Решение № 77948573, 08.11.2018, Господарський суд Закарпатської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

88000, м. Ужгород, вул. Коцюбинського, 2а , тел.: (0312) 617451

e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://zk.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

08.11.2018 м. Ужгород Справа № 907/394/18

Суддя Господарського суду Закарпатської області Ремецькі О.Ф.,

За участю секретаря судового засідання Кут Л.В.

розглянувши позовну заяву керівника Ужгородської місцевої прокуратури, м. Ужгород в інтересах держави в особі Ужгородської міської ради, м. Ужгород до Департаменту міського господарства Ужгородської міської ради, м. Ужгород та до фізичної особи - підприємця Орос Марії Петрівни, с. Розівка Ужгородського району про:

- визнання недійсним результатів аукціону з продажу нерухомого майна, а саме цегляної будівлі котельні загальною площею 409,9 кв.м., що знаходиться за адресою: 88000, м. Ужгород, вул. Одеська, 14а, проведеного приватним підприємством «Навіта», та, зафіксовано протоколом аукціону №1 від 30.12.2016;

- визнання недійсним Договору купівлі - продажу від 05.01.2017, посвідченого приватним нотаріусом Ужгородського нотаріального округу Кішкіним Д.В., який зареєстровано в реєстрі за №33, укладений між Департаментом міського господарства Ужгородської міської ради та ФОП Орос М.П.;

- повернення будівлі котельні загальною площею 409,9 кв.м., що знаходиться за адресою: 88000, м. Ужгород, вул. Одеська, 14а в комунальну власність на користь Ужгородської міської ради,

За участю представників:

Від позивача - не з'явився;

Від відповідача 1 - Баняс В.М., представник за довіреністю № 26.01-10/02 від 02.01.2018;

Від відповідача 2 - Шпуганич В.П. - адвокат, представник за довіреністю від 21.09.2018

У судовому засіданні взяв участь прокурор відділу облпрокуратури Роман М.С.

в с т а н о в и в:

Керівник Ужгородської місцевої прокуратури, м. Ужгород звернувся до Господар-ського суду Закарпатської області з позовом в інтересах держави в особі Ужгородської місь-кої ради, м. Ужгород до Департаменту міського господарства Ужгородської міської ради, м. Ужгород та до фізичної особи - підприємця Орос Марії Петрівни, с. Розівка Ужгородського району про визнання недійсним результатів аукціону з продажу нерухомого майна, а саме цегляної будівлі котельні загальною площею 409,9 кв.м., що знаходиться за адресою: 88000, м. Ужгород, вул. Одеська, 14а, проведеного приватним підприємством «Навіта», та, зафіксовано протоколом аукціону №1 від 30.12.2016; визнання недійсним Договору купівлі - продажу від 05.01.2017, посвідченого приватним нотаріусом Ужгородського нотаріального округу Кішкіним Д.В., який зареєстровано в реєстрі за №33, укладений між Департаментом міського господарства Ужгородської міської ради та ФОП Орос М.П.; повернення будівлі котельні загальною площею 409,9 кв.м., що знаходиться за адресою: 88000, м. Ужгород, вул. Одеська, 14а в комунальну власність на користь Ужгородської міської ради., посилаючись на порушення відповідачем вимог ст. 1, 3, 5, 6-8, 13, 19, 41, 131-1 Конституції України, ст.ст. 9,13,15-17 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)», ст.ст. 10, 59 Закону України «Про місцеве самоврядування», ст. 120 Земельного кодексу України, ст.ст. 203, 215, 216, 377 Цивільного кодексу України.

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 23.06.2018 у відповідності до вимог Господарського процесуального кодексу України судом було відкрито загальне позо-вне провадження та призначено дату підготовчого засідання на 17.07.2018.

Ухвалою суду від 17.07.2018 підготовче засідання відкладено на 30.07.2018.

Ухвалою суду від 30.07.2018 підготовче засідання відкладено на 15.08.2018 для надання сторонам можливості подати суду письмово викладену позицію по суті спору та прокурору для вирішення питання про підтримання позову у зв'язку з надходженням від позивача заяви про відмову від позову.

31.07.2018 від позивача - Ужгородської міської ради до суду надійшла заява про відмову від позову. Разом з тим, прокурором не зважаючи на доводи позивача щодо підстав відмови від позову такий підтримано у повному обсязі.

Частиною першою 1 статті 55 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що органи та особи, які відповідно до цього Кодексу звернулися до суду в інтересах інших осіб, мають процесуальні права та обов'язки особи, в інтересах якої вони діють, за винятком обмежень, передбачених частиною другою цієї статті.

Органи та особи, які відповідно до цього Кодексу мають право звертатися до суду в інтересах осіб, за винятком осіб, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах юридичної особи у спорах про відшкодування збитків, заподіяних її посадовою особою, не мають права укладати мирову угоду (ч. 2 ст. 55 ГПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 191 Господарського процесуального кодексу України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.

Зважаючи на наведене, та те, що прокурором підтримано позов у повному обсязі, суд продовжив розгляд справи №907/937/18.

Ухвалою суду від 15.08.2018 у зв'язку з підтриманням прокурором заявленого позову у повному обсязі судом за клопотанням відповідача 1 було продовжено строк підготовчого провадження та відкладення підготовче засідання на 29.08.2018.

Ухвалою суду від 29.08.2018 підготовче засідання відкладено на 24.09.2018 для надання сторонам можливості подати суду додаткові докази в обґрунтування своїх доводів та заперечень.

Ухвалою суду від 24.09.2018 відкладено підготовче засідання на 09.10.2018.

Ухвалою суду від 09.10.2018 у задоволенні клопотання фізичної особи - підприємця Орос Марії Петрівни про залучення до участі у справі третьої особи - відмовлено, у задоволенні клопотання фізичної особи - підприємця Орос Марії Петрівни про закриття провадження у справі - також відмовлено, закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті на 05.11.2018.

У засіданні суду при розгляді справи по суті 05.11.2018 за згодою повноважних представників сторін та прокурора оголошено перерву до 08.11.2018.

Прокурор просить заявлені позовні вимоги задовольнити у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві та додаткових поясненнях, посилаючись на їх обґрунтованість наявними у справі матеріалами. В обґрунтування своїх доводів просить суд взяти до уваги те, що приватизація цегляної будівлі котельні загальною площею 409,9 кв.м., що знаходиться за адресою: 88000, м. Ужгород, вул. Одеська, 14а проведена з грубими порушеннями законодавства про приватизацію. Так, згідно загальних положень Звіту про оцінку будівлі котельні загальною площею 409,9 кв.м., що знаходиться за адресою: Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Одеська, 14а, підпункт «Інші умови», висновок про вартість об'єкта дійсний тільки на дату оцінки; термін дії звіту - шість місяців з дати оцінки. Отже, враховуючи що датою оцінки є 30.04.2016, датою аукціону - 30.12.2016, а датою продажу - 05.01.2017, то слід констатувати, що станом на 30.12.2016 - момент проведення аукціону та продажу котельні звіт втратив чинність, відповідно ціну, за якою фактично здійснено продаж майна, слід вважати такою, що визначена не у відповідності до законодавства. Також вказує суду на те, що з матеріалів справи про приватизацію спірного об'єкту неможливо встановити, ким та коли затверджено висновок про вартість майна, оскільки на самому висновку про вартість майна наявний гриф затвердження, накладений виконувачем обов'язків директора департаменту міського господарства О.В. Пайдою, без зазначення дати затвердження. Водночас, рішення про затвердження висновку прийнято 19.08.2016 виконувачем обов'язків директора департаменту міського господарства В. Бабидоричем. За таких обставин, слід вважати, що вказаний звіт у встановленому законом порядку не затверджено.

Відповідно до п.5.1.5. Програми приватизації об'єктів комунальної власності м. Ужгорода на 2016-2018 роки та перелік об'єктів комунальної власності, які підлягають приватизації у 2016 році, затвердженої рішенням II сесії VII скликання №178 від 21 квітня 2016 року, у 15-денний строк з дня затвердження переліку об'єктів, що підлягають приватизації шляхом викупу, на аукціоні, у тому числі за методом зниження ціни та без оголошення ціни, за конкурсом Ужгородська міська рада публікує його в засобах масової інформації (газета "Ужгород"). Отже, органом приватизації визначено офіційне друковане видання, у якому слід публікувати інформацію про проведення аукціону - газету «Ужгород».

Однак, всупереч вказаному пункту, інформація про проведення аукціону була опублікована у газеті «Закарпатські оголошення», номер 49 за 09-15 грудня 2016 року.

Таким чином, слід констатувати, що внаслідок опублікування оголошення про проведення аукціону не у газеті «Ужгород», а у іншому друкованому виданні, вищенаведені вимоги Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)» та вищеназваного положення додержані не були, а проведений 30.12.2016 аукціон слід вважати таким, який відбувся без попереднього оголошення про його проведення, чим фактично приховано інформацію про його проведення від інших потенційних покупців.

Окрім того, істотною умовою договору, який передбачає набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, є кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв'язку з набуттям права власності на ці об'єкти. Як вбачається з договору купівлі-продажу вказаної котельні від 05.01.2017, який зареєстровано в реєстрі за №33, у ньому відсутні вказані істотні умови. Більш того, як видно з відомостей реєстру речових прав на нерухоме майно, в реєстрі відсутні відомості про цю земельну ділянку, що свідчить про те, що землевпорядна документація взагалі не розроблялась. Наведене унеможливлює використання земельної ділянки у законний спосіб. Продаж котельні без визначення правового статусу земельної ділянки, на якій вона розміщена, суперечить також і Програмі приватизації об'єктів комунальної власності м. Ужгорода на 2016-2018 роки та перелік об'єктів комунальної власності, які підлягають приватизації у 2016 році, затвердженої рішенням II сесії VII скликання №178 від 21 квітня 2016 року

Предметом договору купівлі-продажу котельні від 05.01.2017 є виключно нерухоме майно - котельня загальною площею 409,9 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Ужгород, вул. Одеська, 14а. На яких підставах покупець використовуватиме земельну ділянку за адресою: м. Ужгород, вул. Одеська, 14а, з договору не зрозуміло.

Зважаючи на вищевказані порушення, результат аукціону з продажу нерухомого майна (повторний продаж на аукціоні за методом зниження ціни з визначення переможця): цегляна будівля котельні загальною площею 409,9 кв.м., за адресою: м. Ужгород, вул. Одеська, 14а, та договір купівлі-продажу вказаної котельні від 05.01.2017, який зареєстровано в реєстрі за №33, укладений між департаментом міського господарства та ФОП Орос М.П., слід визнати недійсними, а будівлю котельні слід повернути у комунальну власність.

Також прокурор заперечує стосовно обґрунтованості заперечень відповідача 2 по суті спору з огляду на те, що правова позицію Верховного Суду України, викладена у постанові №6-194цс14 від 17.12.2014 не може бути взята до уваги, оскільки в даному випадку обставини справи свідчать про те, що мають місце інакші обставини, аніж ті, при яких ВСУ виносив наведене відповідачем у відзиві рішення, зокрема продавець, тобто територіальна громада міста Ужгород, є власником земельної ділянки, оскільки відповідно до п. а) ч.2 ст. 83 ЗК України у комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності; окрім того права продавця, тобто територіальної громади міста Ужгорода, порушені, оскільки відсутність кадастрового номеру земельної ділянки унеможливлює подальше оформлення права користування нею (наприклад оренди), що в свою чергу призводить до ненадходження коштів до місцевого бюджету, що не відповідає інтересам держави та інтересам продавця (територіальної громади) зокрема.

Відповідач 1 заперечує по суті заявлених позовних вимог у повному обсязі з підстав, викладених у поданому суду відзиві з доказами в його обґрунтування та додаткових письмових поясненнях та просить суд взяти до уваги те, що відповідно до пункту 26 Методики оцінки майна, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України від 10 грудня 2003 року № 1891 (далі - Методика оцінки майна) - висновок про вартість об'єкта приватизації, у тому числі разом із земельними ділянками, на яких такий об'єкт розташований, шляхом викупу, продажу одному покупцю або продажу способами, що передбачають загальнодоступність та конкуренцію покупців, у тому числі повторного продажу, дійсний протягом дев'ятимісячного строку після дати оцінки.

Відтак, згідно статті 9 Закону України ««Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні»» належною підставою для визначення строку дії висновку про вартість будівлі котельні загальною площею 409,9 кв.м, по вул. Одеській, 14а є Методика оцінки майна, а не підпункт «Інші умови» звіту від 24.05.2016р.

З метою правильного встановлення обставин, що мають значення для даної справи, Департаментом міського господарства було направлено запит до ПП «Бізнес-експерт» щодо уточнення терміну дії звіту про оцінку будівлі котельні по вул. Одеській, 14а. З відповіді на даний запит вбачається, що оцінювачем при зазначенні у частині «Загальні положення» строку дії висновку допущено технічну помилку, оскільки відповідно до вимог чинного законодавства та з урахуванням висновку експерта строк дії висновку не може бути меншим від встановленого чинним законодавством.

Згідно пункту 1.8. Порядку продажу об'єктів малої приватизації шляхом викупу, на аукціоні (у тому числі за методом зниження ціни, без оголошення ціни), за конкурсом з відкритістю пропонування ціни за принципом аукціону, затвердженого Наказом Фонду державного майна України від 02.04.2012р. № 439, інформація про об'єкт, що підлягає продажу на аукціоні, у тому числі за методом зниження ціни, без оголошення ціни, за конкурсом публікується не пізніш як за 20 календарних днів до дати проведення відповідного аукціону в офіційних друкованих виданнях державних органів приватизації, місцевих друкованих виданнях, на офіційному веб-сайті Фонду державного майна України.

Відповідно до пункту 1.7 Програми приватизації об'єктів комунальної власності м. Ужгорода на 2016-2018 роки продавцем об'єктів приватизації, що перебувають у комунальній власності м. Ужгорода, є департамент міського господарства Ужгородської міської ради (надалі-орган приватизації).

У відповідності до пункту 3.2.8. Положення про департамент міського господарства (Положення), затвердженого рішенням XVIII сесії VII скликання (1-е пленарне засідання) від 14.12.2017р. № 912 «Про зміни до рішення XII сесії міської ради VII скликання 30 березня 2017 року № 624», департамент міського господарства Ужгородської міської ради як орган приватизації, на підставі рішень міської ради, виступає продавцем об'єктів комунальної власності територіальної громади міста, в тому числі об'єктів незавершеного будівництва, які пропонуються до приватизації.

Пунктом 2.2.5 Положення передбачено, що департамент міського господарства Ужгородської міської ради публікує в місцевій пресі необхідну інформацію про приватизацію об'єктів комунальної власності.

Вимоги частини 2 статті 377 ЦКУ щодо кадастрового номера, земельної ділянки розповсюджується виключно на ті випадки, коли земельна ділянка під об'єктом на час його відчуження вже перебуває у власності або в оренді Продавця і не може розповсюджуватись на ті випадки, коли таке право власності або право оренди не було оформлено, оскільки це суперечило б самому змісту частини 1 статті 377 ЦКУ, яка передбачає, що до особи, яка набула право власності на житловий будинок, переходить право користування на земельну ділянку, на якій він розташований, в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землекористувача. Із системного аналізу наведених норм можна зробити висновок про те, що розмір та кадастровий номер земельної ділянки є істотною умовою лише того договору, який передбачає перехід права на земельну ділянку.

Крім того, нормами чинного законодавства України не передбачено заборони відчуження нерухомого майна, а тим паче його частки, без відведення земельної ділянки, на якій воно розміщене.

Звертає увагу суду і на той факт, що на момент проведення аукціону 30.12.2016 р. зазначення кадастрового номера земельної ділянки у договорі купівлі-продажу об'єкта приватизації не передбачалось Законом України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)» (в редакції чинній на момент проведення аукціону).

Відповідач 2 також просить у задоволенні заявлених позовних вимог відмовити у повному обсязі з підстав, викладених у відзиві на позов, посилаючись на його обґрунтованість наявними у справі матеріалами. Просить суд взяти до уваги те, що звернення прокурора з даним позовом є втручанням у право добросовісного набувача щодо мирного володіння майном. Відповідний позов подано прокурором з порушенням належних такій особі повноважень та компетенції та з такого не вбачається, у чому саме полягає порушення прав та охоронюваних законом прав територіальної громади у даному спорі враховуючи відмову Ужгородської міської ради від позову. Вважає доводи прокурора безпідставними та необґрунтованими, оскільки не доводять неправомірності відчуження об'єкту приватизації у порядок та спосіб, визначені Законом України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)» та чинного законодавства.

Відповідно до ст. 194 ГПК України завданням розгляду справи по суті є розгляд і вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів, а також розподіл судових витрат.

При розгляді справи по суті судом було заслухано вступне слово, з'ясовано обставини справи та досліджено докази відповідно до ст.ст. 208-210 ГПК України, після чого суд перейшов до судових дебатів (ст.ст. 217, 218 ГПК України).

Прокурор в судовому засіданні 08.11.18. позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представники відповідачів не визнали заявлені позовні вимоги у повному обсязі та просять суд відмовити у задоволенні позову повністю.

Після виходу суду з нарадчої кімнати, у судовому засіданні 08.11.18. судом проголошено вступну та резолютивну частину рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено у термін, передбачений ч. 6 ст. 233 ГПК України.

Розглянувши подані сторонами матеріали, заслухавши повноважних представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та їх заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням II сесії VII скликання №178 Ужгородської міської ради від 21 квітня 2016 року затверджено програму приватизації об'єктів комунального майна м. Ужгорода на 2016-2018 роки. Відповідно до п.5 Додатку №2 до вказаного рішення сесії міськради, будівлю котельні загальною площею 382,2 кв.м., що в м. Ужгороді, вул. Одеська, 14а, включено до переліку об'єктів комунальної власності, які підлягають приватизації у 2016 році, спосіб приватизації - аукціон.

На виконання вказаного рішення міської ради виконувачем обов'язків директора департаменту міського господарства прийнято наказ № 86 від Z8.04.2016 «Про приватизацію будівлі котельні за адресою: м. Ужгород, вул. Одеська, 14а». Згідно п.2 цього наказу, оцінку об'єкта слід провести станом на 30.04.2016.

За результатами договору з департаментом міського господарства оцінювачем - ПП «Бізнес-Експерт» складено звіт про оцінку вказаного майна станом на 30.04.2016. Відповідно до висновку про вартість майна, ринкова вартість об'єкта оцінки з ПДВ становить 470728,8 гривень.

В подальшому підготовку об'єкта до приватизації призупинено наказом виконувача обов'язків директора департаменту міського господарства №128 від 02.06.2016, у зв'язку необхідністю внесення змін до переліку об'єктів комунальної власності, що підлягають приватизації у 2016 році, в частині уточнення площі котельні по вул. Одеській 14а в м. Ужгороді.

Рішенням V сесії VII скликання Ужгородської міської ради №277 від 14 липня 2016 року внесено зміни до переліку об'єктів комунальної власності, що підлягають приватизації у 2016 році, в частині уточнення площі котельні по вул. Одеській 14а в м. Ужгороді, а саме змінено площу з 382,2 кв.м. на 409,9 кв.м.

19.08.2016 наказом виконувача обов'язків директора департаменту міського господарства №269 від 19.08.2016 підготовку об'єкта до приватизації відновлено, затверджено висновок про вартість будівлі котельні за адресою м. Ужгород, вул. Одеська, 14а.

09.09.2016 приватним підприємством «Навіта» складено Акт про те, що аукціон не відбувся у зв'язку з тим, що не було подано жодної заявки на участь у ньому.

З урахуванням цієї обставини, 07.12.2016 виконувачем обов'язків директора міського господарства Ужгородської міської ради на підставі вищевказаного акту прийнято наказ №431 «Про продаж об'єктів комунальної власності на аукціоні за методом зниження ціни», згідно якого затверджено перелік об'єктів комунальної власності, не проданих на аукціоні (згідно додатку до наказу в перелік увійшла й котельня по вул. Одеській, 14а); вирішено провести аукціон за методом зниження ціни щодо продажу об'єктів комунальної власності, не проданих на аукціоні. Встановлено кроки аукціону - розмір знижки - 5% початкової вартості, розмір надбавки - 10% початкової вартості. Встановлено граничний розмір зниження - 50 % від початкової вартості.

07.12.2016 між Департаментом міського господарства Ужгородської міської ради та ПП «Навіта» укладено договір №25-16 про виконання робіт, пов'язаних з проведенням аукціону.

30.12.2016 проведено аукціон з продажу нерухомого майна (повторний продаж на аукціоні за методом зниження ціни з визначення переможця): цегляна будівля котельні загальною площею 409,9 кв.м., за адресою: м. Ужгород.

Згідно протоколу аукціону №1 від 30.12.2016 у проведенні аукціону брали участь два учасника, а саме TOB «ЕМСІ ПРІНТ» та ФОП Орос Марія Петрівна. Переможцем аукціону визначено ФОП Орос М.П., ціна лоту за методом зниження ціни на 45% становить: 258900,84 гривні.

На підставі результатів аукціону між департаментом міського господарства та ФОП Орос М.П. укладено договір купівлі продажу вказаної котельні від 05.01.2017, який посвідчено приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу Кішкіним Д.В. та зареєстровано в реєстрі за №33, за умовами якого продавець (департамент) зобов'язується передати у власність покупця котельню за адресою м. Ужгород, вул. Одеська, 14а. Ціна договору - 258900,84 гривні.

03.02.2017 між департаментом міського господарства та ФОП Орос М.П. підписано акт прийому-передачі приватизованого об'єкта, згідно якого ФОП Орос М.П. прийняла вказаний об'єкт.

Прокурором підставою для звернення з позовом з метою захисту прав та охоронюваних законом інтересів територіальної громади міста визначено порушення порядку оприлюднення інформації про продаж об'єкта нерухомості у процедурі приватизації, закінчення терміну дії висновку про оцінку майна та відсутності у договорі купівлі-продажу істотної умови - кадастрового номеру земельної ділянки на якій розташований об'єкт приватизації.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Суд вважає, що позовні вимоги задоволенню не підлягають, з огляду на таке.

Згідно зі статтями 3, 4 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", приватизація об'єктів малої приватизації здійснюється шляхом: викупу, продажу на аукціоні (в тому числі за методом зниження ціни, без оголошення ціни), продажу за конкурсом з відкритістю пропонування ціни за принципом аукціону; продавцями об'єктів малої приватизації, що перебувають у загальнодержавній та комунальній власності, є відповідно: Фонд державного майна України, його регіональні відділення та представництва та органи приватизації, створені місцевими радами. Приватизація державного і комунального майна здійснюється згідно з вимогами Законів України "Про приватизацію державного майна", «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" та інших нормативних актів, які не суперечать вимогам названих актів.

За частиною першою статті 2 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" об'єктами малої приватизації може бути окреме індивідуально визначене майно, відповідно до частин першої, п'ятої статті 7 "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", Фонд державного майна України, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, місцеві Ради затверджують за поданням органів приватизації переліки об'єктів, які перебувають відповідно у державній власності, власності Автономної Республіки Крим та комунальній власності і підлягають: продажу на аукціоні (в тому числі за методом зниження ціни, без оголошення ціни); продажу за конкурсом; викупу. Орган приватизації розглядає подану заяву і в разі відсутності підстав для відмови у приватизації включає підприємство до переліків, зазначених у частині першій цієї статті. Результати розгляду не пізніш як через 20 днів з дня подання заяви доводяться до заявника у письмовій формі. Відмова у приватизації можлива тільки у випадках, коли: відсутні необхідні документи, що подаються разом з пропозиціями стосовно включення об'єкта до переліку; є законодавчо встановлене обмеження на приватизацію цього підприємства; не затверджено переліків, передбачених частиною першою цієї статті.

Враховуючи вимоги статей 7, 23 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", процес приватизації комунального майна включає в себе затвердження місцевими радами переліків об'єктів, що підлягають приватизації певним способом, та подальше укладення договору купівлі-продажу.

У рішенні Конституційного Суду України від 13.12.2000 № 14-рп/2000 "У справі за конституційним зверненням товариства покупців членів трудового колективу перукарні № 163 "Черемшина" (м. Київ) щодо офіційного тлумачення окремих положень статті 7 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" (справа про визначення способу малої приватизації)" вказано, що способи приватизації визначаються шляхом прийняття цими органами рішень про затвердження конкретних переліків об'єктів приватизації.

Згідно із статтею 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" від 21.05.1997 № 280/97-ВР органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правоможності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об'єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об'єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду.

Доцільність, порядок та умови відчуження об'єктів права комунальної власності визначаються відповідною радою. Доходи від відчуження об'єктів права комунальної власності зараховуються до відповідних місцевих бюджетів і спрямовуються на фінансування заходів, передбачених бюджетами розвитку.

Право комунальної власності територіальної громади захищається законом на рівних умовах з правами власності інших суб'єктів. Об'єкти права комунальної власності не можуть бути вилучені у територіальних громад і передані іншим суб'єктам права власності без згоди безпосередньо територіальної громади або відповідного рішення ради чи уповноваженого нею органу, за винятком випадків, передбачених законом.

Судом встановлено, що право власності на будівлю котельні загальною площею 382,2 кв.м., що в м. Ужгороді, вул. Одеська, 14а належить територіальній громаді міста Ужгород та не заперечується сторонами.

Відповідно до статті 3 Закону України "Про приватизацію державного майна" від 04.03.1992 № 2163-XII (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), відчуження майна, що є у комунальній власності, регулюється положеннями цього Закону, інших законів з питань приватизації і здійснюється органами місцевого самоврядування.

Згідно з розділом ІІІ Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" до здійснення приватизації об'єктів відповідно до цього Закону здійснюється підготовка до приватизації, що передбачає такі дії державних органів, як визначення об'єктів приватизації за поданнями органів приватизації чи з ініціативи покупців, визначення ціни продажу об'єкта, публікація інформації про об'єкти малої приватизації у пресі тощо. Строк підготовки об'єкта малої приватизації до продажу не повинен перевищувати двох місяців з дня прийняття рішення про включення його до переліку об'єктів, що підлягають приватизації.

Продаж майна, що є у комунальній власності, здійснюють органи, створювані відповідними місцевими радами, які діють у межах повноважень, визначених відповідними місцевими радами, та є їм підпорядкованими, підзвітними і підконтрольними.

Як вбачається з матеріалів справи, Ужгородською міською радою на виконання ч.1 ст. 7 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" затверджено Програму приватизації об'єктів комунальної власності м. Ужгорода на 2016-2018 роки. Головним розпорядником коштів та виконавцем Програми визначено Департамент міського господарства Ужгородської міської ради.

Відповідно до ст. 15 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)», орган приватизації не пізніш як за 20 календарних днів до дати проведення аукціону зобов'язаний опублікувати в офіційних друкованих виданнях державних органів приватизації, місцевих друкованих виданнях та інших виданнях, визначених органами приватизації, інформацію про проведення аукціону (назва об'єкту приватизації, умови аукціону тощо).

Такий порядок також визначено п.1.8 Порядку продажу об'єктів малої приватизації шляхом викупу, на аукціоні (у тому числі за методом зниження ціни, без оголошення ціни), за конкурсом з відкритістю пропонування ціни за принципом аукціону, затвердженого наказом Фонду державного майна України № 439 від 02.04.2012, згідно якого інформація про об'єкт, що підлягає продажу на аукціоні, у тому числі за методом зниження ціни, без оголошення ціни, за конкурсом публікується не пізніш як за 20 календарних днів до дати проведення відповідного аукціону в офіційних друкованих виданнях державних органів приватизації, місцевих друкованих виданнях, на офіційному веб-сайті Фонду державного майна України.

Прокурор в обгрунтування своїх доводів щодо порушення порядку опублікування інформації про проведення аукціону покликається також на вимоги пункту 5.1.5. Програми приватизації об'єктів комунальної власності м. Ужгорода на 2016-2018 роки, затвердженої рішенням II сесії VII скликання №178 від 21 квітня 2016 року. Однак, дані доводи прокурора з посиланням на вимоги пункту 5.1.5 Програми не можуть бути взяті судом до уваги з огляду на те, що даним пунктом передбачено обов'язок Ужгородської міської ради у 15-денний строк з дня затвердження переліку об'єктів, що підлягають приватизації шляхом викупу, на аукціоні, у тому числі за методом зниження ціни та без оголошення ціни, за конкурсом опублікувати його (тобто перелік об'єктів приватизації) в засобах масової інформації (газета "Ужгород").

Дана вимога була дотримана та відповідні докази про публікацію рішення II сесії VII скликання №178 від 21 квітня 2016 року Ужгородської міської ради у газеті «Ужгород» містяться у матеріалах справи та підтверджуються копіями оголошень, опублікованих в газеті «Ужгород» від 30.04.2016р. № 16 (839) та від 23.07.2016р. № 27 (850).

У свою чергу, оголошення про проведення аукціону з продажу будівлі котельні по вул. Одеській, 14а з урахуванням вимог ст. 15 Закону України Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)» та пункту 1.8 Порядку продажу об'єктів малої приватизації шляхом викупу, на аукціоні (у тому числі за методом зниження ціни, без оголошення ціни), за конкурсом з відкритістю пропонування ціни за принципом аукціону, затвердженого наказом Фонду державного майна України № 439 від 02.04.2012, було опубліковано в газеті «Ужгород» від 20.08.2016р. № 31 (854). У зв'язку з відсутністю заявок на участь у аукціоні, аукціон не відбувся, що підтверджується Актом, складеним приватним підприємством «Навіта» від 09.09.2016 р. У зв'язку з цим, враховуючи незадовільний технічний стан об'єкта, було прийнято рішення про проведення аукціону за методом зниження ціни.

З метою забезпечення обізнаності потенційних покупців організатором аукціону було розміщено оголошення про проведення аукціону в газеті «Закарпатські оголошення», де також публікується велика кількість оголошень про продаж та/або оренду нерухомості.

І публікація оголошення про проведення аукціону у місцевих друкованих виданнях не суперечить вищенаведеним вимогам чинного законодавства.

Перевіривши додержання вимог наведених вище положень законодавства про приватизацію під час процедури приватизації спірного об'єкту, суд відзначає, що спірне майно рішенням уповноваженого органу включено до переліку об'єктів, які підлягають приватизації шляхом викупу, приватизація майна відбулася у визначений рішенням спосіб; законодавчих заборон чи обмежень щодо приватизації спірного майна не встановлено, кошти надійшли до місцевого бюджету; інформація про наступну приватизацію оприлюднювалась в місцевих засобах масової інформації, доказів заінтересованості інших юридичних або фізичних осіб у придбанні приватизованого майна, як і запропонованої вищої ціни продажу об'єкта матеріали справи не містять.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальним принципами міжнародного права.

Європейський суд з прав людини у своїй сталій практиці неодноразово наголошував, що мета досягнення справедливого балансу інтересів суспільних (публічних) і приватних полягає у необхідності дотримання розумного співвідношення між засобами, що використовуються, та цілями, які повинні бути досягнуті. При цьому суд повинен забезпечувати справедливий баланс між інтересами усіх причетних осіб та загальним інтересом забезпечення дотримання верховенства права. (справи "Еванс проти сполученого Королівства", "Булвес" АД проти Болгарії", "Дубецька та інші проти України" "Гримковська проти України", "Хабровські проти України" тощо).

Крім того, основною метою статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод є попередження свавільного захоплення власності, конфіскації, експропріації та інших порушень безперешкодного користування своїм майном. В своїх рішеннях Європейський суд з прав людини вказує на необхідність дотримання справедливої рівноваги між інтересами суспільства та необхідністю дотримання фундаментальних прав окремої людини. Зокрема, необхідно щоб була дотримана обґрунтована пропорційність між застосованими заходами та переслідуваною метою, якої намагаються досягти шляхом позбавлення особи її власності.

Вирішуючи питання про те, чи був дотриманий справедливий баланс інтересів сторін, передбачений Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, суд з'ясував, що, приватизувавши спірне майно шляхом викупу, сплатив за нього плату, справедливість якої ніким не оспорюється, також з огляду на відсутність інших осіб, які б бажали приватизувати спірне майно, а також відсутність будь-яких заперечень територіальної громади як щодо приватизації спірного майна, так і щодо ціни, за якою воно було приватизовано, покупець не порушив прав як територіальної громади (тобто власника такого майна), так і інших осіб, які б хотіли набуте спірне майно у власність.

Крім того, за приписами діючого законодавства, на прокуратуру покладено функції представництва інтересів громадянина або держави у суді у випадках, визначених Законом (стаття 121 Конституції України), а підставою представництва в суді інтересів держави є наявність порушень або загроза порушень інтересів держави (стаття 36-1 Закону України "Про прокуратуру").

Проте будь-які підстави вважати, що звернення прокурора з позовом направлене на захист прав територіальної громади міста Ужгород, відсутні, оскільки прокурором не вказано, в який спосіб і яке саме право територіальної громади у випадку задоволення його позову буде захищено, адже прокурором суду не надано доказів того, що на спірне майно наявний попит, що, ймовірніше, зумовить труднощі при подальшій приватизації вказаного майна, в той час як у випадку задоволення позову у цій справі у територіальної громади виникне обов'язок взяти на себе тягар утримання будівлі котельні, а також повернути відповідачу 2 плату за це майно.

За таких обставин суд вважає, що при приватизації спірного майна був дотриманий справедливий на той момент баланс інтересів сторін, передбачений Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, в той час як позбавлення покупця придбаного майна безумовно порушить такий баланс.

Враховуючи, що прокурор не довів факт порушення покупцем приватизаційного законодавства при викупі будівлі котельні, його недобросовісних дій під час приватизації, позбавлення останнього права власності на приватизоване майно в цьому випадку буде вважатися непропорційним втручанням у право покупця на мирне володіння своїм майном та, відповідно, порушенням статті 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Окрім того, що зі змісту позовної заяви не вбачається, в чому ж саме відбулося порушення права територіальної громади міста Ужгород як власника приватизованого майна за наслідками проведеної приватизації: чи має місце розпорядження майном неуповноваженим органом поза волевиявленням власника, чи у спосіб, який не передбачено законодавством про приватизацію або у неправильно обраний спосіб, чи це вплинуло на можливі надходження від приватизації, чи громаду було позбавлено майна з особливими властивостями, яке не підлягало приватизації.

Також не можуть бути взяті судом до уваги твердження прокурора про недійсність на час проведення аукціону Звіту про оцінку майна з огляду на таке.

Приписами статті 7 Закону України "Про оцінку майна майнових прав та професійну оціночну діяльність" визначено, що у випадку приватизації майна, що є у комунальній власності, проведення оцінки такого майна є обов'язковим. Постановою Кабінету Міністрів України № 1891 від 10.12.2003 затверджена Методика оцінки майна (далі - Методика), яка застосовується для проведення оцінки майна у разі приватизації та пунктом 8 якої передбачено, що з метою визначення вартості окремого індивідуально визначеного майна, об'єктів незавершеного будівництва та цілісних майнових комплексів, що підлягають приватизації, на підготовчому етапі здійснюється відбір державним органом приватизації на конкурсних засадах суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання, який буде проводити незалежну оцінку в разі прийняття рішення про її проведення, та укладення з ним договору на проведення оцінки майна у строк, що не перевищує 20 календарних днів від дати інвентаризації. Відповідно до статті 10 Закону України "Про оцінку майна майнових прав та професійну оціночну діяльність" у випадках, визначених нормативно-правовими актами з оцінки майна, які затверджуються Кабінетом Міністрів України, суб'єкти оціночної діяльності - органи державної влади та органи місцевого самоврядування здійснюють оцінку майна самостійно на підставі наказу керівника. При цьому, якщо законодавством передбачена обов'язковість проведення незалежної оцінки майна, органи державної влади та органи місцевого самоврядування виступають замовниками проведення такої оцінки майна шляхом укладання договорів з суб'єктами оціночної діяльності - суб'єктами господарювання, визначеними на конкурсних засадах у порядку, встановленому законодавством.

Згідно з частиною 1 статті 12 цього Закону звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання відповідно до договору. Пунктом 20 Методики передбачено, що прийняття, погодження або затвердження оцінки майна органом приватизації (іншим державним органом або органом місцевого самоврядування) у випадках, визначених законодавством, без залучення суб'єктів господарювання здійснюється за результатами рецензування звіту про оцінку (акта оцінки) майна, що проводиться згідно із статтею 13 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" та національними стандартами оцінки, не більше одного місяця з дати отримання зазначених документів з оцінки.

Згідно з пунктом 26 Методики оцінки майна, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 10.12.2003 № 1891 висновок про вартість об'єкта приватизації, у тому числі разом із земельними ділянками, на яких такий об'єкт розташований, шляхом викупу, продажу одному покупцю або продажу способами, що передбачають загальнодоступність та конкуренцію покупців, у тому числі повторного продажу, дійсний протягом дев'ятимісячного строку після дати оцінки.

Відтак, згідно статті 9 Закону України ««Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні»» належною підставою для визначення строку дії висновку про вартість будівлі котельні загальною площею 409,9 кв.м, по вул. Одеській, 14а є Методика оцінки майна, а не підпункт «Інші умови» звіту від 24.05.2016р. Згідно вищенаведеного, враховуючи, що датою оцінки будівлі котельні по вул. Одеській, 14а є 30.04.2016р., строк дії вказаного висновку закінчився 30.01.2017р., вже після проведення аукціону 30.12.2016р. та укладення договору купівлі-продажу від 05.01.2017р.

Оцінюючи доводи прокурора щодо відсутності у договорів купівлі-продажу від 05.01.2017, посвідченого приватним нотаріусом Ужгородського нотаріального округу Кішкіним Д.В., який зареєстровано в реєстрі за №33, укладений між Департаментом міського господарства Ужгородської міської ради та ФОП Орос М.П. істотних умов, а саме, кадастрового номеру земельної ділянки суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно із п.2 ч.2 ст.16 ЦК України способом захисту цивільних прав та інтересів є визнання правочину недійсним.

За змістом ст.ст.215, 216 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненим правочином.

При цьому, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч.1-3,5,6 ст.203 цього Кодексу.

Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Підставою для визнання недійсним договору купівлі-продажу об'єкта приватизації є порушення вимог абз.2 ч.6 ст.29 ЗУ "Про приватизацію державного майна" щодо встановленого законодавством порядку приватизації або прав покупців.

Що ж до вимог Прокуратури про визнання недійсним Договору, то суди виходить з того, що згідно з частиною першою статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Статтею 655 ЦК України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Істотними умовами договору купівлі-продажу, за загальним правилом, є умови про предмет та ціну.

Інші умови договору купівлі-продажу можуть набувати значення істотних, якщо щодо них є безпосередня вказівка в інших правових нормах.

Відповідно до частини другої статті 377 ЦК України та частини шостої статті 120 Земельного кодексу України кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв'язку з набуттям права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, є істотною умовою договору, який передбачає набуття права власності на ці об'єкти (крім багатоквартирних будинків).

Враховуючи, що продавець на час укладення відповідного договору не був власником земельної ділянки та не мав права нею розпоряджатись, а відсутність у зазначеному договорі умови щодо кадастрового номера земельної ділянки не впливає на права чи інтереси продавця, суд дійшов висновку, що зазначена обставина не може бути підставою для визнання договору недійсним (постанова Верховного Суду України №6-194цс14 від 17.12.2014).

Окрім того, Програмою приватизації об'єктів комунального майна м. Ужгорода на 2016-2018 роки, затвердженою рішенням II сесії VII скликання №178 Ужгородської міської ради від 21 квітня 2016 року передбачено можливість продажу об'єкту нерухомості як разом , так і без земельної ділянки на якій такий розташований.

Також суд вважає за можливе звернути увагу на те, що присвоєння земельній ділянці кадастрового номера жодним чином не породжує виникнення на неї права приватної власності або виникнення права користування нею.

Пунктом 1 частини 1 статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (далі - Закон № 1952) визначено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав

Державній реєстрації прав підлягають, зокрема, право власності, право постійного користування та право оренди (суборенди) земельної ділянки (частина 1 статті 4 Закону № 1952).

Державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться на підставі, зокрема, укладеного в установленому законом порядку договору, предметом якого є нерухоме майно, речові права на яке підлягають державній реєстрації, чи його дубліката.

Отже, у випадку, нотаріального посвідчення договору про перехід права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, внаслідок якого відбувається передбачений статтею 377 Цивільного кодексу України, статтею 120 Земельного кодексу України перехід права власності на розташовану під таким об'єктом земельну ділянку, слід враховувати, що окрім такої істотної умови як кадастровий номер такої ділянки, такий договір повинен містити й інші визначені законом (частиною 2 статті 132 Земельного кодексу України) істотні умови, а саме, всі передбачені частиною 2 статті 132 Земельного кодексу України істотні умови (площа; цільове призначення; складу угідь; правовий режим земельної ділянки; документ, що підтверджує право власності на земельну ділянку; відомості про відсутність заборон на відчуження земельної ділянки; відомості про відсутність або наявність обмежень щодо використання земельної ділянки за цільовим призначенням (застава, оренда, сервітути тощо); договірну земельної ділянки; момент переходу права власності на земельну ділянку).

На підставі вищевикладеного, можна прийти до висновку, що вимоги частини 2 статті 377 Цивільного кодексу України щодо кадастрового номера, земельної ділянки розповсюджується виключно на ті випадки, коли земельна ділянка під житловим об'єктом на час його відчуження вже перебуває у власності або в оренді Продавця і не може розповсюджуватись на ті випадки, коли таке право власності або право оренди не було оформлено, оскільки це суперечило б самому змісту частини 1 статті 377 Цивільного кодексу України, яка передбачає, що до особи, яка набула право власності на житловий будинок, переходить право користування на земельну ділянку, на якій він розташований, в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землекористувача.

Згідно частини 1 статті 2 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)» (в редакції чинній на момент проведення аукціону та укладення договору купівлі-продажу) об'єктами малої приватизації є зокрема окреме індивідуально визначене майно, в тому числі разом із земельними ділянками державної власності, на яких таке майно розташовано (група А).

З огляду на наведене, суд вважає за необхідне відзначити, що у даному випадку прокурором не доведено, яким чином продаж об'єкту приватизації без земельної ділянки порушує право територіальної громади міста, враховуючи те, що у такому випадку міська рада може передати власнику земельну ділянку під об'єктом нерухомості у власність за викупом, або у оренду.

Такі висновки також цілком підтверджуються вимогами чинного законодавства і станом на день вирішення спору, а саме, Закону України «Про приватизацію державного та комунального майна» від 18.01.2018, який діє з 07.03.2018.

Відтак, враховуючи безпідставність вимог прокуратури щодо визнання недійсним договору купівлі-продажу від 05.01.2017, посвідченого приватним нотаріусом Ужгородського нотаріального округу Кішкіним Д.В., який зареєстровано в реєстрі за №33, укладений між Департаментом міського господарства Ужгородської міської ради та ФОП Орос М.П., судом також не підлягають задоволенню вимоги про повернення майна.

Згідно з ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

В силу вимог ст. ст. 74, 77 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

З огляду на вищенаведене, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, враховуючи положення ст.129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору покладаються на прокуратуру.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 13, 73, 74, 76, 77, 86, 129, 191, 195, ч. 1 ст. 202, ст.ст.232, 233, 237, 238, 239, 240 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Судові витрати покласти на прокуратуру.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено: 20.11.2018.

Суддя О.Ф. Ремецькі