Решение № 78120920, 19.11.2018, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Київ

19 листопада 2018 року №826/3803/17

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Літвінової А.В., при секретарі судового засідання Огнивому Д.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративної справи

за позовомОСОБА_1додержавної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві; Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києвіпровизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 23.11.2016 №0005231306, від 23.11.2016 №0005241306, податкової вимоги від 17.02.2017 №Ф-0000011306 та рішення про застосування штрафних санкцій від 17.02.2017 №0000021306,за участю:

позивача - ОСОБА_1,

представника позивача - ОСОБА_2,

представника відповідача (Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві) - Березовської А.О.,

представника відповідача (державної податкової інспекції у Голосіївському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві) - Березовської А.О.,

На підставі частини третьої статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 19 листопада 2018 року проголошено скорочену (вступну та резолютивну) частини рішення. Виготовлення рішення у повному обсязі відкладено, про що повідомлено осіб, які брали участь у розгляді справи, з урахуванням вимог частини шостої статті 250 Кодексу адміністративного судочинства України.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

ОСОБА_1 звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві, Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві, у якому просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Голосіївському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 23.11.2016 №0005231306, від 23.11.2016 №0005241306 та визнати протиправними і скасувати податкову вимогу від 17.02.2017 №Ф-0000011306 та рішення про застосування штрафних санкцій від 17.02.2017 №0000021306 Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві.

Позовні вимоги мотивовано тим, що державною податковою інспекцією у Голосіївському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві фактично було проведено невиїзну перевірку, однак результати такої перевірки було оформлено актом про результати проведення виїзної перевірки. Так, позивач зазначає, що посадовими особами контролюючого органу при проведенні перевірки було перевищено службові повноваження, оскільки перша перевірка повністю проводилась в приміщенні податкової інспекції, а на повторній перевірці податковий інспектор була на виїзді не більше години. Відтак, порушення порядку проведення перевірки є правовою підставою для визнання результатів такої перевірки недійсними.

Відповідач проти позову заперечив із посиланням на заниження позивачем оподатковуваного доходу за перевіряємий період. Крім того, під час проведення перевірки позивачем не було надано посадовим особам контролюючому органу ряду документів, що стосуються господарської діяльності позивача, зокрема, не було надано підтверджуючих фінансових документів.

Відповідно до пункту 10 частини першої Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства в редакції Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» № 2147-VIII від 03.10.2017, справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Позивач неодноразово надавав суду письмові пояснення з приводу заявлених позовних вимог, в яких з посиланням на практику Верховного Суду наголошував, що відповідачем було порушено порядок проведення перевірки, що є підставою для визнання наслідків такої перевірки недійсними та скасування, прийнятих на їх підставі спірних рішень.

В судовому засіданні 27.09.2018 було допитано в якості свідка головного державного ревізійного інспектора ОСОБА_5

Справу розглянуто в порядку загального позовного провадження.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,

ВСТАНОВИВ:

Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві проведено документальну планову виїзну перевірку фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 щодо своєчасності, достовірності, повноти, нарахування та сплати податків і зборів за період з 01.01.2014 по 31.12.2015, дотримання законодавства щодо укладання трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011 по 31.12.2012 та з 01.01.2014 по 31.12.2015.

За наслідками перевірки, контролюючим органом було складено акт перевірки від 07.10.2016 №348/1/26-50-13-06/НОМЕР_1.

Однак, ОСОБА_1, не погоджуючись з висновками акта перевірки від 07.10.2016 №348/1/26-50-13-06/НОМЕР_1 подала заперечення від 13.10.2016 №188 на вказаний акт.

За результатами розгляду заперечень від 13.10.2016 №188, в період з 26.10.2016 по 01.11.2016 на підставі підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України було проведено позапланову виїзну перевірку фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 щодо своєчасності, достовірності, повноти, нарахування та сплати податків і зборів за період з 01.01.2014 по 31.12.2015, дотримання законодавства щодо укладання трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011 по 31.12.2012 та з01.01.2014 по 31.12.2015.

Перевіркою встановлено наступні порушення ОСОБА_1:

- пункту138.1 статті 138, пункту 177.2, підпункту 177.4.1 підпункту 177.4.4 пункту 177.4 статті 177 Податкового кодексу України, внаслідок чого у 2014 році в з'вязку з завищенням суми витрат на 92 798, 29 грн., підприємцем було занижено суму чистого оподатковуваного доходу на 92 798, 29 грн., у 2015 році, у зв'язку з завищенням суми витрат на 196 916, 20 грн. без податку на додану вартість, підприємцем було занижено суму чистого оподатковуваного доходу на 196 916, 20 грн. без податку на додану вартість. За результатами перевірки суб'єкту підприємницької діяльності - фізичній особі ОСОБА_1 визначено суму податку на доходи фізичних осіб у розмірі 34 008, 20 грн. ( 2015 рік);

- статті 9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа ОСОБА_1 не донарахувала та не доплатила в бюджет єдиного соціального внеску, що нараховується на чистий оподатковуваний дохід встановлений за результатами перевірки у 2014-2015 на загальну суму 100 530, 64 грн.;

- пункту 162.1 статті 162, статті 168, підпункту 1.1 пункту 16 приміток 1 підрозділу 10 Розділу XX Податкового кодексу України, суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа ОСОБА_1 не донарахувала та не доплатила з отриманого у 2015 році чистого доходу 235 575, 42 грн. військовий збір у сумі 2 953, 74 грн.

За наслідками позапланової виїзної перевірки державною податковою інспекцією у Голосіївському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві складено акт від 08.11.2016 №397/1/26-50-13-06/НОМЕР_1.

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 не погодившись з висновками перевірки, подала заперечення до акту перевірки від 08.11.2016 №397/1/26-50-13-06/НОМЕР_1. За результатами розгляду заперечень, висновки акту перевірки від 08.11.2016 №397/1/26-50-13-06/НОМЕР_1 залишено без змін.

На підставі акта перевірки від 08.11.2016 №397/1/26-50-13-06/НОМЕР_1 державною податковою інспекцією у Голосіївському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві було прийнято:

- податкове повідомлення-рішення від 23.11.2016 №0005231306, яким позивачеві визначено штрафні санкції на загальну суму 42 510, 25 грн., з яких: 34 008, 20 грн. за податковими зобов'язаннями та 8 502, 05 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями;

- податкове повідомлення-рішення від 23.11.2016 №0005241306, яким позивачеві визначено штрафні санкції на загальну суму 3 692, 18 грн., з яких: 2 953, 74 грн. за податковими зобов'язаннями та 738, 44 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями;

- вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 23.11.2016 №Ф-30/26-50-13-06 про сплату 100 530, 64 грн. заборгованості зі сплати єдиного внеску;

- рішення від 23.11.2016 №0005251306 про сплату 10 053, 06 грн. штрафних санкцій за донарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на підставі пункту частини одинадцятої статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».

Не погоджуючись зі вказаним вище рішеннями контролюючого органу, позивач неодноразового оскаржувала такі рішення до контролюючих органів вищого рівня.

Так, відповідно до рішення Державної фіскальної служби України про результати розгляду скарги від 14.02.2017 №2201/К/99-99-11-02-02-25, прийнятого в частині оскарження вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 23.11.2016 №Ф-30/26-50-13-06,1 рішення від 23.11.2016 №0005251306, вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 05.01.2017 №Ф-1/26-50-13-06 та рішення від 05.01.2017 №00071306 скаргу позивача було задоволено частково, вказані вимоги і рішення відізвано, та зобов'язали Головне управління Державної фіскальної служби у місті Києві винести нові вимогу та рішення з урахуванням вимог закону України від 21.12.2016 №1797, яким з 01.01.2017 функцію контрольно-перевірочної роботи закріплено виключно за контролюючими органами обласного та центрального рівнів.

Згодом, фізична особа-підприємець ОСОБА_1 отримала вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 17.02.2017 №Ф-0000011306 на суму 100 530, 64 грн. та рішення від 17.02.2017 №0000021306 про застосування штрафних санкцій за донарахування єдиного соціального внеску на суму 10 053, 06 грн.

Разом з тим, рішенням про результати розгляду повторної скарги від 01.03.2017 №2891/К/99-99-11-02-01-14 Державна фіскальна служба України, прийнятим в частині оскарження податкового повідомлення-рішення від 23.11.2016 №0005231306 та податкового повідомлення-рішення від 23.11.2016 №0005241306 скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення.

Таким чином, не погоджуючись із податковими повідомленнями-рішеннями державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 23.11.2018 та податковою вимогою та рішенням про застосування штрафних санкцій Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 17.02.2017 фізична особа-підприємець ОСОБА_1, звернулась до суду з даним позовом.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

Нормативно-правовим актом, який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства є Податковий Кодекс України.

Згідно зі статтею 62 Податкового кодексу України (в редакції, на момент проведення перевірки) одним із способів здійснення податкового контролю є перевірки та звірки відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірки щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Відповідно до пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України, органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Згідно підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна планова перевірка проводиться відповідно до плану-графіка перевірок.

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні контролюючого органу.

Статтею 77 Податкового кодексу України встановлено порядок проведення планових документальних перевірок.

Так, згідно з приписами зазначеної статті, документальна планова перевірка повинна бути передбачена у плані-графіку проведення планових документальних перевірок.

До плану-графіка проведення документальних планових перевірок відбираються платники податків, які мають ризик щодо несплати податків та зборів, невиконання іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи.

Про проведення документальної планової перевірки керівником контролюючого органу приймається рішення, яке оформлюється наказом.

Право на проведення документальної планової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому не пізніше ніж за 10 календарних днів до дня проведення зазначеної перевірки вручено під розписку або надіслано рекомендованим листом з повідомленням про вручення копію наказу про проведення документальної планової перевірки та письмове повідомлення із зазначенням дати початку проведення такої перевірки.

Допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення документальної планової виїзної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу. Документальна планова невиїзна перевірка здійснюється у порядку, передбаченому статтею 79 цього Кодексу.

Документальна позапланова перевірка здійснюється у разі, зокрема, якщо платником податків подано в установленому порядку контролюючому органу заперечення до акта перевірки або скаргу на прийняте за її результатами податкове повідомлення-рішення, в яких вимагається повний або частковий перегляд результатів відповідної перевірки або скасування прийнятого за її результатами податкового повідомлення-рішення у разі, коли платник податків у своїй скарзі (запереченнях) посилається на обставини, що не були досліджені під час перевірки, та об'єктивний їх розгляд неможливий без проведення перевірки. Така перевірка проводиться виключно з питань, що стали предметом оскарження (підпункт 78.1.5 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України).

Про проведення документальної позапланової перевірки керівник контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

Згідно з пунктом 81.1 статті 81 Податкового Кодексу України 81.1 посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів:

направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника контролюючого органу або його заступника, що скріплений печаткою контролюючого органу;

копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника контролюючого органу або його заступника та скріплення печаткою контролюючого органу;

службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Отже, з наказом про перевірку, відомостями про дату її початку та місце проведення платник має бути ознайомлений у встановлений законом спосіб до її початку.

Невиконання вимог пункту 79.2 статті 79 Податкового кодексу України призводить до визнання перевірки незаконною та відсутності правових наслідків такої, а саме - компетенції у податкового органу на прийняття акту індивідуальної дії (податкового повідомлення-рішення).

Наведене правозастосування узгоджується з висновками Верховного Суду у постановах від 06.02.2018 (справа №802/1241/17-а) та від 21.02.2018 (справа №821/371/17).

Відповідно до положень статті 86 Податкового кодексу України за результатами документальної виїзної перевірки та документальної невиїзної перевірки складаються відповідні акти виїзної та невиїзної перевірок у двох примірниках, які підписується посадовими особами контролюючого органу, які проводили перевірку, та реєструється у контролюючому органі протягом п'яти робочих днів з дня, що настає за днем закінчення установленого для проведення перевірки строку.

Як вбачається з матеріалів справи, державною податковою інспекцією у Голосіївському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві вперше було проведено документальну планову виїзну перевірку суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 в період з 19.09.2016 по 30.09.2016, за результатами якої, було складено акт від 07.10.2016 №348/1/26-50-13-06/НОМЕР_1.

Разом з тим, не погоджуючись з висновками вказаного акту, за результатами розгляду заперечень позивача на акт перевірки від 07.10.2016 №348/1/26-50-13-06/НОМЕР_1, контролюючим органом на підставі підпункту 78.1.5 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України було проведено позапланову виїзну перевірку суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1, яка проводилась в період з 26.10.2016 по 01.11.2016 та за наслідками якої складено акт від 08.11.2016 №397/1/26-50-13-06/НОМЕР_1.

При цьому, обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач наголошує на тому, що обидві перевірки не були по своїй суті виїзними.

Із зазначених вище приписів Податкового кодексу України випливає, що під виїзною документальною перевіркою, розуміється перевірка, що проводиться місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка, при цьому, невиїзна перевірка проводиться в приміщенні контролюючого органу.

Так, обидва акти перевірок контролюючого органу 07.10.2016 №348/1/26-50-13-06/НОМЕР_1 та від 08.11.2016 №397/1/26-50-13-06/НОМЕР_1 складені за наслідками саме виїзної документальної перевірки.

Разом з тим, відповідач наголошує, що перша перевірка, яка проводилась в період з 19.09.2016 по 30.09.2016 взагалі була проведена в приміщені контролюючого органу, а при проведенні перевірки в період з 26.10.2016 по 01.11.2016 посадові особи контролюючого органу знаходились на виїзді (в приміщенні аптеки позивача) не більше години.

В судовому засіданні 27.09.2018 допитана в якості свідка головного державного ревізійного інспектора ОСОБА_5, яка власне проводила обидві перевірки суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1, зазначила, що перша перевірка, яка проводилась в період з 19.09.2016 по 30.09.2016 була проведена в приміщенні контролюючого органу, оскільки позивачем не було подано заяви про проведення перевірки за його місцем знаходженням, при цьому, під час другої перевірки здійснювався виїзд за місцем розташування аптеки позивача, однак у зв'язку з відсутністю місця, в якому було б можливо провести перевірку, остання також здійснювалась в приміщенні контролюючого органу.

Крім того, свідком також було зазначено, що під час проведення перевірки від позивача було витребувано первинну документацію господарської діяльності за період, що був предметом перевірок, та останнім було надано необхідну первинну документацію на вимогу контролюючого органу.

Суд також бере до уваги приписи Податкового кодексу України, якими передбачено, що документальна позапланова перевірка, здійснена на підставі підпункту 78.1.5 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України має проводитись виключно з питань, що стали предметом оскарження, однак, як вбачається з акту позапланової перевірки від 08.11.2016 №397/1/26-50-13-06/НОМЕР_1, остання була проведена в повному обсязі, а саме «щодо своєчасності, достовірності, повноти, нарахування та сплати податків і зборів за період з 01.01.2014 по 31.12.2015, дотримання законодавства щодо укладання трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011 по 31.12.2012 та з01.01.2014 по 31.12.2015».

З матеріалів справи вбачається, що судом неодноразово від державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві витребовувались належним чином завірені копії наказів та направлень на проведення позапланової виїзної перевірки фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, зокрема, такі докази було витребувано ухвалою суду від 15.11.2018.

Разом з тим, представником державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві було надано лише копію наказу від 25.10.2016 №736 щодо проведення позапланової виїзної перевірки. Однак, наказу на проведення планової перевірки та направлень щодо проведення обох перевірок, відповідачем надано не було, також не надано суду доказів щодо належного повідомлення позивача про проведення перевірок та вручення останньому відповідних наказів та направлень.

Таким чином, відповідачем вимог суду щодо надання доказів по справі в повному обсязі належним чином не виконано.

Разом з тим, аналізуючи наявні правові підстави для проведення контролюючим органом перевірки, суд приходить до висновку, що державною податковою інспекцією у Голосіївському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві було порушено порядок проведення планової та позапланової виїзних перевірок, що не спростовано відповідачем під час судового розгляду справи.

При цьому, суд зазначає, що підставою для прийняття податкових повідомлень рішень, а також вимоги про сплату боргу та рішення про застосування штрафних санкцій є саме висновки акта перевірки.

Тобто, з аналізу норм чинного податкового законодавства вбачається, що здійснення перевірки є необхідною передумовою для винесення податкових повідомлень-рішень у разі встановлення контролюючим органом порушень податкового та іншого законодавства, дотримання якого контролюється податковими органами, тому за відсутності проведеної перевірки як юридичного факту у контролюючого органу відсутня компетенція на винесення податкового повідомлення-рішення.

Така компетенція не виникає в силу самого лише факту вчинення платником податків податкового правопорушення. Для визначення контролюючим органом грошових зобов'язань платникові податків шляхом прийняття податкового повідомлення-рішення в зв'язку допущеними таким платником порушеннями необхідно дотриматися певних умов, а саме - спочатку провести податкову перевірку.

Так, нормами Податкового кодексу України, з дотриманням балансу публічних і приватних інтересів, встановлені умови та порядок прийняття контролюючими органами рішень про проведення перевірок. Лише їх дотримання може бути належною підставою наказу про проведення перевірки. Невиконання цих вимог призводить до визнання перевірки незаконною та відсутності правових наслідків такої.

Аналогічна правова позиція висловлена в постанові Верховного Суду від 24.10.2018 № 808/1746/15.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що порушення порядку проведення перевірки, є підставою для визнання протиправними і прийнятих за результатами такої перевірки податкових повідомлень-рішень, податкової вимоги та рішення про застосування штрафних (фінансових санкцій).

Одночасно, суд акцентує увагу на тому, що відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі "Компанія "Вестберґа таксі Актіеболаґ" та Вуліч проти Швеції" Суд визначив, що "…адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.".

Разом з тим, під час судового розгляду справи відповідачами не було доведено суду правомірність проведення перевірок, дотримання посадовими особами контролюючого органу порядку проведення перевірок ОСОБА_4, зокрема, повідомлення належним чином позивача про їх проведення, як це передбачено наведеними вище приписами податкового законодавства, а відтак, порядок проведення перевірок було порушено, що не спростовано представником державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, а також усні та письмові доводи сторін, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 241 - 246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Голосіївському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 23.11.2016 №0005231306 та №0005241306.

Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про сплату боргу (недоїмки) від 17.02.2017 №Ф- 0000011306 та рішення про застосування штрафних санкцій від 17.02.2017 №0000021306.

Присудити здійснені ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) судові витрати у розмірі 1 567, 86 грн. (одна тисяча п'ятсот шістдесят сім гривень вісімдесят шість копійок) з відповідачів, пропорційно заявленим позовним вимогам: за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, код ЄДРПОУ 39439980) в розмірі 1 105, 84 грн. (одна тисяча сто п'ять гривень вісімдесят чотири копійки) та за рахунок державної податкової інспекції у Голосіївському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (01033, м. Київ, вул. Жилянська, 23, код ЄДРПОУ 38745056) в розмірі 462, 02 грн. (чотириста шістдесят дві гривні дві копійки).

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статями 292-297 Кодексу адміністративного судочинства України, із урахуванням положень пункту 15.5 Перехідних положень (Розділу VII) Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Літвінова А.В.

Повний текст рішення виготовлено 26.11.2018.