Постановление суда № 78097402, 19.11.2018, Рівненський міський суд Рівненської області

Справа № 569/5666/17

УХВАЛА

19 листопада 2018 року

Рівненський міський суд Рівненської області в особі судді Панас О.В. розглянувши в м.Рівне заяву ОСОБА_1 про скасування судового наказу у справі за заявою ТОВ «Рівнетеплоенерго» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за надані послуги з теплопостачання, -

в с т а н о в и в:

Судовим наказом Рівненського міського суду від 11.05.2017року стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТзОВ «Рівнетеплоенерго» заборгованість за надані послуги з теплопостачання в сумі 29780,91 грн., втрати внаслідок інфляційних процесів у сумі 5638,15 грн., 3 % річних на суму 877,34 грн., судових витрат в сумі 800 грн.

09.08.2018 року ОСОБА_1 подала до суду заяву про скасування судового наказу, вважає вимоги стягувача незаконними та необгрунтованими з огляду на наступне.

Зазначила, що заборгованість за користування наданими послугами з гарячого водо - та теплопостачання, нарахована стягувачем за період з січня 2011 року по березень 2017 року, що підтверджується даними зазначеними у витязі особового рахунку з електронної бази, доданими до заяви про видачу судового наказу. Крім того, згідно розрахунку 3% річних та розрахунку інфляційних витрат, що також були додані до заяви про видачу судового наказу, станом на 01.02.2014р. за нею вже рахувалася заборгованість в розмірі 5062 грн. 93 коп. Відповідно до ст. 256 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Згідно ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Частиною 4 ст. 267 ЦК України, передбачено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Заява про видачу судового наказу, була подана до суду 10.04.2017р. За таких обставин включення для обрахування заборгованості прострочених платежів, які мали місце поза межами строків позовної давності до основної вимоги про видачу судового наказу, не грунтується на вимогах закону. Крім того, за судовим наказом з неї стягнута заборгованість у розмірі 29780,91 грн., яка існувала станом на 01.03.2017р.

Проте листом від 11.07.2018р. № 04-05/1702/1705, стягувач повідомив, що станом на 01.07.2018р. заборгованість перед ТзОВ “Рівнетеплоенерго” становить 26 856, 70 грн. та надав їй витяг з особового рахунку станом на 05.07.2018р., згідно якого вбачається, що у лютому 2017р. за нею рахувалася заборгованість у розмірі 29 780, 91 грн. Після чого стягувачем було здійснено неодноразове нарахування вартості відповідних послуг, і в лютому 2018р., за нею рахувалася заборгованість у розмірі 93 258, 29 грн., проте в березні 2018р., було здійснено перерахунок відповідної заборгованості і суму боргу зменшено на 68 995, 48 грн. Таким чином, стягувач здійснив перерахування безпідставно нарахованої заборгованості у розмірі 68 995, 48 грн., яка в тому числі охоплена судовим наказом Рівненського міського суду Рівненської області № 569/5666/17 від 11 травня 2017 року. Звідси випливає, що за оспореним судовим наказом з неї стягнуто помилково нараховані кошти за теплопостачання. Тому вважає, що її заборгованість перед стягувачем є значно меншою ніж зазначено в заяві про видачу судового наказу. А відтак підлягає зменшенню і штрафні санкції нараховані на суму боргу. За наведених обставин, вважає що наявні достатні підстави для скасування оспорюваного судового наказу. Згідно поданої до суду заяви, ОСОБА_1 просила розглянути заяву без її участі, заяву підтримує та просить задовольнити, судовий наказ скасувати . У відповідності до ч. 3 ст. 171 КПК України, у разі відсутності підстав для повернення заяви про скасування судового наказу, суддя не пізніше двох днів після її подання постановляє ухвалу про скасування судового наказу, в якій роз’яснює заявнику (стягувачу) його право звернутися до суду із тими самими вимогами в порядку спрощеного позовного провадження. В ухвалі про скасування судового наказу суд за клопотанням боржника вирішує питання про поворот виконання судового наказу в порядку, встановленому статтею 444 цього Кодексу. Врахувавши надані заявником копії документів, вважаю, що наведені ОСОБА_1 доводи та надані докази спростовують посилання стягувача щодо безспірності заявлених вимог стосовно розміру заборгованості, яка виникла з вини ОСОБА_1. Так, судом встановлено, що ОСОБА_1 належить на праві приватної спільної часткової власності 3/8 частки квартири АДРЕСА_1, що підтверджується договором дарування 03.02.2017 року та витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 79543621 від 03.02.2017 року, в період за який стягнуто суму боргу. Відтак, оскільки ОСОБА_1 заперечує проти вимог стягувача, на час розгляду даної заяви відсутні підстави для її повернення, приходжу до висновку, що заявлена вимога про скасування судового наказу є такою, що підлягає задоволенню. При цьому, стягувач, який звертався до суду із заявою про видачу судового наказу не позбавлений права звернення до суду із тими самими вимогами в порядку спрощеного позовного провадження, визначеному ЦПК України. На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 170, 171, 258-261, 353 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

Судовий наказ Рівненського міського суду від 11 травня 2017 року року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТзОВ «Рівнетеплоенерго» заборгованість за надані послуги з теплопостачання в сумі 29780,91 грн., втрати внаслідок інфляційних процесів у сумі 5638,15 грн., 3 % річних на суму 877,34 грн., судових витрат в сумі 800 грн. - скасувати.

Роз’яснити стягувачу право звернутися до суду з тими самими вимогами в порядку спрощеного позовного провадження.

Ухвала окремому оскарженню не підлягає.

Суддя О.В.Панас