Решение № 78842950, 13.12.2018, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(додаткове)

13 грудня 2018 рокуСправа №160/7332/18

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Барановського Р.А.

розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро заяву представника позивача про ухвалення додаткового рішення в адміністративній справі №160/7332/18 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Головного управління Державної казначейської служби України в Дніпропетровській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, у якому позивач просить суд:

визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови у поверненні помилково сплаченого збору на загальнообовязкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу квартири в розмірі 6 888, 68 грн.;

зобовязати ОСОБА_2 управління пенсійного фонду України в Дніпропетровській області звернутись із поданням відповідно до вимог чинного законодавства України до Головного управління Державної казначейської служби України в Дніпропетровській області щодо повернення ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП: НОМЕР_1 сплаченого збору на обовязкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна від 04.10.2017р. у розмірі 6888, 60 грн., відповідно до квитанції №16717.8288 від 04.10.2017р.

Справі за даним адміністративним позовом присвоєно єдиний унікальний номер судової справи - 160/7332/18.

Ухвалою суду від 05.10.2018р. відкрито провадження в адміністративній справі №160/7332/18 за вищезазначеним позовом та ухвалено здійснювати розгляд даної справи за правилами спрощеного позовного провадження згідно ч. 2 ст. 257 та ч. 1 ст. 263 Кодексу адміністративного судочинства України у письмовому провадженні.

Крім того, ухвалою суду від 05.10.2018р. задоволено клопотання позивача про залучення до участі у справі третьої особи та ухвалено залучити до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_2 управління Державної казначейської служби України в Дніпропетровській області.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.11.2018 позов задоволено у повному обсязі. Даним рішенням суд визнав протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1; РНОКПП НОМЕР_1) у поверненні помилково сплаченого збору на загальнообовязкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу квартири в розмірі 6888, 60 грн. та зобовязав ОСОБА_2 управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області звернутись із поданням відповідно до вимог чинного законодавства України до Головного управління Державної казначейської служби України в Дніпропетровській області щодо повернення ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1; РНОКПП НОМЕР_1) сплаченого збору на обовязкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна від 04.10.2017р. у розмірі 6888, 60 грн., відповідно до квитанції №16717.8288 від 04.10.2017р.

10.12.2018р. до суду надійшла від представника позивача - ОСОБА_3 подана в інтересах ОСОБА_1 заява про ухвалення додаткового судового рішення, у якому представник позивача звернувся до суду, зокрема, з проханням вирішити питання щодо судових витрат по справі №160/7332/18 та ухвалити додаткове судове рішення, яким стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1, 15.06.1966р.н., РНОКПП НОМЕР_1 (позивач) понесені судові витрати у розмірі 2723, 80 грн.

В обгрунтування даної заяви та розміру заявлених для присудження на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судових витрат, представник позивача зазначив, що при прийнятті судом рішення від 07.11.2018р. судом вирішено питання про розподіл судових витрат відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України. Заявник зазначив, що при зверненні до суду із даним позовом ОСОБА_1 було сплачено судовий збір в розмірі 704, 80 грн., витрати, пов'язані з відправкою поштового відправлення досудової вимоги в розмірі 19,00 грн. та витрати на надання правової допомоги в розмірі 2000, 00 грн., тобто загальний розмір понесених позивачем судових витрат становить 2723, 80 грн., докази яких (засвідчені копії) наявні у матеріалах справи.

Відповідно до частини 3 статті 166 Кодексу адміністративного судочинства України - заяви, клопотання і заперечення подаються та розглядаються в порядку, встановленому цим Кодексом. У випадках, коли цим Кодексом такий порядок не встановлений, він встановлюється судом.

Згідно з ч. 3 ст. 252 Кодексу адміністративного судочинства України- суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може розглянути питання ухвалення додаткового судового рішення в судовому засіданні з повідомленням учасників справи.

Враховуючи, що адміністративну справу №160/7332/18 розглянуто в порядку письмового провадження, заява про ухвалення додаткового судового рішення розглядається в тому самому порядку, що й судове рішення.

Суд, перевіривши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, дійшов до висновку, що заява представника позивача про ухвалення додаткового судового рішення щодо стягнення на користь ОСОБА_1 судових витрат в сумі 2723, 80 грн. - підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.

Відповідно до ч.1 ст.143 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є субєктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань субєкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно з ч.1 ст.252 Кодексу адміністративного судочинства України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:

1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення;

2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення;

3) судом не вирішено питання про судові витрати.

Так, при прийнятті рішення в адміністративній справі №160/7332/18, судом не вирішено питання розподілу понесених позивачем судових витрат.

Окремо, слід зазначити, що представником позивача разом із позовною заявою був наданий до суду Розрахунок судових витрат, у якому представник зазначив, що у ОСОБА_1 понесені витрати на правову допомогу у вигляді оплаченого позивачем гонорару адвоката за договором від 20.08.2018р. в сумі 2000, 00 грн., витрати з оплати судового збору в розмірі 704, 80 грн., а також витрати, повязані з направленням засобами поштового звязку досудової вимоги в розмірі 19,00 грн.

Відповідно до частин 1 та 3 статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, повязаних з розглядом справи.

До витрат, повязаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) сторін та їхніх представників, що повязані із прибуттям до суду;

3) повязані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз;

4) повязані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

5) повязані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Статтею 134 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що витрати, повязані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат субєкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Тобто, суд під час вирішення питання щодо розподілу судових витрат зобов'язаний оцінити рівень витрат на правничу допомогу обґрунтовано у кожному конкретному випадку за критеріями співмірності необхідних і достатніх витрат.

Суд також зазначає, що на підтвердження витрат на правову допомогу повинні бути надані: договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордеру, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження тощо).

Доказами того, що особа є адвокатом, виходячи з положень ч. 1 ст. 6, ч. 1 ст. 12, та ст. 17 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» №5076-VI від 05.07.2012р. (далі - Закон № 5076-VI), є свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю на момент подання клопотання про відшкодування правової допомоги.

Згідно пунктів 1, 2, 6 ч. 1 та ч. 2 ст. 19 Закону №5076-VI - до видів адвокатської діяльності, серед іншого, відносяться: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами. Адвокат може здійснювати інші види адвокатської діяльності, не заборонені законом.

Згідно ч. 1 ст. 26 Закону №5076-VI документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги можуть бути серед іншого: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Так, з матеріалів справи вбачається, що інтереси позивача ОСОБА_1 представляв адвокат ОСОБА_3, який здійснює адвокатську діяльність на підставі Свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії ДП за №2890, виданого Радою адвокатів Дніпропетровської області від 11.02.2015 року.

Судом встановлено, що між ОСОБА_1 (позивач) та ОСОБА_3 був укладений договір про надання правової допомоги від 20.08.2018р. (далі договір).

За умовами договору (п. 2.1) Адвокат, на підставі доручення Клієнта зобовязується та має право вчиняти будь-які не заборонені законом та правилами адвокатської етики дії необхідні для належного виконання даного Договору, зокрема, вивчити наявні у Клієнта документи, які стосуються предмета доручення, дати попередній висновок про правову перспективу справи; представляти і захищати права, свободи та інтереси Клієнта у справі про повернення сплаченого збору на обовязкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна, де Клієнт виступає в якості Позивача.

У відповідності до п. 3.1 договору, Клієнт, зокрема, має право та зобовязується:

- сплатити гонорар Адвоката у відповідності до цього договору;

- компенсувати витрати Адвоката, повязані з виконанням цього договору включаючи витрати на збір доказів, оплату судового збору тощо.

Пунктом 4.1 договору визначено, що за послуги, що надаються Адвокатом у відповідності із умовами даного Договору, Клієнт має сплатити Адвокату гонорар у розмірі 2000 грн. 00 коп.

Оплата додаткових доручень Клієнта визначається за домовленістю сторін і не входить в суму гонорару. Розрахунок за виконання додаткових доручень здійснюється шляхом повної передоплати (п. 4.3 договору).

При цьому, пунктом 4.5 договору передбачено, що Клієнт згоден, що в ході здійснення представлення його інтересів може виникнути необхідність у проведенні певних оплачуваних дій, якими можуть бути: виробництво експертиз, консультації фахівців, відрядження, оплати судового збору та інші витрати. Оплата їх проведення не входить до суми гонорару і здійснюється додатково Клієнтом не пізніше наступного дня згідно виставленого Адвокатом рахунку. У разі відсутності коштів на їх оплату Клієнт своєчасно інформує про це Адвоката і згоден з тим, що відмова у проведенні пропонованих дій може негативно вплинути на якість виконання функцій щодо подання та рішення у справі.

На виконання вимог договору (п. 3.1, 4.1, 4.3) ОСОБА_1 здійснено оплату гонорару адвокату, що підтверджується копією квитанції №23364 від 28.09.2018р. в сумі 2000, 00 грн. із призначенням платежу «Часткова оплата гонорару адвоката зг. дог. б/н від 20.08.2018.Платник ОСОБА_1Ю.».

У відповідності до складеного позивачем та його представником Акта здачі-приймання робіт (надання юридичних послуг) від 01.10.2018р. на виконання договору про надання правової допомоги б/н від 20.08.2018р. були надані наступні послуги:

1) Юридична консультація та підготовка процесуальних документів:

- 20.08.2018р. здійснено попередню юридичну консультацію (тариф 300 грн./год.) тривалістю - 0,5 год. за вартістю 150, 00 грн.;

- 21.08.2018р. здійснено підготовку та відправлення досудової вимоги Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (тариф 300 грн./год.) тривалістю - 1 год. за вартістю 300, 00 грн.;

- 27.09.2018р. здійснено аналіз судової практики Дніпропетровського окружного адміністративного суду, Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду та Верховного Суду з розгляду подібної категорії справ (тариф 300 грн./год.) тривалістю - 1,5 год. за вартістю 450, 00 грн.;

- 01.10.2018р. здійснено підготовку та подачу до Дніпропетровського окружного адміністративного суду позовної заяви про визнання бездіяльності протиправною та зобовязання вчинити певні дії (тариф 300 грн./год.) тривалістю - 2 год. за вартістю 600, 00 грн.;

2) Участь у судових засіданнях:

- 21.08.2018р. надання правничої допомоги у Дніпропетровському окружному адміністративному суді вартістю 500, 00 грн.

Так, відповідно до статті 30 Закону №5076-VI, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Отже, розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Без сумніву, суд не має право його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.

Водночас, для включення всієї суми гонору у відшкодування за рахунок відповідача має бути встановлено, що позов позивача підлягає задоволенню, а також має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а розмір є розумний та виправданий, що передбачено у ст. 30 Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".

Тобто, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Відповідно до ч.ч. 1, 4ст. 73 Кодексу адміністративного судочинства Україниналежними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Згідно дост. 76 Кодексу адміністративного судочинства Українидостатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Таким чином, проаналізувавши вищенаведені документи, суд дійшов до висновку, що відповідні витрати позивача на професійну правничу допомогу є підтвердженими належними та достатніми доказами, що наявні в матеріалах справи.

Натомість, щодо вимоги заявника про стягнення на користь позивача витрат на відправлення досудової вимоги від 20.08.2018р. в розмірі 19,00 грн., слід зазначити таке.

Як вже зазначалось вище, згідно із приписами ч. 3ст. 132 Кодексу адміністративного судочинства України- до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Разом з цим, відповідне питання врегульованостаттею 138 Кодексу адміністративного судочинства України.

Так, відповідно до частини 1 вказаної норми розмір витрат, пов'язаних з вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою справи до розгляду, встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів.

На підтвердження понесених витрат представником позивача було надано суду фіскальний чек ПАТ «Укрпошта» від 21.08.2018р. про надання послуг з відправлення цінного листа з описом вкладення на адресу «ГУ ПФУ ОБЛ». Вартість вказаної послуги визначена у розмірі 19, 00 грн.

Водночас, як слідує зі змісту наданого представником позивача до суду акта здачі-приймання робіт (надання юридичних послуг) від 01.10.2018р. представником позивача 21.08.2018р. були надані наступні послуги: «підготовка та відправлення досудової вимоги Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області» вартістю 300, 00 грн.

Таким чином, з огляду на те, що у наданій до суду копії фіскального чеку ПАТ «Укрпошта» від 21.08.2018р. відсутні дані щодо особи відправника, в той час як у вищезазначеному акті від 01.10.2018р. зазначено, що представником позивача адвокатом ОСОБА_3 були надані позивачу послуги, зокрема, щодо відправлення відповідної досудової вимоги, за відсутності інших доказів (зокрема, прийому-передачі виконаних робіт) на підтвердження обсягу понесення адвокатом додаткових витрат при виконанні інших оплачуваних дій (п. 4.5 договору) згідно із укладеним із позивачем договором від 20.08.2018р., суд не вбачає підстав для стягнення на користь ОСОБА_1 витрат на відправлення досудової вимоги від 20.08.2018р. в розмірі 19,00 грн.

Крім того, стосовно прохання заявника стягнути на користь позивача судові витрати у вигляді понесених позивачем витрат з оплату судового збору за звернення до суду із даним позовом в сумі 704, 80 грн., слід зазначити наступне.

Так, при поданні представником позивача ОСОБА_3 01.10.2018р. до Дніпропетровського окружного адміністративного суду в інтересах ОСОБА_1 позовної заяви в якості доказу сплати судового збору за звернення до суду із позовом немайнового характеру заявником надано платіжне доручення №189 від 01.10.2018р. на суму 704, 80 грн. із призначенням платежу «*; 101; НОМЕР_1; Судовий збір за позовом ОСОБА_1, Дн-вський окружний адмін. суд, код бюджетної класифікації 22030101». Даний платіж здійснено за вірними розрахунковими реквізитами для перерахування судового збору за звернення 01.10.2018р. до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовом немайнового характеру у належному розмірі.

При цьому, слід зауважити, що у графі «Платник» та «код» зазначено відмінну від позивача особу та, відповідно, РНОКПП іншої особи, а саме в якості платника зазначено представника позивача ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_2).

Однак, у складеному представником позивача розрахунку судових витрат по справі вказано, що позивачем понесені витрати, які складаються із судового збору в розмірі 704, 80 грн., а у поданій ОСОБА_3 в інтересах позивача заяві про ухвалення додаткового судового рішення від 10.12.2018р. зазначено, що позивачем при зверненні з позовом було сплачено судовий збір в розмірі 704, 80 грн.

Отже, зміст вищезазначеного платіжного документу спростовує твердження заявника стосовно сплати позивачем судового збору за звернення до суду із даним позовом.

Разом з цим представником позивача не надано до суду акту (-ів) прийому-передачі виконаних робіт за підсумками розгляду даної справи або іншого документу на підтвердженням обсягу виконаних робіт саме у цій справі (в т.ч. у вигляді понесення адвокатом додаткових витрат за певні оплачувані дії (п. 4.5 договору).

Натомість, у наданому до суду Акті здачі-приймання робіт (надання юридичних послуг) від 01.10.2018р. відсутні дані щодо понесення адвокатом додаткових витрат у вигляді сплати судового збору.

Так, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі East/West Alliance Limited проти України", заява №19336/04, п. 269).

З наведеного слідує, що представником позивача не доведено наявність підстав для стягнення на користь ОСОБА_1 витрат, які заявник просить стягнути в інтересах позивача, у вигляді судових витрат за сплату позивачем судового збору при зверненні до суду із даним позовом.

Згідно з ч.2 ст. 247 Кодексу адміністративного судочинства України суд може вирішити питання розподілу судових витрат у додатковому рішенні після ухвалення рішення за результатами розгляду справи по суті.

З огляду на вищевикладене, враховуючи приписи ст. 134, ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 2000, 00 грн.

Водночас, з огляду на відсутність у матеріалах справи належних, достатніх та допустимих доказів (наприклад, акт прийому-передачі виконаних робіт) понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу у вигляді виставленого адвокатом (п. 4.5 договору) рахунку за додаткові оплачувані дії, суд дійшов висновку про відсутність підстав для стягнення на користь позивача судових витрат в частині понесених позивачем витрат, повязаних з відправкою поштового відправлення досудової вимоги в сумі 19,00 грн. та витрат на оплату судового збору за звернення до суду із даним позовом в сумі 704, 80 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 132, 134, 139, ч. 1 ст. 143, ст.ст. 241, 252 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ВИРІШИВ:

Заяву представника позивача ОСОБА_3 про ухвалення додаткового рішення в адміністративній справі №160/7332/18 - задовольнити частково.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427) судові витрати у вигляді витрат, пов'язаних із розглядом справи в сумі 2000, 00 грн. (дві тисячі гривень).

У задоволенні заяви представника позивача ОСОБА_3 в частині стягнення на користь позивача судових витрат в частині понесених позивачем витрат, повязаних з відправкою поштового відправлення досудової вимоги в сумі 19,00 грн. (девятнадцять гривень) та витрат на оплату судового збору за звернення до суду із даним позовом в сумі 704, 80 грн. (сімсот чотири гривні вісімдесят копійок) відмовити.

Копію додаткового рішення суду направити учасникам справи та заявнику.

Додаткове рішення набирає законної сили та може бути оскаржене до Третього апеляційного адміністративного суду в порядку та строки, передбачені статтями 255 та 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Р.А. Барановський