Решение № 77940468, 19.10.2018, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/37497/17-ц

Категорія 1

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(ЗАОЧНЕ)

19 жовтня 2018 року Печерський районний суд м. Києва

в складі:

головуючого судді Остапчук Т.В.,

при секретарі Медведєва М.Г.

представник позивача ОСОБА_1 - не з'явився

відповідач 1 - не з'явився

відповідач 2 - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві, в порядку загального позовного провадження, цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , Товарної біржі «Київська універсальна товарна біржа» про визнання права власності на квартиру

ВСТАНОВИВ:

30 червня 2017 року ОСОБА_2 звернувся з позовом до ОСОБА_3, Товарної біржі «Київська універсальна товарна біржа» про визнання права власності на квартиру.

Позивач вказує, що у зв'язку зі смертю його матері ОСОБА_4, він звернувся до державного нотаріуса із заявою про прийняття спадщини до складу якої, серед іншого, входить трьохкімнатна квартира за адресою: АДРЕСА_1.

У підтвердження права власності на квартиру померлої матері, нотаріусу було надано Свідоцтво про право власності на квартиру, яке видане Комісією по приватизації житлового фонду Мінекономіки України, згідно з розпорядженням (наказом) від 01 листопада 1993 року за № 320, зареєстроване Київським міським бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності 07 грудня 1993 року за № 2857.

На запит Київської державної нотаріальної контори № 6, Київським міським бюро технічної інвентаризації було надано інформаційну довідку в якій зазначено, що згідно з даними Бюро, квартира, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, зареєстрована на праві власності гр. ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу, зареєстрованого Київською Універсальною біржею 13 липня 1994 року за реєстраційним № 2933/1494.

Враховуючи отриману інформацію, 19 травня 2017 року нотаріусом винесено постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії, якою відмовлено позивачу у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 на тій підставі, що нотаріус не може встановити факт належності зазначеної квартири померлій ОСОБА_4 в безспірному порядку.

Позивач стверджує, що був зареєстрований у вказаній квартирі з 01 лютого 1992 року до 30 березня 2007 року, про відповідача ОСОБА_3 ніколи не чув, про договір купівлі-продажу дізнався у нотаріуса до якого звернувся із заявою про прийняття спадщини.

Відповідачі ОСОБА_3 та Товарна біржа «Київська універсальна біржа» відзивів на позовну заяву не надали.

Ухвалою суду від 24 липня 2017 року відкрито провадження у справі, призначено справу до судового розгляду.

Представником позивача подано до суду клопотання про витребування доказів від Комунального підприємства Київської міської ради «Київське міське бюро технічної інвентаризації», а саме, реєстраційної справи нерухомого майна - квартири яка знаходиться за адресою АДРЕСА_1. Ухвалою суду від 16 листопада 2017 року клопотання представника позивача про витребування доказів задоволено.

08 травня 2018 року представник позивача звернувся з клопотанням про витребування доказів від П'ятої Київської державної нотаріальної контори, а саме, копії довіреності від 13 січня 1994 року, зареєстрованої в реєстрі № 8к-173, виданої ОСОБА_4 на ім'я ОСОБА_6, яке було задоволено ухвалою суду від 08 травня 2018 року.

Відповідно до поданої представником позивача заяви про уточнення позовних вимог, позивач просить позов задовільнити, визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири від 13 липня 1994 року за реєстраційним № 2933/1494, визнати за позивачем право власності на трьохкімнатну квартиру за адресою: АДРЕСА_1.

Відповідно до п.9 Перехідних положень ЦПК України, в редакції яка набула чинності 15 грудня 2017 року, справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

На виконання п.9 Перехідних положень ЦПК України проведено підготовче засідання.

Ухвалою суду від 27 червня 2018 року закрите підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті, встановлений відповідачам строк для подання відзиву на позов до 10 серпня 2018 року.

Представником позивача 19 жовтня 2018 року була подана заява про розгляд справи за його відсутності, проти винесення заочного рішення представник позивача не заперечував.

Відповідачі ОСОБА_3 та Товарна біржа «Київська універсальна біржа» відзивів на позовну заяву з урахуванням уточнених позовних вимог не надали, в судове засідання не з'явилися, про день та час слухання справи повідомлені належним чином, про причини неявки в судове засідання суд не повідомили, клопотань про відкладення розгляду справи чи розгляд справи за їх відсутності суду не подали.

Відповідно до ч.4 ст. 223 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_4, померла ІНФОРМАЦІЯ_1, що встановлено на підставі свідоцтва про смерть (а.с. 13).

Після її смерті відкрилася спадщина на майно, в тому числі трьохкімнатну квартиру, загальною площею 70,4 кв.м., яка знаходиться за адресою АДРЕСА_1, яка належала померлій на підставі Свідоцтва про право власності на житло від 01 листопада 1993 року, виданого згідно розпорядження (наказу) Комісії по приватизації житлового фонду Мінекономіки України від 01 листопада 1993 № 320 (а.с. 14).

Спадкоємцем померлої є її син ОСОБА_2, який народився ІНФОРМАЦІЯ_2, що підтверджується Свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 (а.с. 12).

На підставі заяви позивача ОСОБА_2, державним нотаріусом Шостої Київської державної нотаріальної контори Гуль Л.О. 06 червня 2016 року була заведена спадкова справа № 390/2016 щодо майна померлої ОСОБА_4

Згідно Інформаційної довідки, виданої Комунальним підприємством Київської міської ради «Київське міське бюро технічної інвентаризації» КВ-2016 № 22831 від 08 липня 2016 року (а.с. 18) квартира АДРЕСА_1 на праві власності зареєстрована за ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу, зареєстрованого Київською Універсальною біржею 13 липня 1994 року за № 2933/1494.

В зв'язку з вищенаведеним, державним нотаріусом Шостої Київської державної нотаріальної контори Гуль Л.О. була винесена постанова від 19 травня 2017 року про відмову ОСОБА_2 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на квартиру, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, яка залишилася після смерті ОСОБА_4, померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 19).

Відповідно до довідки Державного підприємства «Еко» (а.с. 21) ОСОБА_4 з 13 квітня 1984 року по ІНФОРМАЦІЯ_1 була прописана та дійсно проживала за адресою АДРЕСА_1, за цей час особовий рахунок на інше прізвище не переводився.

У листі від 18 квітня 2018 року № 062/14-4542 (И-2018) Комунальне підприємство Київської міської ради «Київське міське бюро технічної інвентаризації» (а.с.122) повідомило суд про те, що відповідно до даних реєстрових книг Бюро первинна реєстрація права власності на квартиру АДРЕСА_1 здійснена за ОСОБА_4 на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого комісією про приватизації житлового фонду Міністерства економіки України від 01 листопада 1993 року (копія в архіві Бюро не знайдена).

В подальшому право власності на вказану квартиру перейшло та зареєстровано за ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу зареєстрованого Київською Універсальною біржею (КУБ) 13 липня 1994 року № 2933/1494.

З доданої, представником позивача, до матеріалів справи копії договору купівлі-продажу нерухомості від 13 липня 1994 року (а.с. 130) вбачається, що стосовно спірної квартири був укладений договір купівлі-продажу сторонами якого виступили продавець - ОСОБА_6, який діяв від імені ОСОБА_4 за довіреністю, посвідченою П'ятою Київською державною нотаріальною конторою 13 січня 1994 року, зареєстрованою в реєстрі за № 8к-173, який діяв через брокера, брокерської контори №580 ОСОБА_8 та покупець ОСОБА_3, який діяв через брокера брокерської контори № 580 ОСОБА_9

Відповідно до п. 1 договору купівлі-продажу ОСОБА_4, в особі повіреного продала, а покупець купив квартиру АДРЕСА_1. Зазначена квартира, відповідно до п.2 та п.3 Договору складається з 3-х кімнат, загальною площею 70,4 кв.м., в тому числі житлової площі 46,5 кв.м. та належить продавцю на підставі Свідоцтва про право власності на житло, виданого Комісією по приватизації житлового фонду Мінекономіки України 01 листопада 1993 року відповідно до розпорядження від 01 листопада 1993 року за № 320, зареєстрованого Київським держбюро техінвентаризації 07 грудня 1993 року за реєстраційним № 2857.

Пунктом 7 договору купівлі-продажу визначено, що покупець набуває право власності на квартиру з моменту укладення договору за умови його юридичного посвідчення.

Відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину, зокрема згідно норм Цивільного кодексу Української РСР від 18 липня 1963 року, із змінами (далі ЦК 1963 року), який був чинний на момент укладення договору купівлі-продажу квартири.

Статтею 41 ЦК 1963 року визначено, що угодами визнаються дії громадян і організацій, спрямовані на встановлення, зміну або припинення цивільних прав або обов'язків.

Згідно ст. 42 ЦК 1963 року угоди можуть укладатись усно або в письмовій формі (простій чи нотаріальній).

Відповідно до ст. 47 ЦК 1963 року нотаріальне посвідчення угод обов'язкове лише у випадках, зазначених у законі. Недодержання в цих випадках нотаріальної форми тягне за собою недійсність угоди з наслідками, передбаченими частиною другою статті 48 цього Кодексу.

Згідно імперативних положень ст. 48 ЦК 1963 року, недійсною є та угода, що не відповідає вимогам закону, в тому числі ущемлює особисті або майнові права неповнолітніх дітей.

По недійсній угоді кожна з сторін зобов'язана повернути другій стороні все одержане за угодою, а при неможливості повернути одержане в натурі - відшкодувати його вартість у грошах, якщо інші наслідки недійсності угоди не передбачені законом.

Відповідно до ст. 227 ЦК 1963 року, договір купівлі-продажу жилого будинку повинен бути нотаріально посвідчений, якщо хоча б однією з сторін є громадянин.

Недодержання цієї вимоги тягне недійсність договору (стаття 47 цього Кодексу).

Договір купівлі-продажу жилого будинку підлягає реєстрації у виконавчому комітеті місцевої Ради народних депутатів.

Відповідно до ст. 15 Закону України «Про товарну біржу» у редакції, яка була чиною на дату виникнення правовідносин, біржовою операцією визнається угода, що відповідає сукупності зазначених нижче умов: а) якщо вона являє собою купівлю-продаж, поставку та обмін товарів, допущених до обігу на товарній біржі; б) якщо її учасниками є члени біржі; в) якщо вона подана до реєстрації та зареєстрована на біржі не пізніше наступного за здійсненням угоди дня.

Угоди, зареєстровані на біржі, не підлягають нотаріальному посвідченню.

Таким чином, враховуючи положення законодавства, чинного на дату укладення договору купівлі-продажу квартири договори, зареєстровані на біржі, не прирівнюються до нотаріально посвідчених, а лише не підлягають їх подальшому нотаріальному посвідченню, в зв'язку з чим необхідним є дотримання законодавчо встановленої форми угод про відчуження нерухомого майна незалежно від місця, де ці угоди укладаються. У разі порушення вимоги законодавства щодо обов'язкової нотаріальної форми укладення договору тягне за собою недійсність такого договору.

Окрім цього, як вбачається з відповіді наданої П'ятою Київською державною нотаріальною конторою від 18 травня 2018 року № 2593/01-16 (а.с. 145) на ухвалу суду від 08 травня 2018 року, щодо надання копії довіреності від 13 січня 1994 року, зареєстрованої в реєстрі за № 8к-173, виданої від імені ОСОБА_4 на ім'я ОСОБА_6 за даними реєстру для реєстрації нотаріальних дій за 1994 рік за реєстровим № 8к-173 від 13 січня 1994 року було вчинено іншу нотаріальну дію від імені іншої особи.

Згідно копії сторінки реєстру для реєстрації нотаріальних дій за 1994 рік (а.с. 146) вбачається, що в реєстрі за № 8к-173 було вчинено нотаріальну дію із засвідчення вірності копій довідки від 07 травня 1991 року для гр. ОСОБА_10, 1936 року народження.

Відповідно до ст.65 ЦК 1963 року, довіреність на укладення угод, що потребують нотаріальної форми, а також на вчинення дій щодо державних, кооперативних та інших громадських організацій повинна бути нотаріально посвідчена, за винятком випадків, передбачених у цьому Кодексі, та інших випадків, коли спеціальними правилами допущена інша форма довіреності.

Дана обставина свідчить про те, що померла ОСОБА_4 не надавала ОСОБА_6 довіреності від 13 січня 1994 року, зареєстрованої П'ятою Київською державною нотаріальною конторою в реєстрі за № 8к-173 та відповідно не уповноважувала його на представництво своїх інтересів та укладання будь-яких угод, в тому числі договору купівлі-продажу квартири від 13 липня 1994 року (а.с. 130).

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про необхідність задоволення позовної вимоги щодо визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомості від 13 липня 1994 року.

У зв'язку зі смертю ОСОБА_4 та відкриття спадщини, виникли правовідносини, які пов'язані з переходом прав та обов'язків від померлої особи до її спадкоємців.

Із матеріалів справи вбачається, що після смерті ОСОБА_4, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 (а.с.13), відкрилась спадщина, яка складається, серед іншого майна, також з трьохкімнатної квартири, загальною площею 70,4 кв.м., за адресою АДРЕСА_1, яка належала померлій на підставі Свідоцтва про право власності на житло від 01 листопада 1993 року виданого згідно розпорядження (наказу) Комісії по приватизації житлового фонду Мінекономіки України від 01 листопада 1993 № 320 (а.с. 14).

Відповідно до ст.1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

У відповідності до вимог ст.ст.1217, 1223 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або законом. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини, право на спадкування одержують особи, зазначені у статтях 1261-1265 ЦК України.

Згідно ст.1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом має той з подружжя, який його пережив та діти спадкодавця.

Факт, що позивач являється сином померлої ОСОБА_4 підтверджується Свідоцтвом про його народження серії НОМЕР_1 (а.с. 12).

Таким чином, в судовому засіданні встановлено, що позивач є спадкоємцем за законом після померлої ОСОБА_4 та до спадкового майна входить квартира за адресою: АДРЕСА_1.

Позивач з метою прийняття спадщини в нотаріальному порядку звернувся до державного нотаріуса Шостої Київської державної нотаріальної контори Гуль Л.О. проте, як вже було встановлено судом , державним нотаріусом була винесена постанова від 19 травня 2017 року про відмову позивачу у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на квартиру, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, (а.с. 19).

Зазначене підтверджує ту обставину, що позивач не має змоги оформити свої спадкові права в позасудовому порядку.

Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.

Відповідно до ст.328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно із ч.1 ст.19 ЦПК України, суди розглядають в порядку цивільного судочинства справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

Відповідно ч.1 ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно із ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

При таких обставинах , суд приходить до висновку що позов підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно із ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При повному або частковому задоволенні позову майнового характеру до кількох відповідачів судовий збір, сплачений позивачем, відшкодовується ними пропорційно до розміру задоволених судом позовних вимог до кожного з відповідачів.

На підставі вищевказаного та керуючись ст.ст. 328, 1216, 1217, 1223,1261 ЦК України, ст.ст. 12,13,76,77,79, 81, 223, 259, 265,280 - 282 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3, Товарної біржі «Київська універсальна товарна біржа» про визнання права власності на квартиру задовольнити.

Визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 від 13 липня 1994 року, укладеного між ОСОБА_4 та ОСОБА_3, зареєстрованого Товарною біржею «Київська універсальна біржа» 13 липня 1994 року за реєстраційним № 2933/1494.

Визнати за ОСОБА_2 право власності в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 на трьохкімнатну квартиру загальною площею 70,4 кв.м., яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 3 520 грн. 00 коп.

Стягнути з Товарної біржі «Київська універсальна товарна біржа» на користь ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 3 520 грн. 00 коп.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення до Київського апеляційного суду.

Позивач - ОСОБА_2 (02156, АДРЕСА_9, паспорт серія НОМЕР_3).

Відповідач 1 - ОСОБА_3 (01014, АДРЕСА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків, серія та номер паспорту - невідомі).

Відповідач 2 - Товарна біржа «Київська універсальна біржа» (01103, м. Київ, вул. Залізничне щосе, 57, ЄДРПОУ 02030198).

Дата складання повного тексту рішення 5.11.2018р.

Суддя Остапчук Т.В.