Решение № 78464503, 11.12.2018, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

11 грудня 2018 року № 826/8277/17

Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Вєкуа Н.Г., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "БУДСЕРВІС-ЦЕНТР"доГоловного управління Державної фіскальної служби у м. Києвіпро визнання протиправними та скасування податкових повідомлень- рішень, -В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось товариство з обмеженою відповідальністю "БУДСЕРВІС-ЦЕНТР" (далі - позивач) з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (далі - відповідач), в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 19 червня 2017 року №№0004621401, 0004611401 Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві, складені відносно товариства з обмеженою відповідальністю "БУДСЕРВІС-ЦЕНТР".

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що ним не порушено приписи пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України, і як наслідок, витрати за період 2014-2016 років, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування з податку на прибуток на загальну суму 360 000,00 грн. не підлягають корегуванню у відповідних податкових періодах. Крім того, твердження податкового органу щодо невірного зазначення в податкових накладних повної або скороченої назви позивача, ПАТ «АК «Київводоканал» надав пояснення, що це не невірне зазначення повної або скороченої назви позивача, а спосіб відокремити надані послуги по постачанню холодної води для жилого та нежилого фонду. Отже порушення зазначенні в акті перевірки, на підставі якого винесені оскаржувані податкові повідомлення-рішення, є необґрунтованими та такими, що не відповідають нормам чинного законодавства.

Представник Головного управління ДФС у місті Києві проти позовних вимог заперечив, надав суду заперечення, у яких просив відмовити у задоволенні адміністративного позову повністю.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 липня 2017 року відкрито провадження у справі, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

В судовому засіданні 28 серпня 2017 року представник позивача позовні вимоги підтримав повністю та просив задовольнити позов повністю.

Представник відповідача проти позову заперечив, просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Суд ухвалив перейти до письмового розгляду справи з урахуванням вимог частини 4 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України.

Законом України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» внесені зміни до Кодексу адміністративного судочинства України, які набрали чинності 15 грудня 2017 року.

Відповідно до ч. 3 ст. 3 Кодексу адміністративного судочинства України, в редакції Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Приписами п. 10 ч. 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, Головним управління Державної фіскальної служби у м. Києві проведена документальна планова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «БУДСЕРВІС-ЦЕНТР» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014 по 31.12.2016, за результатами якої складено акт перевірки від 29.05.2017 №225/26-15-14-01-01 /32000881 (далі - Акт перевірки).

За висновками Акту перевірки, ТОВ «БУДСЕРВІС-ЦЕНТР» допущено порушення:

- п.п. 14.1.27. п. 14.1. ст. 14, п. 44.1. ст. 44, п. 134.1 ст. 134, п. 138.2 ст. 138, ст. 138, п.п.139.1.1, пп. 139.1.9. п. 139.1 ст. 139, ст. 139, ст. 140 Податкового кодексу України; ст. 4 та ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»; п. 5 та п. 7 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 «Доходи» (далі - (П(С)БО 15)), затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 №290, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14.12.1999 за № 860/4153; пп. 2.1 і 2.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 р. за № 168/704; абзацу другого розділу І Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 30.11.99 № 291, зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 21.12.99 за № 893/4186 (зі змінами та доповненнями); п. 6 та п. 7 ПСБО 16 «Витрати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 № 318, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19.01.2000 за № 27/4248; в результаті чого встановлено заниження суми податку на прибуток на загальну суму на загальну суму 275 143,00 грн.;

- пп. 14.1.36, п. 14.1 ст. 14 , п. 44.1 ст. 44, п. 198.3, п. 198.5, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1, 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження суми податку на додану вартість на загальну суму 107 636,00 грн.

Як вбачається зі змісту Акту перевірки, перевіркою встановлено придбання у Корпорації «Граніт» послуг з кадрових питань, бухгалтерських послуг, фінансово-економічних послуг, юридичних послуг, канцелярських послуг, без розрахунку їх вартості та без деталізації номенклатури вказаних послуг.

До перевірки надано Договір, відповідно до якого Корпорація «Граніт» (Виконавець), в особі президента ОСОБА_1, що діє на підставі Статуту, з одного боку, і ТОВ «БУДСЕРВІС-ЦЕНТР» (Замовник), в особі ОСОБА_2, що діє на підставі Статуту, з іншого боку, спільно іменовані «Сторони», уклали Договір про надання юридичних та бухгалтерських послуг консультаційного характеру.

Згідно додаткової угоди №1 від 01.07.2011, Сторони уклали договір про надання послуг, які надає Виконавець, та які споживаються Замовником в процесі здійснення ним фінансово- господарської діяльності про наступне:

послуги, які надаються на постійній основі та в комплексі мають забезпечувати належну фінансово-господарську діяльність Замовника та ефективність організаційної структури Замовника з питань кадрової роботи; секретарських послуг, послуг з перекладу та експедиторська робота; юридичне супроводження та підтримка; забезпечення економічної безпеки замовника; ведення напрямку з матеріально-технічного забезпечення роботи офісу; ведення бухгалтерського обліку в повному обсязі; фінансово-економічна служба; роботи по залученню інвестицій; забезпечення зв'язків з громадкістю; інформаційно-консультаційні послуги; інше за окремими завданнями замовника.

Відповідно до п.2.2., Замовник зобов'язується надавати Виконавцю достовірну і вичерпну інформацію та документи, необхідні для надання Послуг за Договором.

Замовник зобов'язується співпрацювати з Виконавцем, у тому числі надавати необхідні довіреності співробітникам Виконавця або особам, на яких вкаже Виконавець, надавати їм право другого підпису, видавати необхідні накази з забезпечення організації їх діяльності та здійснювати інші необхідні дії.

Згідно з додатковою угодою №2 від 01.01.2016, Сторони уклали договір про надання послуг, які надає Виконавець, та які споживаються Замовником в процесі здійснення ним фінансово- господарської діяльності про наступне:

Послуги, які надаються на постійній основі та в комплексі мають забезпечувати належну фінансово-господарську діяльність Замовника та ефективність організаційної структури Замовника з питань: кадрової роботи, секретарських послуг, послуг з перекладу та експедиторська робота; забезпечення економічної безпеки замовника; ведення напрямку з матеріально-технічного забезпечення роботи офісу фінансово-економічна служба; роботи по залученню інвестицій; забезпечення зв'язків з громадкістю, реклами; інформаційно-консультаційні послуги; інше за окремими завданнями замовника.

Також, надано акти виконаних робіт, в яких зазначено лише вид послуг, інші первинні документи, які б давали змогу з'ясувати зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, обсяги виконаних робіт, фактично по суті зміст послуг, які надавалися Корпорацією «Граніт» надані не були.

Враховуючи вищевикладене та беручи до уваги документи надані, ТОВ «БУДСЕРВІС-ЦЕНТР» отримував комплекс послуг з кадрових питань, комплекс бухгалтерських послуг, комплекс фінансово-економічних послуг, комплекс юридичних послуг, комплекс канцелярських послуг, комплекс адміністративних послуг, однак не надано первинні документи щодо зв'язку отриманих послуг з фінансово-господарською діяльністю ТОВ «БУДСЕРВІС-ЦЕНТР». До перевірки не надано розрахунки, калькуляції, звіти про те, які саме послуги виконувались, для яких цілей, особа відповідальна за виконання даних послуг, чи має даний працівник відповідну кваліфікацію, яким чином надавались послуги в який час, де саме надавались послуги і т.п.

Виходячи з наведеного не можливо визначити зв'язок з господарською діяльністю суб'єкта господарювання отриманих послуг та їх використання у господарській діяльності та не доведено направленість на максимізацію доходів чи мінімізацію витрат, тобто на отримання прибутку в цілому. Та як наслідок, ТОВ «БУДСЕРВІС-ЦЕНТР», порушивши п. 198.3 ст.198 ПК України, безпідставно включило до складу податкового кредиту по податкових накладних, отриманих від Корпорації "Граніт" загальну суму 72 358,00 грн.

Крім того, ТОВ "БУДСЕРВІС-ЦЕНТР" було віднесено до складу податкового кредиту суму ПДВ 7 912,00 грн, по податковим накладним, в яких невірно зазначена повна або скорочена назва Товариства, як вказано в статутних документах юридичної особи, а саме: замість ТОВ «Будсервіс - Центр» вказано ТОВ «Будсервіс - центр» ж/ф.

Не погоджуючись з висновками Акту перевірки, позивачем було подано заперечення на Акт перевірки на адресу Державної фіскальної служби України.

За результатами розгляду заперечення ТОВ «БУДСЕРВІС - ЦЕНТР» від 06.06.2017 №17-2/17/1-31 (вх. ГУ ДФС у м. Києві від 06.06.2017 № 22590/10) з урахуванням доповнення до заперечення від 13.06.2017 №17- 2/17/1-33 (вх. до ГУ ДФС у м. Києві від 13.06.2017 №24090/10 ) на Акт перевірки, ГУ ДФС у м. Києві прийнято рішення, висновки по питанням, що стали предметом оскарження залишено без змін, а заперечення ТОВ «БУДСЕРВІС - ЦЕНТР» частково задоволено в частині підтвердження витрат суб'єкта господарювання на загальну суму 61 464,00 грн.

У зв'язку із зазначеним висновки Акту перевірки викладено в наступній редакції:

-п.п. 14.1.27. п. 14.1. ст. 14, п. 44.1. ст. 44, п.134.1 ст. 134, п. 138.2 ст. 138, ст. 138, п.п.139.1.1, пп. 139.1.9. п. 139.1 ст. 139, ст. 139, ст. 140 Податкового кодексу України; ст. 4 та ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»; п. 5 та п. 7 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 «Доходи» (далі - (П(С)БО 15)), затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 №290, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14.12.1999 за № 860/4153 (зі змінами та доповненнями); пп. 2.1 і 2.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 за №168/704 (зі змінами та доповненнями); абзацу другого розділу І Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 30.11.1999 № 291, зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 21.12.1999 за № 893/4186 (зі змінами та доповненнями); п. 6 та п. 7 ПСБО 16 «Витрати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 № 318, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19.01.2000 за № 27/4248 ( зі мінами та доповненнями); в результаті чого встановлено заниження суми податку на прибуток на загальну 264 080,00 грн.;

- пп. 14.1.36, п. 14.1 ст. 14 , п. 44.1 ст. 44, п. 198.3, п. 198.5, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1, 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження суми податку на додану вартість на загальну суму 107 636,00 грн.

На підставі Акту перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 19 червня 2017 року №№ 0004621401, 0004611401.

Незгода позивача із даними податковими повідомленнями-рішеннями зумовила його звернення до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.

Відповідно до вимог ст. 67 Конституції України платники податків повинні сплачувати належні суми податків і зборів у встановлені законами терміни.

У відповідності до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається:

зменшення від'ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку);

збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається:

збільшення від'ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку);

зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Для платників податку, у яких річний дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період не перевищує двадцяти мільйонів гривень, об'єкт оподаткування може визначатися без коригування фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу. Платник податку, у якого річний дохід (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період не перевищує двадцяти мільйонів гривень, має право прийняти рішення про незастосування коригувань фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу, не більше одного разу протягом безперервної сукупності років в кожному з яких виконується цей критерій щодо розміру доходу. Про прийняте рішення платник податку зазначає у податковій звітності з цього податку, що подається за перший рік в такій безперервній сукупності років. В подальші роки такої сукупності коригування фінансового результату також не застосовуються (крім від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років).

Якщо у платника, який прийняв рішення про незастосування коригувань фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу, в будь-якому наступному році річний дохід (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період перевищує двадцять мільйонів гривень, такий платник визначає об'єкт оподаткування починаючи з такого року шляхом коригування фінансового результату до оподаткування на усі різниці, визначені відповідно до положень цього розділу.

Для цілей цього підпункту до річного доходу від будь-якої діяльності, визначеного за правилами бухгалтерського обліку, включається дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), інші операційні доходи, фінансові доходи та інші доходи.

Відповідно до пункту 135.1 статті 135 Податкового кодексу України базою оподаткування є грошове вираження об'єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.

Статтями 138-140 Податкового кодексу України встановлений перелік різниць, на які коригується фінансовий результат до оподаткування. Зазначений перелік не містить різниць, які б передбачали коригування фінансового результату до оподаткування на витрати за операціями, що не пов'язані з господарською діяльністю платника податків або операціями, що мають ознаки нереальності.

Отже, для визначення правильності нарахування податку на прибуток, платнику податків необхідно встановити чи правильно було розраховано фінансовий результат до оподаткування за відповідний період та яким чином спірні операції повинні відображатись в бухгалтерському обліку платника податків.

Відповідно до розділу І «Загальні положення» Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07.02.2013 №73 та зареєстрованого у Міністерстві юстиції України від 28.02.2013 за №336/22868 (із змінами та доповненнями) витрати - зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, які призводять до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілення власниками). Активи - ресурси, контрольовані підприємством у результаті минулих подій, використання яких, як очікується, призведе до отримання економічних вигод у майбутньому. До складу активів входять, зокрема, і грошові кошти (грошові кошти (гроші) - готівка, кошти на рахунках у банках та депозити до запитання.

Статтею 4 «Основні принципи бухгалтерського обліку та фінансової звітності» Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлено принцип превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.

Виходячи з вищевикладеного, якщо операції платника податків з придбання товарів, робіт (послуг) визнані контролюючим органом як такі, що містять ознаки нереальності, то, відповідно, платник податків не має права відображати такі операції як операції з придбання товарів, робіт (послуг).

В той же час, такі операції повинні відображатись згідно бухгалтерського обліку відповідно до їх сутності, фактичного змісту.

Таким чином, платник податків не має права відображати в бухгалтерському обліку витрати щодо товарів, робіт (послуг), поставка яких містить ознаки нереальності, оскільки операції з придбання та використання товарів, робіт (послуг) в діяльності платника податків фактично не здійснювались.

Наведені правові норми вказують, що визначальною умовою правомірності формування витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, є їх фактичне здійснення для провадження господарської діяльності платника податку, та підтвердження відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Суд зазначає, що позивачем до суду надано копії первинних документів, на підтвердження здійснюваних господарських операцій ТОВ «Будсервіс-Центр» з Корпорацією «Граніт», а також надані документи підтверджують постійність, реальність та дійсність надання в період, що підлягав перевірці, ТОВ "Будсервіс-Центр" працівниками Корпорації "Граніт" послуг фінансово-економічного характеру, комплексу бухгалтерських, юридичних, канцелярських та секретарських послуг.

Отже, дослідивши наявні матеріали справи, суд дійшов висновку, що позивачем суду надано докази фактичного здійснення господарських операцій з Корпорацією «Граніт», складення за їх результатами первинних бухгалтерських документів, які відображають реальність операцій, а також фактичного спричинення реальних змін майнового стану платника податків.

У своєму листі від 02.06.2011 р. №742/11/13-11 Вищий адміністративний суд України зазначив, що за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з ПДВ навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції. Разом з тим, сама по собі наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце (про що було зазначено в листі Вищого адміністративного суду України від 01.11.2011 р. №1936/11/13-11).

Зважаючи на викладене суд ще раз зауважує, що у ході судового розгляду справи позивач надав суду докази на підтвердження реальності здійснення ним господарських операцій та правомірне формування позивачем показників податкової звітності.

Крім того, як встановлено судом, ТОВ "Будсервіс-Центр" було віднесено до складу податкового кредиту суму ПДВ 7 912,00 грн., по податковим накладним в яких, на думку перевіряючих, невірно зазначена повна або скорочена назва Товариства, як вказано в статутних документах юридичної особи, а саме: замість ТОВ «Будсервіс-Центр» вказано ТОВ «Будсервіс-центр» ж/ф. Зазначені податкові накладні отримані від ПАТ "АК "Київводоканал", розрахунковий департамент ПАТ "АК "Київводоканал". Вказані недоліки, за висновком контролюючого органу позбавляють позивача права на формування сум податкового кредиту за такими податковими накладними.

Відповідно до пункту 198.6 ст. 198 ПК не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних / розрахунків коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складення податкової накладної / розрахунку коригування. У разі зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних згідно з пунктом 201.16 статті 201 цього Кодексу перебіг зазначеного строку переривається на період зупинення їх реєстрації та відновлюється з дня припинення процедури зупинення їх реєстрації згідно з підпунктом 201.16.4 пункту 201.16 статті 201 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 201.1 ст. 201 ПК на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дата складання податкової накладної;

в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця). У разі постачання/придбання філією (структурним підрозділом) товарів/послуг, яка фактично є від імені головного підприємства - платника податку стороною договору, у податковій накладній, крім податкового номера платника податку додатково зазначається числовий номер такої філії (структурного підрозділу);

д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг;

е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг;

є) ціна постачання без урахування податку;

ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні;

з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку;

і) код товару згідно з УКТ ЗЕД, для послуг - код послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг; платники податків, крім випадків постачання підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України, мають право зазначати код товару згідно з УКТ ЗЕД або код послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг неповністю, але не менше ніж чотири перших цифри відповідного коду.

Відповідно до пункту 201.10 ст. 201 ПК при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

З метою отримання податкової накладної/розрахунку коригування, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, покупець надсилає в електронному вигляді запит до Єдиного реєстру податкових накладних, за яким отримує в електронному вигляді повідомлення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та податкову накладну/розрахунок коригування в електронному вигляді. Такі податкова накладна/розрахунок коригування вважаються зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних та отриманими покупцем.

Покупцю товарів/послуг податкова накладна / розрахунок коригування можуть бути надані продавцем таких товарів/послуг в електронній формі з дотриманням вимог законодавства щодо електронного документообігу та електронного цифрового підпису.

З метою отримання продавцем зареєстрованого в Єдиному реєстрі податкових накладних розрахунку коригування, що підлягає реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних покупцем, такий продавець надсилає в електронному вигляді запит до Єдиного реєстру податкових накладних, за яким отримує в електронному вигляді повідомлення про реєстрацію розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та розрахунок коригування в електронному вигляді. Такий розрахунок коригування вважається зареєстрованим в Єдиному реєстрі податкових накладних та отриманими продавцем.

Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції.

Якщо надіслані податкові накладні / розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених пунктом 201.1 цієї статті та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, а також у разі зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування відповідно до пункту 201.16 цієї статті, протягом операційного дня продавцю/покупцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді або зупинення їх реєстрації із зазначенням причин.

Помилки в реквізитах, визначених пунктом 201.1 цієї статті (крім коду товару згідно з УКТ ЗЕД), які не заважають ідентифікувати здійснену операцію, її зміст (товар/послугу, що постачаються), період, сторони та суму податкових зобов'язань, не можуть бути причиною неприйняття податкових накладних у електронному вигляді.

Квитанція про зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування надсилається одночасно продавцю та покупцю платнику податку.

Якщо протягом операційного дня не надіслано квитанції про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування, така податкова накладна вважається зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Згідно з абзацами 23, 24 та 25 пункту 201.10 ст. 201 ПК у разі допущення продавцем товарів/послуг помилок при зазначенні обов'язкових реквізитів податкової накладної, передбачених пунктом 201.1 статті 201 цього Кодексу, та/або порушення продавцем/покупцем граничних термінів реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних (крім податкових накладних / розрахунків коригування, реєстрація яких зупинена згідно з пунктом 201.16 цієї статті) податкової накладної та/або розрахунку коригування покупець/продавець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого продавця/покупця. Таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів, що настають за граничним терміном подання податкової декларації за звітний (податковий) період, у якому не надано податкову накладну або допущено помилки при зазначенні обов'язкових реквізитів податкової накладної та/або порушено граничні терміни реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг, або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

Протягом 90 календарних днів з дня надходження такої заяви із скаргою з урахуванням вимог, встановлених підпунктом 78.1.9 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу, контролюючий орган зобов'язаний провести документальну перевірку зазначеного продавця для з'ясування достовірності та повноти нарахування ним зобов'язань з податку за такою операцією.

Податкова накладна, що містить помилки в реквізитах, визначених пунктом 201.1 цієї статті (крім коду товару згідно з УКТ ЗЕД), які не заважають ідентифікувати здійснену операцію, її зміст (товар/послугу, що постачаються), період, сторони та суму податкових зобов'язань, є підставою для віднесення покупцем сум податку до податкового кредиту.

Отже, суд приходить до висновку, що якщо контролюючий орган пропустив реєстрацію податкової накладної з помилкою, то значить, податковий орган не належним чином виконував свої обов'язки. Тому подальше виключення сум податкового кредиту за такими податковими накладними, як і застосування штрафних санкцій, є неправомірним. Оскільки обов'язок перевірки податкових накладних на відповідність п. 201.10 ПК України при їх реєстрації покладений саме на контролюючий орган.

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд в постанові від 20.06.2018 у справі № 819/1383/17.

За таких обставин, відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів, що фінансово-господарські операції між позивачем та його контрагентом не були спрямовані на настання реальних наслідків фінансово-господарської діяльності, а також доказів того, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийнято обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин справи, у межах повноважень та у способи, що передбачені Конституцією та законами України, а тому позовні вимоги щодо визнання податкових повідомлень-рішень від 19 червня 2017 року №№ 0004621401, 000461140 протиправними та їх скасування, є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

В силу норми ч. 2 ст. 19 Конституції України посадові особи контролюючих органів зобов'язані дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами.

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, а також усні та письмові доводи представників сторін стосовно заявлених позовних вимог, суд дійшов до висновку наявність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Згідно з положеннями статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

На підставі викладеного вище, керуючись ст.ст. 77, 139, 143, 243-246, 250, 255 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю "БУДСЕРВІС-ЦЕНТР" (01032, м. Київ, вул. Назарівська, буд. 11, код ЄДРПОУ 35624424) задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 19 червня 2017 року №№ 0004621401, 0004611401 Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві, складені відносно товариства з обмеженою відповідальністю "БУДСЕРВІС-ЦЕНТР".

3. Стягнути на користь товариства з обмеженою відповідальністю "БУДСЕРВІС-ЦЕНТР" (01032, м. Київ, вул. Назарівська, буд. 11, код ЄДРПОУ 35624424) судові витрати у розмірі 5 935,80 грн. (п'ять тисяч дев'ятсот тридцять п'ять гривень 80 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 33/19, код ЄДРПОУ 39439980).

Рішення набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295-297 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги).

Суддя Н.Г. Вєкуа