Решение № 78087651, 26.11.2018, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

26 листопада 2018 року № 826/5984/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Кармазіна О.А., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження (письмового провадження) адміністративну справу:

за позовомОСОБА_1до Управління праці та соціального захисту населення Дарницької районної в м. Києві державної адміністраціїпро визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Управління праці та соціального захисту населення Дарницької районної в м. Києві державної адміністрації, в якому просить суд:

- визнати дії Управління праці та соціального захисту населення Дарницької районної в м. Києві державної адміністрації щодо відмови ОСОБА_1 у встановленні статусу та видачі посвідчення інваліда війни протиправними;

- зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення Дарницької районної в м. Києві державної адміністрації встановити ОСОБА_1 статус інваліда війни та видати відповідне посвідчення.

В обґрунтування позову та протиправності відмови у видачі посвідчення, позивач зазначає, що до інвалідів війни належать також інваліди з числа осіб, залучених до складу формувань Цивільної оборони, які стали інвалідами внаслідок захворювань, пов'язаних з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи. Позивач зазначає, що відповідно до встановлених правил посвідчення інваліда війни видається на підставі довідки МСЕК про групу та причини інвалідності. Позивач наголошує на тому, що необхідність надання будь-яких інших документів на підтвердження факту участі особи в ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи законодавством не передбачено.

Позивач додає, що є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії, є безпосередній учасник ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, що підтверджується відповідним посвідченням, а також інвалід 2-ї групи, причина інвалідності захворювання, пов'язане з роботами по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

Враховуючи викладене, позивач звернувся до відповідача із заявою видати посвідчення інваліді війни.

Однак, відповідачем було відмовлено у зв'язку з відсутністю документального підтвердження залучення позивача особисто до формування Цивільної оборони згідно з наказом або розпорядженням, а також відсутні документи про створення такого формування, а тому за таких обставин відсутні підстави для встановлення статусу «Інвалід війни».

Позивач вважає таку відмову протиправною, оскільки відповідно до листа Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи від 30.12.2008 № 02-17796/284 роз'яснено, що залучення до складу формувань Цивільної оборони для участі в ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС підтверджується довідками, виданими відповідними підрозділами Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій.

Позивач вважає, що видана йому довідка Департаменту з питань цивільного захисту та ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи є достатнім підтвердженням його участі у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи у складі формувань Цивільної оборони, що в повній мірі відповідає змісту п. 9 ч. 2 ст. 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», а тому позивач має право на встановлення статусу інваліда війни та отримання відповідного посвідчення.

Позивач звертає увагу на те, що посилання Управління на лист Міністерства соціальної політики України від 26.10.2011 № 1086/014/91-11, який не є нормативно-правовим актом, але й виданий органом, який не має повноважень вирішувати зазначене питання. Крім того, як зазначає позивач, зазначені роз'яснення суперечать іншим роз'ясненням цього ж Міністерства.

З урахуванням викладеного у позовній заяві, позивач просить задовольнити позов.

Відповідач просив відмовити у задоволенні позову. Так, у відзиві на позов (а.с. 73) Управління з посиланням на ст. 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» зазначає, що законодавець чітко визначив, що до інвалідів війни належать особи, які належать до складу відповідних формувань.

Пунктом 9 статті 7 Закону № 3551-ХІІ передбачено, що до інвалідів війни належать також інваліди з числа осіб, залучених до складу формувань Цивільної оборони, які стали інвалідами внаслідок захворювання, що пов'язано з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи.

З метою правильного розуміння цієї норми, відповідач звертає увагу на намір законодавця у зв'язку з прийняттям Закону 1770-IV, яким до Закону № 3551-ХІІ були внесені зміни, а саме: стаття 7 доповнена вищезгаданим пунктом 9.

У зв'язку з цим відповідач посилається на пояснювальну записку до законопроекту, відповідно до якої до осіб, залучених до складу формувань належать особи, залучені до мобільних загонів спецзахисту формувань цивільної оборони, які на той час знаходились у структурі Міністерства оборони колишнього СРСР, діяли за його статутом та підпорядковувались військовому командуванню.

Метою зазначених змін до Закону № 3551-ХІІ є захист нечисельної категорії осіб спецзахисту формувань Цивільної оборони (близько 200 осіб інваліді), які при виконанні тих же робіт, що й мобілізовані військкоматами до інших військових формувань, а саме проведення радіаційної розвідки, гасіння пожеж на забруднених радіонуклідами торфовищах, дезактивацію доріг, жилих та адміністративних будинків, спецобробку техніки на пунктах дезактивації, доставку дезактиваційних речовин та інше.

У взаємозв'язку з наведеним, Управління звертає увагу на те, що у статті 9 Закону України «Про цивільну оборону України», було визначено, що силами цивільної оборони є її війська, спеціалізовані та невоєнізовані формування. Комплектування військ цивільної оборони здійснюється на підставі Закону України "Про загальний військовий обов'язок і військову службу", а також за контрактом.

Управління звертає увагу на положення статей 10 та 11 цього Закону, наводячи визначення «спеціалізовані формування» та «невоєнізовані формування», та акцентує увагу на тому, що у ліквідації наслідків аварії брали участь формування, що створювалися в іншому порядку ніж невоєнізовані формування Цивільної оборони, які направлялися у райони виконання робіт згідно розпорядження керівників відповідних органів, відомств, організацій, установ та підприємств.

Відповідач зазначає, що з наданих позивачем документів вбачається, що позивач є особою, яка має лише статус особи постраждалого в мирний час внаслідок Чорнобильської катастрофи і не може бути віднесений до осіб, які дійсно належать до учасників війни.

Крім іншого, відповідач посилається і на роз'яснення Міністерства праці та соціального захисту України від 11.05.2005 № 05-285/26-14, лист МЧС України від 14.08.2006 № 04-9492/281 та на судову практику.

Ухвалою від 03.05.2018 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Вирішено розглядати справу в порядку спрощеного (письмового) позовного провадження відповідно до ст. 263 КАС України.

Розглянувши наявні в матеріалах справи документи, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

ОСОБА_1 є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи (категорія 1), на підтвердження чого надано копію посвідчення серії А № 129732 від 27.10.1998.

До нього надано копію вкладки № 127877 від 30.10.2003 із визначенням, що позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, термін дії - безстроково.

До позову також надано копію Довідки Центру медико-соціальної експертизи м. Києва (Спеціалізована радіологічна медико-соціальна експертна комісія) серії КИ-1 № 069192 від 15.10.2003 із визначенням другої групи інвалідності з 13.10.2003 та із зазначенням, що захворювання пов'язано з роботами по ліквідації наслідків на ЧАЕС, «безстроково».

Відповідно до довідки ДП «Чорнобильсервіс» від 16.10.2002 № 78 яка стверджує особливий характер роботи або умови праці, необхідні для призначення пільгової пенсії, позивач працював на ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС в зоні відчуження на промислові площадці з іонізуючим випромінюванням /особливо шкідливі умови праці/ в період з 01.04.1987 по 30.07.1987.

Відповідно до довідки ДСП «Чорнобильська АЕС» від 13.08.2002 № 78 позивач працював на ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС у зоні відчуження на промисловій площадці у період: з 26.04.1986 по 27.04.1986; з 01.06.1986 по 01.04.1987.

До матеріалів справи надано маршрутний лист (а.с. 22) з якого вбачається, що позивач працював водієм в АТП - ЧАЕС м. Прип'ять. У період 26.04.1986 з 05.00 - 06.00 м. Прип'ять, підготовка автобуса; з 06.00.-7.00 перевезення дозиметристів навколо ЧАЕС; з 07.00 - Прип'ять та надалі наведено також відомості щодо перебування у м. Прип'ять. З 16.06.1986 р. приступив до роботи вахтовим методом (м. Чорнобиль).

З листа ДСП «ЧАЕС» від 25.04.2016 № 1711/06-78-128 вбачається відсутність в архіві відомостей про склад невоєнізованих формувань Цивільної оборони в 1986 році. Зазначено, що матеріали відносно організації робіт по ліквідації аварії на ЧАЕС в 1986 році та участі персоналу ЧАЕС у невоєнізованих формуваннях Цивільної оборони при виконанні робіт по ЛНА на ЧАЕС відсутні. Документи, які підтверджують обов'язкове переведення персоналу ЧАЕС в структуру ЦО при участі в ліквідації наслідків аварії в 1986, відсутні. Журнали змінних завдань, журнали реєстрації розпоряджень по цехам, розпорядження по цехам та відділам за 1986 - 1989, не збереглися.

З матеріалів справи вбачається, що позивач звернувся до Управління із заявою щодо встановлення статусу особи з інвалідністю внаслідок війни та видачі відповідного посвідчення.

Листом від 21.03.2018 № 01-08/6 Управління повідомило позивача, що відповідно до роз'яснення Комітету у справах пенсіонерів, ветеранів та інвалідів Верховної Ради України від 08.12.2005 № 0625/7-379 чинність ст. 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" поширюється на осіб, які приймали участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС у складі формувань Цивільної оборони, створених згідно діючого на той час законодавства, зокрема на підставі Положення про Цивільну оборону СРСР затвердженого Постановою ЦК КПРС і Ради Міністрів СРСР №1111 від 18.03.1976 року.

Такі формування Цивільної оборони були створені згідно з розпорядженням начальника Цивільної оборони Київської області - Голови обласної ради, а також наказом начальника Цивільної оборони м. Біла Церква - Голови міської ради. Підтвердженням залучення особи до складу формувань Цивільної оборони є архівні дані за підписом та розпорядженням вищезазначених керівників Цивільної оборони.

Також у відповіді Управління на адресу позивача зазначено, що відповідно до роз'яснення Мінсоцзахисту, необхідне документальне підтвердження факту залучення особи, до формувань Цивільної оборони, які можуть дати тільки позивні первинні документи 1986 року з ініціалами заявника, посиланням на номер розпорядження керівника формування ЦО та характером виконаних робіт, які завірені печатками або штампами того часу.

Зазначається, що позивач не надав жодного первинного документу, який би підтвердив участь позивача у складі формувань Цивільної оборони у зв'язку з чим у наданні статусу та посвідчення було відмовлено.

З протоколу засіданні комісії Управління від 20.03.2018 (а.с. 18) вбачається, що із заявою позивачем було надано вищезгадану фотокопію довідки МСЕК, інформаційної довідки Департаменту з питань цивільного захисту ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи про участь у формуваннях ЦО від 02.03.2018 № 01.1-14/314, ксерокопію маршрутного листа. У протоколі звернута увага, що маршрутний лист підтверджує роботу по ЛНА в м. Прип'ять, а не залучення до вищезгаданих формувань. Щодо інформаційної довідки з'ясовано, що в ній відсутні посилання на наказ, розпорядження щодо залучення позивача до формувань Цивільної оборони. Звернута увага, що управління з питань надзвичайних ситуацій КОДА не делеговано повноважень щодо встановлення факту залучення до складу формувань Цивільної оборони та не передбачено законодавством створення Комісії з питань підтвердження участі у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи у складі формувань Цивільної оборони. Також зазначено, що до матеріалів справи не надано жодного архівного документу, який би підтвердив залучення позивача до складу формувань Цивільної оборони. Комісією запропоновано позивачу надати додаткові документи, які підтверджують його залучення до складу формувань Цивільної оборони.

Вирішуючи спір по суті, суд виходить з наступного.

В силу вимог ч.2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Спірні правовідносини, що склались між сторонами, регулюються Конституцією України, Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22.10.1993 р. № 3551-XII.

Відповідно до частини другої статті 4 Закону № 3551-ХІІ до ветеранів війни належать: учасники бойових дій, інваліди війни, учасники війни.

Згідно п. 9 ч. 2 ст. 7 Закону № 3551-XII до інвалідів війни належать особи, залучені до складу формувань Цивільної оборони, які стали інвалідами внаслідок захворювань, пов'язаних з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи.

Для набуття статусу інваліда війни з підстав, встановлених п. 9 ч. 2 ст. 7 Закону №3551-XII, необхідною є одночасна наявність обставин: 1) настання інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та 2) участь особи у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС саме у складі формувань Цивільної оборони.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 10 Закону № 3551-XII учасниками ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС вважаються громадяни, які безпосередньо брали участь у будь-яких роботах, пов'язаних з усуненням самої аварії, її наслідків у зоні відчуження у 1986-1987 роках незалежно від кількості робочих днів, а у 1988-1990 роках - не менше 30 календарних днів, у тому числі проведенні евакуації людей і майна з цієї зони, а також тимчасово направлені або відряджені у зазначені строки для виконання робіт у зоні відчуження, включаючи військовослужбовців, працівники державних, громадських, інших підприємств, установ і організацій незалежно від їх відомчої підпорядкованості, а також ті, хто працював не менше 14 календарних днів у 1986 році на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або їх будівництві. Перелік цих пунктів визначається Кабінетом Міністрів України.

Положенням про Цивільну оборону СРСР, затвердженим постановою КПРС і Ради Міністрів СРСР від 18.03.1976 № 1111, та Положенням про невоєнізовані формування ЦО СРСР, затвердженим наказом начальника ЦО СРСР від 06.06.1975 № 90, передбачено, що формування Цивільної оборони, в тому числі і невоєнізовані, створювались для виконання заходів по ліквідації аварій, катастроф, стихійних лих, великих пожеж, та їх наслідків, а також при застосуванні засобів масового ураження (у воєнний час), захисту і організації життєзабезпечення населення.

У даному випадку на позивача як на особу, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, поширюються пільги, гарантії і компенсації, передбачені Законом України «Про статус і соціальний статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Водночас, для набуття статусу інваліда війни (з підстав, встановлених п. 9 ч. 2 ст.7 Закону № 3551-ХІІ), окрім як факту настання в особи інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС Закон № 3552-ХІІ містить також умову щодо залучення особи до участі у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС саме у складі формувань Цивільної оборони.

Слід зазначити, що частину другу статті 7 Закону №3552-ХІІ доповнено пунктом 9 Законом України від 15.06.2004 р. № 1770-IV.

У взаємозв'язку з наведеним, слід зазначити, що для правильного розуміння та застосування цієї норми визначальне значення має намір законодавця, законодавча історія вказаної норми, сутність і призначення Закону.

Як зазначено у пояснювальній записці до проекту Закону № 3078 від 06.02.2003 про внесення змін до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (щодо осіб, залучених до складу формувань цивільної оборони), який був прийнятий як Закон №1770-IV і набув чинності 08.07.2004 та яким, власне, і було доповнено ч. 2 ст. 7 Закону № 3551-ХІІ пунктом 9, що з перших днів аварії на Чорнобильській АЕС 1300 осіб, залучених до мобільних загонів спецзахисту формувань Цивільної оборони Чернігівської, Житомирської та Київської областей, виконували роботи у 30-тикілометровій зоні найвищого радіоактивного забруднення. На той час загони Цивільної оборони знаходилися в структурі Міністерства оборони колишнього Союзу РСР, діяли за його статутом та підпорядковувалися військовому командуванню. Перелік робіт, як зазначено у Пояснювальній записці, які провадились цими загонами, включає: проведення радіаційної розвідки, гасіння пожеж на забруднених радіонуклідами торфовищах, дезактивацію доріг, жилих та адміністративних будинків, спецобробку техніки на пунктах дезактивації, доставку дезактиваційних речовин та інші. Роботи провадились у складі військових формувань.

Зазначається також у пояснювальній записці, що проте, при виконанні тих же робіт, що й особи мобілізовані військкоматами до інших військових формувань, інваліди з цієї малочисельної категорії ліквідаторів не прирівняні до інвалідів війни Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту". Пояснити це можна лише тим, зазначається законодавцем, що на час прийняття спільного наказу Міністерства праці та соціальної політики і Міністерства оборони України 1 грудня 1997 року про прирівняння інвалідів-ліквідаторів з числа призваних через військкомати до інвалідів війни загони Цивільної оборони вже були виведені зі складу Міністерства оборони і випали з поля зору законотворців.

Законодавець також зазначає у пояснювальній записці, що за час, що пройшов з дня Чорнобильської катастрофи, більше 130 бійців вже померли, близько 200 є інвалідами. Для цих двохсот ще живих інвалідів прирівняння у правах до їхніх товаришів, з якими вони пліч-о-пліч ліквідували наслідки жахливої катастрофи, було б актом відновлення справедливості, хоч і запізнілим.

З наведеного вбачається чіткий, недвозначний і зрозумілий намір законодавця щодо надання статусу інвалідів війни конкретній незначній групі осіб, а не широкому колу осіб з числа осіб з інвалідністю внаслідок захворювань, пов'язаних з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи.

У даному випадку, до заяви, адресованої відповідачу, щодо набуття статусу інваліда війни, позивач не надав жодних належних та допустимих доказів його залучення до безпосередньої участі у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи саме в складі формувань Цивільної оборони.

У той же час, в межах спірних правовідносин, має бути підтверджена належними та допустимими доказами залучення саме позивача до ліквідації наслідків аварії у складі формувань Цивільної оборони.

Дана обставина є істотною, позаяк в протилежному випадку статус інваліда війни (на підставі п. 9 ч. 2 ст. 7 Закону № 3551-ХІІ) поширюватиметься на всіх, хто належить до категорії осіб, які брали безпосередню участь у ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС і її наслідків і відповідно мають статус ліквідатора наслідків аварії на Чорнобильській АЕС (п. 1 ч. 1 ст. 9 Закону № 796-ХІІ).

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 07.06.2018 (справа №377/797/17) та від 10.05.2018 (справа №279/12162/15-а) та в ухвалі Верховного Суду України від 07.07.2017 (справа №676/4127/16-а).

За відсутності доказів, які б свідчили про залучення позивача саме до формувань Цивільної оборони для ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, відсутні підстави для висновку про протиправність дій Управління в контексті заявлених позовних вимог, оскільки позивачем не доведено належними та допустимим доказами обставин, з якими положення п. 9 ч. 2 ст. 7 Закону № 3551-ХІІ пов'язують можливість встановлення позивачу статусу інваліда війни.

Таких доказів не надано і під час розгляду справи. Жоден із додатків до позовної заяви не містить документально підтверджених відомостей щодо особи позивача в контексті його залучення саме до формувань Цивільної оборони для ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, що стосується і довідки Департаменту з питань цивільного захисту ла ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи КОДА від 02.03.2018 № 01.1-14/344, яка по суті містить лише перелік нормативно-правових наслідків та не містить викладу конкретних обставин, які б підтверджували залучення позивача до формувань Цивільної оборони.

Відтак, судом не встановлено порушень з боку відповідача прав чи інтересів позивача, який у даному випадку діяв правомірно відмовляючи у наданні статусу інваліда війни та посвідчення, а відтак відсутні підстави для задоволення позову у повному обсязі, що зумовлює висновок суду про відмову у задоволенні позову у повному обсязі.

Доводи позивача та надані ним матеріали, досліджені та оцінені судом, не спростовують наведених висновків суду та не доводять зворотного. У взаємозв'язку з наведеним слід зазначити, що відповідно до п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даному випадку у зв'язку з розглядом даної справи.

На підставі вищевикладеного та керуючись положеннями статтями ст.ст. 2, 5 - 11, 14, 19, 72 - 77, 90, ст. ст. 241 - 246, 250, 251, 255, 371, 382 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 (р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1; адреса: АДРЕСА_1) до Управління праці та соціального захисту населення Дарницької районної в м. Києві державної адміністрації (код ЄДР 37447984; адреса: 02121, м. Київ, Харківське шосе, 176-Г) про: - визнання дії щодо відмови у встановленні статусу та видачі посвідчення інваліда війни протиправними та зобов'язання встановити статус інваліда війни та видати відповідне посвідчення, - відмовити у повному обсязі.

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 КАС України. Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295 - 297 КАС України з урахуванням положень п/п. 15.5 п. 15 Розділу VII «Перехідні положення» КАС України (в редакції Закону № 2147-VIII).

Суддя О.А. Кармазін