Решение № 78353973, 23.11.2018, Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

23 листопада 2018 року м. РівнеСправа №1740/2288/18

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Щербакова В.В., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1 доГоловного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання протиправним та скасування рішення, визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинення певних дій,В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання протиправним та скасування рішення від 28.02.2018 №П-270/07.1-59 про відмову у поновленні пенсії, визнання бездіяльності протиправною щодо не поновлення пенсії та зобов'язання вчинення дій щодо поновлення та виплати пенсії за вислугу років з 07.10.2009 шляхом призначення її відповідно до норм ОСОБА_2 України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування", в розмірі не меншому за прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, з проведенням індексації і компенсацією втрати частини доходів.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що є громадянином України, ІНФОРМАЦІЯ_1. Вказує про те, що з 25.04.1994 йому було призначено пенсію за вислугу років, яка виплачувалась Міністерством внутрішніх справ УРСР в Рівненській області до виїзду на постійне місце проживання за кордон. Також вказує про те, що 10.11.1999 він виїхав з України до Ізраїлю на постійне місце проживання, де був прийнятий на консульський облік в консульському відділі посольства України в Державі Ізраїль. Починаючи з дня виїзду за кордон та по сьогоднішній день пенсії не отримує. Звертає увагу на те, що рішенням Конституційного Суду України від 07.10.2009 скасовано дискримінаційні норми - п. 2 ч. 1 ст. 49 та друге речення ст. 51 ОСОБА_2 про пенсії, які забороняли виплату пенсій особам, що виїхали на місце постійного проживання за кордон, територіальні управління Пенсійного фонду України продовжили відмовляти громадянам України, що проживають за її межами, в реалізації їх законних прав на отримання пенсії. Водночас, вказує про те, що 29.01.2018 його представник, діючи на підставі нотаріальної довіреності, подала безпосередньо до Головного управління Пенсійного Фонду України у Рівненській області його особисту заяву та копії документів необхідні для поновлення пенсії. Проте, 05.03.2018 було отримано відмову у поновленні пенсії. Вважає, що дії відповідача щодо відмови в поновленні виплати пенсії є неправомірними та суперечать чинному законодавству. Враховуючи викладене, просить суд позов задовольнити повністю.

Ухвалю суду від 24.09.2018 прийняти позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі, ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи. Розгляд справи по суті призначено у відкритому судовому засіданні на 23.10.2018 на 11:00год.

Відповідачем - Головним управлінням Пенсійного фонду України в Рівненській області, у встановленні судом строки, подано відзив на позов (а.с.238-241). В обґрунтування своїх заперечень зазначає, що з позовної заяви вбачається, що позивач 10.11.1999 виїхав з України до Ізраїлю на постійне місце проживання. Вказує про те, що пенсійні виплати є періодичними, щомісячними платежами, які отримує безпосередньо особа, якій вони призначені, тож позивач про припинення виплати знав з місяця коли йому не надійшли пенсійні виплати. Тому, вважає, що позивачем порушено строки звернення до суду. Крім того вказує на те, що позивачу пенсія була призначена та виплачувалася до моменту виїзду його в Ізраїль Міністерством внутрішніх справ в Рівненській області. Зазначає про те, що з 01.01.2007 до органів пенсійного фонду перейшли функції по призначенню та перерахунку пенсій військовослужбовців. Обласним управлінням УМВС пенсійна справа позивача не передавалася до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області. Крім того, зазначає про те, що підставою для припинення виплати пенсії позивачу був його виїзд на постійне місце проживання за межі України. Проте, жодним нормативно-правовим актом України не передбачено обов'язок або право пенсійного органу автоматично здійснювати відновлення виплати пенсії без відповідного волевиявлення пенсіонера. Разом з тим, зазначає про те, що оскільки не приведено у відповідністю ст. 51 ОСОБА_2 України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", у зв'язку з визнанням її неконституційною та відсутністю Угоди між Україною та Державою Ізраїль про соціальне забезпечення громадян, ратифікованої Верховною Радою України, підстави для виплати пенсії, призначеної згідно із ОСОБА_2, немає. Щодо індексації пенсії зазначає, що індексація пенсій особам, які постійно проживають за межами України не проводиться. Разом з тим, вказує про те, що суд не може зобов'язати відповідача провести стягнення ненарахованих пенсійних виплат з Головного управлінням Пенсійного фонду України в Рівненській області, оскільки, головним управлінням пенсія позивачу не призначалася та не припинялася. Враховуючи викладене, просить суд в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

В судове засідання учасники справ не прибули. 23.10.2018 через ВДЗ (канцелярію) суду від представника позивача надійшла заява про проведення судового засідання без участі позивача та його представників.

Відповідно до ч. 9 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з’явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне розгляд справи провести в порядку письмового провадження.

Оскільки, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, відповідно до ч.4 ст.229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши адміністративний позов, відзив на позовну заяву, з'ясувавши усі обставини справи, перевіривши їх дослідженими доказами, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає до задоволення частково, з огляду на наступне.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є громадянином України, що підтверджується паспортом громадянина України для виїзду за кордон АН654524 (а.с.41-57).

ОСОБА_1 з 25.04.1994 призначено пенсію за вислугу років відповідно до ОСОБА_2 України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", що підтверджується пенсійним посвідченням №95/3335 від 17.05.94 (а.с.60-61).

10.11.1999 ОСОБА_1 виїхав з України на постійне місце проживання до Ізраїлю де був прийнятий на консульський облік в консульському відділі посольства України в Державі Ізраїль. Після виїзду йому було припинено виплату призначеної пенсії і станом на сьогодні ця пенсія не виплачується.

29.01.2018 позивач через представника звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області із заявою про поновлення виплати пенсії. До заяви представник позивача додав нотаріально завірені копії документів та апостильовану заяву про поновлення пенсії, що підписана особисто ОСОБА_1Г, підпис якого засвідчений нотаріально (а.с.120-122, 216-217а).

Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області листом від 28.02.2018 №П-270/07.1-59 повідомило представнику позивача, що для можливості розгляду заяви про поновлення виплати пенсії за вислугу років ОСОБА_1 за нормами ОСОБА_2 України " Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", йому потрібно подати оригінали і копії необхідних документів до головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області. Також в листі відповідач зазначив, що закрита пенсійна справа ОСОБА_1 перебуває на зберіганні в архіві Головного управління Національної поліції в Рівненській області (а.с.123-124).

Не погоджуючись з діями Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області щодо відмови у призначенні пенсії ОСОБА_1, вважаючи їх незаконними представник позивача звернувся до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступне.

Стаття 25 Конституції України гарантує піклування та захист своїм громадянам, які перебувають за її межами.

Згідно зі ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Право на пенсію в Україні є конституційним правом громадянина України.

Закріплюючи на конституційному рівні право на соціальний захист кожного громадянина, без будь-яких винятків, держава реалізує положення ст. 24 Конституції України, відповідно до якої громадяни мають рівні конституційні права і не може бути обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Згідно з ч. 2 ст. 2 ОСОБА_2 України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" від 11.12.2003 № 1382-IV реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.

Спеціальним законом, який регулює правовідносини у сфері пенсійного забезпечення громадян України, є Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-IV (далі – Закон №1058-IV). ОСОБА_2 держава визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим ОСОБА_2.

Відповідно до абз. 22 ст. 1 ОСОБА_2 №1058-IV пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим ОСОБА_2 пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим ОСОБА_2.

Пунктом 1 частини 1 статті 8 ОСОБА_2 № 1058-IV передбачено, що право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають, зокрема, громадяни України, які застраховані згідно із цим законом та досягли встановленого цим законом пенсійного віку чи визнані інвалідами в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у ст. 36 цього ОСОБА_2, та інші особи, передбачені цим ОСОБА_2.

Вказаною нормою зазначені необхідні передумови для призначення пенсії. Вимога обов'язкового проживання на території України для призначення пенсії не встановлена.

Конституційний Суд України в рішенні від 07.10.2009 №25-рп/2009 визнав такими, що не відповідають Конституції України (неконституційними) положення п.2 ч.1 ст. 49, другого речення ст. 51 ОСОБА_2 №1058-IV щодо припинення виплати пенсії пенсіонерам на час постійного проживання (перебування) за кордоном у разі, якщо Україна не уклала з відповідною державою міжнародний договір. Зазначені положення ОСОБА_2 втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення.

У пункті 3.3 рішення зазначено, що оспорюваними нормами ОСОБА_2 №1058- IV конституційне право на соціальний захист поставлене в залежність від факту укладення Україною з відповідною державою міжнародного договору з питань пенсійного забезпечення.

Таким чином, держава, всупереч конституційним гарантіям соціального захисту для всіх осіб, що мають право на отримання пенсії у старості, на законодавчому рівні позбавила цього права пенсіонерів у тих випадках, коли вони обрали постійним місцем проживання країну, з якою не укладено відповідного договору. Виходячи із правової, соціальної природи пенсій право громадянина на одержання призначеної йому пенсії не може пов'язуватися з такою умовою, як постійне проживання в Україні; держава відповідно до конституційних принципів зобов'язана гарантувати це право незалежно від того, де проживає особа, якій призначена пенсія, - в Україні чи за її межами.

Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

Отже, положення п. 2 ч. 1 ст. 49 та другого речення ст.51 ОСОБА_2 № 1058-ІV втратили чинність з 07.10.2009, тобто від дати прийняття Конституційним Судом України рішення № 25-рп/2009.

Поряд з цим, Європейський суд з прав людини у рішенні у справі "Пічкур проти України", яке набрало статусу остаточного 07.02.2014, вказав, що право на отримання пенсії як таке стало залежним від місця проживання заявника, що призвело до ситуації, в якій заявник, пропрацювавши багато років у своїй країні та сплативши внески до системи пенсійного забезпечення, був зовсім позбавлений права на пенсію лише на тій підставі, що він більше не проживає на території України. Дійсно, заявник, який був економічно активним в Україні з 1956 року до 1996 року, мав право на отримання пенсії після закінчення трудової діяльності та, як це передбачалося національним законодавством на час події, він знову отримував би свою пенсію після повернення в Україну. Тому Європейський суд з прав людини дійшов до висновку, що заявник перебував у відносно схожій ситуації із пенсіонерами, які проживали в України, щодо самого права на отримання пенсії (п.51 рішення).

У пункті 54 цього рішення Європейський суд з прав людини вказав, що наведених вище міркувань достатньо для висновку про те, що різниця в поводженні, на яку заявник скаржився, порушувала статтю 14 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно з якою користування правами та свободами, визнаними в Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою: статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національних меншин, майнового стану, народження або за іншою ознакою, у поєднанні із статтею 1 Першого протоколу до Конвенції, якою передбачено право кожної фізичної або юридичної особи мирно володіти своїм майном та закріплено, що ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Враховуючи те, що рішення Європейського суду з прав людини є джерелом права та обов'язковими для виконання Україною відповідно до статті 46 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суди при розгляді справ зобов'язані враховувати практику Європейського суду з прав людини, у тому числі й у рішення у справі Пічкур проти України, як джерело права відповідно до ст. 17 ОСОБА_2 України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини".

Тому, суд вважає, що поновлення пенсії не може ставитись в залежність від місця проживання громадянина, а тому відмова відповідача у поновленні позивачу пенсії з підстав, викладених у листі №П-270/07.1-59 від 28.02.2018 є протиправною та суперечить висновкам Конституційного Суду України та Європейському суду з прав людини.

Згідно з ч.2 ст. 49 ОСОБА_2 № 1058-ІV поновлення виплати пенсії здійснюється за рішенням територіального органу Пенсійного фонду протягом 10 днів після з'ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати.

Постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 затверджено Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до ОСОБА_2 України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", в редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07.07.2014 № 13-1, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за № 1566/11846 (далі - Порядок № 22-1).

Заява про переведення з одного виду пенсії на інший, про перерахунок пенсії, про виплату пенсії у зв’язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон, поновлення виплати пенсії, про припинення перерахування пенсії на банківський рахунок та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, про виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім’ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, про виплату пенсії за довіреністю, термін дії якої більше одного року, через кожний рік дії такої довіреності, подається пенсіонером особисто або його законним представником до органу, що призначає пенсію, за місцем перебування на обліку як одержувача пенсії, а пенсіонерами, які зареєстровані на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя і не отримують пенсії від уповноважених органів Російської Федерації, - до органу, що призначає пенсію, визначеного Пенсійним фондом України. При цьому у заяві про виплату частини пенсії непрацездатним членам сім’ї особи, яка знаходиться на повному державному утриманні, вказується адреса одержувача цієї частини пенсії (п.1.5 Порядку № 22-1).

Відповідно до п. 2.8 Порядку №22-1 поновлення виплати пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший здійснюються за документами, що є в пенсійній справі та відповідають вимогам законодавства, що діяло на дату призначення пенсії.

Тому, відповідач не вправі був вимагати від позивача подати додаткові документи.

Згідно з п. 4.1 Порядку № 22-1 орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою.

Не пізніше 10 днів після надходження заяви та за наявності документів, необхідних для призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення виплати пенсії (у тому числі документів, одержаних відповідно до абзацу другого підпункту 3 пункту 4.2 цього розділу), орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України (п.4.3 Порядку № 22-1).

25.04.1993 ОСОБА_1 призначено пенсію за вислугу років відповідно до ОСОБА_2 України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб". Після виїзду ОСОБА_1 з України на постійне місце проживання до Ізраїлю виплата призначеної пенсії була припинена на підставі положення ОСОБА_2, яке Рішенням Конституційного Суду України № 25-рп/2009 від 07.10.2009 визнано неконституційним. Отже, з дня набрання чинності цим Рішенням позивач має право на відновлення виплати йому пенсії, а відповідач обов'язок відновити таку виплату.

Разом з тим, суд при визначенні часу, з якого належить поновити призначення пенсії враховує, що відповідно до Порядку № 22-1 про поновлення виплати раніше призначеної пенсії подається заява.

Відповідно до п. 1.7 Порядку № 22-1 днем звернення за перерахунком пенсії, переведенням з одного виду пенсії на інший, поновленням виплати пенсії, виплатою недоотриманої пенсії у зв’язку зі смертю вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, заяви з усіма необхідними документами.

Враховуючи, що представник позивача звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області із заявою про поновлення виплати пенсії 29.01.2018 (а.с.120-122, 216-217а), тому поновлення виплати пенсії повинно здійснюватися саме з 29.01.2018.

За таких обставин, слід зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області поновити виплату ОСОБА_1 пенсії за віком в розмірі не меншому за прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, з 29.01.2018.

Постановою Кабінету Міністрів України № 1522 від 02.11.2006 "Про передачу органам Пенсійного фонду України функцій з призначення та виплати пенсій деяким категоріям громадян" затверджено Порядок передачі органам Пенсійного фонду України функції з призначення і виплати пенсій деяким категоріям громадян (далі - Порядок № 1522).

В пункті 3 зазначеної Постанови вказано, що Міністерству оборони, Міністерству внутрішніх справ, Міністерству з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи, Службі безпеки, Державній податковій адміністрації, Державному департаменту з питань виконання покарань та іншим органам, що здійснюють призначення пенсій відповідно до ОСОБА_2 України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", забезпечити проведення інвентаризації пенсійних справ, виплатних та інших документів, необхідних для виконання функцій з призначення і виплати пенсій особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію відповідно до ОСОБА_2 України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (далі - призначення і виплата пенсій), передачу їх до 1 січня 2007 р. органам Пенсійного фонду України згідно з актами, складеними за формою, що затверджується органами, зазначеними у цьому пункті, за погодженням з Пенсійним фондом України, та виплату пенсій до визначеного строку.

Пунктом 2 частини 2 Порядку № 1522 передбачено, що органи Пенсійного фонду України приймають згідно із затвердженими графіками від органів, що здійснюють призначення пенсії відповідно до ОСОБА_2 України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", пенсійні справи, виплатні та інші документи, необхідні для виконання функцій з призначення і виплати пенсій.

З аналізу наведених норм вбачається, саме до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області перейшли повноваження із виплати пенсії відповідній категорії пенсіонерів (особам, звільненим з військової служби).

Відповідно до ч. 3 ст.44 ОСОБА_2 № 1058-ІV органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов’язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

Постановою правління Пенсійного фонду України № 28-2 від 22.12.2014 затверджено Положення про головні управління пенсійного фонду України в Автономній республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (далі – Положення № 28-2)

Згідно з пп. 5 п. 4 Положення № 28-2 Головне управління Фонду відповідно до покладених на нього завдань здійснює призначення (перерахунок) та виплату пенсій військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу та іншим особам (крім військовослужбовців строкової служби та членів їх сімей), які мають право на пенсію згідно із ОСОБА_2 України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".

Відповідно до пп. 2 п. 6 Положення № 28-2 Головне управління Фонду має право отримувати безоплатно в установленому законодавством порядку від державних органів та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій усіх форм власності і від фізичних осіб – підприємців відомості про нарахування, обчислення і сплату страхових внесків, а також інші відомості, необхідні для здійснення покладених на головне управління Фонду завдань.

Отже, законодавець поклав на відповідача обов'язок витребовувати в установленому законодавством порядку відомості, необхідні для здійснення покладених на головне управління Фонду завдань.

Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області отримавши заяву представника позивача та виявивши, що його пенсійна справа фактично не передана, повинно було витребувати в Управління МВС України в Рівненській області пенсійну справу ОСОБА_1 та прийняти рішення про поновлення виплати йому пенсії. Проте, відповідач свого обов'язку не виконав, а натомість безпідставно відмовив позивачу у поновлення пенсії.

Щодо зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області провести поновлення та виплату пенсії з проведенням індексації і компенсацією втрати частини доходів, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.1 ОСОБА_2 України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку із порушенням строків їх виплати" підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Стаття 2 ОСОБА_2 України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку із порушенням строків їх виплати" встановлює, що компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим ОСОБА_2. Під доходами у цьому ОСОБА_2 слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.

Виплата пенсії ОСОБА_1 була припинена у зв'язку з його виїздом за кордон, нарахувань відповідачем у даній адміністративній справі не проводилось, а отже, вимога щодо компенсації втрати частини доходів не підлягає до задоволення.

Відповідно до ст. 64 ОСОБА_2 України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб" призначені військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим ОСОБА_2 та членам їх сімей пенсії підвищуються відповідно до ОСОБА_2 України "Про індексацію грошових доходів населення".

Частиною 2 статті 62 ОСОБА_2 України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб" визначено, пенсії, призначені зазначеним особам в Україні до виїзду на постійне місце проживання за кордон, виплачуються в порядку, встановленому ОСОБА_2 України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування".

Згідно з ч. 2 ст. 42 ОСОБА_2 №1058-VI для забезпечення індексації пенсії щороку проводиться перерахунок раніше призначених пенсій шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії.

Тому, враховуючи викладене суд вважає вимогу позивача про зобов'язання відповідача здійснити індексацію пенсії передчасною, оскільки відповідач ще не здійснив поновлення та перерахунок пенсії ОСОБА_1. Отже, відсутні докази того, що при проведенні такого перерахунку пенсії відповідач не здійснить її індексацію самостійно, як того вимагає Закон.

Щодо посилання Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про порушення строків звернення до суду, суд зазначає наступне.

Згідно положень ч. 1, 2 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Як було встановлено судом, 29.01.2018 позивач через представника звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області із заявою про поновлення виплати пенсії. 28.02.2018 Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області листом №П-270/07.1-59 відмовило позивачу в поновленні пенсії. Отже, саме з 28.02.2018 у позивача виникло право на звернення до суду, оскільки саме із цієї дати він дізнався про порушення відповідачем його прав, свобод та інтересів.

Згідно відомості відстеження поштових відправлень ПАТ "Укрпошта" даний позов було направлено на адресу Рівненського окружного адміністративного суду 24.08.2018, тобто в межах строку звернення до суду.

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи наведене, позивачем на підставі належних та допустимих доказів частково доведено обставини на яких ґрунтуються його вимоги, а відповідачем частково доведено правомірність своїх дій.

Згідно з ч. 3 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб’єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Отже, на користь позивача – ОСОБА_1 слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень – Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області судовий збір у розмірі 704,80 грн., оригінал квитанції знаходить в матеріалах справи.

Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області від 28.02.2018 №П-270/07.1-59 про відмову у поновленні пенсії ОСОБА_1.

Визнати бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області протиправною щодо не поновлення пенсії ОСОБА_1.

Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (вул.Короленка, 7, м. Рівне, 33028; ЄДРПОУ 21084076 ) поновити та виплачувати пенсію за вислугу років ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, м.Афула, Ізраїль, 29105; РНОКПП НОМЕР_1) з 29.01.2018 шляхом призначення її відповідно до норм ОСОБА_2 України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", в розмірі не меншому за прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути із суб'єкта владних повноважень - Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (вул.Короленка, 7, м.Рівне, 33028; ідентифікаційний код 21084076), за рахунок його бюджетних асигнувань, на користь позивача ОСОБА_1 (АДРЕСА_2, м.Афула, Ізраїль, 29105, РНОКПП НОМЕР_1); судовий збір в сумі 704,80грн. (сімсот чотири гривні вісімдесят копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд (пп.15.5 п.15 розділу VII "Перехідні положення" КАС України).

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 06 грудня 2018 року.

Суддя Щербаков В.В.