Решение № 78090127, 23.11.2018, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

23 листопада 2018 року № 826/15794/17

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Арсірія Р.О., розглянув в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом

Прокуратури Одеської області в інтересах Міністерства культури України

до

Державної архітектурно-будівельної інспекції України

третя особа

Спільне підприємство «Солінг»

про

визнання протиправною бездіяльності, зобов’язання вчинити дії

Суд прийняв до уваги таке:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся Прокурор Одеської області в інтересах Міністерства культури України (далі також – позивач) з позовом до Державної архітектурно-будівельної інспекції України (далі також – відповідач), третя особа - СП «Солінг» в якому просить визнати протиправними дії Державно архітектурно-будівельної інспекції України щодо видачі дозволу на виконання будівельних робіт № VI 115171530330 від 02.06.2017 на будівництво Спільним підприємством «Солінг» адміністративної будівлі, з допоміжними торгівельними приміщеннями та інфраструктурою для відпочинку в м. Одесі по вул. Преображенській, 24; визнати незаконним та скасувати дозвіл на виконання будівельних робіт № VI 115171530330 від 02.06.2017 на будівництво Спільним підприємством «Солінг» адміністративної будівлі, з допоміжними торгівельними приміщеннями та інфраструктурою для відпочинку в м. Одесі по вул. Преображенській, 24.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що видача оскаржуваного дозволу на виконання будівельних робіт порушує інтереси держави щодо здійснення належної охорони об’єктів культурної спадщини та їх збереження; що у свою чергу обумовлюють необхідність та взагалі зобов’язує прокурора вжити заходів реагування представницького характеру на усунення виявлених порушень законодавства шляхом звернення до суду з даним позовом.

В ході судового розгляду представник позивача позов підтримав повністю.

Представник Мінкультури підтримав позов прокурора та просив суд його задовольнити.

В наданому суду відзиві на позовну заяву відповідач зазначив про правомірність оскаржуваного в межах розгляду даної справи дозволу з огляду на підстави, зазначені в такому відзиві, на підставі чого вважає заявлені позовні вимоги безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.

В судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечував, просив відмовити в його задоволенні.

Третьою особою надані письмові пояснення, зі змісту яких вбачається незгода з позицією, наведеною Прокурором Одеської області у поданому адміністративному позові.

Оцінивши в судовому засіданні належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об’єктивному дослідженні Окружний адміністративний суд міста Києва, встановив.

Як вбачається з матеріалів справи, Спільне підприємство «Солінг» є власником будівель та споруд, розташованих по вул. Преображенській, 24 у місті Одесі на підставі договору купівлі-продажу, укладеного з Одеською обласною радою 04.07.2003.

Для обслуговування та експлуатації належних на праві власності будівель і споруд СП «Солінг» отримало в оренду земельну ділянку площею 0,3916, розташовану за цією адресою на підставі договору оренди землі, укладеного з Одеською міською радою 23.12.2016.

Реалізуючи свої наміри щодо будівництва на орендованій земельній ділянці адміністративної будівлі з допоміжними торгівельними приміщеннями та інфраструктурою для відпочинку, СП «Солінг» відповідно до положень ст. 37 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та п.28 Порядку виконання підготовчих та будівельних робіт, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.04.2011 №466 (далі Порядок) звернулося до Державної архітектурно-будівельної інспекції України з заявою про видачу дозволу на виконання будівельних робіт.

За результатами розгляду поданої заяви, Державною архітектурно-будівельної інспекцією України надано дозвіл Спільному підприємству «Солінг» на виконання будівельних робіт № ІУ 115171530330 «Будівництво адміністративної будівлі, з допоміжними торговельними приміщеннями та інфраструктурою для відпочинку за адресою: м. Одеса, Приморський район, вул. Преображенська, 24).

Прокурор не погоджуючись з наданим третій особі дозволом на виконання будівельних робіт, звернувся до суду з даним позовом.

Оцінивши за правилами статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, Окружний адміністративний суд міста Києва приходить до наступного висновку.

Відповідно до частини першої статті 43 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС) здатність мати процесуальні права та обов'язки в адміністративному судочинстві (адміністративна процесуальна правоздатність) визнається за громадянами України, іноземцями, особами без громадянства, органами державної влади, іншими державними органами, органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами, підприємствами, установами, організаціями (юридичними особами).

Згідно з частинами третьою, четвертою статті 53 КАС, у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, вступає за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Таким чином, прокурор у визначених Законом випадках має право на представництво інтересів держави або конкретної особи (громадянина України, іноземця або особи без громадянства), якщо таке представництво належним чином обґрунтоване, проте не на представництво інтересів суспільства в цілому, на що в даному випадку вказує позивач обґрунтовуючи заявлений позов.

Отже підставою представництва у суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Положення пункту 3 частини першої статті 131-1 Конституції України відсилає до спеціального закону, яким мають бути визначені виключні випадки та порядок представництва прокурором інтересів держави в суді. Таким законом є Закон України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 № 1697-VII.

Відповідно до частини третьої статті 23 цього Закону прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Отже, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї конституційної норми є поняття «інтерес держави».

У Рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) від 08.04.1999 № 3-рп/99 Конституційний Суд України, з'ясовуючи поняття «інтереси держави» висловив міркування, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо (п. 3 мотивувальної частини).

Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.

Із врахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах (п. 4 мотивувальної частини).

Аналіз частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» дає підстави стверджувати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках:

- якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження;

- у разі відсутності такого органу.

Поряд з цим, прокурором не доведено, що захист інтересів у сфері містобудівної діяльності не здійснює або не належним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження.

За таких підстав суд приходить до висновку, що у прокурора відсутні повноваження на ведення справи в суді в тому числі і в інтересах Мінкультури, оскільки його інтереси представлені саме Міністерством культури України.

Таким чином, даний позов не містить вимог спрямованих на захист інтересів держави.

Щодо оскаржуваного дозволу на виконання будівельних робіт № VI 115171530330 від 02.06.2017 на будівництво Спільним підприємством «Солінг» адміністративної будівлі, з допоміжними торгівельними приміщеннями та інфраструктурою для відпочинку в м. Одесі по вул. Преображенській, 24, то суд зазначає наступне.

Як вже зазначалось вище, СП «Солінг» є власником будівель та споруд, розташованих по вул. Преображенській,24 у місті Одесі на підставі договору купівлі-продажу, укладеного з Одеською обласною радою 04.07.2003.

Для обслуговування та експлуатації належних на праві власності будівель і споруд СП «Солінг» отримало в оренду земельну ділянку площею 0,3916, розташовану за цією адресою на підставі договору оренди землі, укладеного з Одеською міською радою 23.12.2016.

Ст. 37 Закону «Про регулювання містобудівної діяльності» дозвіл на виконання будівельних робіт видається органами державного архітектурно-будівельного контролю на безоплатній основі протягом десяти робочих днів з дня реєстрації заяви.

За наявності дозволу на виконання будівельних робіт отримання замовником та генеральним підрядником чи підрядником (у разі якщо будівельні роботи виконуються без залучення субпідрядників) інших документів дозвільного характеру для виконання будівельних робіт та видалення зелених насаджень у межах будівельного майданчика не вимагається.

Для отримання дозволу подається заява, до якої додаються:

1) копія документа, що посвідчує право власності чи користування земельною ділянкою, або копія договору суперфіцію;

2) копія розпорядчого документа щодо комплексної реконструкції кварталів (мікрорайонів) застарілого житлового фонду у разі здійснення комплексної реконструкції кварталів (мікрорайонів) застарілого житлового фонду на замовлення органів державної влади чи органів місцевого самоврядування на відповідних землях державної чи комунальної власності (замість копії документа, що посвідчує право власності чи користування земельною ділянкою);

3) проектна документація на будівництво, розроблена та затверджена в установленому законодавством порядку;

4) копія документа, що посвідчує право власності на будинок чи споруду, або згода його власника, засвідчена у встановленому законодавством порядку, на проведення будівельних робіт у разі здійснення реконструкції, реставрації чи капітального ремонту;

5) копії документів про призначення осіб, відповідальних за виконання будівельних робіт, та осіб, які здійснюють авторський і технічний нагляд;

6) інформація про ліцензію, що дає право на виконання будівельних робіт, та кваліфікаційні сертифікати.

Форма дозволу на виконання будівельних робіт, форма заяви, що подається для його отримання, форма відмови у видачі дозволу на виконання будівельних робіт, порядок видачі та анулювання дозволу на виконання будівельних робіт визначаються Кабінетом Міністрів України.

Відмова у видачі дозволу на виконання будівельних робіт видається заявнику в письмовому вигляді з відповідним обґрунтуванням у строк, передбачений для видачі дозволу.

Підставою для відмови у видачі дозволу на виконання будівельних робіт є:

1) неподання документів, необхідних для прийняття рішення про видачу такого дозволу;

2) невідповідність поданих документів вимогам законодавства;

3) виявлення недостовірних відомостей у поданих документах.

Згідно п.28 Порядку виконання підготовчих та будівельних робіт, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.04.2011 №466 (далі Порядок) замовник (його уповноважена особа) подає до відповідного органу державного архітектурно-будівельного контролю заяву про отримання дозволу до якої додаються:

копія документа, що посвідчує право власності чи користування земельною ділянкою, або копія договору суперфіцію (крім випадків, визначених пунктом 7 цього Порядку);

копія розпорядчого документа щодо комплексної реконструкції кварталів (мікрорайонів) застарілого житлового фонду у разі здійснення комплексної реконструкції кварталів (мікрорайонів) застарілого житлового фонду на замовлення органів державної влади чи органів місцевого самоврядування на відповідних землях державної чи комунальної власності (замість копії документа, що посвідчує право власності чи користування земельною ділянкою);

проектна документація на будівництво, розроблена та затверджена в установленому законодавством порядку;

копія документа, що посвідчує право власності на будинок чи споруду, або згода його власника, засвідчена у встановленому законодавством порядку, на проведення будівельних робіт у разі здійснення реконструкції, реставрації, капітального ремонту чи технічного переоснащення діючих підприємств;

копії документів про призначення осіб, відповідальних за виконання будівельних робіт, та осіб, які здійснюють авторський і технічний нагляд;

інформація про ліцензію, що дає право на виконання будівельних робіт, та кваліфікаційні сертифікати.

Згідно п.29. Порядку орган державного архітектурно-будівельного контролю протягом десяти робочих днів з дня реєстрації заяви приймає рішення про надання дозволу або відмову у його видачі.

При цьому, згідно п.30 зазначеного Порядку підставою для відмови у видачі дозволу є: неподання документів, необхідних для прийняття рішення про видачу такого дозволу; невідповідність поданих документів вимогам законодавства; виявлення недостовірних відомостей у поданих документах.

Судом встановлено, що реалізуючи свої наміри щодо будівництва на орендованій земельній ділянці адміністративної будівлі з допоміжними торгівельними приміщеннями та інфраструктурою для відпочинку, СП «Солінг» відповідно до положень ст. 37 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та п.28 Порядку виконання підготовчих та будівельних робіт, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.04.2011 №466 (далі Порядок) звернулося до Державної архітектурно-будівельної інспекції України з заявою за формою, наведеною у додатку 10 цього порядку.

Отже, весь необхідний пакет документів, які встановлено Порядком та Законом «Про регулювання містобудівної діяльності» СП «Солінг» було надано до Державної архітектурно-будівельної інспекції України, як додаток до заяви про видачу дозволу на виконання будівельних робіт.

Статтями 6 та 19 Конституції України визначено, що органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених Конституцією межах i відповідно до законів України. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підстави, в межах повноважень та у спосіб, що передбачена Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 10 Закону України «Про архітектурну діяльність» для забезпечення під час забудови територій, розміщення i будівництва об’єктів архітектури, додержання суб’єктами архітектурної діяльності затвердженої мостобудівної та іншої проектної документації, місцевих правил забудови населених пунктів, вимог вихідних даних, здійснюється в установленому законодавством порядку державний архітектурно-будівельний контроль та нагляд.

Державної архітектурно-будівельної інспекції України, як центральний орган виконавчої влади, який реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду, відповідно до п. 2 Положення про Державну архітектурно-будівельну інспекцію, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 09.07.2014 №294, у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства.

Отже, враховуючи дотримання надання СП «Солінг» положень ст. 37 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», Порядку виконання підготовчих та будівельних робіт, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.04.2011 №466, підстави для відмови у видачі дозволу, визначені пунктом 30 Порядку та ст. 37 Закону України «Про регулювання мостобудівної діяльності» відсутні.

Щодо доводів прокурора щодо ненадання розробленого та затвердженого в установленому законом порядку історико-містобудівного обґрунтування, як підстави для відмови у надання дозволу суд відзначає наступне.

Відповідно до п.5 Порядку № 466 будівельні роботи можуть виконуватися замовником після отримання документа, що посвідчує право власності чи користування земельною ділянкою, або договору суперфіцію та:

подання замовником повідомлення про початок виконання будівельних робіт - щодо об'єктів, будівництво яких здійснюється на підставі будівельного паспорта, які не потребують реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт або отримання дозволу на виконання будівельних робіт, відповідно до переліку об'єктів, будівництво яких здійснюється після надіслання повідомлення про початок виконання будівельних робіт;

реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт - щодо об'єктів I - III категорії складності;

видачі замовнику дозволу на виконання будівельних робіт - щодо об'єктів IV і V категорії складності.

Згідно п.28 Порядку № 466 замовник (його уповноважена особа) подає особисто або надсилає рекомендованим листом з описом вкладення чи через електронну систему здійснення декларативних та дозвільних процедур у будівництві до відповідного органу державного архітектурно-будівельного контролю заяву про отримання дозволу за формою, наведеною у додатку 10 до цього Порядку.

(абзац перший пункту 28 із змінами, внесеними згідно з

постановою Кабінету Міністрів України від 07.06.2017 р. N 404)

До заяви додаються:

копія документа, що посвідчує право власності чи користування земельною ділянкою, або копія договору суперфіцію (крім випадків, визначених пунктом 7 цього Порядку);

копія розпорядчого документа щодо комплексної реконструкції кварталів (мікрорайонів) застарілого житлового фонду у разі здійснення комплексної реконструкції кварталів (мікрорайонів) застарілого житлового фонду на замовлення органів державної влади чи органів місцевого самоврядування на відповідних землях державної чи комунальної власності (замість копії документа, що посвідчує право власності чи користування земельною ділянкою);

проектна документація на будівництво, розроблена та затверджена в установленому законодавством порядку;

копія документа, що посвідчує право власності на будинок чи споруду, або згода його власника, засвідчена у встановленому законодавством порядку, на проведення будівельних робіт у разі здійснення реконструкції, реставрації, капітального ремонту;

(абзац шостий пункту 28 із змінами, внесеними згідно з

постановами Кабінету Міністрів України від 07.06.2017 р. N 404,

від 25.04.2018 р. N 327)

копії документів про призначення осіб, відповідальних за виконання будівельних робіт, та осіб, які здійснюють авторський і технічний нагляд;

інформація про ліцензію, що дає право на виконання будівельних робіт, та кваліфікаційні сертифікати.

Ст. 37 Закону України «Про регулювання мостобудівної діяльності» визначені виключні повноваження Державної архітектурно-будівельної інспекції України щодо надання, відмови у видачі чи анулювання документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт.

Судом перевірено відповідність поданих документів третьої особи вимогам Порядку № 466 та встановлено, що проектна документація третьої особи подана до Держархбуду для отримання дозволу на виконання будівельних робіт, розроблена та затверджена відповідно до вимог діючого містобудівного законодавства, а тому підстав для відмови у видачі документів, у останнього не було.

Таким чином наведені прокурором аргументи, жодним чином не доводять того, що дозвіл на виконання будівельних робіт від 02.06.2017 №IУ 115171530330 на будівництво СП «Солінг» адміністративної будівлі з допоміжними торгівельними приміщеннями та інфраструктурою для відпочинку в м. Одесі по вул. Преображенській, 24 видано Державною архітектурно-будівельною інспекцією України протиправно або з порушеннями містобудівного законодавства.

Згідно із ч. ч. 1-3 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до частини першої статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 76 Кодексу адміністративного судочинства України).

Слід заначити, що прокурор безпідставно втрутившись в сферу регулювання не віднесену до компетенції позивача, заявив позов від імені одного суб’єкта владних повноважень до іншого з підстав не передбачених законодавством, фактично утворив спір з третьою особою з метою перешкодити її будівельним роботам. Враховуючи зазначене, а також те, що під час розгляду справи не знайдено підтвердження незаконності прийнятого рішення відповідача, суд вважає це підставою для визнання поданого адміністративного позову таким, що не підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 72-77, 241-247, 255, 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

В И Р І Ш И В :

У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статями 292-297 Кодексу адміністративного судочинства України, із урахуванням положень підпункту 15.5 пункту 15 Перехідних положень (Розділу VII) Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Р.О. Арсірій