Постановление суда № 78418465, 10.12.2018, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 У Х В А Л А

про закриття провадження у справі

10 грудня 2018 року м. Київ№ 826/1270/17Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: судді Арсірія Р.О., розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 до треті особи Приватного нотаріуса Халявки Наталії Миколаївни ОСОБА_3 Святошинська районна в м. Києві державна адміністрація Київська міська рада Булгакова Емма Віталіївнапро визнання протиправними дій, зобов'язати вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міст Києва звернувся ОСОБА_1 з позовом до Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Халявки Наталії Миколаївни в якому просить суд:

1. Визнати протиправним та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 31169720 від 31.08.2016 приватного нотаріуса, який діяв як державний реєстратор Халявка Наталія Миколаївна;

2. Зобов'язати приватного нотаріуса який діяв як державний реєстратор Халявка Наталія Миколаївна внести запис в державний реєстр про скасування державної реєстрації прав власності ОСОБА_3 на земельну ділянку площею 0,0572, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна НОМЕР_1.

Ухвалами суду від 24.01.2017 відкрито провадження в адміністративній справі, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

В судовому засіданні 26.09.2017, судом враховуючи неявку третіх осіб-2, -3, -4, на підставі частини 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на момент проведення судового засідання) ухвалив розглядати справу у порядку письмового провадження.

Враховуючи приписи даної статті, суд ухвалив здійснити розгляд справи у порядку письмового провадження.

Разом з тим, 15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 03.10.2017 №2147-VIII, яким внесено зміни до Кодексу адміністративного судочинства України, виклавши його в новій редакції.

Відповідно до підпункту 10 пункту 1 розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України в новій редакції передбачено, що справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Згідно з частиною третьою статті 241 Кодексу адміністративного судочинства України судовий розгляд в суді першої інстанції закінчується ухваленням рішення суду. У випадках, визначених цим Кодексом, судовий розгляд закінчується постановленням ухвали.

Враховуючи викладене, суд закінчує розгляд даної справи постановленням ухвали за правилами нової редакції Кодексу адміністративного судочинства України.

Як вбачається з позовної заяви, позивач є власником будинку, який розташовано за адресою: м. Київ, пров.Тарашанський, буд. 7.

Вказаний будинок побудований та введений в експлуатацію у 1968 p., що підтверджується Заключенням від 06 лютого 1976 року.

Земельна ділянка під вказаний будинок виділена Рішенням Виконкому Жовтневої Райради депутатів трудящих м. Києва №844 від 14 грудня 1950 року.10 січня 2017 року до позивача завітали незнайомі люди та повідомили останньому, що земельна ділянка, яка знаходиться за адресою: м. Київ. пров. Таращанський, буд. 7 належить їм, силою виштовхали позивача за межі земельної ділянки, встановили охорону і сигналізацію. Наразі позивач позбавлений доступу до свого будинку, не має можливості користуватися земельною ділянкою, а також майном, яке знаходиться на земельній ділянці і в будинку.

17 січня 2017 року позивач з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно дізнався, що земельна ділянка позивача зареєстрована зовсім за іншим власником: ОСОБА_3.

Позивач зазначає, що він тривалий час користується будинком, який належить йому на праві приватної власності та знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 і не розуміє, яким чином земля під його будинком може належати зовсім іншій особі.

Тому вважає, що рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 31169720 від 31.08.2016 приватного нотаріуса, який діяв як державний реєстратор Халявка Наталія Миколаївна щодо земельної ділянки, яка знаходиться за адресою: м. Київ, провулок Таращанський. буд. 7 неправомірне і звернквся до суду про його скасування.

Розглядаючи справу у письмовому провадженні, Окружний адміністративний суд міста Києва дійшов висновку про необхідність закриття провадження у даній справі, виходячи із наступних підстав.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад спірних правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на момент звернення до суду) завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

За визначенням пункту 1 частини першої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на момент звернення до суду) справою адміністративної юрисдикції є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно з правилами визначення юрисдикції адміністративних судів щодо вирішення адміністративних справ за статтею 17 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на момент звернення до суду) юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності; спори між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень.

У пункті 7 частини першої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на момент звернення до суду) визначено, що суб'єкт владних повноважень - це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Визначальною ознакою для правильного вирішення спору є характер правовідносин, з яких виник спір. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Публічно-правовим вважається, зокрема, спір, у якому сторони правовідносин виступають одна щодо іншої не як рівноправні і в якому одна зі сторін виконує публічно-владні управлінські функції та може вказувати або забороняти іншому учаснику правовідносин певну поведінку, давати дозвіл на передбачену законом діяльність тощо.

Необхідною ознакою суб'єкта владних повноважень є здійснення ним публічно-владних управлінських функцій. Ці функції суб'єкт повинен виконувати саме в тих правовідносинах, у яких виник спір.

До юрисдикції адміністративного суду належить спір, який виник між двома (кількома) суб'єктами стосовно їх прав та обов'язків у конкретних правових відносинах, у яких хоча б один суб'єкт законодавчо вповноважений владно керувати поведінкою іншого (інших) суб'єкта (суб'єктів), а останній (останні) відповідно зобов'язаний виконувати вимоги та приписи такого суб'єкта владних повноважень. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі № 914/2006/17.

На думку суду, спір, що розглядається, не є спором між учасниками публічно-правових відносин, оскільки відповідач, приймаючи оскаржуване рішення про державну реєстрацію прав на нерухоме майно (право власності ОСОБА_3 на земельну ділянку), не мав публічно-правових відносин саме з позивачем. Прийняте відповідачем оскаржуване рішення про державну реєстрацію стосувалось реєстрації прав іншої особи, а не позивача.

Натомість, приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення, як правило, майнового приватного права чи інтересу.

Визнання протиправним і скасування рішення про реєстрацію права власності за третьою особою є захистом прав позивача на нерухоме майно від їх порушення іншою особою, за якою зареєстровано право щодо нерухомого майна, яке є спільною власністю співвласників багатоквартирного будинку, у тому числі позивача.

Як свідчить зміст позовної заяви, позивач фактично обґрунтував позовні вимоги тим, що позивач є власником будинку, який розташовано за адресою: м. Київ, пров.Тарашанський, буд. 7. Вказаний будинок побудований та введений в експлуатацію у 1968 p., що підтверджується Заключенням від 06 лютого 1976 року. Земельна ділянка під вказаний будинок виділена Рішенням Виконкому Жовтневої Райради депутатів трудящих м. Києва №844 від 14 грудня 1950 року.

Отже, суд приходить до висновку, що дана справа є спором про цивільне право, тобто має приватноправовий характер, а саме є спором позивача та ОСОБА_3 щодо права на приміщення №127 у будинку №14-У по бульвару Кольцова в м. Києві.

При вирішенні подібного спору Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04 вересня 2018 року у справі №823/2042/16 (провадження 11-377апп18) дійшла висновку, що спір про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації права має розглядатися як спір, що пов'язаний з порушенням цивільних прав позивача на майно іншою особою, за якою зареєстровано аналогічне право щодо того ж майна; належним відповідачем у такій справі є особа, право на майно якої оспорюється та щодо якої здійснено аналогічний запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Участь державного реєстратора в якості співвідповідача (якщо позивач вважає його винним у порушені прав) у спорі не змінює його цивільно-правового характеру.

Також Велика Палата Верховного Суду вважає, що оскільки позивач не був заявником стосовно оскаржуваних реєстраційних дій, тобто останні були вчинені за заявою іншої особи, такий спір є спором про цивільне право незалежно від того, чи здійснено державну реєстрацію прав на нерухоме майно з дотриманням державним реєстратором вимог законодавства та чи заявляються, окрім вимог про скасування оспорюваного рішення, запису в державному реєстрі прав, також вимоги про визнання недійсними правочинів, на підставі яких прийнято оспорюване рішення, здійснено оспорюваний запис.

Таким чином, спір у цій справі не є публічно-правовим, а оскарження рішень про державну реєстрацію права власності на приміщення №127 будинку №14-У по бульвару Кольцова в м. Києві безпосередньо пов'язане із захистом позивачем свого цивільного права у спорі щодо нерухомого майна з особою, яка не заперечує законності дій державного реєстратора з реєстрації за нею права власності цього нерухомого майна. Такий спір має приватноправовий характер і, з огляду на суб'єктний склад сторін спору він має вирішуватися за правилами цивільного судочинства.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Частина перша статті 239 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає, якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої статті 238 цього Кодексу, суд повинен роз'яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд таких справ.

Враховуючи викладене, Окружний адміністративний суд міста Києва приходить до висновку, що провадження у адміністративній справі №826/1270/17 підлягає закриттю, а заявлені вимоги належить розглядати відповідному місцевому загальному суду за правилами Цивільного процесуального кодексу України.

На підставі вищенаведеного, пункту 1 частини першої статті 238, статті 248 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

На підставі вищенаведеного, пункту 1 частини першої статті 238, статті 248 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

У Х В А Л И В:

Закрити провадження у адміністративній справі №826/1270/17 за позовом ОСОБА_1 до Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Халявки Наталії Миколаївни, треті особи - ОСОБА_3, Святошинська районна в м. Києві державна адміністрація, Київська міська рада, Булгакова Емма Віталіївна про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії.

Згідно з частиною другою статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Частина перша статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює, що апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя Р.О. Арсірій