Решение № 78654145, 17.12.2018, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 грудня 2018 року Справа № 160/7712/18 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді: Букіної Л.Є., розглянувши у спрощеному позовному провадженні без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення , -

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду 17.10.2018 надійшов позов ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, в якому просить визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення від 19.01.2018 року №48-1315.

В обґрунтування позову послався на те, що приписи 266.7.2. п.266.7 ст. 266 Податкового кодексу України, які діяли у 2014, 2015, 2016 чітко визначають, що податкові повідомлення-рішення про сплату сум податку мають бути винесені не пізніше 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком). Таким чином, відповідач мав право винести податкове повідомлення-рішення за 2014 рік 1 липня 2015 року, за 2015 рік - до 1 липня 2016 року, за 2016 рік - до 1 липня 2017 року відповідно. За таких обставин на думку позивача, відповідач діяв не у спосіб, передбачений статтями 265 та 266 Податкового кодексу України, оскільки оскаржене рішення у частині податкових зобов'язань за 2014-2016 роки прийняті із порушенням строку, встановленого для прийняття податкових повідомлень-рішень про сплачу сум податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, - до 1 липня року, то настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком).

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.10.2018 року відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні).

Відповідач у визначений судом строк надав відзив на позовну заяву, в якому зазначив про відсутність підстав для задоволення позову, оскільки у позивача виник обов'язок сплачувати податок на майно відмінне від земельної ділянки з 2014 року, а тому приймаючи оскаржене рішення відповідач вважає, що діяв у спосіб, що передбачений законодавством України.

Дослідивши письмові докази, долучені до матеріалів справи, проаналізувавши відповідні норми чинного законодавства, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що згідно даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно у власності позивача знаходиться житловий будинок загальною площею 760,2 кв. м.

19.01.2018 року відповідачем згідно з підпунктом 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України та відповідно до підпункту 266.7.2 пункту 266.7 статті 266 Податкового кодексу України прийнято податкове повідомлення-рішення №48-1315, яким позивачу визначено податкове зобов'язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізособами, які є власниками об'єктів житлової нерухомості за податкові періоди 2014 - 2015 - 2016 роки у загальному розмір 46596,30 грн.

Не погодившись з таким рішенням, позивач звернувся до суду з цим позовом.

При вирішенні спору суд виходить з того, що питання сплати платником податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки врегульоване 266 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-УІ зі змінами та доповненнями (далі - ПК України).

Відповідно до п. п.266.7.2 п.266.7 ст266 ПК України, податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку, обчисленого згідно з підпунктом 266.7.1 пункту 266.7 цієї статті, та відповідні платіжні реквізити, зокрема, органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням кожного з об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його податкової адреси (місцем реєстрації) до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком).

Відповідно до п.п.266.7.2 п.266.7 ст266 ПК України, податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку, обчисленого згідно з підпунктом 266.7.1 пункту 266.7 цієї статті, та відповідні платіжні реквізити, зокрема, органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням кожного з об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його податкової адреси (місцем реєстрації) до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком).

Відповідно до п.п.266.10.3 п.266.10 ст.266 ПК України податкове зобов'язання з цього податку може бути нараховано на податкові (звітні) періоди (роки) в межах строків, визначених пунктом 102.1 статті 102 цього Кодексу.

Дія цієї норми з вищевикладеним змістом прийнята згідно Закону України від 07.12.2017 року «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2018 році», набула чинності з 01.01.2018 року.

Частиною першою статті 58 Конституції України передбачено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

У Рішенні Конституційного Суду України від 9 лютого 1999 року1-рп/99 (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) зазначено, що дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце. Положення частини першої статті 58 Конституції України про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів у випадках, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи, стосується фізичних осіб і не поширюється на юридичних осіб. До події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце. Акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ним чинності. Заборона зворотної дії є однією з важливих складових принципу правової визначеності.

Принцип неприпустимості зворотної дії в часі нормативних актів знайшов своє закріплення в міжнародно-правових актах, зокрема і в Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини (стаття 7).

Правова позиція, яка висловлена Верховним Судом України в постанові від 22 лютого 2017 року у справі № 6-2705цс16 тільки підтверджує, що за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі.

Надання зворотної сили законам, які передбачають розширення змісту та обсягу прав і свобод людини і громадянина чи звільнення їх від певних обов'язків, не може підірвати впевненість людей у стабільності свого правового становища. (Окрема думка судді Конституційного Суду України Козюбри М.І. (справа про податки).

Проаналізувавши вищевикладені норми права, суд доходить висновку, що закон поширює свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності. За таких обставин, у правовідносинах, щодо визначення податкового зобов'язання за 2014, 2015, 2016роки, контролюючий орган повинен був дотримуватись приписів пп. 266.7.2. п.266.7 ст. 266 ПК України, згідно якого встановлено, що податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, має бути винесено до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком), оскільки приписи п.п.266.10.3 п.266.10 ст.266 ПК України набули чинності з 01.01.2018, а отже і сфера дії цієї норми починається з дня набрання нею чинності. Крім цього, контролюючим органом в контексті ч.2 ст. 77 КАС України не надано доказів поважності причин виконання приписів ст. 266.7.2 п.266.7 ст. 266 ПК України лише у 2018 році.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що податкове повідомлення-рішення від 19.01.2018 року № 48-1315 є протиправним та підлягає скасуванню.

Зважаючи на вказане, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Відповідно до ч.1 ст.243 КАС України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема як розподілити між сторонами судові витрати.

Згідно з частиною 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

За таких обставин, відповідно до ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України понесені позивачем судові витрати зі сплату судового збору у розмірі 704,80 грн. підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст. 241-246, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Дніпропетровській області від 19.01.2018 року №48-1315, яким ОСОБА_1 визначено податкове зобов'язання за платежем: «податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об'єктів житлової нерухомості» за податкові періоди 2014 - 2016 роки, у загальному розмірі 46596,30 грн.

Присудити на користь ОСОБА_1 (р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1, адреса: АДРЕСА_1) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 704,80 грн. (сімсот чотири гривні 80 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 39394856, місцезнаходження: 49600, м.Дніпро, вул.Сімферопольська, 17-а).

Рішення набирає законної сили після закінченя строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, у разі якщо її не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного перегляду справи.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його складання.

Учасник справи, якому повне рішення суду не вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя Л.Є. Букіна