Постановление суда № 78020438, 21.11.2018, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 У Х В А Л А

про залишення позовної заяви без руху

21 листопада 2018 року м. Київ № 640/19150/18

Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Кармазін О.А., ознайомившись з позовною заявою та доданими до неї матеріалами

ОСОБА_1до Національного банку Українипро визнання протиправною, нечинною та скасування постанови,-В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (08154, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код: НОМЕР_1) звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Національного банку України (01601, м. Київ, вул. Інститутська, 9, код ЄДР: 00032106), в якому просить суд визнати протиправною та нечинною та скасувати постанову Правління Національного банку України від 23.04.2014 № 234/БТ «Про віднесення Публічного акціонерного банку «Комерційний банк «Інтербанк» до категорії неплатоспроможних».

Вирішуючи питання про наявність підстав для відкриття провадження у справі, суддя виходить з наступного.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).

Згідно з ч. 6 ст. 161 КАС України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.

Відповідно до ч. 2 ст. 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

За приписами ч. 1 ст. 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

З прохальної частини прохальної частини позовної заяви видно, що позивач просить суд скасувати постанову Правління Національного банку України від 23.04.2014 № 234/БТ «Про віднесення Публічного акціонерного банку «Комерційний банк «Інтербанк» до категорії неплатоспроможних».

В той же час, як видно зі зворотного боку конверту ДП «Укрпошта», за штриховим ідентифікатором № 0815400173404, до суду позивач звернувся 14.11.2018, тобто із значним терміном пропуску строку.

При цьому, заяви про поновлення пропущеного строку звернення з адміністративним позовом до суду із зазначення причин такого строку та доказів поважності його пропуску, позовна заява не містить.

Між тим, у позовній заяві позивач наголошує на тому, що про порушення своїх прав вперше йому стало відомо 15.05.2018.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів позовної заяви, починаючи з 15.11.2006 позивач працював на різних посадах в ПАТ «КБ «Інтербанк».

Зокрема, у період з 06.09.2013 по 02.07.2014 ОСОБА_1, у зв'язку із введенням в дію організаційної структури банку та введенням в дію нового штатного розкладу переведений на посаду начальника Управління бюджетування ПАТ «КБ «Інтербанк», що підтверджується копією трудової книжки позивача. Тобто, позивач був працівником ПАТ «КБ «Інтербанк».

23.04.2014 між ОСОБА_1 (Покупець) та ОСОБА_3 (Продавець) було укладено договір купівлі-продажу цінних паперів № БВ-088-14, відповідно до умов якого покупець зобов'язується прийняти у власність покупця та оплатити, а продавець продає і зобов'язується передати у власність покупцю цінні папери, а саме: акції прості іменні, емітент ПАТ «КБ «Інтербанк», код ЄДР емітента: 14358604, ISSN ЦП: UA1006891006, форма існування: бездокументарна, кількість ЦП: 1000 штук, загальна номінальна вартість ЦП: 1 000,00 грн.

Тобто, як наголошується і позивачем, ОСОБА_1 був акціонером ПАТ «КБ «Інтербанк» та займав певні посади у банку.

Як зазначає позивач, 23.04.2014 Правлінням Національного банку України було прийнято постанову № 234/БТ «Про віднесення Публічного акціонерного банку «Комерційний банк «Інтербанк» до категорії неплатоспроможних».

24.04.2014, на підставі постанови Правління Національного банку України від 23.04.2014 № 234/БТ «Про віднесення Публічного акціонерного банку «Комерційний банк «Інтербанк» до категорії неплатоспроможних» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення № 31 про запровадження тимчасової адміністрації та призначення уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію в ПАТ «КБ «Інтербанк».

Зі змісту позовної заяви вбачається, що 29.04.2014 було призначено позачергові загальні збори акціонерів ПАТ «КБ «Інтербанк», зокрема, щодо розподілу прибутку за минулий рік, розміру та порядку виплати дивідендів, та затвердження річного звіту банку.

У позовній заяві позивач також вказав, що 10.06.2014, у зв'язку з обґрунтованою необхідністю вивчення обставин віднесення ПАТ «КБ «Інтербанк» до категорії неплатоспроможних, а саме: відсутність в останній звітності ПАТ «КБ «Інтербанк» ознак погіршення фінансового стану ПАТ «КБ «Інтербанк», ним, як акціонером, було направлено звернення до НБУ щодо надання йому копії постанови правління НБУ від 23.04.2014 № 234/БТ «Про віднесення Публічного акціонерного банку «Комерційний банк «Інтербанк» до категорії неплатоспроможних» та інформацію про обставини віднесення вказаного банку до категорії неплатоспроможних.

Як видно з доданих до позовної заяви документів, а саме листа-відповіді НБУ від 17.06.2014 № 47-606/31228, у відповідь на звернення позивача НБУ повідомив позивачу про те, що діяльність банку не відповідала вимогам банківського законодавства і нормативно-правовим актам НБУ, а також невиконання банком своїх зобов'язань перед вкладниками та іншими кредиторами, у зв'язку з чим постановою Правління Національного банку України від 23.04.2014 прийнято рішення про віднесення ПАТ «КБ «Інтербанк» до категорії неплатоспроможних».

Також вказаним листом НБУ повідомив позивача про те, що вказане рішення було прийнято на підставі вимог Закону України «Про національний банк» (статті 15 та 55) та Закону України «Про банки та банківську діяльність» (статті 73, 74 та 76).

Крім того, НБУ повідомив ОСОБА_1 про те, що постанова правління НБУ від 23.04.2014 № 234/БТ «Про віднесення Публічного акціонерного банку «Комерційний банк «Інтербанк» до категорії неплатоспроможних» містить банківську таємницю та, як наслідок не передбачає розкриття інформації. При цьому, звернута увага на те, що порядок та розкриття банківської таємниці встановлений ст. 62 Закону України «Про банки та банківську діяльність».

Тобто, підсумовуючи зазначене, суд зазначає, що про існування постанови правління НБУ від 23.04.2014 № 234/БТ «Про віднесення Публічного акціонерного банку «Комерційний банк «Інтербанк» до категорії неплатоспроможних» та про порушення прав та інтересів позивача, як акціонера ПАТ «КБ «Інтербанк» ОСОБА_1 було відомо ще у 2014 році, з моменту надіслання листа до НБУ та отримання листа від НБУ 17.06.2014 № 47-606/31228.

Більш того, суд зазначає, що 23.04.2014 на сайті Національного банку України (https://bank.gov.ua/control/uk/publish/article?art_id=7043604) було опубліковано інформацію про віднесення ПАТ «КБ «Інтербанк» до категорії неплатоспроможних. Вказана інформація була та є загальновідомою та доступною.

Також, 24.04.2014 на сайті ФГВФО було опубліковано оголошення про те, що: «На підставі постанови Правління Національного банку України від 23.04.2014 № 234/БТ «Про віднесення ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНОГО БАНКУ "ІНТЕРБАНК» до категорії неплатоспроможних» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 24.04.2014 прийнято рішення № 31 про запровадження тимчасової адміністрації та призначення уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію в ПУБЛІЧНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ІНТЕРБАНК» (код за ЄДРПОУ 14358604; МФО: 300216; місцезнаходження: вул. В. Гетьмана, 27, м. Київ, 03056) (далі - ПАТ КБ «ІНТЕРБАНК») (http://www.fg.gov.ua/not-paying/liquidation/51-interbank/954-688-v-publichne-akcionerne-tovarystvo-komercijnyj-bank-interbank-zaprovadgeno-tymchasovu-administraciyu).

Судом також враховується те, що в момент прийняття НБУ спірної постанови ОСОБА_1 перебував на посаді начальника Управління бюджетування ПАТ «КБ «Інтербанк», що підтверджується копією трудової книжки, а також був акціонером вказаного банку, підтвердженням чого є договором купівлі-продажу акцій емітента.

Також, аналізуючи зміст трудової книжки позивача, судом враховується також те, що позивач, маючи достатній досвід роботи в галузі банківської сфери мав би усвідомлювати та передбачити, що постанова Правління Національного банку України від 23.04.2014 № 234/БТ «Про віднесення ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНОГО БАНКУ «ІНТЕРБАНК» до категорії неплатоспроможних», у відповідності до вимог Закону України «Про банки та банківську діяльність», містить банківську таємницю.

Водночас, ще у листі до НБУ від 10.06.2014 позивач зазначав, що за його висновками не вбачається ознак погіршення фінансового стану Банку.

Слід додати, що звітність Банку знаходиться у вільному доступі у мережі інтернет (http://interbank.kiev.ua/index.php?dn=down&? =cat&?е=2) у т.ч. остання квартальна звітність за 2013 рік.

З наведеного у сукупності вбачається, що за наведених вище обставин позивач не був позбавлений можливості щодо звернення до суду у строк передбачений ст. 99 КАС України (у редакції до 15.12.2017) ще починаючи з отримання листа НБУ від 17.06.2014, маючи при цьому, як вбачається із змісту позовних матеріалів, переконання відносно відсутності ознак погіршення фінансового стану Банку, що, як вбачається із змісту оскаржуваного акту, призвело до прийняття оскаржуваного рішення.

Що ж стосується відсутності при цьому самого оскаржуваного акту, то, враховуючи те, що спірне рішення має із наведеними у ньому відомостями мав статус банківської таємниці, позивач не був позбавлений права просити суд в порядку ч. 3 ст. 71 КАС України (в редакції до 15.12.2017) витребувати це рішення у НБУ, що власне позивач і зробив у зв'язку із поданням позову, зареєстрованого за № 640/19150/18.

При цьому, у разі звернення до суду після отримання листа НБУ від 17.06.2014 у строк, встановлений ст. 99 КАС України (в редакції до 15.12.2017), позивач знову-таки не був би позбавлений можливості в порядку ч. 1 ст. 51 КАС України (в редакції до 15.12.2017) подати заяву про уточнення, зміну підстав позову з урахуванням змісту оскаржуваного акту.

Слід зазначити, що до матеріалів позову не надано і будь-яких доказів, що після отримання листа від НБУ від 17.06.2014 позивач намагався отримати доступ до банківської таємниці у порядку, рекомендованому НБУ, а саме - в порядку ст. 62 Закону України «Про банки і банківську таємницю».

У даному випадку, матеріали позовної заяви не містять жодних належних, у розумінні ст. 77 КАС України, доказів того, що починаючи з 2014 року у позивача існували об'єктивно непереборні обставини неможливості звернення позивача до суду з позовом про визнання протиправною та скасування постанови НБУ від 23.04.2014 № 234/БТ.

У взаємозв'язку з наведеним, суд звертає увагу позивача на те, що у випадку пропуску строку звернення до суду підставами для його поновлення та розгляду справи є лише наявність поважних причин, тобто, обставин, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.

Слід зазначити, що дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників цих відносин у випадку, якщо вони стали спірними, а також однією із гарантій дотримання у суспільних відносинах принципу правової визначеності, як складової принципу верховенства права. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними та після завершення таких строків, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

При цьому, положення «повинна» слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися. Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав якщо: особа знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке прийнято рішення або вчинені дії.

Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.

Більш того, суд вважає за необхідне також зазначити, що при вирішенні питання щодо дотримання строків звернення до суду суд звертає увагу на практику Європейського суду з прав людини.

У справах «Стаббігс та інші проти Великобританії» та «Девеер проти Бельгії» Європейський суд дійшов висновку, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав.

За таких обставин, підсумовуючи вказане, суд дійшов висновку про порушення ОСОБА_1 строку звернення до суду з даним позовом, у зв'язку з чим позовна заява підлягає залишенню без руху.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, у якій зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Враховуючи вищевикладене, позовна заява підлягає залишенню без руху із встановленням позивачу строку для усунення недоліків шляхом подання до суду (вул. Болбочана Петра, 8, корп. 1, блок А, м. Київ, 01601) протягом 10 днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху: заяви про поновлення строку звернення до суду із зазначенням підстав для поновлення строку звернення до суду та наданням доказів поважності причин його пропуску.

Керуючись статтями 160-162, 169, 241-243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя -

У Х В А Л И В:

1. Позовну заяву залишити без руху.

2. Встановити позивачу строк для усунення недоліків - протягом 10 днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

3. Попередити позивача про те, що у випадку неусунення недоліків позовної заяви позовна заява буде повернута йому відповідно до пункту 1 частини третьої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України.

4. Копію ухвали невідкладно надіслати особі, що звернулась із позовною заявою.

Відповідно до положень ст. 169 та ч. 1 ст. 294 КАС України ухвала про залишення позову без руху не оскаржується.

Відповідно до ч. 2 ст. 256 КАС України ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Суддя О.А. Кармазін