника позивача в судовому засіданні, позовні вимоги ґрунтуються на тому, що відповідачем проведено позапланову перевірку позивача щодо додержання суб'єктом господарювання законодавства про зайнятість населення, зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю, за результатами якої складено акт. На підставі вказано акту видано припис про усунення порушень законодавства про зайнятість населення, зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю. Однак, позивач вказує, що звіт він подав у Сарненський районний центр зайнятості 24.07.2018. Крім того, фактично діяльність по працевлаштуванню за кордон осіб він не здійснював у 2017 році, тому у нього не було підстав подавати відомості про чисельність працевлаштованих осіб. Не зважаючи на це, відповідач прийняв постанову, якою накладено на позивача штраф у розмірі 7446 грн.

Згідно з відзивом на позовну заяву та поясненнями представника відповідача в судовому засіданні, відповідач позов не визнає. Його заперечення ґрунтуються на тому, що у зв'язку з виявленими в ході перевірки у позивача порушеннями вимог законодавства про зайнятість населення прийнято постанову, відповідно до якої накладено штраф в розмірі 7446 грн. Фактично, позивач порушив пункт 4 частини четвертої статті 36 Закону України "Про зайнятість населення", тому і штраф накладався на позивача відповідно до вказаного закону. Зауважив, що позивач був зобов'язаний подавати звіт і у випадку фактичного нездійснення діяльності по працевлаштуванню громадян. На підставі викладеного, сторона відповідача просила відмовити в задоволенні позову повністю.

Дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд зазначає наступне.

Інспектором праці Управління Держпраці у Рівненській області Тріщук В.П., на підставі наказу №804 від 22.08.2018 та направлення №730-Н/09-27 від 22.08.2018 (а.с.52-53), в період з 22.08.2018 по 23.08.2018 проведено позапланову перевірку щодо додержання вимог законодавства про зайнятість населення, зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю фізичної особи-підприємця ОСОБА_4.

За результатами перевірки складений акт №РВ240/957/АВ від 23.08.2018, відповідно до висновків якого встановлено порушення пункту 4 частини четвертої статті 36 Закону України "Про зайнятість населення", а саме підприємець, який надає послуги з посередництва у працевлаштуванні, не подав територіальному органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, відомості про чисельність працевлаштованих ним осіб у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, за погодженням з центральним органом виконавчої влади із забезпеченням реалізації державної політики у галузі статистики, що підтверджено листом Рівненського обласного центру зайнятості №07-444 від 13.02.2018 (а.с.50-51).

За результатами перевірки 23.08.2018 Управлінням Держпраці у Рівненській області сформований припис про усунення порушень законодавства про зайнятість населення, зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю №РВ240/А-П/957, яким зобов'язано фізичну особу-підприємця ОСОБА_4 у строк до 23.09.2018 усунути порушення вимог пункту 4 частини четвертої статті 36 Закону України "Про зайнятість населення" (а.с.54).

Рішенням відповідача №РВ240/957/АВ/П/ПТ/ІП від 30.08.2018 призначено до розгляду справу про накладення штрафу на підприємця за порушення вимог пункту 4 частини четвертої статті 36 Закону України "Про зайнятість населення" (а.с.55).

За результатами розгляду справи про накладення штрафу, відповідачем прийнято постанову про накладення штрафу уповноваженими особами №РВ240/957/000632/ФС від 12.09.2018 за порушення вимог пункту 4 частини четвертої статті 36 Закону України "Про зайнятість населення" у розмірі 7446 грн. (а.с.7).

Вважаючи таке рішення відповідача протиправним, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, покладених суб'єктом владних повноважень в основу оскаржуваного рішення, суд зазначає наступне.

Закон України "Про зайнятість населення" №5067-VІ від 05.07.2012 (далі - Закон №5067-VІ) визначає правові, економічні та організаційні засади реалізації державної політики у сфері зайнятості населення, гарантії держави щодо захисту прав громадян на працю та реалізації їхніх прав на соціальний захист від безробіття.

В свою чергу, частиною четвертою статті 36 Закону №5067-VІ визначено, що суб'єкти господарювання, які надають послуги з посередництва у працевлаштуванні, та суб'єкти господарювання, які здійснюють наймання працівників для подальшого виконання ними роботи в Україні у інших роботодавців, зобов'язані:

1) надавати громадянам повну та достовірну інформацію про попит роботодавця на робочу силу (вакансії), його вимоги щодо кваліфікації, досвіду роботи, про умови, характер та оплату праці;

2) співпрацювати з відповідним територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, підприємствами, установами та організаціями, профспілками та їх об'єднаннями, організаціями роботодавців та їх об'єднаннями;

3) забезпечувати захист інформації, що надійшла від громадян, які звертаються з метою працевлаштування, та дотримання правил використання і поширення такої інформації, встановлених законами України "Про інформацію" та "Про захист персональних даних", а також конфіденційність комерційної інформації роботодавців відповідно до закону;

4) подавати територіальним органам центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, відомості про чисельність працевлаштованих ними осіб у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, за погодженням з центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики у галузі статистики.

Відповідно до частини четвертої статті 53 цього Закону, у разі неподання або порушення порядку подання суб'єктом господарювання, який надає послуги з посередництва у працевлаштуванні, відповідно до цього закону відомостей про працевлаштованих ним осіб стягується штраф у двократному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої на момент виявлення порушення.

Відповідно до пункту 3 Розділу І Порядку подання форми звітності №1-ПА "Інформація про кількість працевлаштованих громадян суб'єктами господарювання, які надають послуги з посередництва у працевлаштуванні та здійснюють наймання працівників для подальшого виконання ними роботи в Україні в інших роботодавців", затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України №815 від 07.08.2015, звітність подається щороку не пізніше 15 січня після звітного року районним, міським, міськрайонним, районним у містах органам державної служби зайнятості за місцем здійснення діяльності. Якщо останній день строку попадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, днем закінчення строку подачі звіту є перший після нього робочий день.

Порядком формування та ведення переліку суб'єктів господарювання, які надають послуги з посередництва у працевлаштуванні, та суб'єктів господарювання, які здійснюють наймання працівників для подальшого виконання ними роботи в Україні в інших роботодавців, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №400 від 05.06.2013 визначено процедуру формування та ведення переліку суб'єктів господарювання, які надають послуги з посередництва у працевлаштуванні, та суб'єктів господарювання, які здійснюють наймання працівників для подальшого виконання ними роботи в Україні в інших роботодавців.

Відповідно до частини 3 такого Порядку метою його формування є забезпечення інформування населення про посередників та організація співпраці між посередниками та територіальними органами Державної служби зайнятості.

Як встановлено судом, фізична особа-підприємець ОСОБА_4 зареєстрований в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та отримав Ліцензію Міністерства соціальної політики України №1616 від 27.12.2016 на ведення господарської діяльності - посередництво у працевлаштуванні за кордоном (а.с.12-13).

При цьому, суд зазначає, що у позивача не було обов'язку подавати відомості про чисельність працевлаштованих осіб лише на тій підставі, що зареєстрованим видом його діяльності є посередництво у працевлаштуванні за кордоном. Реєстрація певного виду економічної діяльності та отримання відповідної ліцензії самі по собі не підтверджують фактичне здійснення такої діяльності, а лише дають право на провадження певної діяльності.

Натомість інших доказів на підтвердження надання фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4.у 2017 році послуг з посередництва у працевлаштуванні, відповідачем не надано.

При цьому, суд зазначає, що наявними в матеріалах справи доказами підтверджено, що фактично позивачем не було працевлаштовано осіб за кордон у 2017 році, тобто обов'язку подання "відомостей про чисельність працевлаштованих осіб" на вимогу пункту 4 частини четвертої статті 36 Закону України "Про зайнятість населення" - у підприємця не виникло.

Що стосується Звіту форми №1-ПА, то такий фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 був поданий до Сарненського районного центру зайнятості 24.07.2018 з прочерками (а.с.8-11).

Відповідачем проведена перевірка підприємця щодо додержання суб'єктом господарювання вимог законодавства про зайнятість населення, зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю з 22 по 23 серпня 2018 року. Тобто, і на момент проведення перевірки та складення акту Управлінням Держпраці у Рівненській області - 23.08.2018, і на момент прийняття оскаржуваної постанови - 12.09.2018, порушення норми пункту 4 частини четвертої статті 36 Закону України "Про зайнятість населення" з боку позивача не було.

Окремо слід зауважити, що відповідно до частини першої статті 52 Закону №5067-VІ, державний контроль за додержанням законодавства про зайнятість населення здійснює уповноважений орган з реалізації державної політики з питань державного нагляду та контролю за дотриманням законодавства про зайнятість населення та центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, в межах їх повноважень.

Згідно з пунктом 1 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №96 від 11.02.2015, Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття (далі - загальнообов'язкове державне соціальне страхування) в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.

Відповідно до пункту 7 вказаного Положення, Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи. На утворені територіальні органи Держпраці може покладати виконання завдань за міжрегіональним принципом.

Згідно з Положенням про Головне управління Держпраці у Рівненській області затвердженого наказом Державної служби України з питань праці №84 від 03.08.2018, Управління Держпраці відповідно до покладених на нього завдань здійснює державний контроль за дотриманням вимог законодавства про зайнятість населення з питань дотримання прав громадян під час прийому на роботу та працівників під час звільнення з роботи; використання праці іноземців та осіб без громадянства; наймання працівників для подальшого виконання ними роботи в Україні в іншого роботодавця; дотримання прав і гарантій стосовно працевлаштування громадян, які мають додаткові гарантії у сприянні працевлаштуванню; провадження діяльності з надання послуг з посередництва та працевлаштування.

Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов'язки та відповідальність суб'єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначає Закон України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" №877-V від 05.04.2007 (далі - Закон №877-V).

Статтею 1 цього Закону визначено, що заходи державного нагляду (контролю) - це планові та позапланові заходи, які здійснюються у формі перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та в інших формах, визначених законом.

Відповідно до частини першої статті 6 Закону №877-V підставами для здійснення позапланових заходів є, зокрема, неподання суб'єктом господарювання документів обов'язкової звітності за два звітні періоди підряд без поважних причин або без надання письмових пояснень про причини, що перешкоджали поданню таких документів.

Відповідно до частини шостої статті 7 Закону №877-V за результатами здійснення планового або позапланового заходу посадова особа органу державного нагляду (контролю) складає акт.

Згідно з частиною сьомою цієї статті, на підставі акта, складеного за результатами здійснення заходу, в ході якого виявлено порушення вимог законодавства, орган державного нагляду (контролю) за наявності підстав для повного або часткового зупинення виробництва (виготовлення), реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг звертається у порядку та строки, встановлені законом, з відповідним позовом до адміністративного суду. У разі необхідності вжиття інших заходів реагування орган державного нагляду (контролю) протягом п'яти робочих днів з дня завершення здійснення заходу державного нагляду (контролю) складає припис, розпорядження, інший розпорядчий документ щодо усунення порушень, виявлених під час здійснення заходу.

Згідно з частиною восьмою цієї статті припис - це обов'язкова для виконання у визначені строки письмова вимога посадової особи органу державного нагляду (контролю) суб'єкту господарювання щодо усунення порушень вимог законодавства. Припис не передбачає застосування санкцій щодо суб'єкта господарювання.

Відповідно до частини одинадцятої цієї статті у разі виконання в повному обсязі та у встановлений строк припису, розпорядження, рішення, іншого розпорядчого документа про усунення порушень, виявлених під час здійснення заходу нагляду (контролю), фінансові та адміністративні санкції, заходи реагування до суб'єкта господарювання, його посадових осіб не застосовуються.

А відповідно до частини сьомої статті 4 цього Закону, у разі якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів допускають неоднозначне (множинне) трактування прав і обов'язків суб'єкта господарювання або повноважень органу державного нагляду (контролю), така норма трактується в інтересах суб'єкта господарювання.

Відповідно до Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Корецький та інші проти України" від 03.04.2008, заява №40269/02 закон має бути доступний для конкретної особи і сформульований з достатньою чіткістю для того, щоб вона могла, якщо це необхідно, за допомогою кваліфікованих радників передбачити в розумних межах, виходячи з обставин справи, ті наслідки, які може спричинити означена дія. Щоб положення національного закону відповідали цим вимогам, він має гарантувати засіб юридичного захисту від свавільного втручання органів державної влади у права, гарантовані Конвенцією. У питаннях, які стосуються основоположних прав, надання правової дискреції органам виконавчої влади у вигляді необмежених повноважень було б несумісним з принципом верховенства права, одним з основних принципів демократичного суспільства, гарантованих Конвенцією. Відповідно закон має достатньо чітко визначати межі такої дискреції та порядок її реалізації. Ступінь необхідної чіткості національного законодавства - яке безумовно не може передбачити всі можливі випадки - значною мірою залежить від того, яке саме питання розглядається, від сфери, яку це законодавство регулює, та від числа та статусу осіб, яких воно стосується.

Таким чином, враховуючи практику Європейського суду з прав людини та те, що законодавство України містить норми, які допускають неоднозначне (множинне) трактування прав і обов'язків суб'єкта господарювання в даних правовідносинах, суд застосовує норму, яка найбільш сприяє захисту інтересів суб'єкта господарювання.

Відтак, оскільки на момент перевірки позивачем поданий звіт форми №1-ПА, тобто фактично виконано вимоги припису №РВ240/А-П/957 від 23.08.2018, то відповідно до частини одинадцятої статті 7 Закону №877-V фінансові та адміністративні санкції до нього відповідачем не повинні були застосовуватися.

Застосовуючи до об'єкта контролю, який самостійно усунув виявлені у своїй роботі порушення, штрафну санкцію, відповідач діяв не з тією метою, з якою йому надано відповідні повноваження в галузі державного контролю та без дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване оскаржуване рішення.

З огляду на усе наведене вище, за результатами судового розгляду справи суд дійшов висновку, що постанова про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №РВ240/957/000362/ФС від 12.09.2018 не відповідає критеріям правомірності, обґрунтованості, добросовісності та розсудливості, встановленим в частині другій статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, порушує права та законні позивача, які підлягають до судового захисту шляхом скасування відповідного рішення суб'єкта владних повноважень.

За наведеного, позовні вимоги підлягають до задоволення повністю.

За правилами частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відтак, на користь позивача підлягає стягненню сума судового збору у розмірі 704 грн. 80 коп., сплачена ним відповідно до квитанції №169 від 26.10.2018, оригінал якої знаходиться в матеріалах справи.

Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_1, АДРЕСА_1) до Управління Держпраці у Рівненській області (код ЄДРПОУ 39780243, вул. Лермонтова, 7,м.Рівне,33028 ) задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати постанову Управління Держпраці у Рівненській області про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №РВ 240/957/000362/ФС від 12.09.2018, згідно з якою на Фізичну особу-підприємця ОСОБА_4 накладено штраф у розмірі 7446,00 грн.

Стягнути на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 суму судового збору у розмірі 704,80 грн., за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень Управління Держпраці у Рівненській області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.

Повний текст рішення складений 09 січня 2019 року.

Суддя Друзенко Н.В.