Решение № 78429932, 05.12.2018, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/15976/18

Провадження № 2/127/2676/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.12.2018 м. Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області у складі головуючого судді Дернової В.В., секретаря Тронт М.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Вінниці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, яка діє у своїх інтересах та у інтересах неповнолітнього ОСОБА_3, за участі Служби у справах дітей Вінницької міської ради (виконавчий комітет Вінницької міської ради як орган опіки та піклування) про визнання особи такою, що втратила право користування житлом , -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2, яка діє у своїх інтересах та у інтересах неповнолітнього ОСОБА_3, про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням, та просила усунути перешкоди, які чинить їй ОСОБА_2 із дитиною в користуванні та розпорядженні належною їй на праві приватної власності квартирою АДРЕСА_1 шляхом визнання їх такими, що втратили право користування вказаною квартирою, мотивуючи свої вимоги тим, що вона є власником квартири АДРЕСА_1, однак у даній квартирі зареєстровані відповідач ОСОБА_2 із дитиною, яких вона зареєструвала на певний час, однак відповідач ОСОБА_2 у квартирі ніколи не проживала та не проживає, своїх речей не зберігає, комунальні послуги не оплачує, проте у добровільному порядку знятися з реєстрації не бажає, чим створює позивачеві як власнику житла перешкоди у володінні, користуванні та розпорядженні майном (житлом), що і стало підставою для звернення до суду з даним позовом.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_4 позовні вимоги підтримали з підстав, викладених в позові, просили їх задовольнити.

Відповідач ОСОБА_2, яка діє у своїх інтересах та у інтересах неповнолітнього ОСОБА_3, у судовому засіданні заперечувала проти задоволення позовних вимог, у своїх поясненнях плуталася, зазначивши спочатку, що є родичкою позивача по лінії батька, однак у подальшому зазначила, що позивач її зареєструвала тимчасово на прохання знайомого та що вона не є її родичкою, пояснила, що в разі зняття її з дитиною з реєстрації, їй не буде де зареєструватися у м. Вінниці, хоча фактично за спірною адресою вона з дитиною не проживає та ніколи не проживала.

Представник Служби у справах дітей Вінницької міської ради (виконавчий комітет Вінницької міської ради як орган опіки та піклування) у судове засідання не з'явився з невідомих суду причин, однак в матеріалах справи міститься висновок виконавчого комітету Вінницької міської ради від 07.09.2018 року №01-00-011-41517 про недоцільність визнання дитини ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, втратившим право користування житловим будинком, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 43).

Допитаний у судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_5 суду пояснив, що є сусідом позивача ОСОБА_1, за адресою проживання якої він ніколи не бачив відповідача ОСОБА_2 із дитиною.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення учасників справи, показання свідка ОСОБА_5, оцінивши докази у їх сукупності, суд вважає, що позов обґрунтований та підлягає задоволенню з наступних підстав.

Правовідносини сторін ґрунтуються на вимогах ст. ст. 8, 41 Конституції України, ст. ст. 386, 391, ЦК України, ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні».

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ч. 1 ст. 82 ЦПК України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.

Відповідно до ч. 3 ст. 8 Конституції України, її норми є нормами прямої дії; звернення до суду для захисту конституційних прав безпосередньо на підставі норм Конституції України гарантується.

Згідно ст. 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю; право приватної власності є непорушним.

Відповідно до ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

У судовому засіданні встановлено, що згідно Свідоцтва про право власності на житло від 06.11.1998 року, виданого згідно наказу від 06.11.1998 року №17-П, зареєстрованого «ВООБТІ» за реєстровим №393/36284, записаного в реєстрову книгу за №404, Свідоцтва про право на спадщину за законом від 28.09.2011 року, посвідченого державним нотаріусом Першої Вінницької державної нотаріальної контори Скутельник І.А., зареєстрованого в реєстрі за №6-1529, позивачу ОСОБА_1 на праві власності належить квартира АДРЕСА_1 (а.с. 6-7), що також підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна від 13.11.2018 року №145105228.

Відповідно до довідки квартального комітету «Корея» від 22.05.2018 року №535, у квартирі АДРЕСА_1 зареєстровані, окрім інших, також відповідач ОСОБА_2 та її син ОСОБА_3, 2010 року народження, зазначено, що вони родичами власника зазначеної квартири (а.с. 9).

Згідно довідки ОСББ «С.Лазо 31» від 02.06.2018 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3 зареєстровані у АДРЕСА_1, однак за даною адресою не проживають з 2011 року.

Як було встановлено у судовому засіданні та визнала відповідач ОСОБА_2 (в силу вимог ч. 1 ст. 82 ЦПК України дана обставина не підлягає доказуванню), остання не перебуває у родинних відносинах із позивачем ОСОБА_1, у спірній квартирі ніколи не проживала та не проживає, своїх речей у ній не зберігає, проте у добровільному порядку знятися з реєстрації не бажає (оскільки у неї відсутнє інше можливе місце реєстрації), чим створює позивачеві як власнику житла перешкоди у володінні, користуванні та розпорядженні майном (житлом), а отже є усі правові підстави для усунення ОСОБА_1 перешкод у користуванні, володінні та розпорядженні майном, шляхом визнання ОСОБА_2 та її неповнолітнього сина ОСОБА_3 такими, що втратили право користування житлом за адресою: АДРЕСА_1.

При цьому, ч. 2 ст. 405 ЦК України у спірних правовідносинах застосуванню не підлягає, оскільки відповідач ОСОБА_2 та її неповнолітній син ОСОБА_3 не є членами або колишніми членами сім'ї власника житла.

Щодо зняття з реєстрації неповнолітнього ОСОБА_3, 2010 року народження, суд зазначає наступне.

Згідно ч. 1 ст. 29 ЦК України, місцем проживання фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово.

Відповідно до ч. 4 ст. 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров'я, в якому вона проживає.

У даному випадку місцем проживання матері неповнолітнього ОСОБА_3, 2010 року народження - ОСОБА_2 не є спірна квартира, а тому право неповнолітнього ОСОБА_3 користування житлом за адресою: АДРЕСА_1 у нього не виникає.

Згідно положень ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється на підставі, зокрема, судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про виселення, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою.

Керуючись ст.ст. 13, 81, 82, 141, 206, 263-265 ЦПК України, на підставі ст. ст. 8, 41 Конституції України, ст. ст. 29, 386, 391 ЦК України, ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Визнати ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4, та неповнолітнього ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, такими, що втратили право користування житлом за адресою: АДРЕСА_1.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 704,80 грн. судового збору.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його складення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_4, РНОКПП НОМЕР_1, АДРЕСА_1).

ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_5, РНОКПП НОМЕР_2, АДРЕСА_1).

ОСОБА_3 (ІНФОРМАЦІЯ_1, АДРЕСА_1).

Виконавчий комітет Вінницької міської ради як орган опіки та піклування (м. Вінниця, вул. Соборна, 59, код ЄДРПОУ 03084813).

Повний текст судового рішення складено 07.12.2018 року.

Суддя: