Постановление суда № 79031716, 04.01.2019, Личаківський районний суд м.Львова

Справа №463/6134/14-а

Провадження №2-а/463/30/18

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 січня 2019 року Личаківський районний суд м. Львова

в складі

головуючого судді Гирич С. В.

за участю секретаря судового засідання Попович Х.І.

позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

в м. Львові

у відкритому судовому засіданні,

розглянувши справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Львівської міської ради, Департаменту містобудування Львівської міської ради, треті особи ЛКП "Господар", ОСОБА_3 та Львівська регіональна філія ДП «Центр державного земельного кадастру» про скасування ухвал,

в с т а н о в и в :

позивач звернувся до суду з адміністративним позовом. З врахуванням уточнень позовних вимог просить суд скасувати ухвалу Львівської міської ради № 3738 від 08.07.2010 року "Про затвердження гр. ОСОБА_3 проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання земельної ділянки на АДРЕСА_1 та ухвалу Львівської міської ради від 18.02.2010 р. № 3341 «Про погодження гр. ОСОБА_3 місця розташування земельної ділянки та надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на АДРЕСА_1.

Представник третьої особи подав до суду клопотання про закриття провадження у справі. Таке мотивує тим, що рада, реалізовуючи право розпорядження земельною ділянкою, має рівні права з громадянами та юридичними особами, з якими вона вступає у відносини щодо володіння, користування, і розпорядження землею, тобто є рівноправним суб'єктом земельних відносин. У спірних відносинах їх учасники не підпорядковані один одному, а суб'єкт владних повноважень - міська рада владних управлінських функцій не здійснювала. Отже, спори предметом яких є перевірка правильності формування волі однієї зі сторін стосовно розпорядження землею та передачі відповідних прав щодо неї, розгляду за правилами КАС України не підлягають. У разі прийняття суб'єктом владних повноважень рішення про передачу земельних ділянок у власність чи оренду (тобто ненормативного акта, який вичерпує свою дію після його реалізації), подальше оспорювання правомірності набуття фізичною чи юридичною особою спірної земельної ділянки має вирішуватися у порядку цивільної (господарської) юрисдикції, оскільки виникає спір про цивільне право. Вказана правова позиція висловлена Верховним Судом України у постановах від 11 листопада 2014 року (справа № 21-493а 14) та від 9 грудня 2014 року (справа №21-308а 14). У зв'язку із наведеним просить закрити провадження у справі.

У судовому засіданні позивач та його представник проти клопотання заперечили, вважають таке передчасним, оскільки судом ще не отримано одне із рішень органу місцевого самоврядування, яке оскаржується позивачем.

Інші учасники справи в судове засідання не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином, причин неявки не повідомляли, заяви про відкладення розгляду справ не подали. З врахуванням наведеного, обговоривши можливість продовження слухання справи, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи без участі учасників справи, які не з'явились.

Заслухавши думку позивача та його представника, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов до наступного висновку.

Як вбачається із матеріалів справи позивач оспорює ухвали Львівської міської ради про затвердження проекту землеустрою щодо відведеної земельної ділянки на АДРЕСА_1 та рішення про погодження місця розташування земельної ділянки, посилаючись на те, що проживає в будинку АДРЕСА_2 і вказаним рішенням порушено права позивача на володіння та користування прибудинковою територією, частину якої передано у користування третій особі.

Відповідно до частини другої статті 4, пункту 1 частини другої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній на час звернення до суду) юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення. Зокрема, юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів або правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності. Вжитий у цій процесуальній нормі термін «суб'єкт владних повноважень» визначає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 7 частини першої статті 3 КАС України).

Аналогічна норма закріплена й у частині першій статті 19 чинного КАС України.

При цьому стаття 2 КАС України (у редакції, чинній на час звернення до суду) визначає, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження (частина друга статті 2 КАС України у редакції, чинній на час звернення до суду).

З аналізу наведених процесуальних норм убачається, що до адміністративної юрисдикції відноситься справа, яка виникає зі спору в публічно-правових відносинах, що стосується цих відносин, коли один з його учасників - суб'єкт владних повноважень здійснює владні управлінські функції, в цьому процесі або за його результатами владно впливає на фізичну чи юридичну особу та порушує їх права, свободи чи інтереси в межах публічно-правових відносин.

Натомість визначальні ознаки приватноправових відносин - це юридична рівність та майнова самостійність їх учасників, наявність майнового чи немайнового, особистого інтересу суб'єкта. Спір буде мати приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням приватного права (як правило, майнового) певного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть і в тому випадку, якщо до порушення приватного права призвели владні управлінські дії суб'єкта владних повноважень.

Порівняльний аналіз змісту статті 15 ЦПК України та статті 17 КАС України у сукупності дає підстави для висновку, що при вирішенні питання про розмежування компетенції судів щодо розгляду адміністративних і цивільних справ у кожній конкретній справі недостатньо застосування виключно формального критерію - визначення суб'єктного складу спірних правовідносин (участь у них суб'єкта владних повноважень). Визначальною ознакою для правильного вирішення такого питання є характер правовідносин, із яких виник спір.

Розгляду адміністративними судами підлягають спори, що мають в основі публічно-правовий характер, тобто випливають із владно-розпорядчих функцій або виконавчо-розпорядчої діяльності публічних органів.

Якщо в результаті прийняття рішення особа набуває або позбувається речового права на земельну ділянку, то спір стосується приватноправових відносин і підлягає розгляду в порядку цивільного чи господарського судочинства залежно від суб'єктного складу сторін спору.

Таким чином, оскільки позивач оскаржує рішення Львівської міської ради про затвердження проекту землеустрою щодо відведеної земельної ділянки на АДРЕСА_1 та рішення про погодження місця розташування земельної ділянки третій особі, виходячи із того, що порушується його право користування спірною земельною ділянкою, предметом даного спору є порушене право позивача як землекористувача, а отже в даному випадку наявний цивільно-правовий спір, який має розглядатись за правилами ЦПК України.

Відповідно до положень ч.1 ст.238 КАС України, суд закриває провадження у справі зокрема, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

У зв'язку із наведеним суд вважає, що слід закрити провадження у справі та роз'яснити позивачу, що розгляд вказаного спору підлягає до розгляду судом загальної юрисдикції в порядку цивільного судочинства.

Керуючись ст.ст. 238, 248, 250 КАС України, суд

у х в а л и в :

закрити провадження у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Львівської міської ради, Департаменту містобудування Львівської міської ради, треті особи ЛКП "Господар", ОСОБА_3 та Львівська регіональна філія ДП «Центр державного земельного кадастру» про скасування ухвал.

Роз'яснити позивачу, що розгляд вказаного спору підлягає до розгляду судом загальної юрисдикції в порядку цивільного судочинства.

Ухвала може бути оскаржена протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності редакції КАС України від 15.12.2017 року, тобто до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив судове рішення.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя: Гирич С. В.