Решение № 78323402, 03.12.2018, Пологівський районний суд Запорізької області

Справа № 324/1060/18

Провадження № 2/324/599/2018

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 грудня 2018 року Пологівський районний суд Запорізької області у складі:

головуючого судді Кацаренко І.О.

за участю секретаря судового засідання Басараб А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Пологи цивільну справу за позовом комунального вищого навчального закладу «Запорізький медичний коледж» Запорізької обласної ради до ОСОБА_1 про стягнення вартості навчання за державним замовленням,

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача за довіреністю комунального вищого навчального закладу «Запорізький медичний коледж» Запорізької обласної ради ОСОБА_2 19 червня 2018 року звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення вартості навчання за державним замовленням.

17 вересня 2018 року ухвалою Пологівського районного суду Запорізької області у зв’язку з реєстрацією шлюбу і зміною прізвища було уточнено прізвище відповідача з ОСОБА_3 на ОСОБА_1.

В обґрунтування своїх позовних вимог представник позивача зазначила, що на підставі п.2 угоди про підготовку фахівців із вищою освітою №148 від 03 вересня 2012 року (далі за текстом угода), яка була укладена між ОСОБА_3 та комунальним вищим навчальним закладом «Запорізький медичний коледж» Запорізької обласної ради (далі за текстом – КВНЗ «ЗМК» ЗОР; медичний коледж) в особі директора за спеціальністю «Акушерська справа» (денної форми навчання), навчання відбувалося за державним замовленням.

На підставі п.2 зазначеної угоди відповідач зобов’язалася після закінчення вищого закладу освіти прибути на місце направлення та відпрацювати не менше трьох років, а в разі відмови їхати за призначенням - відшкодувати відповідно до державного або місцевого бюджетів вартість навчання у встановленому порядку. 10 серпня 2015 року згідно наказу медичного коледжу №6-Ост «Про зарахування на навчання» відповідача було зараховано до числа студентів другого курсу денної форми навчання на місце державного замовлення за спеціальністю «Акушерська справа».

23 січня 2015 року згідно наказу медичного коледжу №6-Ост «Про присвоєння кваліфікації студентам 4 курсу спеціальності «Акушерська справа» відповідачу було присвоєно кваліфікацію «Акушерка» за спеціальністю «Акушерська справа» та виданий диплом молодшого спеціаліста АР №47758003 від 26 січня 2015 року. Згідно відомості персонального розподілу молодих фахівців, які закінчили КВНЗ «ЗМК» ЗОР, випуск січень 2015 року, відповідача було розподілено до КУОЗ «Пологовий будинок №1», про що відповідач була особисто ознайомлена під підпис. Відповідно до Повідомлення направлення на роботу №1 від 26 січня 2015 року відповідача було призначено на посаду акушерки жіночої консультації КУОЗ «Пологовий будинок №1» з місячним окладом 1312 грн.

Листом головного лікаря КУОЗ «Пологовий будинок №1» від 20 жовтня 2015 року №446/01-13 було повідомлено адміністрацію КВНЗ «ЗМК» ЗОР про те, що випускник 2015 року КВНЗ «ЗМК» ЗОР ОСОБА_3, підготовка якої здійснювалася за державним замовленням, 02 березня 2015 року працевлаштована за направленням до лікувальної установи на посаду акушерки жіночої консультації КУОЗ «Пологовий будинок №1» (наказ від 27 лютого 2015 року «43к/тр). Звільнена 07 жовтня 2015 року за прогул без поважних причин, п.4 ст.40 КЗпПУ України (наказ від 19 жовтня 2015 року №322 к/тр), що є порушенням угоди.

23 листопада 2017 року відповідачеві було направлено вимогу про відшкодування грошових коштів, яку відповідач отримала відповідно до поштового відправлення, але станом на день звернення позивача до суду відповідач не повідомила будь-яким чином про відшкодування грошових коштів у розмірі 40858,57 грн. За період навчання у медичному коледжі з 01 вересня 2012 року по 23 січня 2015 року фактичні витрати, пов’язані з отриманням відповідачкою спеціальності «Акушерська справа» за рахунок коштів державного бюджету, становлять 40858,57 грн. Тобто, зазначає позивач у позові, відповідачем були порушені умови угоди про підготовку фахівців із вищою освітою, а саме відповідач за місцем направлення не відпрацювала три роки, що є порушення умов угоди, і не відшкодувала до державного бюджету вартість навчання у розмірі 40858,57 грн.

У зв’язку з зазначеним позивач просить постановити судове рішення, яким стягнути з відповідача ОСОБА_3 40858,57 грн. грошових коштів, витрачених державою на навчання у комунальному вищому навчальному закладі «Запорізький медичний коледж».

Від представника позивача за довіреністями на а.с.32,56 ОСОБА_2 на електронну адресу суду надійшли заяви про розгляд справи без її участі (а.с.56,86,93), а також відповідь на відзив відповідача на позовну заяву ( а.с.76-77).

У відповіді на відзив зазначено, що ОСОБА_3 позивачем була звільнена за прогул без поважних причин на підставі п.4 ст.40 КЗпПУ України згідно наказу від 19 жовтня 2015 року №322 к/тр, оскільки нею були порушені вимоги п.2 угоди про підготовку фахівців з вищою освітою №148 від 03 вересня 2012 року, яка була укладена між позивачем та відповідачем при вступу останньої до КВНЗ «ЗМК» ЗОР. Відповідно до пунктів 8 і 14 «Порядку працевлаштування випускників вищих навчальних закладів, підготовка яких здійснювалась за державним замовленням» у разі, якщо випускника було звільнено з ініціативи власника або уповноваженого ним органу за порушення трудової дисципліни, він зобов’язаний відшкодувати протягом трьох років у встановленому порядку до державного бюджету вартість навчання та компенсувати замовникові всі витрати. Оскільки ОСОБА_3 не сплатила позивачу в позасудовому порядку вартість навчання за державним замовленням 40858,57 грн., просять задовольнити позовні вимоги у повному обсязі зі стягненням на користь позивача з відповідача зазначеної суми.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не явилася, надала суду письмову заяву, в якій просить суд розглянути справу без її участі за участю її представника ОСОБА_4 Позовні вимоги позивача відповідач не визнає в повному обсязі, просить відмовити в задоволені позовних вимог (а.с.58).

У судовому засіданні 22 жовтня 2018 року представник відповідача за довіреністю на а.с.41 ОСОБА_4, підтримавши свій письмовий відзив на позов, який був спрямований до суду і позивачу, заперечував проти позову, посилався на зміни в законодавстві, відсутність правового врегулювання повернення коштів та просив відмовити в задоволенні позову, у тому числі у зв’язку зі спливом строку позовної давності, оскільки, на переконання представника відповідача, позивач мав подавати позов до відповідача по 02 березня 2018 року включно, в той час як позов надійшов до суду у червні 2018 року, тобто, після спливу строку позовної давності. Заперечуючи проти позову, представник відповідача просив суд звернути увагу на те, що сума позовних вимог зазначена не в однаковому розмірі – у позові 40858,57 грн., в додатках – 44070,00 грн.; у прохальній частині позову позивач не зазначає, на чию користь просить стягнути суму не сплачених відповідачем коштів за навчання – на користь держави чи на користь навчального закладу.

Крім того, у письмовому відзиві на позов представника відповідача ОСОБА_4 зазначив, що відповідач ОСОБА_3, отримавши після закінчення КВНЗ «ЗМК» ЗОР направлення на роботу до Пологового будинку №1 м.Запоріжжя, пропрацювала там до жовтня 2015 року, до того часу ніяких проблем у неї на роботі і з проживанням у гуртожитку не було. Проте, на початку жовтня 2015 року її було виселено з гуртожитку медичного коледжу комендантом, у зв’язку з чим вона залишилася на вулиці без житла. Про це вона в телефонному режимі повідомила керівництво пологового будинку №1 м.Запоріжжя, але це позитивних результатів не дало, і тому вона вимушена була самостійно шукати житло, а коли з’явилася на роботу, їй повідомили, що вона звільнена за прогул. Відповідач і її представник, зазначено у відзиві на позов, не визнають позовні вимоги, бо згідно ч.1 ст.4 Закону України «Про вищу освіту» і ст.ст.43,53 Конституції України держава забезпечує доступність і безоплатність дошкільної, повної загальної середньої, професійно-технічної, вищої освіти в державних і комунальних навчальних закладах. І це слід розуміти так, що безоплатність освіти як конституційна гарантія реалізації права на освіту означає можливість здобуття освіти в держаних і комунальних навчальних закладах без внесення плати у будь-якій формі за освітні послуги визначених законодавством рівня, змісту, обсягу і в межах тих видів освіти, безоплатність яких передбачена ч.3 ст.53 Конституції України (а.с.62-63).

Своєю заявою до суду від 03 грудня 2018 року представник відповідача за довіреністю ОСОБА_4 просить судовий розгляд справи завершити в його відсутність, відмовити у задоволенні позову у повному обсязі (а.с.97).

На підставі ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу 03 грудня 2018 року за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Суд, беручи до уваги підтримання позовних вимог представником позивача, з’ясувавши міркування відповідача і її представника щодо заявленого позову, дослідивши письмові докази по справі, проаналізував добуті докази в сукупності, приходить до висновку, що в задоволенні позовних вимог слід відмовити, виходячи з наступного.

Судом з довідки №457, виданої 11 грудня 2015 року КВНЗ «Запорізький медичний коледж», встановлено, що ОСОБА_3 була зарахована до КВНЗ «Запорізькій медичний коледж» Запорізької обласної ради на ІІ курс спеціальності «Акушерська справа» денної форми навчання з 01 вересня 2012 року (наказ №68 Ост від 10 серпня 2012 року). Навчання відбувалося за державним замовленням. 23 січня 2015 року ОСОБА_3 закінчила повний курс навчання з присвоєнням кваліфікації «акушерка» (наказ №6 Ост від 23 січня 2015 року) (а.с.18).

03 вересня 2012 року між сторонами укладено угоду про підготовку фахівців з вищою освітою №148 від 03 вересня 2012 року, відповідно до умов якої відповідач зобов’язалася, отримавши вищу освіту за держаним замовленням з присвоєнням їй спеціальності акушер, працевлаштуватися на підставі направлення на роботу і відпрацювати не менше трьох років (а.с.20).

З копії відомості персонального розподілу молодих фахівців, які закінчили КВНЗ «Запорізький медичний коледж» ЗОР, та копії картки працевлаштування випускника №1, судом встановлено, зо відповідача було розподілено до КУОЗ «Пологовий будинок №1», про що відповідач ОСОБА_3 була особисто ознайомлена під підпис (а.с.21, 21 зворот).

З копії повідомлення про направлення на роботу №1 від 26 січня 2015 року встановлено, що випускник КВНЗ «ЗМК» ЗОР ОСОБА_3 призначена на посаду акушерки жіночої консультації в КУОЗ «Пологовий будинок №1» управління з питань охорони здоров’я міської ради, з місячним окладом 1312 грн. (а.с.22).

З копії наказу медичного коледжу від 23 січня 2015 року №6-Ост «Про присвоєння кваліфікації студентам 4 курсу спеціальності «Акушерська справа» ОСОБА_3 було присвоєно кваліфікацію «Акушерка» за спеціальністю «Акушерська справа» та виданий диплом молодшого спеціаліста АР №47758003 від 26 січня 2015 року (а.с.23,23 зворот).

З копії листа головного лікаря КУОЗ «Пологовий будинок №1» від 20 жовтня 2015 року №446/01-13 ОСОБА_5 судом встановлено, що адміністрацію КВНЗ «ЗМК» ЗОР було повідомлено про те, що випускник 2015 року КВНЗ «ЗМК» ЗОР ОСОБА_3, підготовка якої здійснювалась за державним замовленням, 02 березня 2015 року працевлаштована за направленням до лікувальної установи на посаду акушерки жіночої консультації КУОЗ «Пологовий будинок №1» (наказ від 27 лютого 2015 року «43к/тр). Звільнена 07 жовтня 2015 року за прогул без поважних причин, п.4 ст.40 КЗпПУ України (наказ від 19 жовтня 2015 року №322 к/тр) (а.с.24).

З копії вимоги про відшкодування вартості навчання за державним замовленням №958 від 28 листопада 2017 року судом встановлено, що ОСОБА_3 було направлено вимогу про відшкодування вартості навчання за державним замовленням у розмірі 44070 грн. (а.с.25-26).

Відповідно до довідки №323 від 15 червня 2018 року про вартість навчання у комунальному вищому навчальному закладі «Запорізькій медичний коледж» Запорізької обласної ради, загальна сума вартості навчання ОСОБА_3 за рахунок коштів державного бюджету за період з 10 серпня 2012 року по 23 січня 2015 року становить 40858 грн. 57 коп., з яких: 1 рік навчання 2012-2013 н.р.-5286,36 грн., 2 рік навчання 2012-2013 н.р.-16927 грн., 3 рік навчання 2012-2013 н.р. 17526,73, 4 рік навчання 2012-2013 н.р. 1118,48 (а. с. 29).

З копії трудової книжки ОСОБА_3 серії АН №185614 на а.с.44-45 судом встановлено, що 01 вересня 2012 року ОСОБА_3 зараховано на ІІ курс спеціальності «Акушерська справа», наказ №68-Ост від 10 серпня 2012 року; 23 січня 2013 року закінчила повний курс навчання, наказ №6-Ост від 23 січня 2015 року; 02 березня 2015 року КУОЗ «Пологовий будинок №1» прийнята на посаду акушерки у жіночу консультацію, наказ №43 к/тр п.1 від 27 лютого 2015 року; 07 жовтня 2015 року звільнена за прогул без поважної причини, п.4 ст.40 КЗпП України, наказ №322 к/тр від 19 жовтня 2015 року.

З копії листа КУОЗ «Пологовий будинок №1» управління з питань охорони здоров’я Запорізької міської ради №442/01-13 від 19 жовтня 2015 року встановлено, що адміністрація КУОЗ «Пологовий будинок №1» повідомляє, що згідно наказу від 19 жовтня 2015 року №322 к/тр ОСОБА_3 звільнено 07 жовтня 2015 року за прогул без поважної причини, п.4 ст.40 КЗпП України. Просять з’явитися до КУОЗ «Пологовий будинок №1» (а.с.49).

З копії листа КУОЗ «Пологовий будинок №1» управління з питань охорони здоров’я Запорізької міської ради №429/01-13 від 09 жовтня 2015 року встановлено, що адміністрація КУОЗ «Пологовий будинок №1» просить ОСОБА_3 з’явитися до КУОЗ «Пологовий будинок №1» і надати письмове пояснення причин своєї відсутності на роботі в період з 08 по 09 жовтня 2015 року (а.с.50).

З копії паспорта громадянина України серії СЮ №427889, виданого Пологівським РС УДМС України в Запорізькій області 22 липня 2016 року на ім’я ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 і копії повторно виданого свідоцтва про шлюб серії І-ЖС №173377 від 19 липня 2016 року про реєстрацію шлюбу 13 липня 2016 року між ОСОБА_6 і ОСОБА_3, ОСОБА_3 присвоєно прізвище чоловіка ОСОБА_6 (а.с.43,52).

Відповідно до ч.2 ст.43, ч.2 ст.95 Конституції України держава створює умови для підготовки кадрів за основними напрямами відповідно до суспільних потреб, на задоволення яких виключно законом про Державний бюджет України визначаються будь-які бюджетні видатки держави. Виходячи з суспільних потреб та розмірів бюджетних призначень, визначених у законі про Державний бюджет України, формується державне замовлення на підготовку фахівців з вищою освітою за напрямами і спеціальностями відповідних освітньо-кваліфікаційних рівнів. Тому обсяги фінансування вищих державних і комунальних навчальних закладів за рахунок бюджетних коштів пов'язані передусім з підготовкою такої кількості фахівців з вищою освітою, яка визначається щорічно у державному замовленні.

Згідно з ч.2 ст.44 Закону України "Про освіту" від 23 травня 1991 року №1060-ХІІ вищі навчальні заклади здійснюють свою діяльність за державним контрактом (замовленням) та угодами як основною формою регулювання відносин між: навчальними закладами та підприємствами, установами, організаціями, громадянами.

Відповідно ч.2 ст.52 Закону України «Про освіту» від 23 травня 1991 року №1060-ХІІ визначено, що випускники вищих навчальних закладів, які здобули освіту за кошти державного або місцевого бюджетів, направляються на роботу і зобов'язані відпрацювати за направленням і в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Положеннями статті 56 Закону України "Про вищу освіту" від 17 січня 2002 року № 2984-ІІІ передбачено, що випускники вищих навчальних закладів вільні у виборі місця роботи. Випускник вищого навчального закладу, який навчався за державним замовленням і якому присвоєно кваліфікацію фахівця з вищою освітою певного освітньо-кваліфікаційного рівня, працевлаштовується на підставі направлення на роботу відповідно до угоди, укладеної між замовником, керівником вищого навчального закладу та випускником. Якщо випускник вищого навчального закладу навчався за кошти третьої особи, його працевлаштування здійснюється відповідно до укладеної між ними угоди.

Відповідно до ст.52 Закону України "Про освіту", на виконання Указу Президента України від 23 січня 1996 року №77 "Про заходи щодо реформування системи підготовки спеціалістів та працевлаштування випускників вищих навчальних закладів", в редакції Указу Президента України від 16 травня 1996 року №342 та ст.197 Кодексу законів про працю України розроблено Порядок працевлаштування випускників вищих навчальних закладів, підготовка яких здійснювалась за державним замовленням, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 серпня 1996 року №992.

У преамбулі Порядку працевлаштування випускників вищих навчальних закладів, підготовка яких здійснювалась за державним замовленням (постановою Кабінету Міністрів України №992) вказано, що метою прийняття даного акта є забезпечення реалізації права на роботу за фахом випускниками вищих навчальних закладів.

Відповідно до пунктів 4, 8 Постанови №992 керівники вищих навчальних закладів після зарахування осіб на навчання за державним замовленням укладають з ними угоду. Випускники, які уклали угоду з вищим навчальним закладом після зарахування на навчання, повинні відпрацювати за місцем призначення не менше трьох років.

Виходячи з вищевикладеного надання державою особі безоплатної освіти передбачає виникнення права держави на результати трудової діяльності особи, яка здобула вищу освіту за державним замовленням, а у випускника виникнення обов’язку відпрацювати три роки з моменту укладення угоди з вищим навчальним закладом.

Перелік випадків, коли випускник зобов’язаний відшкодувати до державного бюджету вартість навчання, наведений у п.21 Порядку.

Делеговане законодавство - система актів, прийнятих органами виконавчої влади (урядом, міністерствами, відомствами) на основі повноважень, наданих їм парламентом, з питань законодавчого регулювання.

Між тим, положення Закону України «Про освіту» від 23 травня 1991 року №1060-ХІІ та Закону України "Про вищу освіту" від 17 січня 2002 року №2984-ІІІ не місять зобов’язальних норм права щодо відшкодування випускником до державного бюджету вартості навчання у випадку, встановленому у п.14 Порядку, як і не містять делегованої норми права на прийняття Кабінетом Міністрів України положень про відшкодувати вартості навчання.

Відсутність у вказаних законах обов’язку про відшкодування випускником вартості навчання є логічним виконання мположень ч.3 ст.53 Конституції України, якою встановлено, що держава забезпечує доступність і безоплатність дошкільної, повної загальної середньої, професійно-технічної, вищої освіти в державних і комунальних навчальних закладах; розвиток дошкільної, повної загальної середньої, позашкільної, професійно-технічної, вищої і післядипломної освіти, різних форм навчання; надання державних стипендій та пільг учням і студентам.

Отже, в обсязі встановлених у цій справі фактичних обставин, зважаючи на їхній зміст та юридичну природу, суд дійшов висновку про те, що Постанова №992 не є тим нормативним актом, що встановлює обов'язок для випускників вищих навчальних закладів, які навчаються за кошти державного бюджету, відшкодувати вартість навчання, оскільки Законами №2984-ІІІ і №1060-ХІІ такого обов'язку не передбачено. На виконання цього ж прядку Кабінет Міністрів України не розробив і не затвердив Порядок визначення та відшкодування випускниками вартості навчання у разі порушення ними умов про працевлаштування. Відсутність Порядку визначення та відшкодування випускниками вартості навчання у разі порушення ними умов про працевлаштування унеможливлює визначення розміру вартості навчання, методологію встановлення сум, які можуть бути відшкодовані до державного бюджету, які витрати компенсувати замовникові, а від так виключає можливість застосування до цих відносин положення Закону №1060-ХІІ та Постанови №992 в частині відшкодування вартості навчання та витрат. Наведені висновки узгоджуються із діями законодавця, який Законом України від 01 липня 2014 року №1556-VII вніс зміни у Закон України «Про освіту» №1060-ХІІ. Зокрема, ч.2. ст.52, якою визначався обов’язок відпрацювати три роки, виключено, чим усунено розбіжності в законодавстві щодо обов’язку відпрацювати за направленням.

Окрім того, п.12 Порядку хоча і зобов’язує керівників державних вищих медичних (фармацевтичних) закладів освіти III - IV рівнів акредитації здійснюють чіткий контроль за своєчасним прибуттям випускників до місця проходження інтернатури, а закладів I - II рівнів акредитації - до місця роботи, про те не вповноважує на стягнення коштів навчання.

Тому підстав задоволення позову на підставі нормативних актів суд не вбачає. Укладена між сторонами угода про підготовку фахівців із вищою освітою підпадає під ознаки договору і домовленістю двох сторін, спрямовану на становлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків, згідно ст.626 ЦК України.

За змістом укладеної угоди комунальний вищий навчальний заклад «Запорізький медичний коледж» Запорізької обласної ради зобов’язався забезпечити якісну теоретичну і практичну підготовку фахівця з вищою освітою та після закінчення навчання працевлаштувати фахівця в державному секторі народного господарства, де він зобов’язаний відпрацювати не менше 3-х років, студент зобов’язаний оволодіти всіма видами професійної діяльності, прибути після закінчення вищого навчального закладу на місце направлення та відпрацювати не менше 3-х років, а в разі відмови їхати за призначенням відшкодувати до державного бюджету вартість навчання в установленому порядку. Вказана угода не передбачає відшкодування витрат на навчання на користь навчального закладу, термінів виконання грошового зобов’язання.

Окрім того суд приймає до уваги, що на підставі Закону №1556-VII (1556-18) від 01 липня 2014 року ч.2 ст.52 Закону України «Про освіту», якою передбачено 3-х річний обов’язок відпрацювання за направленням, виключено.

Згідно ч.2 ст.5 ЦК України, акт цивільного законодавства не має зворотної дії в часі крім випадків, коли він пом’якшує або скасовує цивільну відповідальність. Отже, внесення змін до ст.52 Закону України «Про освіту» має зворотну дію і скасовує цивільну відповідальність ОСОБА_1

Окрім того, слід зазначити, що положення ст.52 Закону України «Про освіту» порушували конституційне право громадянина на вільний вибір праці (в тому числі і місця роботи), яке закріплено в статті 43 Конституції України, яка є нормою прямої дії.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що у вказаному вище Порядку і в самій угоді, яка проаналізована судом, йдеться про відшкодування вартості навчання до державного або місцевого бюджету, тобто ними передбачено відшкодування вартості навчання саме до бюджету, а не на користь відповідного учбового закладу, а тому така вимога позивача, на думку суду, є безпідставною.

Також суд зазначає, що позивачем не доведена сума, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, оскільки в позові не мотивовано, чому у додатках до позову розмір цієї суми зазначений в одному випадку 44070,57 грн. (а.с.25), в іншому - 40858,57 грн. (а.с.29), проте позивач просить стягнути з відповідача на свою користь саме 40858,57 грн. (а.с.4).

Оскільки суд відмовляє в задоволенні позовних вимог по суті, суд не вбачає підстав для відмови в задоволенні позовних вимог у зв’язку зі спливом строку позовної давності.

Отже, оцінивши допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів, суд дійшов висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають

На підставі ст.141 ЦПК України судові витрати підлягають залишенню за позивачем.

Керуючись ст.ст.12-13, 76-81, 141, 247 ч.2, 263-265, 353, 354 ЦПК України, ст.ст.5, 526, 530, 625, 901, 906 ЦК України, Конституцією України, Законом України «Про освіту», Законом України «Про вищу освіту», суд

ВИРІШИВ:

Відмовити у задоволенні позовних вимог комунального вищого навчального закладу «Запорізький медичний коледж» Запорізької обласної ради до ОСОБА_1 про стягнення вартості навчання за державним замовленням.

Судові витрати, пов’язані із сплатою судового збору, віднести на рахунок позивача.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга, яка подається через Пологівський районний суд Запорізької області до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя: Кацаренко І.О.