Постановление суда № 78673752, 14.12.2018, Шевченківський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Дзержинський районний суд м. Харкова)

Справа № 638/12485/18

Провадження № 1-кп/638/1157/18

УХВАЛА

іменем України

14 грудня 2018 року

Дзержинський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого - судді Омельченко К.О.

при секретарі – Юрченко Д.С.

за участю прокурора – Божко О.В.

обвинуваченого – ОСОБА_1

розглянувши обвинувальний акт за обвинуваченням

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, українця, громадянина України, одруженого, офіційно не працевлаштованого, зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3 та фактично проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, раніше судимого, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15 ч. 3 ст. 185 КК України,-

в с т а н о в и в :

До Дзержинського районного суду м. Харкова від прокурора надійшли матеріали кримінального провадження № 12018220480002364 за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 3 ст. 185 КК України з затвердженим 23 серпня 2018 року обвинувальним актом по справі, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018220480002364 від 19.06.2018 року.

Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова обрано запобіжний захід – тримання під вартою.

Відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України, незалежно від наявності клопотань суд зобов’язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акту чи з дня застосування судом обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Крім цього, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити нетільки права підозрюваного, а й високі стандарти охоронизагальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства. Так, згідно ст.ст. 7-9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини. У рішенні по справі «Летельє проти Франції» від 26.06.1991 Європейський суд з прав людини вказав, що наявність вагомих підстав підозрювати затриманого у вчиненні злочину є неодмінною умовою правомірності тримання під вартою. У рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 Європейський суд з прав людини вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє «прогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства. У рішенні по справі «Харченко проти України» від 10.02.2011 Європейський суд з прав людини вказав, що розумність строку тримання під вартою не може оцінюватись абстрактно, вона має Оцінюватись в кожному конкретному випадку залежно від особливостей конкретної справи.

Вказане кримінальне провадження призначене до підготовчого судового засідання.

Під час підготовчого судового засідання прокурор вважав за можливим призначення справи до судового розгляду.

Обвинувачений поклався на розсуд суду.

Суд, заслухавши думку учасників підготовчого судового розгляду, приходить до наступних висновків.

Обвинувальний акт відносно ОСОБА_1 складений у відповідності з вимогами Кримінального процесуального кодексу України і поверненню прокурору не підлягає.

Провадження за обвинувальним актом підсудне цьому суду.

Підстав для закриття провадження чи його направлення прокурору для проведення досудового провадження немає.

Порушення вимог КПК України, які б унеможливлювали призначення провадження до судового розгляду, відсутні, відтак суд приходить до висновку про необхідність призначення провадження за обвинувальним актом відносно ОСОБА_1 у судове засідання.

Зазначене судове засідання з урахуванням принципу гласності та відкритості судового провадження слід проводити відкрито, обмеження щодо цього, передбачені ч.2 ст.27 КПК України, відсутні.

Коло осіб, які беруть участь, у судовому розгляді є наступним: прокурор, обвинувачений.

Сторони не позбавлені права заявити клопотання ,щодо виклику для допиту осіб, витребування документів чи речей, зокрема, і під час безпосередньо судового розгляду згідно положень ст.350 КПК України.

Суд вважає, що на теперішній час ризики, передбачені ст.. 177 КПК України, які були враховані при обранні запобіжного заходу продовжують існувати, а тому продовжує строк тримання під вартою на 30 діб.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 офіційно не працює, неодноразово засуджений, таким чином, суд приходить до висновку, що знаходячись на волі, обвинувачений може переховуватись від суду, та перешкодити встановленню істини у справі, тому достатніх підстав на теперішній час для заміни або скасування раніше обраного запобіжного заходу –у вигляді тримання під вартою, судом не вбачається.

На підставі викладеного, керуючись, ст.ст.314-316,369 КПК України,

постановив:

Призначити до судового розгляду у відкритому судовому засіданні провадження за обвинувальним актом відносно ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 3 ст. 185 КК України на 14 грудня 2018 року на 13-35 годину.

Продовжити ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_5, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 3 ст. 185 КК України строк тримання під вартою терміном на 30 діб, тобто до 13.01.2019 року.

Викликати для участі у судовому засіданні прокурора, обвинуваченого.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя