Решение № 77966345, 19.11.2018, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-21-42, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" листопада 2018 р.м. ХарківСправа № 922/686/18

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Лавровой Л.С.

при секретарі судового засідання Пунтус Д.А.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Курганський бройлер", с. П'ятигірське до Фізичної особи-підприємця Опікунової Катерини Анатоліївни, смт. Андріївка про стягнення заборгованості за участю :

позивача - Савін О.О.,

відповідача - Опікунова К.А (особисто).

ВСТАНОВИВ:

В березні 2018 року ТОВ "Курганський бройлер" (надалі - позивач) звернувся до господарського суду та просить стягнути з Фізичної особі-підприємця Опікунової Катерини Анатоліївни (відповідача по справі) 22.270,57 грн. основного боргу 9.119,37 грн. інфляційних втрат, 1642,59 грн. - 3% річних, та 5.773,87 грн. пені. Судовий збір в розмірі 1762,00 грн. стягнути з відповідача.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем умов договору оренди за №13-92/КБ-Ю від 04.07.2013 року та додаткової угоди №6 у зв'язку з простроченням платежів за оренду.

Ухвалою суду від 06.04.2018 р. прийнято позовну заяву до розгляду в порядку загального позовного провадження, підготовче засідання по справі призначено на 03.07.2018 р. о 10:45, встановлено сторонам строк на подання заяв по суті справи.

Розпорядженням начальника відділу управління персоналом від 02.07.2018 року за №337/2018 у зв'язку із закінченням строку відрядження судді Тацій О.В., у відповідності до п. 2.3.50 "Положення про автоматизовану систему документообігу суду", призначений повторний автоматизований розподіл справи №922/686/18. Протоколом повторного автоматичного розподілу судової справи між суддями від 02.07.2018 року було визначено головуючим суддею - Лаврову Л.С.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 28.09.2018 р. по справі №922/686/18 було закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті на 18.10.2018 р. о 10:30. Ухвалою від 08.10.2018 р. сторін було повідомлено про перенесення засідання з розгляду справи по суті на 19.10.2018 р. о 10:30 у зв'язку з відрядженням головуючого судді до міста Києва для продовження проведення співбесіди за результатами дослідження досьє у межах кваліфікаційного оцінювання суддів.

Розгляд справи неодноразово відкладався з метою забезпечення процесуальних прав сторін та повного і всебічного встановлення обставин по справі, в судовому засіданні оголошувалася перерва з 14.11.2018 р. до 12:30 19.11.2018 р.

В призначеному на 19.11.2018 р. судовому засіданні представник позивача повністю підтримав доводи, викладені в позовній заяві, просив позов задовольнити.

Представник відповідача проти позовних вимог заперечував та просив суд задовольнити заяву про застосування позовної давності до вимог позивача.

Розглянувши надані учасниками справи документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

04.07.2013 року між ТОВ «Курганський бройлер» та ФОП Опікуновою Катериною Анатоліївною було укладено договір оренди №13-92/КБ-Ю (т.1 а.с. 11-14). У відповідності до предмету договору позивач зобов'язався передати у строкове платне користування майно згідно Додаткової угоди № 1-5 до договору, а Орендар (відповідач по справі) зобов'язався прийняти таке майно, використовувати його за призначенням та сплачувати Орендодавцю орендну плату (п.1.1 договору). Предметом даного договору оренди є майно, що надалі іменується - об'єкт оренди, перелік і найменування якого зазначається у додатковій угоді № 1-5, яка є невід'ємною частиною даного договору (п. 1.2 договору).

Уклавши Додаткову угоду №6 від 22.05.2014 року, сторони домовилися, що позивач передає відповідачу у строкове платне користування наступний об'єкт оренди, який розташований за адресою с.Савинці, вул. 20-ї Гв.Девізії, 7/2, а саме:

- торгівельний павільйон 6х3х3

- вітрина холодильна ПВХС-Кентуки - 2,0 - "С"

- вітрина холодильна ПВХС-Кентуки-2,0 -"С"

- настінна спліт система СНІКСО КFR-51 GW/R

- шафа холодильна ШХС "Техас-1.2"

- шафа холодильна ШХС "Техас-1.2"

- умивальник "Мойдодир"

- ваги електронні ВS-U30D 1,3/2

- лічильник СО-ЭА05

- стіл 1150х450х850

- обігрівач масляний

- світильник вуличний

- подовжувач (2 шт.)

- морозильний ларь СF 500F ItalFrost 2

- вогнегасник (2 шт.)

Сторони погодили, що орендна плата становить 1700,00 грн. з ПДВ в місяць без урахування комунальних послуг. Розмір та вартість комунальних послуг визначається за фактичними показниками вузлів обліку. Фактичні показники вузлів обліку фіксуються в актах представниками сторін (т.1 а.с.15). В п. 2.2.4. Договору закріплено, що Орендар зобов'язаний самостійно здійснювати усі витрати, пов'язані з експлуатацією Об'єкта оренди за призначенням.

На виконання умов Договору, позивачем було передано відповідачу майно згідно переліку, зазначеному у пункті 1 додаткової угоди №6 від 22.05.2014 року до Договору, що підтверджується відповідним актом приймання-передачі №6 від 22.05.2014 р.

В період дії укладеного сторонами Договору позивачем складалися акти здачі-приймання робіт (надання послуг) з оренди кіосків, які були передані в оренду за додатковими угодами до Договору, та надавалися акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) з компенсації електроенергії (а.с. 70-200, том 2).

Згідно п. 3.1 Договору орендна плата сплачується Орендарем за цінами, встановленими у додатковій угоді № 1-5. Розрахунки за даним Договором здійснюються у безготівковому порядку в національній валюті України - гривні до 24 числа поточного місяця (п. 3.3 договору).

Всупереч зазначеним положенням Договору та додаткової угоди №6, відповідачем здійснювалася оплата орендних платежів лише частково та без дотримання встановлених строків, що призвело до утворення заборгованості (22270,57 грн. згідно розрахунків позивача, а.с. 20 першого тому) та нарахування позивачем пені, інфляційних втрат і 3% річних (згідно розрахунків на а.с. 17-18, том 1).

У відзиві на позовну заяву відповідач зазначав, що не заперечує факт неналежного виконання обов'язків за Договором, але заперечує проти позову та звертає увагу суду на те, що порушення мали місце і з бору відповідача. На думку позивача, відповідачем було порушено п. 1.3, 2.1.3 Договору, оскільки при укладенні та виконанні Договору позивачем не було повідомлено відповідача про те, що товариство несе зобов'язання з оплати за місце розташування об'єкта оренди на ринку перед адміністрацією ринку в особі ФОП Кривич Ю.В. і що у разі нездійснення ним платежів ринку, останній може вжити санкції у вигляді відключення електропостачання, обмеження доступу до об'єкту оренди та інше. У зв'язку з невиконанням ТОВ «Курганський бройлер» зобов'язань перед Савинським ринком за розташування на ринку об'єкта оренди, останній неодноразово відключав електропостачання, накладав обмеження в доступу до об'єкту оренди, у зв'язку з чим відповідач за вимогою адміністрації ринку був вимушений суму оренди перераховувати не на користь позивача, а сплачувати ринку. Також, відповідачем було надано заяву свідка ОСОБА_4, яким викладено пояснення щодо відносин ТОВ «Курганський бройлер», ФОП Опікунової К.А. та Балаклійським ринком і ринком с.Савинці Балаклійського району (а.с. 208-209) з приводу невиконання ТОВ «Курганський бройлер» обов'язків з оплати торгівельних місць.

Заперечуючи проти доводів відповідача, позивач вказував, що ТОВ «Курганський Бройлер» не перешкоджав відповідачу в користуванні наданим в оренду майном, а Договором оренди не передбачено обов'язкове знаходження наданого в оренду майна за місцем розташування ринку, тому якщо керівництво ринку заважає користуватися майном, то відповідач може користуватися даним майном в іншому місці.

Відповідач в свою чергу наголошував, що в позовній заяві та розрахунку до неї позивачем не в повній мірі враховані суми платежів, які здійснені відповідачем на користь Савинського ринку в рахунок оплати зобов'язань позивача перед ринком.

Однак, суд не може погодитися з такою позицією відповідача, оскільки виконання обов'язку з внесення орендної плати не ставиться в залежність з виконанням відповідачем за позивача його фінансових зобов'язань перед третіми особами. В п.3.5. Договору закріплено, що платежі, не передбачені даним Договором, Орендарем не здійснюються. Таким чином, відповідач не зобов'язаний був виконувати зобов'язання позивача та обліковувати таке виконання в залік зобов'язань перед Орендодавцем, а мав можливість пред'явити вимоги до позивача або третіх осіб з метою захисту порушених інтересів.

Згідно ст. 14 ГПК України суд розглядає справи в межах заявлених позовних вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (стаття 13 ГПК України).

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів (стаття 74 ГПК України).

На підтвердження своїх заперечень відповідачем надано квитанції про здійснені оплати на рахунок позивача. Однак, вказані квитанції не дають можливості ідентифікувати за що саме здійснювалася оплата, в призначеннях платежів зазначається про оплату оренди в загальному значенні без конкретизації за який саме об'єкт оренди здійснюється оплата. Враховуючи надання в оренду декількох об'єктів за Договором №13-92/КБ-Ю від 04.07.2013 р. та формування актів одночасно по декільком об'єктам оренди, а також те, що суми здійснених позивачем оплат не співпадають з виставленими в актах і квитанції не містять інформації про об'єкт, за який здійснюється оплата - відсутня можливість для визначення конкретного об'єкта оренди, в рахунок орендної плати якого перераховувалися кошти.

Як вбачається з наданих позивачем розрахунків заборгованості в цілому по Договору (а.с. 19-21), позивачем було зараховано здійснені відповідачем оплати по різним об'єктам оренди в межах укладеного Договору. Оскільки при здійсненні платежів відповідач не зазначав за який об'єкт оренди здійснюється оплата, позивачем правомірно було розподілено отримані кошти між існуючою заборгованістю за всіма об'єктами оренди в порядку утворення такої заборгованості та в межах отриманих сум. Тому суд вважає безпідставним посилання відповідача на квитанції по сплаті, які було зараховано у якості погашення заборгованості за іншими об'єктами оренди.

Згідно з ч. 1 ст. 628 вказаного Кодексу зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 759 ЦК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. За користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму (ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч. 5 ст. 762 Цивільного кодексу України, ч. 3 ст. 285 Господарського кодексу України, орендар зобов'язаний вносити орендні платежі своєчасно і в повному обсязі.

Дослідивши надані сторонами докази, суд погоджується з твердженням відповідача, що протягом дії Договору оренди та додаткової угоди №6, відповідач порушував зобов'язання і сплачував орендну плату несвоєчасно та не у повному розмірі.

Згідно ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Відповідно до ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

В частині 2 статті 343 Господарського кодексу України зазначається, що пеня за прострочку платежу встановлюється за згодою сторін господарських договорів, але її розмір не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України.

Також, частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 4.1. Постанови ПВГСУ «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

На підставі вказаних положень діючого законодавства та умов укладеного сторонами Договору позивач мав право нараховувати на заборгованість відповідача пеню, 3% річних та інфляційні втрати.

В той же час, 27.09.2018 р. відповідачем було подано заяву про застосування наслідків спливу строків позовної давності по нарахованій позивачем заборгованості та додатковим нарахуванням на неї (а.с. 238, том 2).

Відповідно до ст. 256 Цивільного кодексу України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Відповідно до п. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Згідно ст. 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог: 1) про стягнення неустойки (штрафу, пені); 2) про спростування недостовірної інформації, поміщеної у засобах масової інформації (ч.ч. 1, 2 ст. 258 ЦК України).

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (п.1 ст.32 Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами N 22083/93, 22095/93 у справі "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства"; пункт 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою у справі "ВАТ "Нафтова компанія "Юкос" проти Росії").

Пунктом 2.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 №10 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" передбачено, що за змістом ч.1 ст.261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Оскільки судом визнано обґрунтованими заявлені позивачем позовні вимоги, суд вирішує питання щодо застосування наслідків спливу строків позовної давності.

Судом встановлено, що позивач звернувся з позовом 20.03.2018 р. (згідно відмітки поштової служби про прийняття поштового відправлення, а.с. 53). Таким чином, наслідки спливу строку позовної давності підлягають застосуванню щодо заборгованості, яка виникла до 20.03.2015 р. (за загальною позовною давністю) та до пені, обрахунок якої здійснювався до 20.03.2017 р. (спеціальна позовна давність в 1 рік).

З огляду на викладене, до стягнення з відповідача підлягає заборгованість у розмірі 17051,87 грн., обрахунок якої проводиться з 31.03.2015 р. (з урахуванням сум погашення, які зазначено в розрахунках позивача).

Згідно п. 5.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 №10 зі спливом позовної давності за вимогою про повернення або сплату коштів спливає й позовна давність за вимогою про сплату процентів, передбачених статтями 536, 625 ЦК України, і сум інфляційних нарахувань згідно з тією ж статтею 625 ЦК України (незалежно від періоду часу, за який обчислено відповідні суми процентів та інфляційних нарахувань, оскільки такі суми є складовою загальної суми боргу).

З урахуванням застосування позовної давності до частини вимог по стягненню заборгованості, сума нарахованих інфляційних втрат складає 5407,31 грн. (за виключенням з розрахунку періоду з 28.02.2015 р. по 05.03.2018 р.), 3% річних - 1221,32 грн. (нараховані на заборгованість, по якій не пропущено строк позовної давності).

Відповідно до п.5.3. Договору, за порушення строків орендної плати Орендар, сплачує Орендодавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на момент прострочення за кожен день прострочення від вартості щомісячної орендної плати за відповідний Об'єкт оренди. Пеня нараховується за весь час прострочення виконання договірних зобов'язань.

У зв'язку зі зверненням з позовом про стягнення пені 20.03.2018 р., строк позовної давності по стягненню пені нарахованої на заборгованість, що виникла 12.03.2017 р. обчислюється щодо кожного дня окремо за попередній рік до дати звернення та не застосовується до періоду починаючи з 20.03.2017 р. Оскільки умовами договору передбачено, що пеня нараховується за весь час прострочення виконання договірних зобов'язань, в даному випадку обмеження періоду нарахування в 6 місяців не застосовується.

За період з 20.03.2017 р. (з урахуванням заявленої позовної давності) по 27.02.2018 р. нараховується пеня в розмірі 4316.23 грн. Розрахунок пені:

- з 20.03.2017 по 13.04.2017 (днів: 25, подвійна облікова ставка НБУ: 28), пеня: 327.02 грн.

- з 14.04.2017 по 25.05.2017 (днів: 42, подвійна облікова ставка НБУ: 26), пеня: 510.15 грн.

- з 26.05.2017 по 06.07.2017 (днів: 42, подвійна облікова ставка НБУ: 25), пеня: 490.53 грн.

- з 07.07.2017 по 02.08.2017 (днів: 27, подвійна облікова ставка НБУ: 25), пеня: 315.34 грн.

- з 03.08.2017 по 13.09.2017 (днів: 42, подвійна облікова ставка НБУ: 25), пеня: 490.53 грн.

- з 14.09.2017 по 26.10.2017 (днів: 43, подвійна облікова ставка НБУ: 25), пеня: 502.21 грн.

- з 27.10.2017 по 14.12.2017 (днів: 49, подвійна облікова ставка НБУ: 27), пеня: 618.07 грн.

- з 15.12.2017 по 31.12.2017 (днів: 17, подвійна облікова ставка НБУ: 29), пеня: 230.32 грн.

- з 01.01.2018 по 25.01.2018 (днів: 25, подвійна облікова ставка НБУ: 29), пеня: 338.70 грн.

- з 26.01.2018 по 27.02.2018 (днів: 33, подвійна облікова ставка НБУ: 32), пеня: 493.34 грн.

З огляду на встановлені обставини, застосування наслідків спливу строку позовної давності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача 17 051,87 грн. основного боргу, 5407,31 грн. інфляційних втрат, 1221,32 грн. трьох відсотків річних та 4316,23 грн. пені.

Враховуючи приписи ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору по даній справі покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, статтями 1, 2, 5, 7, 11, 13, 14, 15, 73, 74, 80, 86, 129, 238 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця Опікунової Катерини Анатоліївни (АДРЕСА_1., ідентифікаційний код особи НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Курганський бройлер" (64252, Харківська обл., Балаклійський район, село П'ятигірське, ВУЛИЦЯ ПЕРШОТРАВНЕВА, будинок 1, ідентифікаційний код особи 30773272) 17 051,87 грн. основного боргу, інфляційні втрати - 5407,31 грн., три відсотки річних - 1221,32 грн., пеню - 4316,23 грн. та 1 271,19 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Повне рішення складено 20.11.2018 р.

Рішення може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня складення його повного тексту. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя Л.С. Лаврова