Постановление суда № 77990045, 14.11.2018, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

14 листопада 2018 р. Справа № 160/8509/18 Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Неклеса О.М., перевіривши матеріали позовної заяви Дніпропетровського обласного комунального підприємства "Васильківський комбінат комунального господарства" до Державного реєстратора Виконавчого комітету Васильківської селищної ради Васильківського району Дніпропетровської області, Васильківської селищної (сільської) ради, ОСОБА_1, третя особа без самостійних вимог - Васильківська районна рада про скасування рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Дніпропетровське обласне комунальне підприємство "Васильківський комбінат комунального господарства" звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Державного реєстратора Виконавчого комітету Васильківської селищної ради Васильківського району Дніпропетровської області, Васильківської селищної (сільської) ради, ОСОБА_1, третя особа без самостійних вимог - Васильківська районна рада, в якому просить:

- скасувати рішення №342-12/17 Васильківської селищної ради про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки із зміною цільового призначення з земель для будівництва та обслуговуваннябудівель закладів комунального обслуговування на землі для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарчих будівель та споруд площею 0,10 га, на користь громадянина України ОСОБА_1 за адресою АДРЕСА_1 та передачу у власність цієї особи названу земельну ділянку.

- скасувати рішення державного реєстратора Виконавчого комітету Васильківської селищної ради Васильківського району Дніпропетровської області від 20.04.2017 року за індексним номером 34864518 право власності на земельну ділянку.

Відповідно до ч. 1 ст. 171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності.

Згідно з ч. 2 ст. 171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя відкриває провадження в адміністративній справі на підставі позовної заяви, якщо відсутні підстави для залишення позовної заяви без руху, її повернення чи відмови у відкритті провадження у справі.

Дослідивши матеріали позовної заяви та проаналізувавши норми чинного законодавства України, суд дійшов до висновку, що зазначену вище позовну заяву не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, виходячи з наступного.

З матеріалів позовної заяви встановлено, що постановою господарського суду Дніпропетровської області від 25.12.2014 року по справі № 904/9462/14 було визнано банкрутом Дніпропетровське обласне комунальне підприємство "Васильківський комбінат комунального господарства", 52600, Дніпропетровська обл., Васильківський район, смт Васильківка, провул. Комунальний, буд. 6, код ЄДРПОУ 03342409.

Постановою господарського суду Дніпропетровської області від 25.12.2014 було відкрито ліквідаційну процедуру у справі строком на 12 місяців до 25.12.2015 р.

Ліквідатором Дніпропетровського обласного комунального підприємства "Васильківський комбінат комунального господарства" було призначено голову ліквідаційної комісії ОСОБА_2

В ході проведення ліквідаційної процедури ліквідатору стало відомо 01.11.2018р. (з інформації Державного реєстру речових прав на нерухоме майно), що Державний реєстратор Виконавчого комітету Васильківської селищної ради Васильківського району Дніпропетровської області 20.04.2017 року зареєстрував за індексним номером 34864518 право власності на земельну ділянку - 0,1 га за ОСОБА_1, яка розташована за адресою с. Васильківка, провул. Комунальний, будинок 10 на підставі рішення №342-12/17 Васильківської селищної ради.

Позивач зазначає, що законним володарем спірної земельної ділянки згідно з Державного акту на право постійного користування землею був і залишається на цей час ДОКП "Васильківський комбінат комунального господарства".

На відведеній земельній ділянці площею 0,10 га, за адресою с. Васильківка, провул. Комунальний №6, знаходяться об'єкти нерухомого майна які обліковувалися на балансі Дніпропетровського обласного комунального підприємства "Васильківський комбінат комунального господарства" та включені до ліквідаційної маси підприємства.

Не погоджуючись із рішеннями Васильківської селищної (сільської) ради, державного реєстратора Виконавчого комітету Васильківської селищної ради Васильківського району Дніпропетровської області про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 34864518 від 20.04.2017 року, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Відповідно до ч. 1 ст.3 КАС України, адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи;

Відповідно до ч.1 ст.19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: 1) спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження; 2) спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби; 3) спорах між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень; 4) спорах, що виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів; 5) за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, коли право звернення до суду для вирішення публічно-правового спору надано такому суб'єкту законом; 6) спорах щодо правовідносин, пов'язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму; 7) спорах фізичних чи юридичних осіб із розпорядником публічної інформації щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності у частині доступу до публічної інформації; 8) спорах щодо вилучення або примусового відчуження майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності; 9) спорах щодо оскарження рішень атестаційних, конкурсних, медико-соціальних експертних комісій та інших подібних органів, рішення яких є обов'язковими для органів державної влади, органів місцевого самоврядування, інших осіб; 10) спорах щодо формування складу державних органів, органів місцевого самоврядування, обрання, призначення, звільнення їх посадових осіб; 11) спорах фізичних чи юридичних осіб щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності замовника у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про особливості здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для гарантованого забезпечення потреб оборони", за винятком спорів, пов'язаних із укладенням договору з переможцем переговорної процедури закупівлі, а також зміною, розірванням і виконанням договорів про закупівлю; 12) спорах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів охорони державного кордону у справах про правопорушення, передбачені Законом України "Про відповідальність перевізників під час здійснення міжнародних пасажирських перевезень" ; 13) спорах щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років" .

Термін "суб'єкт владних повноважень" визначає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадову чи службову особу, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (п.7 ч.1 ст.4 КАС України).

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.

Публічно-правовий спір має особливий суб'єктний склад. Участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Однак сама по собі участь у спорі суб'єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

У свою чергу, приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового, особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він, головним чином, обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо позивач намагається захистити своє порушене приватне право шляхом оскарження управлінських дій суб'єктів владних повноважень.

Аналогічна правова позиція міститься, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 805/4506/16-а, від 27 червня 2018 року у справі № 815/6945/16, від 09 листопада 2018 року справа №823/217/17, від 03 жовтня 2018 року справа №826/23586/15, від 03 жовтня справа №804/2104/17.

За правилами п. 1 ч. 1 ст. 15 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин.

Якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, спричинених неправомірними, на думку особи, рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов'язаний з реалізацією її майнових або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту цивільних прав та інтересів.

За правилами частини першої статті 19 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК) суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Згідно з п. 10 ч. 1 ст.16 ЦК України одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Крім того, Конституційний Суд України в п. 4 мотивувальної частини Рішення від 16 квітня 2009 року № 7-рп/2009 (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування) зазначив, що органи місцевого самоврядування, вирішуючи питання місцевого значення, представляючи спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст, приймають нормативні та ненормативні акти. До ненормативних належать акти, які передбачають конкретні приписи, звернені до окремого суб'єкта чи юридичної особи, застосовуються одноразово і після реалізації вичерпують свою дію фактом їхнього виконання. У зв'язку з прийняттям цих рішень виникають правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, у тому числі отримання державного акта на право власності на земельну ділянку.

Отже, у разі прийняття суб'єктом владних повноважень рішення про передачу земельних ділянок у власність чи оренду (тобто ненормативного акта, який вичерпує свою дію після його реалізації) подальше оспорювання правомірності набуття фізичною чи юридичною особою спірної земельної ділянки має вирішуватися у порядку цивільної (господарської) юрисдикції, оскільки виникає спір про цивільне право.

Аналогічна правова позиція міститься, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 07 листопада 2018 року справа №200/44855/16-а, від 06 червня 2018 року справа №826/631/15.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, установленим законом.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 20 липня 2006 року у справі "Сокуренко і Стригун проти України" (заяви № 29458/04 та № 29465/04) зазначено, що відповідно до прецедентної практики цього Суду термін "судом, встановленим законом" у статті 6 Конвенції спрямований на гарантування того, "що судова гілка влади у демократичному суспільстві не залежить від органів виконавчої влади, але керується законом, що приймається парламентом" [див. рішення у справі "Занд проти Австрії" (Zand v. Austria), заява № 7360/76]. У країнах з кодифікованим правом організація судової системи також не може бути віддана на розсуд судових органів, хоча це не означає, що суди не мають певної свободи для тлумачення відповідного національного законодавства. Фраза "встановленого законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У своїх оцінках цей Суд дійшов висновку, що не може вважатися "судом, встановленим законом", національний суд, що не мав юрисдикції судити деяких заявників, керуючись практикою, яка не мала регулювання законом.

Отже, поняття "суд, встановлений законом" зводиться не лише до правової основи самого існування суду, але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, тобто охоплює всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.

Велика палата у постанові від 02 жовтня 2018 року по справі №911/488/18 зазначила, що відповідно до пункту 1 частини першої статті 2 Закону України від 1 липня 2004 року № 1952-IV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (далі - Закон № 1952-IV) державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення таких відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Державний реєстр прав містить записи про зареєстровані речові права на нерухоме майно, об'єкти незавершеного будівництва, їх обтяження, про об'єкти та суб'єктів цих прав, відомості та електронні копії документів, поданих у паперовій формі, або документи в електронній формі, на підставі яких проведено реєстраційні дії, а також документи, сформовані за допомогою програмних засобів ведення Державного реєстру прав у процесі проведення таких реєстраційних (частина перша статті 12 Закону № 1952-IV).

Разом із тим, державній реєстрації підлягає саме заявлене право і державна реєстрація права здійснюється суб'єктом державної реєстрації прав не за власною ініціативою, а на підставах, встановлених законом, зокрема, на підставі заяви про державну реєстрацію прав, поданої особою, за якою здійснюється реєстрація права. Тобто, відносини у сфері державної реєстрації речового права виникають саме між суб'єктом звернення за такою послугою та суб'єктом, уповноваженим здійснювати відповідні реєстраційні дії.

Якщо ж, на думку позивача, саме в результаті державної реєстрації права власності за третьою особою - суб'єктом звернення за такою послугою порушується (не визнається, оспорюється) право власності позивача, то має місце спір позивача про цивільне право з цією особою, яка і має бути належним відповідачем у спорі про скасування запису про проведену державну реєстрацію речового права за особою, адже наслідки вирішення такого спору судом безпосередньо впливають на зміст та стан речового права саме цієї особи.

У даній справі спір стосується не стільки правомірності рішення державного реєстратора Виконавчого комітету Васильківської селищної ради Васильківського району Дніпропетровської області про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 34864518 від 20.04.2017 року, відповідно до якого за ОСОБА_1 зареєстроване право власності на спірну земельну ділянку та рішення №342-12/17 Васильківської селищної ради про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки із зміною цільового призначення з земель для будівництва та обслуговуваннябудівель закладів комунального обслуговування на землі для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарчих будівель та споруд площею 0,10 га, на користь громадянина України ОСОБА_1 за адресою АДРЕСА_1 та передачу у власність цієї особи названу земельну ділянку, скільки фактичного користування цією земельною ділянкою позивачем та ОСОБА_1

Таким чином, предметом позову є перевірка правильності формування волі однієї із сторін стосовно розпорядження землею та передачі відповідних прав щодо неї, що не може бути розглянуто за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.

З наведеного випливає, що спір, предмет якого охоплює перегляд рішення суб'єкта владних повноважень, яким у цій справі є державний реєстратор, стосується відносин щодо користування земельною ділянкою і з посиланням на певні конкретні обставини вказує на його належність до тих спірних правовідносин, які вирішуються за правилами цивільного, а не адміністративного судочинства.

Беручи до уваги те, що визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі і обов'язок суб'єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій чи рішень, на відміну від визначального принципу цивільного судочинства, який полягає у змагальності сторін, суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися "судом, встановленим законом" у розумінні частини першої статті 6 Конвенції.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд України у своїх постановах від 14.06.2016р. у справі №21-41а16 та від 31.05.2016р. у справі №21-678а16.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 170 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Враховуючи характер спірних правовідносин, суд приходить до висновку, що даний спір не підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства і має бути розглянутий в порядку цивільного судочинства.

Суд звертає увагу, що 27 квітня 2018 року Дніпропетровське обласне комунальне підприємство "Васильківський комбінат комунального господарства" вже зверталося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Державного реєстратора Виконавчого комітету Васильківської селищної ради Васильківського району Дніпропетровської області, в якому просило:

- скасувати рішення державного реєстратора Виконавчого комітету Васильківської селищної ради Васильківського району Дніпропетровської області від 20.04.2017 року за індексним номером 34864518 право власності на земельну ділянку.

Справі присвоєно єдиний унікальний номер 804/3112/18.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 травня 2018 року відмовлено у відкритті провадження по справі №804/3112/18.

Згідно інформації з КП "Діловодство спеціалізованого суду" ухвала суду від 02 травня 2018 року набрала законної сили 18 травня 2018 року.

Частиною 4 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Частиною 5 статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з адміністративним позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.

Куруючись ст.ст. 2, 6, 8, 19, 170, 241, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

У відкритті провадження в адміністративній справі за позовом Дніпропетровського обласного комунального підприємства "Васильківський комбінат комунального господарства" до Державного реєстратора Виконавчого комітету Васильківської селищної ради Васильківського району Дніпропетровської області, Васильківської селищної (сільської) ради, ОСОБА_1, третя особа без самостійних вимог - Васильківська районна рада про скасування рішень, - відмовити.

Роз'яснити позивачу, що вирішення даного спору здійснюється в порядку цивільного судочинства.

Відповідно до ч.5 ст.170 КАС України повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з адміністративним позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.

Копію ухвали надіслати позивачеві разом із позовною заявою та усіма доданими до неї матеріалами.

Ухвала суду набирає законної сили відповідно до статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені статтями 295 та 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи ухвала суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.М. Неклеса