Решение № 7794792, 04.02.2010, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.02.10                                                                                 Справа № 10/271пд(15/45пд)

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “БДК - Авто”, м. Лутугине Луганської області

до Товариства з обмеженою відповідальністю “Луганське регіональне управління автобусних станцій”, м. Луганськ

про спонукання укласти договір

Суддя Мінська Т.М.

представники сторін:

від позивача - Козін В.М., довіреність № б/н від 03.11.09.,

від відповідача - Бочаров Д.М. - юрисконсульт, довіреність № 1/1-7 від 09.01.09.

У судовому засіданні 28.01.2010 оглошено пе5реву до 04.02.2010.

Суть спору: позивачем заявлено вимоги про виключення повністю протоколу розбіжностей від 28.01.2009 до договору від 12.01.2009 про надання послуг із договору від 12.01.2009 про надання послуг, укладеного між сторонами за позовом.

          Заявою від 20.03.2009 позивач змінив предмет позову та заявив нові вимоги про спонукання відповідача укласти з ним договір в його редакції від 12.01.2009 про надання послуг, який надано суду.

Заявою від 06.01.2010 позивач виклав позовні вимоги таким чином:

Позивач просить: «Вирішити розбіжності, що сталися при укладанні договору між ПАТ «Луганське регіональне управління автобусних станцій» та ТОВ «БДК Авто», виклавши договір в наступній редакції:

ДОГОВІР №226

ПАТ «Луганське регіональне управління автобусних станцій»далі пойменоване «Товариство»в особі директора Ісаєва І.М., який діє на підставі Статуту - з одного боку, та ТОВ «БДК Авто»далі пойменоване «Перевізник»в особі директора Дегтяренко Р.Є., що діє на підставі Статуту, з іншого боку, разом Сторони, уклали цей Договір про нижченаведене:

          1. Товариство зобов'язується надати за завданням Перевізника наступні послуги:

- продаж квитків на автостанції на автобуси Перевізника;

- організувати прибуття та відправлення автобусів Перевізника з облаштованих платформ автостанцій Товариства;

- інформувати водіїв Перевізника перед відправленням щодо погодних умов на маршруті проходження.

2.Оплата послуг за даним договором складається в утриманні Товариством з особи, що купує квитки на автобус Перевізника, автостанційного збору.

3.Розрахунки Товариства з Перевізником за реалізацію квитків здійснюється кожних 10 днів, кінцевий розрахунок до 15 числа місяця, наступного за звітним. Розрахунки проводяться шляхом перерахування грошових коштів на рахунок Перевізника.

4.Взаємовідносини сторін, не врегульовані цим Договором, регламентуються чинним законодавством України.

5.Сторони є платниками на прибуток на загальних підставах.

6. Договір вступає в силу з моменту підписання його сторонами та діє до 31.12.2009р. У разі відсутності (за 20 днів до кінця договору) заяви будь-якої сторони про перегляд умов цього договору, термін його дії автоматично продовжується на наступний рік, і так кожного року вважається продовженим на той же термін і на тих же умовах, що були передбачені цим договором.

7.Даний договір складено у двох примірниках, які мають однакову юридичну силу, один з яких знаходиться у Товариства, другий - у Перевізника.

Згідно ст. 22 ГПК України суд вирішує спір за вищевказаним предметом позову.

          Відповідач відзивом на позов від 08.01.2010р. просить вирішити розбіжності, що сталися при укладанні договору між ПАТ «Луганське регіональне управління автобусних станцій»та ТОВ «БДК Авто», виклавши спірні п.1 та п.2 Договору від 12.01.2009р. в редакції відповідача.

Дослідивши матеріали справи, додатково надані документи, заслухавши представників сторін, суд

в с т а н о в и в:

Публічне акціонерне товариство «Луганське регіональне управління автобусних станцій» (позивач у справі) є суб’єктом підприємництва, який володіє автостанціями у Луганській області та здійснює діяльність щодо надання автостанційних послуг пасажирам і перевізникам.

ТОВ “БДК-Авто”(відповідач у справі) на підставі договорів та відповідного дозволу здійснює перевезення пасажирів на приміських (внутрішньообласних) автобусних маршрутах загального користування.

Відповідно до ст. 32 Закону України “Про автомобільний транспорт” відносини автомобільного перевізника із власником автостанцій визначаються договором, який є обов’язковим.

          Позивач листом від 12.01.2009 повідомив відповідача, що раніше укладений між ними договір про взаємовідносини при обслуговуванні пасажирів автомобільним транспортом на автостанціях Луганської області від 02.04.2007 № 225/6 продовжуватися на 2009 рік не буде і розривається з 12.01.2009.

Одночасно з вказаним повідомленням позивач запропонував відповідачу укласти новий договір про надання послуг від 12.01.2009 та надіслав відповідачу два екземпляри проекту цього договору для підписання та повернення одного екземпляру.

Супровідним листом від 28.01.2009 № 1/1-18 (а.с. 17, т.1) відповідач направив позивачу підписаний екземпляр договору від 12.01.2009 з протоколом розбіжностей у двох екземплярах (а.с. 10-16, т. 1).

Розбіжності відповідача стосувалися усіх пунктів договору запропонованого позивачем починаючи з назви договору і закінчуючи реквізитами сторін. Позивач пропонував викласти договір на російській мові, а відповідача на українській.

Проект договору в редакції запропонованої позивачем відповідачу:

“Договор о предоставлении услуг.

ООО “Луганское региональное управление автобусных станций”в лице директора Исаева ИМ., действующего на основании Устава, именуемое в дальнейшем Сторона 1, с одной стороны, и ООО “БДК Авто”в лице директора Дегтяренко Р.Е., действующего на основании Устава, именуемое в дальнейшем “Сторона 2”, с другой стороны, каждая в отдельности Сторона, а вместе Стороны, заключили настоящий договор, именуемый в дальнейшем Договор о нижеследующем:

1. Сторона 1 обязуется предоставить по заданию Стороны 2 следующие услуги:

- продажу билетов на автостанции на автобусы Стороны 2;

- организовать прибытие и отправление автобусов Стороны 2 с оборудованных платформ автостанции Стороны 1;

- информировать водителей Стороны 2 перед отправлением о погоде на маршруте следования;

- предоставить место для отстоя автобусов Стороны 2 на автостанции Стороны 1 до 2 часа;

- предоставить водителям автобусов Стороны 2 на автостанции Стороны 1 комнату отдыха, отвечающую санитарным требованиям для таких комнат .

2. Оплата услуг по настоящему договору заключается в удержании Стороной 1 с лиц, покупающих билеты на автобус Стороны 2, автостанционного сбора.

3. Денежные средства за проданные билеты на автобусы Стороны 2 Сторона 1 перечисляет в безналичной форме Стороне 2 в течение 7 дней с момента их продажи с обязательной сверкой взаимных расчетов в первую неделю следующего месяца за отчетным. При этом Сторона 1 обязана при сверки предоставить Стороне 1 все документы, подтверждающие реализацию билетов на автобусы Стороны 2. "

4. Факт нарушения стороной своих обязательств, установленных п.1. Договора фиксируется составлением двухстороннего акта, а в случае отказа от его подписания Стороной 1 он подписывается представителем любого из перевозчиков, который состоит в договорных отношениях со Стороной 1 и данный акт является обязательным для Сторон.

5. В случае выявления Стороной 1 нарушений Стороной 2 требований законодательства об автомобильном транспорте он уведомляет об этом орган исполнительной власти, с которым у него заключен договор согласно требований ч.3 ст.32 Закона Украины „Об автомобильном транспорте.

6. Сторона 1 за каждое нарушение своих обязательств, предусмотренное п. 1 .Договора, выплачивает Стороне 2 штраф в размере 500 гривен за каждое такое нарушение.

7. В случае нарушения сроков оплаты Стороной 1, установленных п.3 Договора, Сторона 1 выплачивает Стороне 2 за каждый день просрочки пеню за просрочку платежа в размере двойной учетной ставки НБУ, которая действовала в момент просрочки, размера просроченного платежа.

8. Все, что не оговорено Сторонами в Договоре, регулируется между сторонами действующем законодательством ".

9. Стороны являются плательщиками налога на прибыль на общих основаниях.

10. Договор вступает в силу с момента подписания его сторонами и действует до 31.12.2009.

11. Настоящий договор составлен на русском языке по одному для каждой из Сторон и имеющих равную юридическую силу.

Згідно протоколу розбіжностей відповідач запропонував таку редакцію договору:

Назва договору

“Договір № 225/6 “Про взаємовідносини товариства та перевізника при обслуговуванні пасажирів автомобільним транспортом на автостанціях Луганської області на приміських маршрутах”.

Преамбула договору

“ТОВ “ЛУГАНСЬКЕ РЕГІОНАЛЬНЕ УПРАВЛІННЯ АВТОБУСНИХ СТАНЦІЙ”, далі пойменоване “Товариство” в особі директора Ісаєва Іси Магомедовича, який діє на підставі Статуту - з одного боку, та “БДК-Авто”, далі –“Перевізник”, в особі директора Дегтяренко Руслана Євгеновича, що діє па підставі Статуту, з другого боку, разом Сторони, уклали цей Договір про нижченаведене:”

Предмет договору

“Предметом договору ТОВАРИСТВА з ПЕРЕВІЗНИКОМ є надання послуг та виконання робіт, пов'язаних з відправленням та прибуттям пасажирів автобусних маршрутів загального користування /крім міських/ відповідно з розкладом руху, забезпечення на автовокзалах та автостанціях Товариства прийому і відправлення автобусів і пасажирів, організації продажу квитків населенню, диспетчерського управління і регулювання руху автобусів. Підставою для складання такого договору є наявність у перевізника договору з замовником на перевезення пасажирів на маршрутах загального користування”.

Пункт 1 договору:

“Перевізник здійснює перевезення пасажирів на приміських автобусних маршрутах:

“Успенка 1 - Лутугине АС - Луганськ АС 2”;

“Первозванівка - Луганськ АС 2”;

“Лутугино АС- Луганськ АС 2”;

“Лутугино АС- Челюскінець - Луганськ АС 2”;

“Новопавлівка - Луганськ АС 2”;

“Успенка - Луганськ АС 2”.

Товариство бере на себе такі обов'язки:

- Забезпечувати диспетчерське управління та регулювання руху автобусів на АС.

- Організовувати прийом та відправлення автобусів та пасажирів в рейс згідно законодавства.

- Організовувати продаж квитків населенню, та надавати інші станційні послуги.

- Контролювати екіпіровку та санітарний стан автобусів.

- Оформляти та контролювати дорож'ню документацію водіїв.

- Надати місце для відстою автобусів Перевізника до двох годин перед відправленням їх в рейс, згідно з розкладом руху.

- Надати водіям автобусів, які знаходяться у рейсі, кімнату відпочинку.

- Здійснювати страхування пасажирів, які придбали квитки в касах автостанцій.

- Інформувати пасажирів з усіх питань перевезень у відповідності до технологічного процесу автостанції.

- Забезпечувати інкасацію виручки, належної Перевізнику.

Перевізник зобов’язаний:

- Забезпечити дотримування водієм автобусу Правил надання послуг пасажирського автотранспорту, Закону України "Про автомобільний транспорт", Правил дорожнього руху, Закону України "Про дорожній рух", а також керівних документів з безпеки автомобільних пасажирських перевезень, розкладу руху автобусів, та встановлених тарифів.

- Повідомляти автостанції не пізніше, ніж за 3 години до відправлення автобусу в рейс про вимушену заміну передбаченого розкладом типу автобусу, а в разі затримки його випуску вказати час прибуття на автостанцію.

- Здійснювати посадку пасажирів в автобус тільки при наявності квитків на проїзд та перевезення багажу.

- Надавати квитково-касову документацію, дорожній лист реєстрації прибуття та відправлення автобусів для визначення вільних місць за 20 хвилин до відправлення.

- Забезпечити подачу автобусів у належному технічному і санітарному стані, без порушень технологічної конструкції (додаткові сидіння і т.п.).

- Забезпечити внесення змін в розклад руху автобусів, тарифів, відміну рейсів тільки після попереднього погодження з ТОВАРИСТВОМ не пізніше ніж: за 15 днів.

- В тижневий термін повідомити Товариство у разі зміни системи оподаткування та надати копії відповідних документів.

Товариство має право:

- Вимагати від іншої сторони виконання умов цього договору.

- Здійснювати контроль за виконанням водіями автобусів транспортної та технологічної дисципліни на території автостанції.

- У разі встановлення порушень з боку Перевізника або водія - фіксує їх, та про виявлені факти інформує перевізника та замовника для прийняття заходів по їх усуненню.

- Вимагати у відповідності з чинним Законодавством України відшкодування збитків, заподіяних Перевізником Товариству.

- Корегувати розмір оплати послуг диспетчерського управління та регулювання руху автобусів на АС за договором при наявності обґрунтованості підстав.

- В разі несплати штрафів в строк передбачений Договором, утримувати їх суму з суми за реалізацію квитків, належної Перевізнику.

Перевізник має право:

- Вимагати від іншої сторони виконання умов цього договору.

- Вимагати відшкодування збитків, заподіяних Товариством Перевізнику у відповідності з чиним законодавством України.

- Своєчасно повідомляти керівництво Товариства про порушення технологічного процесу працівниками автостанцій”.

Пункт 2 Договору

“Плата ТОВАРИСТВУ за надання послуг, складає 15% (з врахуванням податку на додану вартість у розмірі 20%) від суми виторгу (після відрахування суми страхових внесків та податку на додану вартість; за перевезення пасажирів, які оквитковані через каси ТОВАРИСТВА, і яка обліковується по касовим відомостям продажу квитків. За кошти отримані від реалізації квитків на перевезення багажу реалізованих автостанціями, ПЕРЕВІЗНИК сплачує ТОВАРИСТВУ плату у розмірі 50% (з врахуванням ПДВ в розмірі 20%).

Плата за надання послуг ПЕРЕВІЗНИКУ сплачується шляхом утримання ТОВАРИСТВОМ з суми виторгу за перевезення пасажирів.

При відсутності виторгу за перевезення пасажирів плата Товариству за надання послуг сплачується ПЕРЕВІЗНИКОМ безпосередньо перед відправленням у сумі 1,50 грн. (одна гривня 50 коп.) за одне відправлення.”.

Пункт 3 договору

“Розрахунки ТОВАРИСТВА з ПЕРЕВІЗНИКОМ за реалізацію квитків здійснюється кожних 10 днів, кінцевий розрахунок до 15 числа місяця, наступного за звітним. Розрахунки проводяться шляхом перерахування грошових коштів на рахунок ПЕРЕВІЗНИКА. Комісійну винагороду банку за переказ коштів сплачує ПЕРЕВІЗНИК”.

Пункт 4 договору

“Уразі невиконання умов договору сторони несуть таку відповідальність:

п.п. 4.1. “Товариство”:

- За зрив рейсу з вини автостанції формування Товариство сплачує Перевізнику штраф за кожен зірваний рейс у приміському сполученні 10 грн.

- За спізнення від 20 хв. до 1 години з відправленням автобусу з вини автостанції формування з урахуванням допустимих відхилень - сплачує Перевізнику штраф в сумі 10 грн.

- За кожен день прострочення платежу сплачує пеню в розмірі 0,05 % від суми простроченого платежу.

п.п.4.2. такого змісту: “Перевізник”:

- За зрив рейсу з автостанції формування перевізник сплачує Товариству штраф за кожний зірваний рейс у приміському сполученні 10 грн.

- За спізнення автобусу від 20 хв. до 1 години при поданні на автостанцію формування з врахуванням допустимих відхилень - сплачує Товариству штраф в розмірі 10 грн. за кожен випадок спізнення.

- За незаїзд автобусу на автостанцію, згідно розкладу руху, сплачує Товариству штраф у розмірі 10 грн. за кожен випадок.

- За запізнення подання автобусу на платформу автостанції формування з врахуванням допустимих відхилень - сплачує Товариству штраф в розмірі 10 грн. за кожен випадок спізнення.

- В разі невиконання рейсу в результаті чого товариство відшкодувало пасажирам згідно чинного законодавства заподіяні матеріальні та моральні збитки - сплачує товариству відшкодовані суми в повному обсязі згідно з діючим законодавством.

- За порушення правил паркування транспортного засобу на території автостанції, згідно схеми руху, перевізник сплачує Товариству штраф в розмірі 10 грн. за кожен випадок.

- За кожен день прострочення платежу сплачує пеню в розмірі 0,05 % від суми простроченого платежу.”

Пункт 5 договору

“Порушення вимог даного договору фіксується сторонами: відмітки у журналі диспетчера та у дорожньому листі водія (зрив, спізнення, незаїзд).

На підставі зафіксованих порушень сторонами вимог договору, сторони приймають рішення про застосування штрафних санкцій до порушника та на протязі 45 діб з дня порушення повідомляють про це порушника. Зацікавлена сторона направляє порушнику листа про вирішення застосування штрафу -рахунок на сплату штрафу та дані про порушення /ф.29-АСС/.

Порушник в 15 денний термін з дня отримання повідомлення про застосування штрафу сплачує його на розрахунковий рахунок іншої сторони або у касу підприємства.

Згідно заяви Перевізника про вихід з ладу автобусу, надану у п'ятиденний термін після події, та надання відповідних доказів, штраф не сплачується”.

Пункт 6 Договору

В редакції відповідача відсутній.

Пункт 7 договору

В редакції відповідача відсутній.

Пункти 8 і 9 договору є однаковими у обох сторін з різницею лише в тому, що в редакції позивача зміст пункту викладено російською мовою, а в редакції відповідача –українською.

Пункт 10 договору

“Договір вступає з силу з моменту підписання його сторонами та діє до 31.12.2009р. У разі відсутності /за 20 днів до кінця дії договору/ заяви будь-якої Сторони про перегляд умов цього договору, термін його дії автоматично продовжується на наступний рік, і так кожного року вважається продовженим на той же термін і на тих же умовах, що були передбачені цим договором”.

Пункт 11 договору

“Даний договір складено у двох примірниках, які мають однакову юридичну силу, один з яких знаходиться у Товариства, другий - Перевізника”.

При розгляді справи № 15/45пд Луганским апеляційним господарським судом сторонами було узгоджено мову договору, назву договору, преамбулу і предмет договору, але враховуючи заяву позивача від 06.01.2010, суд розглядає даний спір, саме з урахуванням предмету спору, що виклаедно в цій заяві, тобто неврегульваними вважаються пункти, що передані на розгляд суду.

Як вбачається з предмету даного спору з урахуванням заяви позивача від 06.01.2010 позивач неврегульованими між сторонами залишилися розбіжності щодо предмету договору та п.п. 1 і 2 договору. Питання мови договору врегульовано –позивачем викладено текст договору державною мовою.

При цьому сторони посилаються на обґрунтування своїх вимог за кожним спірним пунктом договору на наступне:

Позивач на обґрунтування своїх вимог посилається на таке:

Предмет договору

Редакція відповідача в частині предмету договору суперечить на думку позивача ч. З ст. 36 Закону України „Про автомобільний транспорт", оскільки позивач мав намір укласти договір лише в розумінні вищевказаної норми, а не будь –якої іншої.

Пункт 1 договору

Редакція данного пункту позивача чітко містить послуги, які надаються відповідачем позивачу згідно вимог до ч. 3 ст. 36 Закону України „Про автомобільний транспорт", п. 116 Правил про надання послуг пасажирського автомобільного транспорту, затверджених Постановою КМУ від 18.02.1997 до обов'язкових послуг, що повинні надаватися автостанціями автомобільному перевізнику, належать: продаж квитків, організація прибуття та відправлення автобуса, інформування водія щодо умов дорожнього руху на маршруті.

Позивач вважає, що він право отримувати лише вищевказані послуги від відполвідача, і не має бажання отримувати інші послуги.

Пункт 2 договору - послуги відповідача, що надаються позивачу, сплачуються пассажирами при придбанні ними квитків згідно п. 4 ст. 36 Закону України „Про автомобільний транспорт" у вигляді оплати пассажиром автостанційного збору, який встановлюєиться за узгодженням з Луганською обласною державною адміністрацією (п. 116 Правил про надання послуг пасажирського автомобільного транспорту, затверджених Постановою КМУ від 18.02.1997), який входить до вартості квитка.

Відповідач на обґрунтування своїх вимог посилається на таке:

Преамбула договору

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Закону України „Про автомобільний транспорт" відносини автомобільного перевізника, що здійснює перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування, із власниками автостанцій визначається договором.

На сьогоднішній день відповідач не є власником автостанцій (відсутні законні підстави називатися власником), в зв'язку з тим, що всі автостанції Луганської області взяті в оренду на підставі договору оренди державного майна від 21.09.2004р., укладеного між регіональним відділенням Фонду державного майна України по Луганській області і ТОВ „Луганське регіональне управління автобусних станцій".

Таким чином, запропонована відповідачем назва сторін (товариство та перевізник) більше відповідає змісту договору.

|

“Предмет договору”

Згідно з ч. 2 ст. 32 Закону України “Про автомобільний транспорт” предметом договору автомобільного перевізника з власниками автостанцій є надання послуг та виконання робіт, пов'язаних з відправленням та прибуттям пасажирів. Частина 1 ст. 28 вищезазначеного закону встановлює, що на автостанціях забезпечується: прийом та відправлення автобусів і пасажирів, організація продажу квитків населенню, диспетчерське управління та регулювання руху автобусів та інше.

Посилання на те, що “підставою для складання такого договору є наявність у перевізника договору з замовником на перевезення пасажирів на маршрутах загального користування” прямо відповідає змісту ч. З ст. 32 Закону України “Про автомобільний транспорт”, в якому зазначеного: „Власники автостанцій зобов'язані укласти договір з автомобільним перевізником... тільки за наявності в нього договору із органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування про організацію перевезень на автобусних маршрутах загального користування...”.

Відповідно до ч. 2 ст. 638 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) суттєвою умовою договору є умова про предмет договору. Таким чином, відповідач наполягає на прийняті предмету договору викладеного у Протоколі, як такого, що відповідає нормам ч. 1 ст. 28 та ч. 2 ст.32 Закону України “Про автомобільний транспорт”та детальніше розшифровується в обов'язках товариства.

Пункт 1 договору:

Відповідно до ч.3 ст. 36 Закону України „Про автомобільний транспорт" до обов'язкових послуг, що повинні надаватися автостанціями автомобільному перевізнику, належать: продаж квитків, організація прибуття та відправлення автобуса, інформування водія щодо умов дорожнього руху на маршруті. Зазначенгі стаття має загальний характер і більше розшифровується в інших нормах.

Так, у ч. 1 ст. 28 Закону України „Про автомобільний транспорт" зазначено, що на автостанціях забезпечується прийом та відправлення автобусів і пасажирів, організація продажу квитків населенню, диспетчерське управління і регулювання руху автобусів, контроль екіпіровки та санітарного стану автобусів, дорожньої документації водіїв.

До обов'язкових послуг, що надаються перевізникам, відповідно до Типового технологічного процесу надання послуг автостанцій та автовокзалів затвердженого Наказом Міністерства транспорту України № 565 від 28.08.2001р. (далі - Типовий процес), належать послуги кас автостанцій, з організації посадки пасажирів в автобус, з диспетчеризації руху автобусів, з надання платформ для посадки та висадки пасажирів і місць на майданчику відстою автобусів, кімнат короткотермінового відпочинку водіїв, з інформування водіїв щодо дорожніх умов і безпеки дорожнього руху.

Диспетчерська служба автостанції організує посадку пасажирів, здійснює прийом та відправлення автобусів у рейс. - (п.3.1 Типового процесу).

Згідно з п. 3.2 Типового процесу основними завданнями диспетчерської служби є: контроль за своєчасним прибуттям автобусів, своєчасне відправлення автобусів у рейс, інформування перевізника у разі, коли автобус не вернувся із рейсу, організація посадки пасажирів в автобус, інформування пасажирів про відправлення та прибуття автобусів на автостанцію, початок та організацію посадки пасажирів, інформування пасажирів про наявність вільних місць у автобусах, здійснення заходів щодо безпечного переміщення пасажирів і руху автобусів на території автостанції, інформування водіїв щодо перенкод на шляху прямування автобуса за маршрутом та запобігання дорожньо-транспортним пригод, здійснення обліку руху автобусів, контроль за екіпіруванням автобусів.

В зв'язку з тим, що при придбанні квитка на проїзд здійснюється обов'язкове страхування пасажира, товариство згідно зі ст. 12 Закону України “Про автомобільний транспорт” зобов'язане здійснити таке страхування.

Товариство також забезпечує інкасацію виручки, належної Перевізнику для послідуючого перерахунку грошових коштів від суми виторгу квитків після оплати послуг відповідача.

Таким чином, до обов'язків відповідача віднесені тільки ті, що прямо передбачені законодавством, та необхідні для здіснення правовідносин за Договором.

До обов'язків Перевізника, вказаних у Протоколі, відносяться тільки ті, що передбачені законодавством України про автомобільний транспорт.

Зокрема, ст. 30 Закону України “Про автомобільний транспорт” встановлює вимоги до автомобільного перевізника, де першим пунктом передбачається обов'язок перевізника виконувати вимоги вищевказаного закону та інших законодавчих і нормативних актів України у сфері перевезення пасажирів. У ч. 1 п. 145 Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту, затверджених Постановою КМУ 18.02.1997 № 197 в редакції Постанови КМУ від 26.09.2007 № 1184 (далі Правила) та ч. 2 ст. 30 Закону України “Про автомобільний транспорт” зазначено, що перевізник зобов'язаний забезпечувати дотримання персоналом вимог законодавства про автомобільний транспорт. Відповідно до п. 3.6 Порядку і умовам організації перевезень пасажирів та багажу автомобільним транспортом, затверджених Наказом Міністерства транспорту України № 21 від 21.01.1998 (далі - Порядок) перевізник повинен здійснювати контроль за дотриманням водіями розкладу руху.

Для продажу квитків пасажирам у кількості, яка передбачена типом автобусу, товариство повинно знати яка марка та модель автобусу буде здійснювати перевезення. В п.3.8. Типового процесу зазначено, що у разі заміни типу чи затримки з прибуттям автобуса перевізник інформує про це автостанцію формування. Для виконання вимог п.п. 2, 3 п.122 Правил, які передбачають сповіщання через систему гучного мовлення про несвоєчасне відправлення чи прибуття автобуса та відміну рейсу чи заміну автобусу, а також для правильної кількості продажу квитків, перевізник зобов'язаний повідомити автостанції про вимушену заміну передбаченого розкладом типу автобусу не пізніше ніж за 3 години до відправлення, а в разі затримки автобуса вказати час прибуття.

Відповідно до ч. 2 ст. 39 Закону України „Про автомобільний транспорт" документом для перевезення пасажира є квиток на проїзд в автобусі та на перевезення багажу (для пільгового проїзду - посвідчення особи встановленого зразка). Перевізник зобов'язаний, згідно з ч. 10 п. 145 Правил здійснювати перевезення пасажирів з квитками і пасажирів, яким згідно із законодавством надано пільги щодо плати за проїзд.

Автобус повинен подаватися на автостанцію де формується приміський маршрут (всі маршрути позивача є приміськими) за 20 хвилин до відправлення (п. 125 Правил). Згідно з п. 3.9. Типового процесу після прибуття автобуса на автостанцію, водій передає диспетчеру дорожній лист, інформує про кількість вільних місць в автобусі та робить відмітку у дорожньому листі про час прибуття. Диспетчер записує цю інформацію до журналу реєстрації прибуття та відправлення автобусів.

Таким чином, в зв'язку з тим, що товариство зобов'язане оформляти та контролювати дорожню документацію водіїв після прибуття автобусу, який подається за 20 хвилин до відправлення, позивач повинен надати квитково - касову документацію, дорожній лист для визначення вільних місць в автобусі не менш ніж як за 20 хвилин до його відправлення.

Ч. 2 ст. 30 та ч. 1 ст. 34 Закону України Про автомобільний транспорт” встановлює, що автомобільний перевізник зобов'язаний утримувати транспортні засоби в належному технічному та санітарному стані, забезпечувати їх своєчасне подання для посадки пасажирів та відправлення. В автобусах та вантажопасажирських автомобілях, які виконують перевезення пасажирів, не повинно бути конструктивних елементів, не передбачених заводом-виготовлювачем... (п. 3.4 Порядку).

Тому, вимога відповідача, щодо включення пункту до обов'язків перевізника про забезпечення подачі автобусів у належному технічному і санітарному стані, без порушень технологічної конструкції (додаткові сидіння І т.п.) є цілком законною.

Згідно абз. 3 п. 2.6.6. Порядку зміни в розклад руху на приміських, міжміських та міжнародних маршрутах узгоджуються перевізником з відповідними автостанціями. У ч. 2 п. 121 Правил зазначено, що всередині будівлі автостанції розміщується візуальна інформація про розклад руху автобусів із зазначенням найменування перевізника, відомості про відкриття, закриття зміну графіків руху, тимчасове перевезення на маршруті тощо. Для виконання положень цих норм товариству потрібен час для внесення змін до візуальної інформації в разі внесення змін в розклад руху автобусів, тарифів, відміну рейсів. Тому позивач повинен вносити зміни в розклад руху автобусів, тарифів, відміну рейсів тільки: після попереднього погодження з відповідачем не пізніше ніж за 15 днів.

Для повноцінного виконання своїх обов'язків товариство має здійснювати контроль за виконанням водієм автобусів транспортної" та технологічної дисципліни на території автостанції.

Відповідно до ст. 28 Закону України “Про автомобільний транспорт” до технологічного процесу відноситься прийом та відправлення автобусів і пасажирів, організація продажу квитків населенню, диспетчерське управління і регулювання руху автобусів, контроль екіпіровки та санітарного стану автобусів, дорожньої документації водіїв та дотримання визначеного режиму роботи підприємств, установ і організацій, розташованих на їх території, організація побутового обслуговування пасажирів і водіїв.

Зокрема, ст. 30 Закону України “Про автомобільний транспорт” встановлює вимоги до автомобільного перевізника, де першим пунктом передбачається обов'язок перевізника виконувати вимоги вищевказаного закону та інших законодавчих і нормативних актів України у сфері перевезення пасажирів.

У п. 145 Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту, затверджених Постановою КМУ 18.02.1997 № 197 в редакції Постанови КМУ від 26.09.2007 № 1184 (далі Правила) та ч. 2 ст. 30 Закону України “Про автомобільний транспорт” зазначено, що перевізник зобов'язаний забезпечувати дотримання персоналом вимог законодавства про автомобільний транспорт. Відповідно до п. 3.6 Порядку і умовам організації перевезень пасажирів та багажу автомобільним транспортом, затверджених Наказом Міністерства транспорту України №21 від 21.01.1998 (далі - Порядок) перевізник повинен здійснювати контроль за дотриманням водіями розкладу руху.

Для продажу квитків пасажирам у кількості, яка передбачена типом автобусу, товариство повинно знати яка марка та модель автобусу буде здійснювати перевезення. В п. 3.8. Типового процесу зазначено, що у разі заміни типу чи затримки з прибуттям автобуса перевізник інформує про це автостанцію формування. Для виконання вимог п.п. 2, 3 п.122 Правил, які передбачають сповіщання через систему гучного мовлення про несвоєчасне відправлення чи прибуття автобуса та відміну рейсу чи заміну автобусу, а також для правильної кількості продажу квитків, перевізник зобов'язаний повідомити автостанції про вимушену заміну передбаченого розкладом типу автобусу не пізніше ніж за 3 години до відправлення, а в разі затримки автобуса вказати час прибуття.

Відповідно до ч. 2 ст. 39 Закону України „Про автомобільний транспорт" документом для перевезення пасажира є квиток на проїзд в автобусі та на перевезення багажу (для пільгового проїзду - посвідчення особи встановленого зразка). Перевізник зобов'язаний, згідно з ч. 10 п. 145 Правил здійснювати перевезення пасажирів з квитками і пасажирів, яким згідно із законодавством надано пільги щодо плати за проїзд.

Автобус повинен подаватися на автостанцію де формується приміський маршрут (всі маршрути позивача є приміськими) за 20 хвилин до відправлення (п. 125 Правил). Згідно з п. 3.9. Типового процесу після прибуття автобуса на автостанцію, водій передає диспетчеру дорожній лист, інформує про кількість вільних місць в автобусі та робить відмітку у дорожньому листі про час прибуття. Диспетчер записує цю інформацію до журналу реєстрації прибуття та відправлення автобусів.

Таким чином, в зв'язку з тим, що товариство зобов'язане оформляти та контролювати дорожню документацію водіїв після прибуття автобусу, який подається за 20 хвилин до відправлення, позивач повинен надати квитково-касову документацію, дорожній лист для визначення вільних місць в автобусі не менш ніж як за 20 хвилин до його відправлення.

Ч. 2 ст. 30 та ч. 1 ст. 34 Закону України “Про автомобільний транспорт” встановлює, що автомобільний перевізник зобов'язаний утримувати транспортні засоби в належному технічному та санітарному стані, забезпечувати їх своєчасне подання для посадки пасажирів та відправлення. В автобусах та вантажопасажирських автомобілях, які виконують перевезення пасажирів, не повинно бути конструктивних елементів, не передбачених заводом-виготовлювачем... (п. 3.4 Порядку).

Тому, вимога відповідача, щодо включення пункту до обов'язків перевізника про забезпечення подачі автобусів у належному технічному і санітарному стані, без порушень технологічної конструкції (додаткові сидіння І т.п.) є цілком законною.

Диспетчерське управління і регулювання руху автобусів, контроль екіпіровки та санітарного стану автобусів, дорожньої документації водіїв, організація побутового обслуговування пасажирів та водіїв. До транспортної дисципліни відноситься дотримання схеми руху автобусів та їх стоянки для посадки - висадки пасажирів та ін.

Відповідно до ч. 1 ст. 224 Господарського кодексу України (далі ГК України) учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Тобто товариство має право вимагати у відповідності з чинним законодавством відшкодування збитків, заподіяних перевізником.

Право відповідача щодо корегування розміру оплати послуг диспетчерського управління та регулювання руху автобусів на автостанції за договором при наявності обґрунтованості підстав відповідає принципам добросовісності, розумності та справедливості і може застосовуватися лише в разі збільшення витрат товариства.

Використання права щодо стягнення штрафів, в разі їх несплати, з суми виторгу квитків відповідач може застосувати тільки після направлення листа про застосування штрафу з його обґрунтуванням і відсутності заперечень з іншої сторони.

Дослідивши обставини справи суд визнав позовні вимоги частково обґрунтованим з огляду на наступне:

Суд частково погоджується з редакцією п. 1 Договору, викладеною відповідачем.

Пропонований відповідачем перелік маршрутів, які існують на час укладення Договору, не є обов’язковим для даного Договору, оскільки у розділі „Предмет договору” мається посилання на наявність у перевізника Договору з замовником на перевезення пасажирів на маршрутах загального користування і сторони не вільні в обранні напрямку маршруту; даний Договір буде розповсюджуватись на всі маршрути, які буде здійснювати саме цей перевізник по Договорам з замовником (відповідно до ст. 7 Закону України „Про автомобільний транспорт” Замовником є обласна Державна адміністрація, у даному випадку –Луганська).

Обов’язки Товариства та Перевізника передбачені як за редакцією позивача, так і за редакцією відповідача (викладені вище). Суд вважає за необхідне включити в текст Договору положення щодо обов’язків сторін, оскільки вони пов’язані з предметом Договору та більш конкретизують його, а предмет Договору є істотною умовою Договору.

Обов’язки Товариства та Перевізника, які сторони виклали кожна в своїй редакції та не узгодили, прийнятні частково в редакції відповідача, оскільки вона відповідає ст. ст. 12, 28, 36 Закону України „Про автомобільний транспорт”; ст. ст. 28, 34, 39, 40 Закону України „Про автомобільний транспорт”; Типовому технологічному процесу надання послуг автостанцій та автовокзалів; Положенню про обов’язкове особисте страхування від нещасних випадків на транспорті, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 959 від 14.08.96 відносно обов’язків Товариства; ст. ст. 2, 122, 125, 145 Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України 18.02.97 № 176; п. п. 2.6.6, 3.6 Порядку і умовам організації перевезень пасажирів та багажу автомобільним транспортом, затверджених Наказом Міністерства транспорту України № 21 від 21.01.98; п. п. 3.8, 3.9 Типового технологічного процесу надання послуг автостанцій та автовокзалів.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 28, ч. 3 ст. 36 Закону України „Про автомобільний транспорт” обов’язковими послугами , що надаються автостанціями автомобільному перевізнику, є організація прийому та відправлення автобусів і пасажирів, організація продажу квитків населенню, диспетчерське управління і регулювання руху автобусів, інформування водія щодо умов дорожнього руху на маршруті, контроль екіпіровки та санітарного стану автобусів, дорожньої документації.

Типовий процес передбачає ще такі послуги: надання місць на майданчику відстою автобусів (і позивач, і відповідач визначили час відстою –2 години перед відправленням в рейс); надання кімнат короткотермінового відпочинку водіїв. Така послуга, як надання кімнат відпочинку не може вважатися обов’язковою для позивача оскільки:

Обов’язки Товариства щодо інформування пасажирів з усіх питань перевезень передбачені п. 3.2 Типового процесу, за яким основними завданнями диспетчерської служби є: контроль за своєчасним прибуттям автобусів, своєчасне відправлення автобусів у рейс, інформування перевізника у разі, коли автобус не вернувся із рейсу, організація посадки пасажирів в автобус, інформування пасажирів про відправлення та прибуття автобусів на автостанцію, початок та організацію посадки пасажирів, інформування пасажирів про наявність вільних місць у автобусах, здійснення заходів щодо безпечного переміщення пасажирів і руху автобусів на території автостанції, інформування водіїв щодо перешкод на шляху прямування автобуса за маршрутом та запобігання дорожньо-транспортним пригод, здійснення обліку руху автобусів, контроль за екіпіруванням автобусів.

Обов’язок Товариства страхувати пасажирів, які придбали квітки в касах автостанції, витікає з ч. 2 ст. 12 Закону України „Про автомобільний Транспорт”, якою передбачено, що при придбанні квитка пасажиру надається інформація щодо здійсненого виду обов’язкового особистого страхування та про страховика.

Відповідно до ч. 3 Положення про обов’язкове особисте страхування від нещасних випадків на транспорті, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 14.08.96 № 959, документом, що підтверджує страхування пасажирів під час здійснення регулярних пасажирських перевезень автомобільним транспортом є квиток, з чого слідує, що при придбанні пасажиром квитка на проїзд у касі автостанції Товариством здійснюється його обов’язкове особисте страхування від нещасних випадків.

Обов’язок по інкасації виручки, належної Перевізнику, не обов.язковою послугою, тому не підлягає включненню до умов договору.

Суд погоджується з доводами відповідача щодо необхідності включення до Договору обов’язків перевізника, які не пропоновані позивачем, але передбачені законодавством України про автомобільний транспорт.

Вимога про включення у п. 1 Договору обов’язку перевізника забезпечити дотримання водієм автобусу Правил надання послуг пасажирського автотранспорту та Закону України „Про автомобільний транспорт” випливає із ст. 30 Закону України „Про автомобільний транспорт”, яка встановлює вимоги до автомобільного перевізника, де першим пунктом передбачається обов’язок перевізника виконувати вимоги вищезазначеного закону та інших законодавчих актів України у сфері перевезення пасажирів.

Інші пропоновані Товариством зобов’язання Перевізника щодо дотримання водієм Правил дорожнього руху, встановлення тарифів не впливають на правовідносини сторін і забезпечуються Перевізником незалежно від укладання даного Договору.

Слід погодитись з редакцією відповідача такого зобов’язання Перевізника, як повідомляти автостанції не пізніше, ніж за 3 години до відправлення автобусу в рейс про вимушену заміну передбаченого розкладом типу автобусу, а в разі затримки його випуску вказати час прибуття на автостанцію, оскільки для продажу квитків пасажирам у кількості, яка передбачена типом автобусу, Товариство повинно знати яка марка та модель автобусу буде здійснювати перевезення. В п. 3.8 Типового процесу зазначено, що у разі заміни типу чи затримки з прибуттям автобуса перевізник інформує про це автостанцію формування. Для виконання вимог п. п. 2, 3 п. 122 Правил, які передбачають сповіщання через систему гучного мовлення про несвоєчасне відправлення чи прибуття автобуса та відміну рейсу чи заміну автобусу, а також для правильної кількості продажу квитків, перевізник зобов'язаний повідомити автостанції про вимушену заміну передбаченого розкладом типу автобусу не пізніше ніж за 3 години до відправлення, а в разі затримки автобуса вказати час прибуття.

Є обґрунтованим зобов’язання Перевізника здійснювати посадку пасажирів в автобус тільки при наявності квитків на проїзд та перевезення багажу, оскільки Перевізник зобов’язаний, згідно з ч. 10 п. 145 Правил здійснювати перевезення пасажирів з квитками і пасажирів, яким згідно із законодавством надано пільги щодо плати за проїзд.

Згідно п. 125 Правил, автобус повинен подаватися на автостанцію де формується приміський маршрут (всі маршрути позивача є приміськими) за 20 хвилин до відправлення (п. 125 Правил). Згідно з п. З.9. Типового процесу після прибуття автобуса на автостанцію, водій передає диспетчеру дорожній лист, інформує про кількість вільних місць в автобусі та робить відмітку у дорожньому листі про час прибуття. Диспетчер записує цю інформацію до журналу реєстрації прибуття та відправлення автобусів. Таким чином, у зв'язку з тим, що Товариство зобов'язане оформляти та контролювати дорожню документацію водіїв після прибуття автобусу, який подається за 20 хвилин до відправлення, позивач повинен надати квитково - касову документацію, дорожній лист для визначення вільних місць в автобусі не менш ніж як за 20 хвилин до його відправлення.

Обов’язок Перевізника забезпечити подачу автобусів у належному технічному і санітарному стані, без порушень технологічної конструкції (додаткові сидіння і т. п.) випливає із ч. 2 ст. 30 та ч. 1 ст. 34 Закону України „Про автомобільний транспорт”, яка встановлює, що автомобільний перевізник зобов'язаний утримувати транспортні засоби в належному технічному та санітарному стані, забезпечувати їх своєчасне подання для посадки пасажирів та відправлення. В автобусах та вантажопасажирських автомобілях, які виконують перевезення пасажирів, не повинно бути конструктивних елементів, не передбачених заводом-виготовлювачем... (п. 3.4 Порядку). Тому, вимога відповідача, щодо включення пункту до обов'язків Перевізника про забезпечення подачі автобусів у належному технічному і санітарному стані, без порушень технологічної конструкції (додаткові сидіння і т.п.) є цілком законною.

Суд погоджується з тим, що позивач повинен вносити зміни в розклад руху автобусів, тарифів, відміну рейсів тільки після попереднього погодження з відповідачем не пізніше ніж за 15 днів.

П. 1 Договору підлягає викладенню в наступній редакції:

„Товариство бере на себе такі обов’язки:

-          Забезпечувати диспетчерське управління та регулювання руху автобусів на АС.

                    Організовувати прийом та відправлення автобусів та пасажирів в рейс згідно законодавства.

                    Організовувати продаж квитків населенню, та надавати інші станційні послуги.

                    Контролювати екіпіровку та санітарний стан автобусів.

                    Оформляти та контролювати дорожню документацію водіїв.

                    Надати місце для відстою автобусів Перевізника до двох годин перед відправленням їх в рейс, згідно з розкладом руху.

                    Інформувати пасажирів з усіх питань перевезень у відповідності до технологічного процесу автостанції.

Перевізник зобов’язаний:

-          Забезпечити дотримування водієм автобусу Правил надання послуг пасажирського автотранспорту, Закону України „Про автомобільний транспорт”.

-          Повідомляти автостанції не пізніше, ніж за 3 години до відправлення

автобусу в рейс про вимушену заміну передбаченого розкладом типу

автобусу, а в разі затримки його випуску вказати час прибуття на

автостанцію.

-          Здійснювати посадку пасажирів в автобус тільки при наявності квитків на проїзд та перевезення багажу.

           - Надавати квитково-касову документацію, дорожній лист реєстрації

прибуття та відправлення автобусів для визначення вільних місць за 20

хвилин до відправлення.

-          Забезпечити подачу автобусів в належному технічному та санітарному стані, без порушень технологічної конструкції (додаткові сидіння і т.п.).

           - Забезпечити внесення змін в розклад руху автобусів, тарифів, відміну

рейсів тільки після попереднього погодження з Товариством не

пізніше ніж за 15 днів.”

Редакцію п. 2 Договору, яку пропонував відповідач, частково обґрунтована наступним.

Відповідно до п. 7.1.1. Типового процесу за договором про надання автостанційних послуг перевізник здійснює перевезення пасажирів, а автостанція надає йому певний обсяг обов'язкових послуг і продає квитки протягом всього терміну до відправлення автобуса в рейс. Частка підприємства автостанцій у виторгу від продажу квитків, у разі укладення цього договору, складає певний відсоток, який обумовлюється цим договором і не може перевищувати встановлених законодавством граничних розмірів.

Плату у розмірі 15% від продажу квитків на проїзд та 50% від реалізації квитків за перевезення багажу (в разі відсутності виторгу від продажу квитків 1 грн. 50 коп. за одне відправлення) Товариство обґрунтовує тим, що таку плату воно отримує від всіх перевізників, з якими у нього укладені договори, про що свідчать надані до суду копії договорів з іншими перевізниками, які також здійснюють перевезення на приміських маршрутах. Вказані договори на теперішній час є діючими в зв'язку з відсутністю заяв від сторін про внесення змін до них.

В рішенні Господарського суду Луганської області від 05.03.09 по справі № 18/8пд (а. с. 129-132 т. І) зазначено, що з метою недопущення зловживання монопольним становищем на ринку товариство повинно застосовувати однакові ціни та однакові умови до рівнозначних угод і зобов'язав перевізника укласти договір з платою товариству за надання послуг у розмірі 15 % від суми виторгу квитків за перевезення пасажирів. За кошти, отримані від реалізації квитків на перевезення багажу реалізованих автостанціями, перевізник сплачує товариству плату у розмірі 50%.

Діючий у 2008 році договір про взаємовідносини товариства та перевізника при обслуговуванні пасажирів автомобільним транспортом на автостанціях Луганської області на приміських маршрутах від 02.04.07 № 225/6, укладений між сторонами за позовом, також передбачав плату товариству за надання послуг перевізнику у розмірі 15% від суми виторгу квитків за перевезення пасажирів та 50% від реалізації квитків за перевезення багажу, а в разі відсутності виторгу від продажу квитків 1 грн. 00 коп. за одне відправлення, (така сама редакція як і запропонована у Протоколі, крім розміру плати при відсутності виторгу, яка змінилася з 1грн. 00 коп. до 1грн. 50 коп.).

Такі ж умови містяться у інших договорах, укладених відповідачем з різними перевізниками. .

Таким чином, слід прийняти до уваги доводи відповідача про те, що згідно рішення Адміністративної колегії Луганського обласного територіального відділення антимонопольного комітету України від 04.08.06 № 01-29/13 займає монопольне (домінуюче) становище на товарних ринках обов’язкових автостанційних послуг, що надаються перевізникам, отже дії відповідача щодо укладення (всупереч діючому законодавству) різних за переліком та вартістю обов’язкових автостанційних послуг договорів з перевізниками є порушенням законодавства про захист економічної конкуренції у вигляді зловживання монопольним становищем на ринку автостанційних послуг.

Збільшення плати за надання послуг перевізнику при відсутності виторгу до 1 грн. 50 коп. не обґрунтоване, тому не підлягає включенню до договору.

Судом приймається така редакція цього пункту

„ Плата Товариству за надання послуг, яка складає 15% (з врахуванням податку на додану вартість у розмірі 20%) від суми виторгу (після відрахування суми страхових внесків та податку на додану вартість) за перевезення пасажирів, які оквитковані через каси Товариства, і яка обліковується по касовим відомостям продажу квитків. За кошти, отримані від реалізації квитків на перевезення багажу, реалізованих автостанціями, Перевізник сплачує Товариству плату у розмірі 50% (з врахуванням ПДВ в розмірі 20%).

Плата за надання послуг Перевізнику сплачується шляхом утримання Товариством з суми виторгу за перевезення пасажирів.

Щодо решти пунктів договору відповідач не надв ніяких заперечень, тому вони вважаєються узгодженими в редакції позивача. Але відповідно до ст. 187 Господарського кодексу України днем укладання спірного договору є день набрання чинності рішенням суду, тому не може бути узгоджена вимога п. 6. Договір вступає в силу з моменту підписання його сторонами та діє до 31.12.2009р.

Згідно ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ст. 85 ГПК України за згодою учасників процесу у судовому засіданні оголошено вступну і резолютивну частини рішення.

На підставі викладеного і, керуючись ст. ст. 44, 49, 82, 84, 85 ГПК України, суд

в и р і ш и в:

1.          Позов задовольнити частково.

2. Врегулювати розбіжності, що виникли при укладенні Договору № 226 між ПАТ «Луганське регіональне управління автобусних станцій» та ТОВ «БДК Авто», виклавши предмет договору в редакції відповідача:

“Предметом договору ТОВАРИСТВА з ПЕРЕВІЗНИКОМ є надання послуг та виконання робіт, пов'язаних з відправленням та прибуттям пасажирів автобусних маршрутів загального користування /крім міських/ відповідно з розкладом руху, забезпечення на автовокзалах та автостанціях Товариства прийому і відправлення автобусів і пасажирів, організації продажу квитків населенню, диспетчерського управління і регулювання руху автобусів. Підставою для складання такого договору є наявність у перевізника договору з замовником на перевезення пасажирів на маршрутах загального користування”.

Пункт 1 Договору викласти в редакції:

„Товариство бере на себе такі обов’язки:

Забезпечувати диспетчерське управління та регулювання руху автобусів на АС.

           Організовувати прийом та відправлення автобусів та пасажирів в рейс згідно законодавства.

                    Організовувати продаж квитків населенню, та надавати інші станційні послуги.

                    Контролювати екіпіровку та санітарний стан автобусів.

                    Оформляти та контролювати дорожню документацію водіїв.

                    Надати місце для відстою автобусів Перевізника до двох годин перед відправленням їх в рейс, згідно з розкладом руху.

                    інформувати пасажирів з усіх питань перевезень у відповідності до технологічного процесу автостанції.

Перевізник зобов’язаний:

-          Забезпечити дотримування водієм автобусу Правил надання послуг

пасажирського автотранспорту, Закону України „Про автомобільний

транспорт”, розкладу руху автобусів.

-          Повідомляти автостанції не пізніше, ніж за 3 години до відправлення

автобусу в рейс про вимушену заміну передбаченого розкладом типу

автобусу, а в разі затримки його випуску вказати час прибуття на

автостанцію.

-          Здійснювати посадку пасажирів в автобус тільки при наявності квитків на проїзд та перевезення багажу.

           - Надавати квитково-касову документацію, дорожній лист реєстрації

прибуття та відправлення автобусів для визначення вільних місць за 20

хвилин до відправлення.

-          Забезпечити подачу автобусів в належному технічному та санітарному стані, без порушень технологічної конструкції (додаткові сидіння і т.п.).

           - Забезпечити внесення змін в розклад руху автобусів, тарифів, відміну

рейсів тільки після попереднього погодження з Товариством не

пізніше ніж за 15 днів.”

Пункт 2 Договору викласти в редакції:

„ - Плата Товариству за надання послуг, яка складає 15% (з врахуванням податку на додану вартість у розмірі 20%) від суми виторгу (після відрахування суми страхових внесків та податку на додану вартість) за перевезення пасажирів, які оквитковані через каси Товариства, і яка обліковується по касовим відомостям продажу квитків. За кошти, отримані від реалізації квитків на перевезення багажу, реалізованих автостанціями, Перевізник сплачує Товариству плату у розмірі 50% (з врахуванням ПДВ в розмірі 20%).

- Плата за надання послуг Перевізнику сплачується шляхом утримання Товариством з суми виторгу за перевезення пасажирів.

Пункти 3, 4, 5, 7 викласти в редакції позивача.

П. 6 Договору викласти в редакції:

У разі відсутності (за 20 днів до кінця договору) заяви будь-якої сторони про перегляд умов цього договору, термін його дії автоматично продовжується на наступний рік, і так кожного року вважається продовженим на той же термін і на тих же умовах, що були передбачені цим договором.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Луганське регіональне управління автобусних станцій”, м. Луганськ, вул. Оборонна, 101, ідентифікаційний код 33009052 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „БДК-Авто”, м. Лутугине Луганської області, вул. Чехова, 41-а, ідентифікаційний код 34100272 витрати по сплаті державного мита за позовом в сумі 42 грн.50 коп. та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 59 грн. 00 коп.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання відповідно до вимог ст. 84 ГПК України.

Рішення підписано 09.02.2010 р.

Суддя Т.М.Мінська