Решение № 78418437, 10.12.2018, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

10 грудня 2018 року № 826/17913/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Амельохіна В.В. розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу

за позовомПублічного акціонерного товариства «Українська інноваційна компанія» до Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Білан Світлани Володимирівни провизнання протиправною та скасування постанови від 23.10.2018р. ВП №56140912,ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство «Українська інноваційна компанія» (далі по тексту - позивач) звернулось з позовом до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Білан Світлани Володимирівни (далі по тексту - відповідач) про визнання протиправною та скасування постанови від 23.10.2018р. ВП №56140912 про стягнення з боржника основної винагороди.

Ухвалою суду від 01 листопада 2018 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження та призначено справу до судового розгляду.

Позовні вимоги мотивовані протиправністю прийняття постанови про стягнення з боржника основної винагороди, оскільки прийнята з порушенням ст. 31 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" та ч. 2 ст. 27 Закону України "Про виконавче провадження". Позивач зазначає, що виконавче провадження №56140912 було завершено на підставі заяви стягувача про повернення виконавчого документа без виконання і жодного стягнення відповідачем в рамках такого виконавчого провадження не було здійснено.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги.

Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечив з підстав правомірності прийняття оскаржуваної постанови.

В судовому засіданні 06.12.2018р. учасниками справи було подано клопотання про розгляд справи в письмовому провадженні.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В:

Постановою приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Білан С.В. від 10.04.2018р. відкрито виконавче провадження №56140912 з виконання виконавчого листа №442/2503/17 виданого Дрогобицьким міськрайонним судом Львівської області від 13.11.2017р. про стягнення з ПАТ «Українська інноваційна компанія» на користь ОСОБА_2 неповернутий вклад по заяві - Договору про розміщення банківського вкладу №10-2316848 від 06.01.2015р. в сумі 137118,73 Євро (11068,38 Євро - суми банківського вкладу, 3% річних - 697,92 Євро, пеня 121198,76 Євро, відсотки за користування депозитом - 4153,67 Євро).

Вказаною постановою також стягнуто з боржника - ПАТ «Українська інноваційна компанія» основну винагороду приватного виконавця у розмірі 13711,87 Євро.

Постановою приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Білан С.В. від 10.04.2018р. приєднано ВП №56140912 до зведеного ВП №54766717.

Постановою приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Білан С.В. від 13.06.2018р. зупинено виконавче провадження №56140912.

Постановою приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Білан С.В. від 16.10.2018р. поновлено вчинення виконавчих дій у ВП №56140912.

Постановою приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Білан С.В. від 23.10.2018р. ВП №56140912 повернуто виконавчий документ стягувачу на підставі п. 1 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» у зв'язку з подачею стягувачем письмової заяви про повернення виконавчого документу.

Також, 23.10.2018р. відповідачем прийнято постанову про стягнення з боржника основної винагороди на підставі п. 7 ст. 31 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень та рішень інших органів» у розмірі 13711,87 Євро, що еквівалентно 438 094,34грн., що складає 10% від суми боргу.

Не погоджуючись з оскаржуваною постановою, позивач звернувся з адміністративним позовом до суду.

Розглядаючи справу по суті, суд виходить з наступного.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з ч. 1 ст. 26 вказаного Закону, виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, зокрема за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

У виконавчому провадженні №56140912 заява стягувача надійшла на виконання до відповідача 06.04.2018р. за вх. №372/01-28.

Відповідно до ч. 3 ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження», у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев'ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.

Згідно з ч. 3 ст. 45 Закону України «Про виконавче провадження», основна винагорода приватного виконавця стягується в порядку, передбаченому для стягнення виконавчого збору.

Відповідно до ч. 2 ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження», виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом.

Як вбачається з матеріалів справи, 23.10.2018р. відповідачем винесена постанова про повернення виконавчого документа стягувачу у відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження».

23 жовтня 2018 року відповідачем винесено постанову про стягнення з боржника основної винагороди на підставі ст. 40, 45 Закону України «Про виконавче провадження» в сумі 13711,87 Євро, що еквівалентно 438 094,34грн., яка отримана позивачем 23.10.2018р.

Основи організації та діяльності з примусового виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) органами державної виконавчої служби та приватними виконавцями, їхні завдання та правовий статус визначає Закон України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» від 02.06.2016 року №1403 (далі Закон №1403).

Відповідно до ст. 31 Закону №1403, за вчинення виконавчих дій приватному виконавцю сплачується винагорода.

Винагорода приватного виконавця складається з основної та додаткової.

Основна винагорода приватного виконавця залежно від виконавчих дій, що підлягають вчиненню у виконавчому провадженні, встановлюється у вигляді: 1) фіксованої суми - у разі виконання рішення немайнового характеру; 2) відсотка суми, що підлягає стягненню, або вартості майна, що підлягає передачі за виконавчим документом.

Розмір основної винагороди приватного виконавця встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Основна винагорода приватного виконавця, що встановлюється у відсотках, стягується з боржника разом із сумою, що підлягає стягненню за виконавчим документом (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).

Якщо суму, передбачену в частині четвертій цієї статті, стягнуто частково, сума основної винагороди приватного виконавця, визначена як відсоток суми стягнення, виплачується пропорційно до фактично стягнутої суми (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).

Основна винагорода, що встановлюється у вигляді фіксованої суми, стягується після повного виконання рішення.

Приватний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення основної винагороди, в якій наводить розрахунок та зазначає порядок стягнення основної винагороди приватного виконавця (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).

На виконання вказаної норми відповідачем в постанові про відкриття виконавчого провадження, зокрема п. 3 вказано про стягнення основної винагороди у виконавчому провадженні №56140912.

Порядок виплати винагород державним виконавцям та їх розміри і розмір основної винагороди приватного виконавця затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 08.09.2016р. № 643 "Про затвердження Порядку виплати винагород державним виконавцям та їх розмірів і розміру основної винагороди приватного виконавця" (далі Постанова №643).

Відповідно до п. 19 Постанови №643, приватний виконавець, який забезпечив повне або часткове виконання виконавчого документа майнового характеру в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження", одержує основну винагороду у розмірі 10 відсотків стягнутої ним суми або вартості майна, що підлягає передачі за виконавчим документом.

Суд звертає увагу на те, що ч. 3 ст. 40 Закону України "Про виконавче провадження" є спеціальною нормою, яка регулює окремі випадки стягнення основної винагороди.

Аналізуючи норми вищенаведеного законодавства з примусового виконання судових рішень, суд дійшов до висновку, що примусове виконання судового рішення розпочинається з моменту винесення постанови про відкриття виконавчого документа, якщо інше не передбачено Законом. Під час вчинення виконавчих дій приватним виконавцем в постанові про відкриття виконавчого провадження зазначається про стягнення основної винагороди у розмірі 10 відсотків суми, що фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом.

Відтак, стягнення основної винагороди відбувається безпосередньо в процесі примусового виконання рішення без винесення відповідної постанови. Підставою для винесення постанови про стягнення основної винагороди є повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1 частини першої статті 37 цього Закону. При цьому, виконання постанови про стягнення основної винагороди відбувається в порядку, передбаченому для примусового виконання виконавчих документів.

Таким чином, з огляду на положення вищезазначених норм можна зробити висновок, що постанова про стягнення основної винагороди приватного виконавця виноситься одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження. Однак, стягнення основної винагороди приватного виконавця за рішеннями майнового характеру вже після завершення виконавчого провадження (в тому числі в разі повернення виконавчого документа стягувачу або закінчення виконавчого провадження) за умови, що стягнення за рішенням фактично не відбулося, є неможливим в силу положень статті 31 Закону №1403 та пункту 19 Порядку, оскільки приватний виконавець зобов'язаний вирахувати розмір основної винагороди пропорційно від фактично стягнутої суми.

В судовому засіданні учасники справи повідомили, що позивачем, як боржником ВП №56140912 не було виконано рішення суду у справі №442/2503/17.

Враховуючи наведене, суд вважає, що за відсутності фактичного стягнення з боржника в примусовому порядку суми заборгованості, відсутні правові підстави для стягнення відповідачем з позивача основної винагороди в сумі 13711,87Євро.

Доводи відповідача, що ним здійснювались дії щодо примусового виконання виконавчого документу шляхом внесення певних даних до реєстрів, надсилання запитів та вимог, а тому ним стягнуто основну винагороду за проведені виконавчі дії, суд вважає необґрунтованими.

Таким чином, суд приходить до висновку, що постанова приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Білан Світлани Володимирівни від 23.10.2018р. ВП №56140912 про стягнення з боржника основної винагороди прийнята не на підставі, не у межах повноважень та не у спосіб, що визначений Конституцією та законами України, не обґрунтовано, тобто не з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, а тому позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Таким чином, позовні вимоги Публічному акціонерному товариству «Українська інноваційна компанія» є обґрунтованими, а позов таким, що підлягає задоволенню.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 2, 6, 8, 9, 77, 243 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Публічного акціонерного товариства «Українська інноваційна компанія» (93404, Луганська область, м. Сєвєродонецьк, вул. Сметаніна, 3-А, код ЄДРПОУ 05839888) задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати постанову приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Білан Світлани Володимирівни від 23.10.2018р. ВП №56140912 про стягнення з боржника основної винагороди.

Присудити на користь Публічного акціонерного товариства «Українська інноваційна компанія» (93404, Луганська область, м. Сєвєродонецьк, вул. Сметаніна, 3-А, код ЄДРПОУ 05839888) здійснені ним документально підтверджені витрати по сплаті судового збору у розмірі 1762,00грн. (одна тисяча сімсот шістдесят дві гривні) з приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Білан Світлани Володимирівни (02068, АДРЕСА_1).

Згідно з частиною шостою статті 288 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційні скарги на судові рішення у справах, визначених цією статтею, можуть бути подані протягом десяти днів з дня їх проголошення.

Рішення суду, відповідно до ч. 1 статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.В. Амельохін