Решение № 78892121, 17.12.2018, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 грудня 2018 року Справа № 160/8468/18 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Тулянцевої І.В., розглянувши у місті Дніпрі в порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

12 листопада 2018 року фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, в якому позивач просить суд:

-визнати протиправними дії Головного управління ДФС у Дніпропетровській області та скасувати повністю податкове повідомлення-рішення від 06.07.2018 року за №0004141301, прийняте на підставі акту камеральної перевірки від 23.04.2018 року №136815/04-36-13131.

В обґрунтування позову позивачем зазначено, що відповідачем була проведена камеральна перевірка з питань своєчасності сплати узгоджених грошових зобов'язань по єдиному податку фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, за результатами якої оформлено акт № 136815/04-36-13131 від 23 квітня 2018 року. На підставі вказаного акту Головним управлінням ДФС у Дніпропетровській прийнято податкове повідомлення-рішення від 06.07.2018 року за №0004141301, яким зобовязано сплатити штраф у розмірі 5839,30 грн. Оскаржуване податкове повідомлення-рішення позивач вважає таким, що підлягає скасуванню з огляду на те, що на адресу позивача не направлявся акт перевірки, чим було порушено право на подання доказів своєчасної сплати податку і надання заперечень. Всупереч приписам пункту 86.8 статті 86 Податкового кодексу України контролюючим органом податкове повідомлення-рішення прийнято 06.07.2018 року, тобто через два місяці після складання акту перевірки. Також вказує, що податковим органом визначено суму штрафу з порушенням приписів статті 122 Податкового кодексу України.

Ухвалою суду від 19.11.2018 року у справі відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та призначено до розгляду на 17.12.2018 року на 10:00 год.

Цією ж ухвалою відповідачу було надано строк для подання письмового відзиву на позовну заяву - протягом 15 днів з дня вручення ухвали.

07 грудня 2018 року від відповідача на адресу суду надійшов відзив, в якому Головне управління ДФС у Дніпропетровській області проти задоволення позову заперечує, оскільки в ході перевірки встановлено, що ФОП ОСОБА_1 несвоєчасно сплачено узгоджені суми грошового зобов'язання з єдиного податку за період з грудня 2016 по травень 2018 року. Вищезазначені порушення виникли у зв'язку з тим, що платником не сплачувався авансовий внесок з єдиного податку за грудень 2016 року, в результаті чого в ІКП податковий борг, який погашався в календарній черговості та виникав новий, з урахуванням строків сплати авансових внесків, а тому, на думку відповідача, оскаржуване податкове повідомлення-рішення винесено обґрунтовано на підставі чинного законодавства та у межах наданих повноважень.

Сторони у судове засідання 17.12.2018 року не зявились, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, що підтверджується матеріалах справи, подали клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Відповідно до ч. 1 ст. 205 КАС України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки (п. 1 ч. 3 ст. 205 КАС України).

Якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не зявилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта (ч. 9 ст. 205 КАС України).

З огляду на положення частини 9 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи в порядку письмового провадження. Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального засобу не здійснюється.

Розглянувши подані документи, оцінивши належність, допустимість та достовірність кожного доказу окремо та достатність і взаємний звязок доказів у їх сукупності, суд встановив наступне.

23.05.2018 року на підставі п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20, п.75.1 ст.76 Податкового кодексу України головним державним ревізором інспектором відділу адміністрування податків та зборів з фізичних осіб і зборів та єдиного внеску території обслуговування ДПІ у Новокодацькому районі м. Дніпро Управління податків і зборів з фізичних осіб Головного управління ДФС у Дніпропетровській області ОСОБА_2 проведено камеральну перевірку з питання своєчасності сплати узгоджених грошових зобов'язань по єдиному податку фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, за результатами якої складено від 23.05.2018 року № 26815/04-36-13131.

Проведеною перевіркою встановлено порушення позивачем, яка перебуває на спрощеній системі оподаткування (2 група за ставкою 20 відсотків), вимог пункту 122.1 статті 122 Податкового кодексу України. Таким чином, станом на 23.05.2018 року у інтегрованій картці платника податків фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 довідково обліковується штрафна санкція у сумі 5839,30 грн.

На підставі вказаного Акта відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0004141301 від 06.07.2018 року про зобов'язання сплатити штраф за затримку на 542 календарних днів сплати/за несплату (неперерахування) фізичною особою грошового зобовязання/авансових внесків єдиного податку в сумі 11 678,60 грн. у розмірі 50 відсотків у сумі 5839,30 грн.

Вважаючи вказане рішення протиправним, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість вказаних висновків відповідача і винесених на підставі висновку спірних актів індивідуальної дії на відповідність вимогам частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, проаналізувавши положення законодавчих актів, якими врегульовані спірні правовідносини, суд при винесенні рішення виходить з наступного.

Згідно з підпунктом 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України, платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Пунктом 36.1 статті 36 Податкового кодексу України на платника податків покладено обовязок обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

Суб'єкти господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, поділяються на такі групи платників єдиного податку: 2) друга група - фізичні особи - підприємці, які здійснюють господарську діяльність з надання послуг, у тому числі побутових, платникам єдиного податку та/або населенню, виробництво та/або продаж товарів, діяльність у сфері ресторанного господарства, за умови, що протягом календарного року відповідають сукупності таких критеріїв: не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, одночасно не перевищує 10 осіб; обсяг доходу не перевищує 1500000 гривень (підпункт 2 пункту 291.4 статті 291 Податкового кодексу України).

Відповідно до пунктів 295.1, 295.2 статті 295 Податкового кодексу України, платники єдиного податку першої і другої груп сплачують єдиний податок шляхом здійснення авансового внеску не пізніше 20 числа (включно) поточного місяця. Такі платники єдиного податку можуть здійснити сплату єдиного податку авансовим внеском за весь податковий (звітний) період (квартал, рік), але не більш як до кінця поточного звітного року. У разі якщо сільська, селищна або міська рада приймає рішення щодо зміни раніше встановлених ставок єдиного податку, єдиний податок сплачується за такими ставками у порядку та строки, визначені підпунктом 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 цього Кодексу. Нарахування авансових внесків для платників єдиного податку першої і другої груп здійснюється контролюючими органами на підставі заяви такого платника єдиного податку щодо розміру обраної ставки єдиного податку, заяви щодо періоду щорічної відпустки та/або заяви щодо терміну тимчасової втрати працездатності.

Згідно з пунктом 300.1 статті 300 Податкового кодексу України платники єдиного податку несуть відповідальність відповідно до цього Кодексу за правильність обчислення, своєчасність та повноту сплати сум єдиного податку, а також за своєчасність подання податкових декларацій.

У відповідності до пункту 2 розділу І Порядку ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07.04.2016 року №422 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20.05.2016 року за №751/28881, інтегрована картка платника (далі - ІКП) - форма оперативного обліку податків, зборів, митних платежів до бюджетів та єдиного внеску, що ведеться за кожним видом платежу та включає перелік показників підсистем інформаційної системи органів ДФС, які характеризують стан розрахунків платника з бюджетами та цільовими фондами.

Як вбачається із даних ІКП, у якій відображені відомості із посиланням на платіжні документи із зазначенням їх реквізитів, щодо сплати позивачем протягом листопада 2016 року червня 2018 року авансових внесків єдиного податку з фізичних осіб платника (а.с.31-43), за окремі податкові періоди було нараховано до сплати авансовий внесок з єдиного податку. При цьому, позивачем не було сплачено єдиний податок у розмірі 640,00 грн. в листопаді 2016 року, а також 640,00 грн. у січні та грудні 2017 року. Також не було сплати єдиного податку у лютому 2018 року, своєчасно не здійснено авансового внеску за квітень 2018 року, так як сума надійшла 04.05.2018 року.

Отже, даними ІКП підтверджуються 5 фактів порушення позивачем строків сплати авансових внесків єдиного податку, а саме: в сумі 275,60 грн. терміном сплати до 20.11.2016 року; в сумі 640,00 грн. терміном сплати до 20.01.2017 року; в сумі 640,00 грн. терміном сплати до 20.02.2017 року; в сумі 744,60 грн. терміном сплати до 20.02.2018 року; в сумі 744,60 грн. терміном сплати до 20.04.2018 року. При цьому, долучені до позовної заяви копії платіжних документів вказані факти порушення позивачем строків сплати авансових внесків єдиного податку не спростовують.

У підпункті 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України закріплено, що податковий борг - сума узгодженого грошового зобовязання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

В силу приписів пункту 87.9 статті 87 Податкового кодексу України у разі наявності у платника податків податкового боргу контролюючі органи зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. У такому ж порядку відбувається зарахування коштів, що надійдуть у рахунок погашення податкового боргу платника податків відповідно до статті 95цього Кодексу або за рішенням суду у випадках, передбачених законом. Спрямування коштів платником податків на погашення грошового зобов'язання перед погашенням податкового боргу забороняється, крім випадків спрямування цих коштів на виплату заробітної плати та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Таким чином, матеріалами справи підтверджується, що ФОП ОСОБА_1 несвоєчасно сплачено узгоджені суми грошового зобов'язання з єдиного податку за період з грудня 2016 року по травень 2018 року, оскільки позивачем не сплачено авансовий внесок з єдиного податку за грудень 2016 року, в результаті чого в ІКП виник податковий борг, який погашався в календарній черговості на виконання приписів пункту 87.9 статті 87 Податкового кодексу України та виникав новий податковий борг з урахуванням строків сплати авансових внесків по наступним періодам.

Що стосується твердження позивача про порушення контролюючим органом строків направлення акту камеральної перевірки, передбачених пунктом 86.2 статті 86 Податкового кодексу України, суд зазначає, що відповідачем надано копію рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 44), з якого вбачається, що акт камеральної перевірки було відправлено 23.05.2018 року. Також вказана обставина підтверджується і відомостями з офіційного сайту Укрпошти (http://ukrposhta.ua/vidslidkuvati-forma-poshuku) за результатами пошуку відправлення за оригінальним трек-номером 4900808417460.

Також, суд відхиляє доводи позивача, що відповідачем порушено строк прийняття спірного податкового повідомлення-рішення, оскільки згідно з пунктом 86.8 статті 86 Податкового кодексу України, податкове повідомлення-рішення приймається керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу протягом десяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків, його представнику або особі, яка здійснювала розрахункові операції, акта перевірки у порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень, а за наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки та/або додаткових документів, поданих у порядку, визначеному пунктом 44.7 статті 44 цього Кодексу, приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки та/або додаткових документів - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень та/або додаткових документів і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків.

Судом встановлено, що акт камеральної перевірки №26815/04-36-13131 складено 23.05.2018 року, який отримано позивачем 12.06.2018 року. Відтак, відповідачем порушено строки прийняття податкового повідомлення-рішення.

Разом з тим, якщо податкове повідомлення-рішення прийняте контролюючим органом у межах компетенції та з його форми можна чітко встановити його зміст, зокрема, порушення законодавства, згідно з яким визначено грошове зобов'язання платника податків, суму такого зобов'язання, таке рішення є правомірним, навіть у разі, коли порушено строки прийняття, передбачені пунктом 86.8 статті 86 Податкового кодексу України.

Крім того, відповідно до п. 58.18 ст. 58 Податкового кодексу України, при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання протиправним та/або скасування рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

Суд також зазначає, що позивач у позовній заяві не спростовує факту порушення строків сплати узгоджених сум грошового зобов'язання з єдиного податку за період з грудня 2016 по травень 2018 року, а лише посилається на порушення строків прийняття податкового повідомлення-рішення, що не може бути єдиної підстави для визнання спірного податкового повідомлення-рішення протиправним та його скасування.

Відповідно до пункту 122.1 статті 122 Податкового кодексу України, несплата (неперерахування) фізичною особою - платником єдиного податку, визначеною підпунктами 1 і 2 пункту 291.4 статті 291 цього Кодексу, авансових внесків єдиного податку в порядку та у строки, визначені цим Кодексом, тягне за собою накладення штрафу в розмірі 50 відсотків ставки єдиного податку, обраної платником єдиного податку відповідно до цього Кодексу.

Розмір належної до сплати позивачем суми авансового внеску єдиного податку протягом січня 2017 року червня 2018 року становив 11 678,60 грн. Відповідачем до позивача застосовано штрафну санкцію в сумі 5839,30 грн. (11 678,60 Х 50%).

З урахуванням того, що позивачем несвоєчасно сплачено авансовий внесок по єдиному податку, що призвело до виникнення податкового боргу, суд вважає, що відповідачем правомірно на підставі пункту 122.1 статті 122 Податкового кодексу України на позивача накладено штраф у розмірі 50% ставки єдиного податку обраної платником єдиного внеску, а тому, податкове повідомлення-рішення від 06.07.2018 року за №0004141301, прийняте на підставі акту камеральної перевірки від 23.04.2018 року №136815/04-36-13131, є правомірним.

Відповідно до приписів статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та обєктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний звязок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах субєкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

В ході розгляду справи відповідачем доведено правомірність своїх дій та обґрунтованість винесеного рішення, що є підставою для відмови у задоволенні позову.

Керуючись статтями 9, 73, 77-78, 90, 243-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (49000, м. Дніпро, вул. Поліська, буд. 13, податковий номер платника податків НОМЕР_1) до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 39394856, м. Дніпро, вул. Сімферопольська буд. 17-А) про визнання дій протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та у строки, встановлені статтями 295 та 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 РозділуVIIПерехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.В. Тулянцева