Решение № 78018445, 19.11.2018, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Київ

19 листопада 2018 року справа №826/3891/17

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кузьменка В.А., за участю секретаря Яцюти М.С., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовомДержавного підприємства "Державний науково-дослідний та проектно-вишукувальний інститут "НДІПРОЕКТРЕКОНСТРУКЦІЯ" (далі по тексту - позивач, Інститут "НДІПРОЕКТРЕКОНСТРУКЦІЯ")доПечерського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві (далі по тексту - відповідач, Печерський ВДВС)третя особаДержавна архітектурно-будівельна інспекція України (далі по тексту - третя особа, ДАБІ)про1) визнання протиправними дій відповідача при прийнятті постанови про відкриття виконавчого провадження №53497187 за заявою стягувача про примусове виконання постанови від 27 січня 2017 року №1011-3/4/321; 2) скасування постанови про відкриття виконавчого провадження від 01 березня 2017 року №53497187 про примусове виконання постанови Департаменту ДАБІ від 27 січня 2017 року №1011-3/4/321В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва оскільки вважає протиправними дії при прийнятті постанови про відкриття виконавчого провадження №53497187 за заявою стягувача про примусове виконання постанови від 27 січня 2017 року №1011-3/4/321 та вказує про наявність підстав для скасування такої постанови, у зв'язку із тим, що виконавчий документ - постанова від 27 січня 2017 року №1011-3/4/321 не набрала законної сили та оскаржена до суду.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 червня 2017 року відкрито провадження в адміністративній справі №826/3891/17; залучено до участі у справі ДАБІ в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача; закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Відповідач та третя особа письмового відзиву або пояснень з приводу позовних вимог до суду не надали.

В судове засідання 19 лютого 2018 року представники сторін не прибули, на підставі частини третьої статті 194 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ухвалив розглядати справу у письмовому провадженні.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва звертає увагу на наступне.

01 березня 2017 року державним виконавцем Печерського ВДВС Нагайчуком М.В. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №53497187 з примусового виконання постанови Департаменту ДАБІ від 27 січня 2017 року №1011-3/4/321 про стягнення з Інститут "НДІПРОЕКТРЕКОНСТРУКЦІЯ" на користь Управління державної архітектурно-будівельної інспекції у Кіровоградській обл. суму в розмірі 144 000,00 грн.

При цьому у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначено, що виконавчий документ вступив в силу 13 лютого 2017 року.

Згідно з частинами другою та третьою статті 4 Закону України "Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності" постанови про накладення штрафів за правопорушення у сфері містобудівної діяльності, винесені посадовими особами, визначеними у частині другій статті 3 цього Закону, є виконавчими документам і підлягають виконанню в установленому законом порядку. Штраф підлягає сплаті п'ятнадцятиденний строк з дня вручення або надіслання постанови. Копія завіреного банком платіжного документа, що засвідчує факт сплати суми штрафу в повному обсязі, надсилається органу, яким накладено штраф. У разі несплати штрафу в зазначений строк другий примірник постанови надсилається органу державної виконавчої служби для виконання постанови в примусовому порядку. Не підлягає виконанню постанова, яку не було звернуто до виконання протягом двох років з дня винесення.

Відповідно до пункту 31 Порядку накладення штрафів за правопорушення у сфері містобудівної діяльності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06 квітня 2015 року №244, постанова про накладення штрафу є виконавчим документом і підлягає виконанню в установленому законом порядку з дня набрання нею законної сили.

Отже, постанова про накладення штрафів за правопорушення у сфері містобудівної діяльності є виконавчим документом, який підлягає примусовому виконанню відповідно до Закону України "Про виконавче провадження".

Так, згідно з пунктом 1 частини першої статті 3 Закону України "Про виконавче провадження" відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Статтею 4 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що у виконавчому документі зазначаються: 1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище, ім'я, по батькові та посада посадової особи, яка його видала; 2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ; 3) повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім'я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи; 4) ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань стягувача та боржника (для юридичних осіб - за наявності); реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) боржника (для фізичних осіб - платників податків); 5) резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень; 6) дата набрання рішенням законної сили (крім рішень, що підлягають негайному виконанню); 7) строк пред'явлення рішення до виконання.

У виконавчому документі можуть зазначатися інші дані (якщо вони відомі суду чи іншому органу (посадовій особі), що видав виконавчий документ), які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення, зокрема місце роботи боржника - фізичної особи, місцезнаходження майна боржника, реквізити рахунків стягувача і боржника, номери їх засобів зв'язку та адреси електронної пошти.

Частиною першою статті 26 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, зокрема за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Відповідно до частини п'ятої статті 26 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

У свою чергу, обставини за наявності яких виконавчий документ повертається стягувачу, визначені статтею 4 Закону України "Про виконавче провадження".

Так, частиною четвертою статті 4 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред'явлення, якщо: 1) рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, не набрало законної сили (крім випадків, коли рішення у встановленому законом порядку допущено до негайного виконання); 2) пропущено встановлений законом строк пред'явлення виконавчого документа до виконання; 3) боржника визнано банкрутом; 4) Національним банком України прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку-боржника; 5) юридичну особу - боржника припинено; 6) виконавчий документ не відповідає вимогам, передбаченим цією статтею, або якщо стягувач не подав заяву про примусове виконання рішення відповідно до статті 26 цього Закону; 7) виконання рішення не передбачає застосування заходів примусового виконання рішень; 8) стягувач не надав підтвердження сплати авансового внеску, якщо авансування є обов'язковим; 9) виконавчий документ не підлягає виконанню органами державної виконавчої служби, приватним виконавцем; 10) виконавчий документ пред'явлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю.

З аналізу вказаних правових норм вбачається, що на державного виконавця покладено обов'язок щодо відкриття виконавчого провадження за заявою стягувача про примусове виконання рішення за відсутності підстав для повернення виконавчого документу стягувачеві; при цьому законодавством не встановлено обов'язку державного виконавця щодо перевірки правомірності визначення у виконавчому документі дати набрання ним законної сили.

Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Частиною другою статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

На підставі наявних у справі доказів суд встановив, що постановою Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Кіровоградській області про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності від 27 січня 2017 року №1011-3/4/321 накладено на позивача штраф у сумі 144 000,00 грн. Примірник вказаної постанови отримано представником позивача 27 січня 2017 року.

Позивач оскаржив постанову про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності від 27 січня 2017 року №1011-3/4/321 до Окружного адміністративного суду міста Києва 09 лютого 2017 року, подавши відповідний адміністративний позов.

Про факт оскарження постанови про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності від 27 січня 2017 року №1011-3/4/321 позивач повідомив Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Кіровоградській області у листах від 10 лютого 2017 року та 13 лютого 2017 року.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 березня 2017 року відкрито провадження у справі №826/2211/17 та призначено справу до судового розгляду.

Наведене свідчить, що на момент відкриття виконавчого провадження постанова Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Кіровоградській області про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності від 27 січня 2017 року №1011-3/4/321 не набрала законної сили, оскільки до спливу 15-денного строку для сплати штрафу, оскаржена до суду.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що виконавче провадження ВП №53497187 відкрито на підставі виконавчого документа, який не набрав законної сили, що суперечить приписам Закону України "Про виконавче провадження" та є підставою для скасування постанови державного виконавця Печерського ВДВС Нагайчука М.В. від 01 березня 2017 року ВП №53497187.

Проте, суд не погоджується із вимогами про визнання протиправними дій відповідача при прийнятті оскаржуваної постанови про відкриття виконавчого провадження, оскільки при вирішенні питання про відкриття вищевказаного виконавчого провадження державний виконавець не зобов'язаний перевіряти факт набрання законної сили виконавчим документом.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи викладене, на думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідачем не доведено правомірність оскаржуваної постанови, з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов Інститут "НДІПРОЕКТРЕКОНСТРУКЦІЯ" підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно з частиною третьою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позовні вимоги задоволено частково, на користь позивача належить стягнути сплачений ним судовий збір за рахунок бюджетних асигнувань Печерського ВДВС пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов Державного підприємства "Державний науково-дослідний та проектно-вишукувальний інститут "НДІПРОЕКТРЕКОНСТРУКЦІЯ" задовольнити частково.

2. Визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця Печерського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві Нагайчука Миколи Володимировича про відкриття виконавчого провадження від 01 березня 2017 року ВП №53497187.

3. В іншій частині адміністративного позову відмовити.

4. Стягнути на користь Державного підприємства "Державний науково-дослідний та проектно-вишукувальний інститут "НДІПРОЕКТРЕКОНСТРУКЦІЯ" понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 600,00 грн. (одна тисяча шістсот гривень нуль копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Печерського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві

Згідно з частиною першою статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Відповідно до частини другої статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Частина шоста статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює, що апеляційна скарга на рішення у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Державне підприємство "Державний науково-дослідний та проектно-вишукувальний інститут "НДІПРОЕКТРЕКОНСТРУКЦІЯ" (01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, 26; ідентифікаційний код 04653199);

Печерський районний відділ державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві (01011, Київ, вул. Різницька,11-б; ідентифікаційний код 40108583);

Державна архітектурно-будівельна інспекція України (01133, м. Київ, вул. Лесі України, 26; ідентифікаційний код 37471912).

Суддя В.А. Кузьменко