Постановление суда № 78290384, 28.11.2018, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 У Х В А Л А

про закриття провадження у справі

28 листопада 2018 року м. Київ № 826/11115/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Чудак О.М., за участю секретаря судового засідання Стринадко О.Г., третьої особи ОСОБА_1, представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Кей-Колект" Ковалевського Є.В., у відсутність інших учасників справи, розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання третьої особи про закриття провадження у справі за позовом ОСОБА_3 до державного реєстратора прав на нерухоме майно - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Коблєвої Алли Михайлівни, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Служба у справах дітей Солом'янської районної у місті Києві державної адміністрації, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_1, ОСОБА_9, ОСОБА_10, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Кей-Колект", Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у Київській області, Публічне акціонерне товариство "Укрсиббанк", про визнання протиправним і скасування рішення,

встановив:

20.07.2016 до Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_3 з позовною заявою до державного реєстратора прав на нерухоме майно - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кобелєвої Алли Михайлівни, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Служба у справах дітей Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Кей-Колект" (ТОВ "Кей-Колект"), Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у Київській області, Публічне акціонерне товариство "Укрсиббанк", про визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію за ТОВ "Кей-Колект" права приватної власності на квартиру АДРЕСА_1.

Позов обґрунтовано недотриманням відповідачем при прийняті оскаржуваного рішення положень Закону України "Про іпотеку", Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" та Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", в тому числі і щодо реєстрації та проживання у квартирі малолітніх дітей й відсутності у сім'ї позивача у власності будь-якого іншого нерухомого майна, з огляду на що рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.07.2016 у справі відкрито провадження та призначено її до розгляду.

На підставі рішення зборів суддів Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.10.2017 та згідно з розпорядженням керівника апарату Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.10.2017, справу передано на автоматичний розподіл справ між суддями.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 08.12.2017 справу прийнято до провадження та призначено до розгляду.

15.12.2017 набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" від 03.10.2017 №2147-VIII, яким внесено зміни до Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України), шляхом його викладення в новій редакції.

Відповідно до підпункту 10 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" КАС України в новій редакції передбачено, що справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Тобто, розгляд даної справи після 15.12.2017 здійснюється відповідно до приписів нової редакції КАС України.

Ухвалою суду від 26.06.2018 до участі у справі залучено третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_1, ОСОБА_9, ОСОБА_10.

В засіданні 28.11.2018 судом поставлено на обговорення клопотання ТОВ "Кей-Колект" про закриття провадження у справі у зв'язку з підсудністю даного спору суду загальної юрисдикції в порядку цивільного судочинства.

Представник ТОВ "Кей-Колект" клопотання просив задовольнити.

Третя особа ОСОБА_1 висловилася про необхідність захисту прав дітей та осіб похилого віку, які зареєстровані та проживають у розглядуваній квартирі.

Інші учасники справи у судове засідання не прибули, причини неявки суду не повідомили, хоча повідомлялися належним чином про дату, час та місце розгляду справи.

Отже, розглянувши подане клопотання, заслухавши думку присутніх учасників справи, при його вирішенні суд виходить з наступного.

08.06.2007 між Акціонерним комерційним інноваційним банком "УкрсСиббанк", правонаступником якого є Публічне акціонерне товариства "Укрсиббанк", та ОСОБА_3 укладено Договір про надання споживчого кредиту №11165082000.

На виконання вимог даного Договору між Акціонерним комерційним інноваційним банком "УкрсСиббанк" та ОСОБА_3 і ОСОБА_10 укладено Договір іпотеки від 08.06.2007 №56180.

19.12.2007 між Акціонерним комерційним інноваційним банком "УкрсСиббанк", правонаступником якого є Публічне акціонерне товариства "Укрсиббанк", та ОСОБА_3 укладено Договір про надання споживчого кредиту №11268751000, на підставі якого укладено Договір іпотеки від 19.12.2007 №56180Б.

Предметом вищевказаних Договорів іпотеки є двокімнатна квартира, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Відповідно до Договору факторингу №1 від 12.12.2011 Публічне акціонерне товариства "Укрсиббанк" відступило ТОВ "Кей-Колект" право вимоги по Кредитному договору №11165082000 на нерухоме майно - квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 за Договором іпотеки.

Відповідно до частин першої, другої статті 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Згідно з частиною першою статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23.02.2006 №3477-IV суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод і практику Європейського Суду з прав людини як джерело права.

Змістом статті 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод від 04.11.1950 передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

У рішенні Європейського Суду з прав людини від 20.07.2006 у справі "Сокуренко і Стригун проти України" (заяви №29458/04 та №29465/04) зазначено, що відповідно до прецедентної практики цього Суду термін "встановленим законом" у статті 6 Конвенції спрямований на гарантування того, "що судова гілка влади у демократичному суспільстві не залежить від органів виконавчої влади, але керується законом, що приймається парламентом" (рішення у справі "Занд проти Австрії" (Zand v. Austria), заява №7360/76). &?л;…&?ь; фраза "встановленого законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У своїх оцінках цей Суд дійшов висновку, що не може вважатися "судом, встановленим законом", національний суд, що не мав юрисдикції судити деяких заявників, керуючись практикою, яка не мала регулювання законом.

Отже, поняття "суду, встановленого законом" зводиться не лише до правової основи самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, тобто охоплює всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.

Так, відповідно до частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Згідно з пунктами 1, 2 частини першої статті 4 КАС України адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір; публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи.

Відповідно до частин першої, третьої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження. Адміністративні суди не розглядають позовні вимоги, які є похідними від вимог у приватно-правовому спорі і заявлені разом з ними, якщо цей спір підлягає розгляду в порядку іншого, ніж адміністративне, судочинства і знаходиться на розгляді відповідного суду.

В той же час, згідно з частиною першою статті 19 Цивільного процесуального кодексу України (ЦПК України) суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Разом з тим, приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило, майнового, конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб'єктів владних повноважень.

Верховний Суд неодноразово наголошував, що помилковим є поширення юрисдикції адміністративних судів на усі спори, стороною яких є суб'єкт владних повноважень, оскільки при вирішенні питання про розмежування компетенції судів щодо розгляду адміністративних і цивільних справ недостатньо застосування виключно формального критерію - визначення суб'єктного складу спірних правовідносин (участь у них суб'єкта владних повноважень), натомість, визначальною ознакою для правильного вирішення спору є характер правовідносин, з яких виник спір.

Як вбачається із матеріалів справи, позовні вимоги стосуються захисту приватного інтересу позивача (права власності на квартиру) шляхом скасування рішення про державну реєстрацію права власності на квартиру, тобто спір пов'язаний з реалізацією цивільних інтересів позивача.

Аналіз зазначених обставин справи дає підстави суду вважати, що спір у цій справі не пов'язаний із захистом прав, свобод чи інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку приватного нотаріуса (як державного реєстратора), а стосується захисту приватних інтересів позивача.

Отже, проаналізувавши вказані норми, в контексті викладених обставин, суд дійшов висновку, що питання, пов'язані з реєстрацією права власності є похідними від вимог у приватноправовому спорі, а тому спір, що розглядається адміністративним судом у даній справі, не пов'язаний із захистом прав, свобод чи інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади чи їх посадових осіб, що виключає його розгляд у порядку адміністративного судочинства.

Хоча формально предметом спору і є правомірність дій відповідача щодо реєстрації права власності на квартиру, проте, фактично позов заявлено з метою захисту цивільного права, що свідчить про непідсудність його адміністративному суду.

Крім того, скасування рішення приватного нотаріуса з проведення реєстраційної дії за договором іпотеки, обов'язково буде впливати на майнові права тієї юридичної особи, щодо якої ці реєстраційні дії буде скасовано.

У справі, що розглядається, оскаржується реєстраційна дія, стосовно якої існує спір про право цивільне, у межах якого можуть бути розв'язані й питання, пов'язані з реєстрацією права власності на квартиру.

Отже, цей спір не є публічно-правовим і має вирішуватися судами за правилами ЦПК України.

Таку правову позицію викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 14.03.2018 у справі №396/2550/17, від 17.04.2018 у справі №815/6956/15, від 04.04.2018 у справі №817/1048/16, від 18.04.2018 у справі №804/1001/16, від 04.09.2018 у справі №915/127/18.

Крім того, Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала, що правову позицію з питань підсудності даної категорії справ викладено в постановах Верховного Суду України від 14.06.2016 у справі №21-41а16 та від 11.04.2017 у справі №808/2298/15, і Велика Палата Верховного Суду не вбачає правових підстав відступити від цієї позиції. Наведене свідчить про наявність усталеної судової практики застосування вказаних вище норм процесуального права.

Згідно з частиною п'ятою статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Приймаючи до уваги, що предметом оскарження в цій справі є рішення приватного нотаріуса як державного реєстратора, яким зареєстровано право власності на спірне нерухоме майно за ТОВ "Кей-Колект", суд доходить висновку про неможливість розгляду позовних вимог в порядку адміністративного судочинства.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 238 КАС України суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

На підставі викладеного, керуючись статтями 238, 248, 256 КАС України,

ухвалив:

Клопотання представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Кей-Колект" задовольнити.

Провадження в адміністративній справі №826/11115/16 за позовом ОСОБА_3 до державного реєстратора прав на нерухоме майно - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Коблєвої Алли Михайлівни, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Служба у справах дітей Солом'янської районної у місті Києві державної адміністрації, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_1, ОСОБА_9, ОСОБА_10, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Кей-Колект", Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у Київській області, Публічне акціонерне товариство "Укрсиббанк", про визнання протиправним і скасування рішення, - закрити.

Роз'яснити позивачу, що розгляд даної справи віднесено до юрисдикції місцевого загального суду в порядку, визначеному Цивільним процесуальним кодексом України.

Ухвала набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 256 КАС України і може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 292-297 цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VІІ "Перехідні положення" КАС України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повний текст ухвали складено 03.12.2018.

Суддя О.М. Чудак