Решение № 77953241, 16.11.2018, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 листопада 2018 року Справа № 0440/6979/18 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Ількова В.В.,

при секретарі: Деркач О.В.,

розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за адміністративним позовом Головного управління ДФС у Волинській області до Товариства з обмеженою відповідальністю "ГЕД ХОЛДІНГЗ" про стягнення податкового боргу,-

ВСТАНОВИВ:

Головне управління ДФС у Волинській області 17.09.2018 року звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ГЕД ХОЛДІНГЗ", в якому позивач просить суд:

- стягнути з банківських рахунків Товариства з обмеженою відповідальністю "ГЕД ХОЛДІНГЗ" (код ЄДРПОУ 32714059) податковий борг у розмірі 159 040,24 гривень.

У обґрунтування позову зазначено, що відповідач має податковий борг в розмірі 159 040,24 гривень, який утворився внаслідок несплати у встановлені терміни сум грошових зобов'язань. Спірна сума податкового боргу залишається несплаченою на момент звернення до суду із цим позовом. У позовній заяві зазначили про те, що відповідно до п.95.4. ст.95 ПК України - контролюючий орган на підставі рішення суду здійснює стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу за рахунок готівки, що належить такому платнику податків. Стягнення коштів здійснюється у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Постановою КМУ від 29.12.2010 року №1244 «Про деякі питання реалізації статті 95 Податкового кодексу України» встановлений Порядок, яким визначений механізм стягнення готівки, яка належить платникові податків, у рахунок погашення його податкового боргу.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.09.2018 року відкрито провадження у справі та призначено її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи на 04.10.2018 року.

04.10.2018 року розгляд справи відкладено до 02.11.2018 року.

02.11.2018 року справу знято з розгляду та відкладено її розгляд до 16.11.2018 року.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином. Надав клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження, а також до суду відзив, в якому заперечував щодо задоволення позовних вимог та в обґрунтування своєї позиції зазначив про те, що на підставі укладених договорів оренди земельних ділянок за адресою: Волинська область, м.Нововолинськ, вул. Промислова, 2а та Волинська область, м. Нововолинськ, вул.Промислова, буд. 25, ТОВ «ГЕД Холдінгз» у 2017 році проводило оплату за користування земельною ділянкою на умовах оренди відповідно до податкової декларації. Оплата до вересня 2017 року підприємством проводилась своєчасно, відповідно до приписів ПК України та в повному обсязі за розміром, визначеним податковою декларацією. На підставі постанови про арешт коштів боржника від 01.09.2017 року, яку прийнято державним виконавче Шевченківського відділу державної виконавчої служби міста Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області Мойсеєнко О.О. з жовтня 2017 року було накладено арешт на усі кошти відповідача в усіх банках та на рахунках цих банків повністю. З вересня 2017 року відповідно до постанови про арешт майна боржника від 29.08.2017 року, все майно, яке перебуває у власності відповідача також було арештовано в рамках виконавчого провадження ВП № 545868664. Отже, починаючи з вересня 2017 року підприємство не мало можливості сплачувати задекларовані суми орендної плати за користування земельними ділянками, у зв'язку із арештом коштів на рахунках.

Відповідно до ч.3 ст. 194 КАС України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.

Згідно з п. 1 ч.3 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

З огляду на положення ч.1 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає, що розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Відповідно до ч.9 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи наведене, у зв'язку із неприбуттям у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце судового розгляду, а також за відсутності потреби заслухати свідка чи експерта, суд ухвалив рішення про розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними у справі письмовими доказами.

Дослідивши матеріали справи та подані до суду докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи, суд встановив таке.

Товариство з обмеженою відповідальністю "ГЕД ХОЛДІНГЗ", зареєстровано, як юридична особа та перебуває на обліку в ДПІ у Шевченківському районі м. Дніпра ГУ ДФС у Дніпропетровській області, як платник податків та на теперішній час є боржником перед бюджетом.

Так, за Товариством з обмеженою відповідальністю "ГЕД ХОЛДІНГЗ" рахується податковий борг по орендній платі з юридичних осіб, який виник в результаті самостійного нарахування платником грошового зобов'язання за наступними деклараціями:

- № 9013385268 від 08.02.207 року в загальній сумі 29 058,17 грн. (несплачене грошове зобов'язання за серпень 2017 року), внаслідок наявної переплати 2 185,78 грн., загальна сума зобов'язання склала 26 872,39 гривень;

- № 9013385268 від 08.02.2017 року в загальній сумі 29 058,17 грн. (несплачене грошове зобов'язання за вересень 2017 року);

- № 9013385268 від 08.02.2017 року в загальній сумі 29 058,17 грн. (несплачене грошове зобов'язання за жовтень 2017 року);

- № 9013385268 від 08.02.2017 року в загальній сумі 29 058,17 (несплачене грошове зобов'язання за листопад 2017 року);

- № 9013385268 від 08.02.2017 року в загальній сумі 29 058,21 грн. (несплачене грошове зобов'язання за грудень 2017 року);

- № 9024242095 від 18.02.2018 року в загальній сумі 15 935,13 грн. (несплачене грошове зобов'язання за січень 2018 року).

Таким чином, у відповідача Товариством з обмеженою відповідальністю "ГЕД ХОЛДІНГЗ" у зв'язку із несплатою у встановлені строки самостійно задекларованих грошових зобов'язань, вищевказані суми набули статусу податкового бору.

З урахуванням вищезазначеного, за відповідачем рахується податковий борг, а саме податковий борг по орендній платі з юридичних осіб у загальній сумі 159 040,24 гривень.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.

Відповідно до п.п.20.1.34 п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України органи держаної податкової служби мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.

Враховуючи викладене, загальна заборгованість податкового боргу по орендній платі з юридичних осіб Товариства з обмеженою відповідальністю "ГЕД ХОЛДІНГЗ" складає 159 040,24 гривень.

Так, згідно ч. 1 ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

У відповідності до положень ст.41 Податкового кодексу України контролюючими органами є органи доходів і зборів - центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування єдиної державної податкової, державної митної політики в частині адміністрування податків і зборів, митних платежів та реалізує державну податкову, державну митну політику, забезпечує формування та реалізацію державної політики з адміністрування єдиного внеску, забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями при застосуванні податкового та митного законодавства, а також законодавства з питань сплати єдиного внеску (далі - центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику), його територіальні органи.

Органами стягнення є виключно контролюючі органи, уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску у межах повноважень, а також державні виконавці у межах своїх повноважень. Стягнення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску за виконавчими написами нотаріусів не дозволяється.

За ст.61 Податкового кодексу України податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Податковий контроль здійснюється органами, зазначеними у статті 41 цього Кодексу, в межах їх повноважень, встановлених цим Кодексом.

Згідно ст. 36 Податкового кодексу України податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

Податковий обов'язок виникає у платника за кожним податком та збором.

Податковий обов'язок є безумовним і першочерговим стосовно інших неподаткових обов'язків платника податків, крім випадків, передбачених законом.

Виконання податкового обов'язку може здійснюватися платником податків самостійно або за допомогою свого представника чи податкового агента.

Відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку несе платник податків, крім випадків, визначених цим Кодексом або законами з питань митної справи.

Пунктом 54.1 ст. 54 Податкового кодексу України передбачено, що крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Згідно до п. 46.1 ст. 46 Податкового кодексу України податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Згідно зі ст.49 Податкового кодексу України податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків.

Платник податків зобов'язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період, в якому виникають об'єкти оподаткування, або у разі наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог цього Кодексу подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є.

Згідно п.п. 14.1.136 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Відповідно до п.п.269.2 ст. 269 Податкового кодексу України, платниками податку є землекористувачі.

Відповідно до ст.288 Податкового кодексу України, підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Платником орендної плати є орендар земельної ділянки. Об'єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду. Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем.

Податковий період, порядок обчислення орендної плати, строк сплати та порядок її зарахування до бюджетів застосовується відповідно до вимог статей 285-287 Розділу XIII Податкового кодексу України "Плата за землю".

Так, у відповідності до ст.285 Податкового кодексу України, базовим податковим (звітним) періодом для плати за землю є календарний рік. Базовий податковий (звітний) рік починається 1 січня і закінчується 31 грудня того ж року.

Відповідно до п.286.2 Податкового кодексу України, платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.

Згідно до п.287.3 ст.287 Податкового кодексу України, податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Відповідно до п. п. 266.6.1 п. 266.6 ст. 266 Податкового кодексу України базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.

Згідно із п. п. 266.7.5 п. 266.7 ст. 266 Податкового кодексу України платники податку - юридичні особи самостійно обчислюють суму податку станом на 1 січня звітного року і до 20 лютого цього ж року подають контролюючому органу за місцезнаходженням об'єкта/об'єктів оподаткування декларацію за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками поквартально.

Відповідно до п. п. 266.9.1 п. 266.9 ст. 266 Податкового кодексу України податок сплачується за місцем розташування об'єкта/об'єктів оподаткування і зараховується до відповідного бюджету згідно з положеннями Бюджетного кодексу України.

Згідно із п.п. б) п.п. 266.10.1 п. 266.10 ст. 266 Податкового кодексу України податкове зобов'язання за звітний рік з податку сплачується юридичними особами - авансовими внесками щокварталу до 30 числа місяця, що наступає за звітним кварталом, які відображаються в річній податковій декларації.

Разом з тим, відповідно до пп.14.1.39 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України грошове зобов'язання платника податків сума коштів, яку платник повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію.

Згідно пп.14.1.175 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Відповідно до п.59.1, п.59.3, п.59.4, п.59.9 ст.59 Податкового кодексу України у разі, коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання.

Податкова вимога повинна містити відомості про факт виникнення грошового зобов'язання та права податкової застави, розмір податкового боргу, який забезпечується податковою заставою, обов'язок погасити податковий борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк, попередження про опис активів, які відповідно до законодавства можуть бути предметом податкової застави, а також про можливі дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.

Податкова вимога надсилається (вручається) також платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суми податкових зобов'язань у встановлені цим Кодексом строки, без попереднього надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

У разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення.

У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

За п.87.1, п.87.2, п.87.11 ст.87 Податкового кодексу України джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів.

Сплата грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків з відповідного платежу може бути здійснена також за рахунок надміру сплачених сум такого платежу (без заяви платника) або за рахунок помилково та/або надміру сплачених сум з інших платежів (на підставі відповідної заяви платника) до відповідних бюджетів.

Не можуть бути джерелом погашення податкового боргу, крім погашення податкового боргу з податку на додану вартість, кошти на рахунку платника в системі електронного адміністрування податку на додану вартість.

Джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами.

Орган стягнення звертається до суду з позовом про стягнення суми податкового боргу платника податку. Стягнення податкового боргу за рішенням суду здійснюється державною виконавчою службою відповідно до закону про виконавче провадження.

Згідно п.95.2 ст.95 Податкового кодексу України стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.

Згідно п.20.1.34 п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що позивачем було сформовано та відправлено поштою на адресу відповідача податкову вимогу форми «Ю» № 14877-17 від 04.10.2017 року на суму податкового боргу 26 872,39 гривень, яку було вручено особисто представнику товариства під підпис, 05.12.2017 року, що підтверджується відповідним повідомлення про вручення поштового відправлення, яке наявне в матеріалах справи ( а.с. 16).

Інформації щодо оскарження цієї вимоги відповідачем до суду не надано.

Враховуючи вищевикладене, судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що відповідач має податковий борг у сумі 159 040,24 грн., який у добровільному порядку, на день подання позову, не погашений, що також підтверджується відповідним розрахунком податкового боргу, який було долучено до матеріалів справи позивачем, а також довідки про наявність заборгованості по платежем до бюджету, станом на 20.06.2018 року, з яких видно, що заборгованість по платежах до бюджету становить 159 040,24 грн., в тому числі: орендна плата з юридичних осіб - 159 040,24 грн., в т.ч. основний податок - 159 040,24 грн., штрафна санкція - 0,00 грн., пеня - 0,00 гривень (а.с. 10, 11).

Таким чином, суд доходить висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог про стягнення податкового боргу з Товариства з обмеженою відповідальністю "ГЕД ХОЛДІНГЗ" у сумі 159 040,24 грн. на користь державного бюджету шляхом стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, що обслуговують такого платника податків.

Щодо посилання представника відповідача на те, що у зв'язку з тим, що грошові кошти підприємства на всіх рахунках, відкритих в банках, вже й так арештовані, підприємство не мало можливості сплачувати орендну плату, то суд зазначене не приймає до уваги, оскільки відповідач у своєму відзиві на позовну заяву не заперечує щодо вказаного факту, наявної заборгованості, а позивачем, як суб'єктом владних повноважень, було доведено правомірність своїх вимог щодо стягнення з відповідача наявної у нього податкової заборгованості.

Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України, основними засадами (принципами) адміністративного судочинства є змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з'ясування всіх обставин у справі.

Частиною 2 ст.2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч.1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ч.1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування в спорі покладається на відповідача орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.

Згідно із пунктом 3 частини першої статті 129 Конституції України однією із основних засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Враховуючи вищевикладене, адміністративний позов Головного управління ДФС у Волинській області до Товариства з обмеженою відповідальністю "ГЕД ХОЛДІНГЗ" про стягнення податкового боргу, підлягає задоволенню в повному обсязі.

Судові витрати згідно положень ст. 139 КАС України, відшкодуванню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 241-246, 250 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Головного управління ДФС у Волинській області до Товариства з обмеженою відповідальністю "ГЕД ХОЛДІНГЗ" про стягнення податкового боргу - задовольнити.

Стягнути податковий борг з Товариства з обмеженою відповідальністю "ГЕД ХОЛДІНГЗ" (код ЄДРПОУ 32714059) у сумі 159 040,24 грн. на користь Державного бюджету шляхом стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, шо обслуговують такого платника податків.

Позивач: Головне управління ДФС у Волинській області (43010, м. Луцьк, вул.Київський майдан, 4, код ЄДРПОУ 39400859).

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю "ГЕД ХОЛДІНГЗ" (49000, м.Дніпро, вул. Миронова, 30, офіс, 70, код ЄДРПОУ 32714059).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.В Ільков