Постановление суда № 78459060, 03.12.2018, Миколаївський районний суд Львівської області

Провадження №2/447/396/18 Справа №447/220/18

У Х В А Л А

про застосування заходів процесуального примусу

03.12.2018 року року Миколаївський районний суд Львівської області в складі:

головуючого - судді Карбовніка І.М.,

за участю секретаря Данилів О.І.,

розглядаючи у відкритому судовому засіданні в місті Миколаєві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя,

встановив:

У провадженні Миколаївського районного суду Львівської області знаходиться цивільна справа за позовом ОСОБА_2 василя Васильовича до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя.

Ухвалою Миколаївського районного суду Львівської області від 21.09.2018 року визнано явку відповідачки ОСОБА_2 обов’язковою.

Згідно ч.ч.1, 2, п.10 ч.3 ст.2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Суд та учасники судового процесу зобовязані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Однією з основних засад здійснення цивільного судочинства є розумність строків розгляду справи судом.

Строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню цивільного судочинства ( ч.2 ст.121 ЦПК України).

Частиною 3 ст.13 ЦПК України визначено, що учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

При цьому, положеннями ч.1 ст.44 ЦПК України визначено, що учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

25.10.2018 року та 29.11.2018 року відповідачкою через канцелярію суду особисто подано заяви про розгляд справи у її відсутності, однак за участі її представника – адвоката ОСОБА_3

Враховуючи наведені обставини, суд приходить до висновку, що процесуальна поведінка відповідачки кучминди Г.О, свідчить про небажання брати участь у справі, затягування судового процесу та зловживання нею своїми процесуальними правами.

Внаслідок таких дій, суд позбавлений можливості належним чином розглянути справу по суті у визначений процесуальним законодавством процесуальний строк.

При цьому, вжиття заходів для прискорення процедури розгляду справи є обов'язком не тільки держави, а й осіб, які беруть участь у справі.

Згідно ч.2 п.п.1,2 ст.43 ЦПК України, учасники справи зобовязані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та обєктивному встановленню всіх обставин справи.

Частиною 3 ст. 43 ЦПК України передбачено, що у випадку невиконання учасником справи його обовязків суд застосовує до такого учасника справи заходи процесуального примусу, передбачені цим Кодексом.

Згідно ст. 143 ЦПК України,заходами процесуального примусу є процесуальні дії, що вчиняються судом у визначених цим Кодексом випадках з метою спонукання відповідних осіб до виконання встановлених у суді правил, добросовісного виконання процесуальних обов'язків, припинення зловживання правами та запобігання створенню протиправних перешкод у здійсненні судочинства. Заходи процесуального примусу застосовуються судом шляхом постановлення ухвали.

Відповідно до п. 5 ч.1ст.144 ЦПК України,одним із заходів процесуального примусу є штраф.

Суд може постановити ухвалу про стягнення в дохід державного бюджету з відповідної особи штрафу у сумі до від 0,3 до трьох розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб у випадках невиконання процесуальних обов'язків, зокрема ухилення від вчинення дій, покладених судом на учасника судового процесу; зловживання процесуальними правами, вчинення дій або допущення бездіяльності з метою перешкоджання судочинству; (п.1, 2 ч. 1ст. 148 ЦПК України).

За наведених обставин, суд приходить до висновку про застосування до відповідачки – ОСОБА_2 заходу процесуального примусу у виді накладення штрафу у розмірі 1 прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 1841 (одна тисяча вісімсот сорок одна) гривня.

Відповідно до ч. 2ст. 144 ЦПК Українизастосування до особи заходів процесуального примусу не звільняє її від виконання обов'язків, встановлених цим Кодексом.

При цьому, слід розяснити кучминді Г.О., що суд може скасувати постановлену ним ухвалу про стягнення штрафу, якщо особа, стосовно якої її постановлено, виправила допущене порушення та (або) надала докази поважності причин невиконання відповідних вимог суду чи своїх процесуальних обовязків (ч.6 ст.148 ЦПК України).

Керуючись ст.ст. 2, 13, 43, 143, 144, 148 ЦПК України, суд -

постановив:

Застосувати до відповідачки ОСОБА_2 заходи процесуального примусу.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Державної судової адміністрації України (01601, вул. Липська, 18/5, м. Київ, код ЄДРПОУ 26255795) штраф в розмірі 1841 ( одна тисяча вісімсот сорок одна) гривня, за зловживання своїми процесуальними правами.

Роз'яснити ОСОБА_2, що застосування заходів процесуального примусу не звільняє її від виконання обов'язків, встановлених ЦПК України.

У випадку повторного чи систематичного невиконання процесуальних обовязків, повторного чи неодноразового зловживання процесуальними правами, без поважних причин або без їх повідомлення суд з урахуванням конкретних обставин стягує у дохід державного бюджету з відповідного учасника судового процесу або відповідної іншої особи штраф у сумі від одного до десяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Ухвала може бути оскаржена до Львівського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення

Суддя Карбовнік І. М.