Постановление суда № 78485261, 12.12.2018, Торецький міський суд Донецької області (до 25.04.2025 - Дзержинський міський суд Донецької області)

Єдиний унікальний номер № 225/5700/18

Провадження № 2-р/225/8/18

Дзержинський міський суд Донецької області

УХВАЛА

Іменем України

12 грудня 2018 року м. Торецьк

Дзержинський міський суд Донецької області у складі:

головуючого судді Челюбєєва Є.В.

за участю

секретаря Бондарчук Т.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Дзержинського міського суду Донецької області заяву ОСОБА_1, заінтересована особа Державне підприємство «Торецьквугілля» про роз’яснення рішення суду, -

ВСТАНОВИВ:

В грудні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою про роз’яснення рішення Дзержинського міського суду Донецької області від 29.10.2018 про відшкодування моральної шкоди, заподіяної умовами виробництва.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що рішенням Дзержинського міського суду Донецької області від 29.10.2018 з Державного підприємства «Торецьквугілля» на його користь стягнуто грошову компенсацію у відшкодування моральної шкоди, заподіяної умовами виробництва в сумі 20000 (двадцять тисяч) грн. На підставі даного рішення суду був виданий виконавчий лист.

На теперішній час виконавчий лист з примусового виконання рішення суду від 29.10.2018 знаходиться в провадженні державного виконавця Торецького міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Донецькій області (надалі – відділ ДВС).

Вважає, що його вимоги про відшкодування шкоди, пов’язані з інвалідністю й ушкодженням здоров’я на виробництві та встановленням стійкої втрати працездатності внаслідок отриманого професійного захворювання, але при ухваленні рішення суду від 29.10.2018 судом в його резолютивній частині не зазначено внаслідок чого у нього виникло право на відшкодування присудженої йому моральної шкоди, що ускладнює його виконання.

З цих підстав, заявник ОСОБА_1 просить роз’яснити зазначене вище рішення суду, визначивши причину виникнення у нього права на отримання грошової компенсації у відшкодування моральної шкоди.

Заявник ОСОБА_1 в судове засідання не з’явився, надавши суду письмову заяву, в якій просив розглянути справу без його участі, заявлені вимоги підтримує повністю.

Належно повідомлений про дату, час і місце розгляду справи представник заінтересованої особи –державного підприємства «Торецьквугілля»в судове засідання не з’явився, проте його неявка не перешкоджає розгляду заяви про роз’яснення рішення.

Дослідивши матеріали справи та надані докази в їх сукупності, суд вважає що заява підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, рішенням Дзержинського міського суду Донецької області від 29.10.2018 з Державного підприємства «Торецьквугілля» на користь ОСОБА_1 стягнуто грошову компенсацію у відшкодування моральної шкоди, заподіяної умовами виробництва в сумі 20000 (двадцять тисяч) грн.

Згідно ст. 271 ЦПК України за заявою учасників справи, державного виконавця, приватного виконавця суд роз’яснює судове рішення, яке набрало законної сили, не змінюючи змісту судового рішення.

Судом встановлено, що виконавчий лист з примусового виконання рішення Дзержинського міського суду Донецької області від 29.10.2018 про стягнення з ДП «Торецьквугілля» на користь ОСОБА_1 у відшкодування моральної шкоди, заподіяної умовами виробництва в розмірі 20000 грн. знаходиться на виконанні в відділі ДВС.

На даний час заявнику ОСОБА_1 незрозуміла резолютивна частина рішення Дзержинського міського суду Донецької області від 29.10.2018, а саме внаслідок чого у нього виникло право на отримання грошової компенсації у відшкодування моральної шкоди, заподіяної умовами виробництва.

У зв’язку з цим, суд зазначає наступне.

Порядок і умови виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначає Закон України “Про виконавче провадження” від 2.06.2016 № 1404 – VІІІ із змінами та доповненнями (надалі – Закон від 2.06.2016).

У відповідності до вимог ст. 1 Закону України “Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів” примусове виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) покладається на органи державної виконавчої служби та у визначених Законом України «Про виконавче провадження» випадках – на приватних виконавців.

Пунктом 9 ч. 2 ст. 129 Конституції України передбачено одну із основних засад судочинства - обов'язковість рішень суду, виконання будь-якого рішення є невід'ємною частиною правосуддя. Статтею 19 Конституції України зазначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування , їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень, та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 3 Закону України “Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів” завданням органів державної виконавчої служби та приватних виконавців є своєчасне, повне і неупереджене виконання рішень, примусове виконання яких передбачено законом.

Так, із змісту рішення Дзержинського міського суду Донецької області від 29.10.2018 (а.с. 24-27) вбачається, що ОСОБА_1 дійсно під час виконання ним трудових обов’язків отримав професійне захворювання. Згідно висновку МСЕК від 10.01.2017 заявнику була встановлена стійка втрата працездатності у розмірі 65% за сукупністю з 01.01.2017, із встановленням 3-ої групи інвалідності безстроково, без переогляду. 04.12.2014 заявник був звільнений з підприємства в зв’язку з невідповідністю виконуючій роботі внаслідок стану здоров’я, що перешкоджає продовженню даної роботи. Внаслідок ушкодження здоров’я на виробництві заявник зазнав моральну шкоду, яка полягала в фізичному болю та переживаннях, що призвело до змін звичайного образу життя та потребувало від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Проаналізувавши всі обставини справи, суд приходить до висновку, що грошова компенсація у відшкодування моральної шкоди, заподіяна умовами виробництва стягнена на користь ОСОБА_1 є моральною шкодою, яку останній зазнав внаслідок стійкої втрати професійної працездатності по профзахворюванню, отриманого у зв’язку з ушкодженням здоров’я на виробництві.

Про що, суд чітко визначив в мотивувальній частині рішенні від 29.10.2018.

Відповідно до ст. 129-1 Конституції України судове рішення є обов’язковим до виконання.

За таких обставин, заявник ОСОБА_1 має всі підстави для отримання грошової компенсації в рахунок відшкодування моральної шкоди, заподіяної умовами виробництва в сумі 20000 грн., оскільки така шкода невід’ємно пов’язана з ушкодженням здоров’я на виробництві та отриманням внаслідок цього професійного захворювання.

Тому, враховуючи вищевикладене, рішення суду в цій частині підлягає роз'ясненню.

Ураховуючи викладене, керуючись ст. 271 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Заяву ОСОБА_1 про роз'яснення рішення суду – задовольнити.

Роз’яснити, що грошова компенсація у відшкодування моральної шкоди, заподіяної умовами виробництва в сумі 20000 (двадцять тисяч) грн., стягнена з Державного підприємства «Торецьквугілля» на користь ОСОБА_1 за рішенням Дзержинського міського суду Донецької області від 29.10.2018 є моральною шкодою, пов’язаною із стійкою втратою професійної працездатності по профзахворюванню, отриманого у зв’язку з ушкодженням здоров’я на виробництві.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається безпосередньо до Донецького апеляційного суду протягом п’ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу (п. 15.5 ч. 1 Розділу XIІІ Перехідних Положень ЦПК України).

Суддя: Є.В. Челюбєєв