Решение № 77924504, 19.11.2018, Херсонський окружний адміністративний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 листопада 2018 р.м. ХерсонСправа № 2140/1647/18 Херсонський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Ковбій О.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Відділу державної реєстрації управління економічного розвитку та інфраструктури Бериславської районної державної адміністрації про визнання дій протиправними, визнання протиправними та скасування рішення від 23.11.2015 року,

встановив:

ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1.) звернулася до суду з вказаним адміністративним позовом, у якому просить:

- визнати дії державного реєстратора реєстраційної служби Бериславського районного управління юстиції Херсонської області Ковша Максима Володимировича;

- визнати протиправним та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №26361658 від 23.11.2015 року, прийняте державним реєстратором прав реєстраційної служби Бериславського районного управління юстиції Херсонської області Ковш Максимом Володимировичем;

- визнати недійсним свідоцтво про право власності на нерухоме майно НОМЕР_1 від 23.11.2015 року видане державним реєстратором Ковш Максимом Володимировичем на заміну втраченого Свідоцтва про право власності від 31.01.2008 року виданого Бериславською міською радою на підставі рішення виконкому №153.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначає, що в провадженні Бериславського районного суду Херсонської області перебуває цивільна справа №647/1449/17 за позовом в інтересах ОСОБА_1 до ОСОБА_3, треті особи - ОСОБА_4, приватний нотаріус Бериславського районного нотаріального округу Хабленко Ольга Григорівна, про визнання договору дарування квартири від 25 листопада 2015 року, укладеного між ОСОБА_6 та ОСОБА_3 недійсним з підстав невідповідності його норм законодавства.

В ході судового розгляду справи було зібрано ряд доказів, які стосуються вчинення спірного договору дарування.

Так, за рішенням виконкому Бериславської міської ради №153 від 28 грудня 2007 року ОСОБА_6 31.01.2008 року видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно, згідно якого останній на праві приватної власності належить двокімнатна квартира номер АДРЕСА_1. Право власності зареєстроване Херсонським державним бюро технічної інвентаризації в книзі 1 за номером запису 90, про що свідчить відповідний витяг.

За адресою зазначеної вище квартири ОСОБА_6 була зареєстрована 09.07.2012 року, згодом з її дозволу за адресою квартири 24.12.2015 р. зареєструвались дочка померлої ОСОБА_7 та її син ОСОБА_8. За життя ОСОБА_6 всі правовстановлюючі документи в оригіналі стосовно вище вказаної квартири передала своїй дочці ОСОБА_1

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 померла, про що Бериславським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Херсонській області складно актовий запис за №139.

Після смерті матері, позивачка 02 листопада 2016 року звернулась до Бериславської державної нотаріальної контори у Херсонській області з заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_6, але по спливу шестимісячного терміну з дня відкриття спадщини, завідуючою Бериславської державної нотаріальної контори Мікуровою Л.Ю. позивачці було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті її матері ОСОБА_6 на квартиру, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, оскільки стало відомо, що 25 листопада 2015 року приватним нотаріусом Бериславського районного нотаріального округу Хабленко Ольгою Григорівною на підставі договору дарування від 25.11.2015 року (реєстр.№439) внесено запис до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про право приватної власності на двокімнатну квартиру номер АДРЕСА_1, загальною площею 56,4 кв.м., житловою площею 30,6 кв.м. за номером запису 12209778 щодо власника, яким є ОСОБА_3.

З предмету договору дарування від 25 листопада 2015 року, посвідченого приватним нотаріусом Бериславського районного дарування нотаріального округу Хабленко О.Г. в реєстрі №439, в пункті 1, вбачається що ОСОБА_6 безоплатно передала у власність ОСОБА_3 належну їй на праві приватної власності квартиру, розташовану за адресою АДРЕСА_1.

Пунктом 2 вище вказаного договору визначається, що документом, який підтверджує право власності дарувальника на відчужувану квартиру, а також на підставі якого укладався спірний договір дарування між ОСОБА_6 та ОСОБА_3 є Свідоцтво про право власності на нерухоме майно власника ОСОБА_6 за індексним номером НОМЕР_4 від 23 листопада 2015 року, видане на заміну "начебто" втраченого Свідоцтва про право на власність від 31.01.2008 року виданого Бериславською міською радою на підставі рішення виконкому №153, на нерухоме майно, видане державним реєстратором прав на нерухоме майно реєстраційної служби Бериславського районного управління юстиції Херсонської області Ковш Максимом Володимировичем.

Однак позивачка стверджує, що їй достовірно відомо, що ОСОБА_6 не могла особисто подати та підписати заяву про державну реєстрацію прав та обов'язків, щодо права власності та отримати свідоцтво про право власності на нерухоме майно 23 листопада 2015 року замість втраченого, оскільки в результаті стійкої хвороби перебувала в тяжкому стані та знаходилась на стаціонарному лікуванні в хірургічному відділені КУ "Бериславська центральна районна лікарня" в період з 18.11.2015 року по 09.12.2015 року та виходячи з пояснень свідка - лікаря хірургічного відділення ОСОБА_10, фізично була прикута до ліжка та не могла покинути лікарню самостійно, в той час коли складався технічний паспорт, подавалось оголошення до газети "Маяк" про втрату правовстановлюючих документів, подавалася заява державному реєстратору про державну реєстрацію права власності та відповідно отримання повторно виданого свідоцтва про право власності та витягу з Державного реєстру замість втраченого.

В матеріалах реєстраційної справи відсутні відомості щодо уповноваженої особи ОСОБА_6 на вчинення від її імені будь-яким представником в тому числі з правом звернення до компетентних органів або на отримання від компетентних органів будь-якої офіційної інформації, документів, довідок тощо.

Викладені обставини, які, зі слів позивачки, стали відомі їй під час дослідження зазначених доказів стали підставою для винесення Бериславським районним судом ухвали від 18.12.2017 року, якою призначено посмертну судову почеркознавчу експертизу з метою встановлення ідентифікацій виконавця підпису ОСОБА_6 в заяві про державну реєстрацію прав та їх обтяжень та у картці прийому заяви №26361652 від 22.11.2015 року, на підставі яких невідома особа отримала у державного реєстратора Ковш М.В. свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 23.11.2015 року серії НОМЕР_2 (на зміну втраченого) та витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №48132959 від 23.11.2017р.

У зв'язку з викладеним, позивачка вважає, що відповідачем при проведенні державної реєстрації та видачі свідоцтва про право власності ОСОБА_6 замість втраченого не дотримано вимог закону, а саме: не встановлено належним чином особу заявника та не перевірено повноваження особи, яка звернулась із заявою та підписала її замість ОСОБА_6 без належних на те підстав; не перевірено відомостей про нерухоме майно шляхом витребування відповідної інформації з органу місцевого самоврядування, що зумовлювало державного виконавця прийняти рішення про відмову в проведенні державної реєстрації, натомість державний реєстратор Ковш М.В. неправомірно виніс рішення про державну реєстрацію прав на підставі якого видав свідоцтво про право власності замість втраченого.

Саме такі неправомірні дії відповідача, на думку позивачки, порушують її майнові права та інтереси та призвели до того, що на підставі виданого без законних на те підстав свідоцтва про право власності від 23.11.2015 року на заміну втраченого, за допомогою і на підставі якого укладено оспорюваний договір дарування 25.11.2015р., позивачка позбавлена на законних підставах прийняти спадщину після смерті матері ОСОБА_6

Ухвалою суду від 20.08.2018 року провадження у справі відкрито, визначено розглядати справу за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 26.10.2018 року. Строк підготовчого провадження продовжено на 30 днів.

В підготовче засідання, призначене на вказану дату сторони не з'явились.

25.10.2018 року від представника позивача надійшло клопотання про заміну первісного відповідача - реєстраційну службу Бериславського районного управління юстиції Херсонської області на належного - відділ державної реєстрації управління економічного розвитку та інфраструктури Бериславської районної державної адміністрації.

Ухвалою суду від 26.10.2018 року клопотання представника позивача задоволено, первісного відповідача замінено на відділ державної реєстрації управління економічного розвитку та інфраструктури Бериславської районної державної адміністрації. Наступне засідання призначено на 15.11.2018 року.

07.11.2018 року від відділу державної реєстрації управління економічного розвитку та інфраструктури Бериславської районної державної адміністрації надійшов лист, у якому відповідач просить розглядати справу без участі його представника.

Від представника позивача 12.11.2018 року надійшов лист, у якому він надає додаткове обґрунтуванню наявності у нього порушеного права, яке підлягає захисту судом в рамках даного позову.

В засідання, призначене на 15.11.2018 року сторони не з'явились, про дату, час та місце судового розгляду повідомлені завчасно та належним чином, про, що свідчать наявні в матеріалах справи рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень з індексними №73501 0219010 2 (щодо відповідача) та 73501 0219009 9 (щодо представника позивача).

Частиною 3 статті 194 КАС України визначено, що учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до ч. 9 ст. 205 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомленні про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи приписи ст. ст. 194 та 205 КАС України суд вважає, що подання відповідачем заяви про розгляд справи без його участі та неприбуття без поважних причин позивача не є перешкодою для розгляду і вирішення справи за наявними у справі матеріалами.

Суд, розглянувши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, встановив наступне.

Так, згідно наявних у справі матеріалів, ОСОБА_1 є дочкою померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 та, відповідно до пояснень позивачки є її спадкоємцем.

Однак, звернувшись 02.11.2016 року до Бериславської державної нотаріальної контори у Херсонській області з заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_6, за спливом шестимісячного терміну з дня відкриття спадщини, завідуючою Бериславської державної нотаріальної контори Мікуровою Л.Ю. позивачці було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті її матері ОСОБА_6 на квартиру, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, оскільки стало відомо, що 25 листопада 2015 року приватним нотаріусом Бериславського районного нотаріального округу Хабленко Ольгою Григорівною на підставі договору дарування від 25.11.2015 року (реєстр.№439) внесено запис до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про право приватної власності на двокімнатну квартиру номер АДРЕСА_1, загальною площею 56,4 кв.м., житловою площею 30,6 кв.м. за номером запису 12209778 щодо власника, яким є ОСОБА_3.

Вказане стало підставою для звернення позивачки з позовом до Бериславського районного суду Херсонської області перебуває з позовом до ОСОБА_3, треті особи - ОСОБА_4, приватний нотаріус Бериславського районного нотаріального округу Хабленко Ольга Григорівна, про визнання договору дарування квартири від 25 листопада 2015 року, укладеного між ОСОБА_6 та ОСОБА_3 недійсним (цивільна справа №647/1449/17).

Ухвалою зазначеного суду від 17.07.2017 року відкрито провадження у справі.

В ході судового розгляду справи, зі слів позивачки, після того, як ухвалою суду від 03.10.2017 року витребувано матеріали реєстраційної справи на квартиру АДРЕСА_1 їй стало відомо про те, що спірний договір дарування квартири укладений, зокрема, на підставі Свідоцтво про право власності на нерухоме майно власника ОСОБА_6 за індексним номером НОМЕР_4 від 23 листопада 2015 року, видане на заміну втраченого Свідоцтва про право на власність від 31.01.2008 року виданого Бериславською міською радою на підставі рішення виконкому №153, на нерухоме майно, видане державним реєстратором прав на нерухоме майно реєстраційної служби Бериславського районного управління юстиції Херсонської області Ковш Максимом Володимировичем.

Позивачка вважає, що рішення державного реєстратора Реєстраційної служби Бериславського районного управління юстиції Херсонської області Ковша М.В. №26361658 від 23.11.2015 року з реєстрації права власності за ОСОБА_6 та дії, щодо видачі свідоцтва про право власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 є протиправними, рішення таким, що підлягає скасуванню, а свідоцтво про право власності на нерухоме майно № НОМЕР_4 від 23.11.2015 року підлягає визнанню недійсним.

З додатково наданих, на виконання ухвали суду, пояснень вбачається, що порушення своїх прав позивачка пов'язує з тою обставиною, що, якби державний реєстратор при прийнятті оскаржених рішень діяв би в межах закону, то це запобігло б порушенню її майнових прав.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Як передбачено ч.2 статті 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Отже з наведеної норми Конституції України вбачається, що судова юрисдикція поширюється не загалом на всі суспільні правовідносини, а лише на такі, що врегульовані нормами права.

В свою чергу неодмінними елементом правовідносин є їх зміст, тобто суб'єктивне право особи та її обов'язок. Відтак, судовому захисту підлягає суб'єктивне право особи, яке порушується у конкретних правовідносинах.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 25 листопада 1997 року №6-зп "Щодо офіційного тлумачення частини другої статті 55 Конституції України та статті 248-2 Цивільного процесуального кодексу України" частину другу статті 55 Конституції України необхідно розуміти так, що кожен, тобто громадянин України, іноземець, особа без громадянства має гарантоване державою право оскаржити в суді загальної юрисдикції рішення, дії чи бездіяльність будь-якого органу державної влади, органу місцевого самоврядування, посадових і службових осіб, якщо громадянин України, іноземець, особа без громадянства вважають, що їх рішення, дія чи бездіяльність порушують або ущемлюють права і свободи громадянина України, іноземця, особи без громадянства чи перешкоджають їх здійсненню, а тому потребують правового захисту в суді.

З викладеної правової позиції Конституційного Суду України випливає, що підставою для звернення особи до суду з позовом щодо оскарження рішення, дії чи бездіяльності будь-якого органу державної влади, органу місцевого самоврядування, посадових і службових осіб є наявність у позивача переконання в порушенні його прав або свобод чи в існуванні перешкод у здійсненні цих прав.

Вказаний принцип також закріплений в частині першій статті 5 КАС України, який визначає, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом:

1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень;

2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень;

3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій;

4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії;

5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень;

6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1 - 4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Так, адміністративному суду підсудні спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження (п.1 ч.1 ст.19 КАС України).

Як вбачається з наведеного, до суду може бути оскаржене рішення, дія чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а судовому захисту підлягає порушене право позивача.

Згідно визначення, наведеного в ст.18 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", у редакції, чинній станом на дату виникнення спірних правовідносин свідоцтво про право власності на нерухоме майно є документом, що підтверджує виникнення права власності при здійсненні державної реєстрації прав на нерухоме майно.

З копії свідоцтва про право власності на нерухоме майно серії НОМЕР_3 від 31.01.2008 року, наявного в матеріалах справи вбачається, що власником двокімнатної квартири за адресою: АДРЕСА_1 є ОСОБА_6 - матір позивачки у даній справі.

З другого примірника свідоцтва про право власності на нерухоме майно НОМЕР_1 від 23.11.2015 року вбачається, що власником цього ж нерухомого майна також є ОСОБА_6.

Тобто, внаслідок вчинення державним реєстратором оскаржених реєстраційних дій, зміни власника майна не відбулося, а отже й майнові права померлої ОСОБА_6 порушені не були.

Тим більше, вказаними діями державного реєстратора не були порушені й майнові права позивачки, оскільки вона взагалі не була стороною правовідносин державного реєстратора та ОСОБА_6.

Згідно визначення, яке міститься в п.8 ч.1 ст. 4 КАС України позивач - особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано позов до адміністративного суду, а також суб'єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подано позов до адміністративного суду.

Конституційний Суд України у п.9 мотивувальної частини рішення від 30.01.2003 р. №3-рп/2003 у справі № 1-12/2003 наголошує на тому, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

Натомість, рішення в даній справі, не призведе до ефективного поновлення майнових прав ОСОБА_1, а лише додатково ускладнить розгляд цивільної справи №647/1449/17, щодо недійсності договору дарування квартири, створивши ситуацію, коли суд буде змушений прийняти обставини, встановлені поза межами розгляду цивільної справи без можливості надання їм власної оцінки в сукупності з іншими обставинами основної справи (№647/1449/17).

Таким чином дійсною обставиною, що стала підставою для звернення позивачки з даним позовом суд вважає не факт видачі державним реєстратором другого примірника свідоцтва про право власності на належне її матері майно, а факт того, що вказане свідоцтво опинилось в осіб, які на думку позивачки, використали його для укладення оскарженого в рамках цивільної справи №647/1449/17 договору дарування.

Зазначена обставина, як вказано самою позивачкою, є об'єктом дослідження в зазначеній справі та висновки, щодо неї мають бути враховані судом при винесені кінцевого рішення.

Отже, на думку суду, в даній справі відсутній об'єкт судового захисту, оскільки судом не встановлено наявності прав ОСОБА_1, які могли б бути порушені оскарженими діями та рішеннями державного реєстратора. В свою чергу ототожнення власних прав з правами померлої ОСОБА_6 суд вважає хибним, оскільки будь-які майнові права позивачки на квартиру за адресою: АДРЕСА_1, станом на на момент прийняття оскаржених рішень та вчинення дій - були відсутні.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є необґрунтованими, а вимоги такими, в задоволенні яких слід відмовити.

Зважаючи на те, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, то підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

У задоволенні позову - відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П'ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення, при цьому відповідно до п.п. 15.5 п. 15 розділу VII "Перехідні положення" КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються через суд першої інстанції, який ухвалив відповідне рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя Ковбій О.В.

кат. 6.3