Постановление суда № 78254213, 28.11.2018, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УХВАЛА

28 листопада 2018 р.Справа №160/8037/18

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Кучми К.С.

при секретарі - Чорній М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Дніпро заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінгруп Фактор» про забезпечення позову, -

ВСТАНОВИВ:

До суду 29.10.2018 року звернулося з позовом Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінгруп Фактор» (пр.Дмитра Яворницького, 1А, оф.702, м.Дніпро, 49005, код ЄДРПОУ 38945479) до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг (вул.Б. Грінченка, 3, м.Київ, 01001, код ЄДРПОУ 38062828), в якому заявлені вимоги:

- визнати недійсним та скасувати розпорядження Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг №1346 від 30.07.2018 року «Про усунення порушень ТОВ «ФК Фінгруп Фактор» ліцензійних умов».

Ухвалою суду від 30.10.2018 року у даній справі відкрито провадження та призначено справу до розгляду за правилами загального позовного провадження в підготовче судове засідання на 28.11.2018 року.

Разом з позовною заявою позивачем до суду було подану заяву про забезпечення позову - про заборону Національній комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг здійснювати будь-які заходи відносно ТОВ «Фінансова компанія «Фінгруп Фактор», а саме: проводити засідання комісії стосовно ТОВ «Фінансова компанія «Фінгруп Фактор», призначати додаткові перевірки, розглядати заходи реагування, приймати рішення щодо позбавлення свідоцтва про реєстрацію фінансової установи.

Ухвалою суду від 30.10.2018 року було відмовлено у задоволенні заяви ТОВ «Фінансова компанія «Фінгруп Фактор» про забезпечення позову.

До суду 27.11.2018 року від відповідача надійшов відзив на адміністративний позов, в якому останній просив у задоволенні позову ТОВ «Фінансова компанія «Фінгруп Фактор» відмовити повністю.

27 та 28 листопада 2018 року до суду від позивача надійшли доповнення до позовної заяви, в яких він також просить: визнати недійсним та скасувати розпорядження Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг №1994 від 13.11.2018 року «Про анулювання ліцензій на провадження господарської діяльності з надання фінансових послуг (крім професійної на ринку цінних паперів) ТОВ «Фінансова компанія «Фінгруп Фактор».

Також позивачем 27.11.2018 року знову було подано заяву про забезпечення позову, а саме: відповідно до ст.ст.150, 151 КАС України зупинити дію розпорядження №1994 від 13.11.2018 року до розгляду позову по суті в справі № 160/8037/18.

Дана заява мотивована тим, що розпорядження №1994 від 13.11.2018 року обґрунтовано на підставі складеного відповідачем акту №1314/16-4/3 від 06.11.2018 року як встановлений факт невиконання оскаржуваного розпорядження №1346 від 30.07.2018 року. Прийняте відповідачем розпорядження №1994 від 13.11.2018 року позбавляє позивача можливості здійснювати нормальне провадження господарської діяльності по наданню фінансових послуг, фактично зупиняючи виконання укладених фінансових договорів і розрахунків з третіми особами, що може привести до прямих збитків. В їх підприємстві здійснюються певні бізнесові процеси, які не можна швидко завершити, на виконання оскаржуваного розпорядження №1994 від 13.11.2018 року, а саме:

- є раніше виданий кредит ТОВ «Дніпровський хлібокомбінат» №5, договір кредиту №03112017-к від 07.12.2017 року на загальну суму 6 800 000 грн. В разі анулювання ліцензії, вони повинні будуть повернути всю суму наданого кредиту передчасно, тобто порушити економічні процеси у третьої особи. Це призведе до можливого банкрутства підприємства та звільнення значної кількості працівників підприємства;

- їх товариством раніше надавався кредит на загальну суму 8 053 000 грн. ТОВ «Агропромислова компанія Дніпроагро» на якому працює багато людей, і також анулювання ліцензій за оскаржуваним розпорядженням відповідача призведе для необхідності передчасного розірвання договору кредиту, і стягнення (повернення боргу);

- їх підприємством надано кредит сільськогосподарському підприємству «СХІД АГРО». Сума заборгованості 240 тис.грн. На даному підприємстві працює багато працівників, за умови анулювання їх ліцензії на надання фінансових послуг, вони повинні будуть достроково повернути надані в кредит кошти, що більш за все призведе до невиплати заробітної плати і судових процесів;

- ними надано фінансовий кредит ТОВ «Богданівське-М». Залишок неповернутих коштів складає 10 749 338 грн. Вони зобов'язані будуть повернути надані кошти з цього підприємства, що призведе більш за все до банкрутства цього сільськогосподарського підприємства, в якому працює дуже багато працівників із сільської місцевості, що позбавить їх місця роботи і доходу.

Крім того, їх товариство приймає активну участь в торгах «Прозорро продажі» щодо реалізації майна неплатоспроможних банків, які виведені з ринку банківських установ, активи які реалізуються Фондом гарантування вкладів фізичних осіб.

1.Так, згідно протоколу електронних торгів вони є переможцями електронних торгів, сплатили гарантійний внесок в розмірі 78 696 грн., і вартість майна в розмірі 1 589 660,25 грн. за нежитлову будівлю, водно-спортивна база, заг.площ. 337,1 кв.м., за адресою: м.Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 1л.

2. Незгодні з наслідками вищезазначених торгів особи подали позови до різних судів України, в яких вони є відповідачами по справах, а саме: №904/4603/18, №904/4541/18. В разі, якщо не буде зупинене оскаржуване ними розпорядження №1994 від 13.11.2018 року, є висока вірогідність того, що судами будуть прийняті рішення без врахування їх правової позиції як платника за торгами, переможця торгів, вони можуть отримати додаткові збитки, що призведе до вже їх неплатоспроможності.

3. З іншого боку, Фонд гарантування вкладів фізичних осіб вимушений буде повернути їм кошти, які повинні були спрямовані на виплати громадянам України при поверненні втрачених внаслідок банкрутства банків вкладів.

4. Згідно протоколу електронних торгів їх визнано переможцем за торгами, за яким ними сплачено ціну продажу на аукціоні в розмірі 3 597 846 грн., і гарантійного внеску в розмірі 352 730 грн.

5. За даним протоколом електронних торгів також тривають судові процеси оскарження їх результатів в судах України: №904/4604/18, №826/8269/18, №804/5678/17.

6. Зміна положення господарюючого суб'єкта позивача на ринку фінансових послуг (анулювання ліцензій внаслідок прийнятого відповідачем розпорядження) призведе до можливої зміни процесуального становища позивача в інших судах України, втрати коштів від сплачених гарантійних внесків і коштів за лоти на аукціонах, що зазначено вище, а Фонд гарантування вкладів вимушений буде повернути їм ці кошти, а не спрямувати їх на повернення вкладів фізичним особам - вкладникам збанкрутілих банків.

7. Аналогічний аукціон вони виграли, сплативши всі необхідні кошти. Внесено гарантійного внеску в розмірі 313 920 грн., в цілому перераховано на рахунки Фонду гарантування вкладів коштів 1 381 248 грн.

8. Як зазначено вище, також тривають судові процеси щодо оскарження торгів у судах України: №160/8109/18.

Слід звернути увагу на той факт, що винесення судами ухвал про забезпечення позову, шляхом зупинення дії оскаржуваного розпорядження Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг (НАЦКОМФІНПОСЛУГ) є загальною, а не винятковою практикою в адміністративних судах України. Аналогічні ухвали виносились у справах: № 826/16754/18, № 460/2824/18, № 160/8607/18.

Сторони в судове засідання не з'явилися, про день та час розгляду справи повідомлялися належним чином, що підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до ч.1 ст.150 КАС України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Згідно з п.1 ч.2 ст.150 КАС України, забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо, зокрема, невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Подання позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб'єкта владних повноважень, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову. (ч.4 ст.150 КАС України).

За приписами п.1 ч.1 ст.151 КАС України, позов може бути забезпечено, зокрема, зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта.

При цьому, суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб (ч.2 ст.151 КАС України).

Суд відмічає, що за своєю суттю інститут забезпечення позову в адміністративному судочинстві є інститутом попереднього судового захисту. Метою його запровадження є гарантування виконання рішення суду у випадку задоволення позову, існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі.

Аналіз норм чинного законодавства свідчить, що заявник повинен обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову, вказати про наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову. Факт наявності визначених обставин має підтверджуватись певними доказами.

Вирішуючи питання про доцільність вжиття заходів щодо забезпечення позову при розгляді даного спору, суд виходить з того, що умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майнові інтереси та/або права позивача будуть погіршені, порушені і на момент виконання рішення суду, у разі задоволення позову, їх слід буде відновити шляхом вчинення певних дій.

На думку суду, анулювання ліцензій на провадження господарської діяльності з надання фінансових послуг (крім професійної діяльності на ринку цінних паперів) ТОВ «Фінансова компанія «Фінгруп Фактор», як документу, що декларує право суб'єкта господарювання на виконання певних робіт, а фактично цим зупиняється виконання робіт підприємства, може спричинити значні фінансові збитки, оскільки внаслідок анулювання ліцензій на провадження діяльності товариство буде позбавлено можливості виконувати свої договірні зобов'язання, що в свою чергу завдасть шкоди іншим суб'єктам господарювання. Крім того, це зумовить звільнення працівників, оскільки подальша виплата заробітної плати стане неможливою.

На обґрунтування застосування заходу забезпечення позову позивачем до суду надані відповідні копії документів на 271 аркуші.

Наведене вище, на думку суду, є достатнім підтвердженням того, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

При вирішення питання щодо вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, суд оцінив, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти, та дійшов висновку, що вжиття заходів забезпечення адміністративного позову шляхом, зазначеним у клопотанні позивача, буде мати наслідком збереження існуючого становища до розгляду справи по суті.

За таких обставин, невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду та ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, у разі задоволення позову.

При цьому, заходи забезпечення адміністративного позову, про які у своєму клопотанні просить позивач, відповідають предмету позову. Вжиття таких заходів не зумовлює фактичного вирішення спору по суті, а спрямовані лише на збереження існуючого становища до винесення остаточного рішення у справі. Зупинення дії розпорядження №1994 від 13.11.2018 року, винесеного відповідачем носить тимчасовий характер, не скасовує його, а спрямоване на забезпечення виконання рішення суду у разі задоволення позову та недопущення настання негативних наслідків для позивача.

Такий висновок суду відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 28.03.2018 р. у справі № 804/2789/17 (провадження № К/9901/25286/18).

Також, суди при здійсненні судочинства застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року № ETS N 005 (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини").

Згідно приписів ст.6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

Відповідно до ст.13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 29.06.2006 р. у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

У рішенні від 31 липня 2003 року у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.

При чому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини, у справі ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.

При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17 липня 2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування.

Суд також враховує Рекомендації N R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийняті Комітетом Міністрів Ради Європи 13 вересня 1989 року, відповідно до яких рішення про вжиття тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов'язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов'язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акту; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв'язку з оскарженням адміністративного акту.

Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.150, 151, 154, 156, 243, 248 КАС України, суд,-

УХВАЛИВ:

Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінгруп Фактор» про забезпечення позову - задовольнити.

Зупинити дію розпорядження №1994 від 13.11.2018 року, винесеного Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг.

Ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження згідно до вимог частин 1, 2 статті 156 КАС України.

Ухвала суду набирає законної сили відповідно до ст.256 КАС України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені ст.ст.295, 297 КАС України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи ухвала суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Кучма К.С.