Решение № 78116814, 05.11.2018, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 листопада 2018 року Справа № 0440/6114/18 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі судді Дєєва М.В. розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області

про визнання протиправною, скасування вимоги та зобов'язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

13.08.2018 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, в якому позивач просить:

- визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДФС у Дніпропетровській області від 23.05.2018 року №Ф-59959-17 про сплату недоїмки в сумі 8448,00 грн.;

- зобов'язати Головне управління ДФС у Дніпропетровській області виключити з інтегрованої автоматизованої системи «Податковий блок» заборгованості фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 зі сплати єдиного внеску за 2017 рік в сумі 8448,00 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач, зазначив, що позивачем було подано звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за 2017 рік, на підставі якого відповідачем було винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки). Після отримання вимоги позивач звернулась до відповідача із заявою в якій вказала про помилковість надання звіту за 2017 рік, оскільки він є пенсіонером, при цьому позивач вказав, що в усному порядку йому було відмовлено з посиланням на те, що вказану сума ЄСВ самостійно визначена ним у звіті. Позивач вважає вказану вимогу протиправною та такою, що не відповідає вимогам чинного законодавства, у зв'язку з чим просив задовольнити позовні вимоги.

15.08.2018 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду було залишено без руху позовну заяву, через невідповідність вимогам ст. ст. 160, 161 КАС України та встановлено позивачу строк для усунення недоліків.

На виконання вимог ухвали від 15.08.2018 року позивач усунув недоліки позовної заяви у встановлений судом строк.

04.09.2018 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду було відкрито спрощене позовне провадження без виклику (повідомлення) сторін.

26.09.2018 року від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого вказано, що вимога про сплату боргу винесена відповідачем правомірно відповідно до вимог податкового законодавства, у зв'язку з чим відсутні підстави для її скасування.

Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 є фізичною особою-підприємцем та з 03.06.2016 року та перебуває на обліку у Державній податковій інспекції у Новокодацькому районі м.Дніпра Головного управління ДФС у Дніпропетровській області.

Відповідно до пенсійного посвідчення НОМЕР_2 позивач є пенсіонером та отримує пенсію за віком.

16.04.2018 року позивач подала до податкового органу Звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за 2017 рік, у якій самостійно визначила суму ЄСВ у розмірі 8448,00 грн.

23.05.2018 року на підставі вказаного звіту Головним управління ДФС у Дніпропетровській області винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-59959-17 в сумі 8448,00 грн.

10.07.2018 року позивач звернулась до відповідача із заявою про помилковість надання звіту за 2017 рік, оскільки вона є пенсіонером та просила врахувати це та зняти зазначені суми ЄСВ.

Позивачем було зазначено, що письмової відповіді на свою заяву від відповідача не отримувала при цьому усною відповіддю їй було повідомлено, що вказано сума ЄСВ самостійно визначена позивачем, а тому підлягає обов'язковій сплаті.

Позивач не погоджується із вказаною вимогою про сплату боргу та вважає її необґрунтованою та такою, що підлягає скасуванню, що і стало підставою для звернення з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати і повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначає Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» №2464-VI від 08.07.2010.

Відповідно до статті 1 цього Закону єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування - це консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Пунктом 6 частини 1 статті 1 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» встановлено, що недоїмка - це сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом.

Згідно з положеннями статті 25 цього Закону рішення, прийняті органами доходів і зборів та органами Пенсійного фонду з питань, що належать до їх компетенції відповідно до цього Закону, є обов'язковими до виконання платниками єдиного внеску, посадовими особами і застрахованими особами. Положення цієї статті поширюються лише на тих платників, які відповідно до цього Закону зобов'язані нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок. У разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків платники єдиного внеску зобов'язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею. Суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів. Орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Як було встановлено судом, 16.04.2018 позивачем подано звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску у сумі 8448 грн.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», платниками єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування є, зокрема, фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

Разом з тим, згідно з положеннями частини четвертої статті 4 цього Закону, особи, зазначені у пунктах 4 та 5-1 частини першої цієї статті, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони отримують пенсію за віком або є особами з інвалідністю, або досягли віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Цією нормою передбачено вичерпний перелік осіб, які звільняються від сплати за себе єдиного внеску.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про пенсійне забезпечення» №1788-XI від 05.11.1991 трудові пенсії діляться на пенсії: за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років.

Також, згідно з частиною першою статті 9 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-ІV від 09.07.2003 зазначено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.

Право чоловіків на пенсію за віком, що передбачене частиною першою статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення» №1788-XI від 05.11.1991 та частиною першою статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-ІV від 09.07.2003 пов'язується, зокрема, з досягненням 60 років.

Пенсія за віком є одним із видів пенсійного страхування, яке здійснюється за рахунок коштів, що надходять від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування до відповідних страхових фондів і не зараховуються до Державного бюджету України. Саме з цих фондів покриваються витрати на медичні профілактично-реабілітаційні заходи, допомогу на поховання пенсіонерів за віком тощо.

Норма частини четвертої статті 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» кореспондує з нормою пункту 3 Розділу ІІІ Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженого Наказом Міністерства доходів і зборів України 09.09.2013 №454, згідно з якими фізичні особи-підприємці, у тому числі ті, які обрали спрощену систему, та члени фермерського господарства звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони отримують пенсію за віком або є особами з інвалідністю, або досягли віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування», та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Звіт зазначеними особами не подається. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їхньої добровільної участі в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Відповідно до пункту 6 Розділу ІІІ цього Порядку особи, які досягли 16-річного віку, не перебувають у трудових відносинах з роботодавцями, визначеними пунктом 1 частини першої статті 4 Закону, не належать до платників єдиного внеску, визначених пунктами 4, 5, 5-1 частини першої статті 4 Закону, у тому числі іноземці та особи без громадянства, які постійно проживають або працюють в Україні, громадяни України, які працюють або постійно проживають за межами України, якщо інше не встановлено міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, та уклали договір про добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, а також члени особистого селянського господарства, які уклали договір на добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування, формують та подають самі за себе Звіт протягом 30 календарних днів після закінчення строків дії договору.

Звітним періодом є термін дії договору, а якщо договором про добровільну участь передбачено одноразову сплату особою єдиного внеску за попередні періоди, в яких особа не підлягала загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню (у тому числі з 01 січня 2004 року по 31 грудня 2010 року),- період, за який одноразово сплачено єдиний внесок за попередні періоди. Звіт про суми добровільних внесків, передбачених договором про добровільну участь, які підлягають сплаті, та суми доплати до органів доходів і зборів подається за формою № Д6 згідно з додатком 6 до цього Порядку.

Слід зазначити, що добровільна участь особи, яка виявила бажання бути платником єдиного внеску, передбачає собою укладення договору на добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Позивачем у позовній заяві зазначено, що договір про добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування ним не укладався, такий договір у матеріалах даної справи відсутній. Жодних доказів зворотного відповідачем на надано та судом не здобуто. А отже помилкова подача позивачем звіту за 2017 рік не може свідчити про його добровільну участь у системі страхування.

Системний аналіз вказаних норм та наявних у матеріалах справи доказів свідчить, що оскільки позивач є фізичною особою-підприємцем, який обрав спрощену систему оподаткування, є пенсіонером за віком та не виявив бажання бути платником єдиного внеску шляхом укладення відповідного договору на добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування, то він звільнений від сплати єдиного внеску. А отже, правові підстави для прийняття вимоги про сплату боргу (недоїмки) №Ф-59959-17 від 23.05.2018 року у відповідача відсутні.

Вказаний висновок узгоджується з позицією Верховного Суду від 22.10.2018 у справі №805/3092/16-а.

Відповідно до пункту 6 Розділу VI «Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», затвердженої наказом Міністерства фінансів України №449 від 20.04.2015, вимога про сплату боргу (недоїмки) вважається відкликаною, якщо, зокрема, вимога органу доходів і зборів про сплату боргу (недоїмки) скасовується судом - у день набрання судовим рішенням законної сили.

Відповідачем не надано доказів про звернення позивача з заявою про добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування та відповідно укладання з ним договору про добровільну участь.

Враховуючи, що позивач є пенсіонером за віком, звільнений від сплати єдиного внеску, а договору про добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування не укладав, сума ЄСВ з нього не стягується.

Таким чином, враховуючи наведені обставини, суд дійшов висновку, що вимога про сплату боргу Ф-59959-17 від 23.05.2018 року є протиправною та підлягає скасуванню.

Крім цього, суд зазначає, що визнання протиправною вимоги і її скасування не призведе до анулювання заборгованості позивача по сплаті єдиного соціального внеску, у зв'язку із цим, суд вважає за необхідне, з метою повного захисту прав та інтересів позивача слід зобов'язати відповідача виключити з інтегрованої автоматизованої системи "Податковий блок" заборгованості фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 зі сплати єдиного внеску за 2017 рік в сумі 8448,00 грн.

Згідно частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Доказів, які б спростували доводи позивача, відповідач суду не надав. З огляду на вищевикладене, суд доходить висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до ч.1 ст.132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем - фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 при зверненні до суду понесені судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору за подання адміністративного позову до суду в розмірі 2470,80 грн., що документально підтверджується квитанціями №@2PL880705 від 22.08.2018 року на суму 1762,00 грн. та №@2PL880700 від 22.08.2018 року на 704,80 грн.

Враховуючи, що адміністративний позов задоволено повністю, сплачений позивачем судовий збір за подачу адміністративного позову до суду в сумі 2470,80 грн. підлягає стягненню.

Керуючись ст.ст. 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1) до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (49005, м.Дніпро, вул.Сімферопольська 17-а, код ЄДРПОУ 39394856) про визнання протиправною та скасування вимоги та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДФС у Дніпропетровській області від 23.05.2018 року №Ф-59959-17 про сплату недоїмки в сумі 8448,00 грн.

Зобов'язати Головне управління ДФС у Дніпропетровській області виключити з інтегрованої автоматизованої системи «Податковий блок» заборгованості фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 зі сплати єдиного внеску за 2017 рік в сумі 8448,00 грн.

Стягнути на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2470,80 грн. (дві тисячі чотириста сімдесят гривень вісімдесят копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Дніпропетровській області.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені ст. ст.295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя М.В. Дєєв