Решение № 77856358, 12.11.2018, Херсонський окружний адміністративний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 листопада 2018 р.м. ХерсонСправа № 652/617/18

Херсонський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Бездрабка О.І.,

при секретарі - Садовій О.Р.,

за участю:

представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - Стойчева М.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Головного управління Держпраці у Херсонській області про визнання протиправною та скасування постанови № ХС2059/1148/АВ/П/ТД-ФС від 31.07.2018 р.,

встановив:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 звернувся до Високопільного районного суду Херсонської області з позовом до Головного управління Держпраці у Херсонській області, першого заступника начальника Головного управління Держпраці у Херсонській області ОСОБА_4, в якому просить визнати дії відповідача-2 протиправними та скасувати постанову від 31.07.2018 р. № ХС 2059/1148/АВ/П/ТД-ФС про накладення штрафу в розмірі 111690 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначає про протиправність винесеної відповідачем постанови про накладення штрафу, оскільки не порушував трудового законодавства. Вказує, що між ним та ОСОБА_5 11.07.2018 р. було укладено цивільно-правовий договір про надання послуг по перевезенню залізобетонних виробів терміном дії з 11.07.2018 р. по 13.07.2018 р. Виконання ОСОБА_5 обумовлених договором послуг підтверджується актами здавання-приймання послуг від 11.07.2018 р. № 1, від 12.07.2018 р. № 2. Вказані документи були направлені відповідачу, однак безпідставно не взяті до уваги під час розгляду справи про накладення штрафу.

Ухвалою Високопільського районного суду Херсонської області від 09.08.2018 р. у справі відкрито провадження та призначено судове засідання на 05.09.2018 р.

Ухвалою Високопільського районного суду Херсонської області від 05.09.2018 р. справу передано за підсудністю на розгляд до Херсонського окружного адміністративного суду.

Справа надійшла до Херсонського окружного адміністративного суду 01.10.2018 р. та відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями головуючим суддею визначено суддю Бездрабка О.І.

Ухвалами від 02.10.2018 р. адміністративну справу № 652/617/18 прийнято до свого провадження та у зв'язку з недоліками позовної заяви залишено без руху, надано позивачу строк для їх усунення.

09.10.2018 р. від позивача надійшла уточнена позовна заява, відповідно до якої ФОП ОСОБА_3 (далі - позивач) звернувся з позовом до Головного управління Держпраці у Херсонській області (далі - відповідач), в якому просить визнати протиправною та скасувати постанову від 31.07.2018 р. № ХС2059/1148/АВ/П/ТД-ФС про накладення штрафу у розмірі 111690 грн.

У зв'язку з усуненням позивачем недоліків позовної заяви, ухвалою від 09.10.2018 р. продовжено розгляд справи та призначено судове засідання на 31.10.2018 р. на 11:00 год.

29.10.2018 р. від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, згідно якого просить відмовити в задоволенні позову. Вказує на те, що інспекторами праці ОСОБА_6 та ОСОБА_7 здійснено інспекційне відвідування ФОП ОСОБА_3, під час якого встановлено порушення ч.3 ст.24 КЗпП України, тобто працівника було допущено до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення Державної фіскальної служби про прийняття працівника на роботу. За результатами відвідування складено акт та припис, які направлені позивачу засобами поштового зв'язку. Вказані документи повернулись до ГУ Держпраці у Херсонській області з підписом позивача та без зауважень. Розгляд справи про накладення штрафу відбувся за участю ФОП ОСОБА_3, за результатами винесено постанову про накладення штрафу в розмірі 111690 грн. Вважає, що оскаржувана постанова прийнята відповідно до вимог чинного законодавства, з використанням повноважень у порядку, у спосіб та з метою, з якою таке повноваження надано.

Ухвалою від 31.10.2018 р. за клопотанням представника позивача відкладено розгляд справи на 12.11.2018 р. на 11:00 год.

06.11.2018 р. від представника позивача надійшла відповідь на відзив, в якій вказує на те, що інспекційне відвідування призначено на підставі анонімного звернення, яке не підлягало розгляду, а тому ГУ Держпраці у Херсонській області порушено вимоги Порядку № 295.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити з підстав, вказаних у позовній заяві та відповіді на відзив.

Представник відповідача заперечував проти задоволення позовних вимог з підстав, вказаних у відзиві на позовну заяву.

Дослідивши наявні у справі докази, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог виходячи з наступного.

Судом встановлено, що відповідно до пп.3 п.5 Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою КМУ від 26.04.2017 р. № 295, рішення керівника органу контролю про проведення інспекційних відвідувань з питань виявлення неоформлених трудових відносин, прийнятим за результатами аналізу інформації, отриманої, отриманої із засобів масової інформації, інших джерел, доступ до яких не обмежений законодавством, та джерел, зазначених у підпунктах 1, 2, 4-7 цього пункту, повідомлення про незадекларовану працю, ГУ Держпраці у Херсонській області винесено наказ від 09.07.2018 р. № 681 "Про проведення інспекційного відвідування".

На підставі наказу відповідачем видано направлення на проведення інспекційного відвідування ФОП ОСОБА_3 від 09.07.2018 р. № 934 головним інспекторам праці ОСОБА_6, ОСОБА_7

У період з 12.07.2018 р. по 13.07.2018 р. інспектором праці ОСОБА_6 здійснено інспекційне відвідування ФОП ОСОБА_3 за адресою: Херсонська область, смт.Високопілля.

За результатами інспекційного відвідування складено акт від 13.07.2018 р. № ХС2059/1148/АВ, яким встановлено порушення вимог ч.3 ст.24 КЗпП України, а саме працівника допущено до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення до органу Державної фіскальної служби. Працівник відмовився назвати своє прізвище. Згідно пояснень працівника останній виконує обов'язки бригадира. Зазначене зафіксовано засобами відеотехніки.

Також інспектором праці ОСОБА_6 13.07.2018 р. складено припис про усунення виявлених порушень № ХС2059/1148/АВ/П, відповідно до якого надано строк для усунення порушень до 13.08.2018 р.

18.07.2018 р. заступником начальника ГУ Держпраці у Херсонській області Бондарчук В.В. прийнято рішення № ХС2059/1148/АВ/П/ТД щодо розгляду справи про накладення штрафу за результатами інспекційного відвідування ФОП ОСОБА_3, який призначено на 31.07.2018 р. на 11:00 год., та направлено повідомлення про розгляд справи про накладення штрафу за порушення законодавства про працю № 01-0811/1756

31.07.2018 р. першим заступником начальника ГУ Держпраці у Херсонській області ОСОБА_4 за результатами розгляду справи про накладення штрафу та на підставі акту інспекційного відвідування від 13.07.2018 р. № ХС2059/1148/АВ винесено постанову № ХС2059/1148/АВ/П/ТД-ФС про накладення на ФОП ОСОБА_3 штрафу в розмірі 111690 грн.

Не погоджуючись з таким рішенням відповідача, позивач звернувся з позовом до суду про його скасування.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступних приписів законодавства та встановлених під час судового розгляду фактичних обставин справи.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно п.1 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 р. № 96 (далі - Положення № 96), Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику, крім іншого, з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю.

Пунктом 7 Положення № 96 визначено, що Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Згідно ч.1 ст.259 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП) державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами-підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 р. № 295 (далі - Порядок № 295) визначає процедуру здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю (далі - об'єкт відвідування).

Відповідно до п.2 Порядку № 295 державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюються у формі проведення інспекційних відвідувань або невиїзних інспектувань інспекторами праці Держпраці та її територіальних органів.

Пунктом 5 Порядку № 295 визначено, що інспекційні відвідування проводяться: 1) за зверненням працівника про порушення стосовно нього законодавства про працю; 2) за зверненням фізичної особи, стосовно якої порушено правила оформлення трудових відносин; 3) за рішенням керівника органу контролю про проведення інспекційних відвідувань з питань виявлення неоформлених трудових відносин, прийнятим за результатами аналізу інформації, отриманої із засобів масової інформації, інших джерел, доступ до яких не обмежений законодавством, та джерел, зазначених у підпунктах 1, 2, 4 - 7 цього пункту; 4) за рішенням суду, повідомленням правоохоронних органів про порушення законодавства про працю; 5) за повідомленням посадових осіб органів державного нагляду (контролю), про виявлені в ході виконання ними контрольних повноважень ознак порушення законодавства про працю; 6) за інформацією: Держстату та її територіальних органів про наявність заборгованості з виплати заробітної плати; ДФС та її територіальних органів про: невідповідність кількості працівників роботодавця обсягам виробництва (виконаних робіт, наданих послуг) до середніх показників за відповідним видом економічної діяльності; факти порушення законодавства про працю, виявлені у ході здійснення контрольних повноважень; факти провадження господарської діяльності без державної реєстрації у порядку, встановленому законом; роботодавців, що мають заборгованість із сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірі, що перевищує мінімальний страховий внесок за кожного працівника; Пенсійного фонду України та його територіальних органів про: роботодавців, які нараховують заробітну плату менше мінімальної; роботодавців, у яких стосовно працівників відсутнє повідомлення про прийняття на роботу; роботодавців, у яких протягом місяця кількість працівників, що працюють на умовах неповного робочого часу, збільшилась на 20 і більше відсотків; працівників, які виконують роботи (надають послуги) за цивільно-правовими договорами в одного роботодавця більше року; роботодавців, у яких стосовно працівників відсутні нарахування заробітної плати у звітному місяці (відпустка без збереження заробітної плати без дотримання вимог Кодексу Законів про працю України та Закону України "Про відпустки"); роботодавців, у яких протягом року не проводилась індексація заробітної плати або сума підвищення заробітної плати становить менше суми нарахованої індексації; роботодавців, у яких 30 і більше відсотків працівників працюють на умовах цивільно-правових договорів; роботодавців з чисельністю 20 і більше працівників, у яких протягом місяця відбулося скорочення на 10 і більше відсотків працівників; 7) за інформацією профспілкових органів про порушення прав працівників, які є членами профспілки, виявлених в ході здійснення громадського контролю за додержанням законодавства про працю.

Тобто, п.5 Порядку № 295 визначено чіткий перелік підстав для проведення інспекційного відвідування, який не підлягає розширеному тлумаченню.

Як вбачається з наказу "Про проведення інспекційного відвідування" від 09.07.2018 р. № 681, підставою для призначення інспекційного відвідування ФОП ОСОБА_3 зазначено пп.3 п.5 Порядку № 295.

На підтвердження наявності підстав для призначення інспекційного відвідування позивача, відповідач надав "повідомлення про незадекларовану працю", зареєстроване 05.07.2018 р. за вх. № 4382/01-18 наступного змісту: назва суб'єкта господарювання (підприємства), де можливо використовується незадекларована праця - ФОП ОСОБА_3; код суб'єкта господарювання - НОМЕР_1; адреса, за якою здійснюється підприємницька діяльність - смт.Високопілля; кількість працівників, які працюють без належного оформлення - 3; незадекларовані працівники працюють - 6-12 місяців; Ви звертаєтесь щодо захисту своїх прав - ні. При цьому графи "Ваше прізвище, ім'я, по-батькові", "Ваша електронна адреса (за бажанням, для надсилання Вам інформації щодо результатів інспекційного відвідування" - не заповнені.

Відповідно до ч.1 ст.3 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" від 05.04.2007 р. № 887-V (далі - Закон № 887-V) державний нагляд (контроль) здійснюється за принципом, серед інших, неприпустимості проведення перевірок суб'єктів господарювання за анонімними та іншими безпідставними заявами.

Згідно ч.1 ст.8 Закону України "Про звернення громадян" від 02.10.1996 р. № 393/96-ВР письмове звернення без зазначення місця проживання, не підписане автором (авторами), а також таке, з якого неможливо встановити авторство, визнається анонімним і розгляду не підлягає.

Процедуру приймання, реєстрації, розгляду звернень громадян, контролю за виконанням доручень за результатами розгляду звернень громадян та дотриманням строків їх розгляду, основні вимоги до організації і проведення особистого прийому громадян та ведення діловодства за зверненнями громадян у Державній службі України з питань праці (далі - Держпраці) та її територіальних органах, врегульовано Порядком розгляду звернень та організації особистого прийому громадян у Державній службі України з питань праці та її територіальних органах, затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України від 16.11.2016 р. № 1339 (далі - Порядок № 1339).

Згідно п.2 розділу ІІ Порядку № 1339 усі звернення громадян, що надходять до Держпраці та її територіальних органів, підлягають обов'язковій класифікації за видами, установленими статтею 3 Закону, а саме: 1) пропозиція (зауваження) - звернення громадян, де висловлюються порада, рекомендація щодо діяльності органів державної влади і місцевого самоврядування, депутатів усіх рівнів, посадових осіб, а також висловлюються думки щодо врегулювання суспільних відносин та умов життя громадян, вдосконалення правової основи державного і громадського життя, соціально-культурної та інших сфер діяльності держави і суспільства; 2) заява (клопотання) - звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності. Клопотання - письмове звернення з проханням про визнання за особою відповідного статусу, прав чи свобод тощо; 3) скарга - звернення з вимогою про поновлення прав і захист законних інтересів громадян, порушених діями (бездіяльністю), рішеннями державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, посадових осіб.

Пунктом 4 розділу ІІ Порядку № 1339 передбачено, що звернення може бути усним (викладеним громадянином і записаним посадовою особою під час особистого прийому або за допомогою засобів телефонного зв'язку через визначені контактні центри, телефонні "гарячі лінії") чи письмовим (надісланим поштою або переданим громадянином особисто чи через уповноважену ним особу, якщо ці повноваження оформлені відповідно до чинного законодавства (у тому числі під час особистого прийому)). Письмове звернення також може бути надіслане з використанням мережі Інтернет, засобів електронного зв'язку (електронне звернення).

Відповідно до п.5 розділу ІІ Порядку № 1339 звернення громадян мають бути оформлені відповідно до вимог статті 5 Закону. У зверненні зазначаються прізвище, ім'я, по батькові, місце проживання громадянина та викладається суть порушеного питання, зауваження, пропозиції, заяви чи скарги, прохання чи вимоги. Письмове звернення має бути надруковано або написано від руки розбірливо і чітко, підписано особою (групою осіб) із зазначенням дати. В електронному зверненні також має бути зазначено електронну поштову адресу, на яку заявнику може бути надіслано відповідь, або інформацію про інші засоби зв'язку з ним. Застосування електронного цифрового підпису при надсиланні електронного звернення не вимагається.

Письмові звернення без зазначення місця проживання, не підписані автором (авторами), а також такі, зі змісту яких неможливо встановити авторство, визнаються анонімними.

Звернення, оформлене без дотримання вимог статті 5 Закону, повертається заявникові з відповідними роз'ясненнями не пізніш як через десять днів з дня надходження, крім випадків, передбачених частиною першою статті 7 Закону. Копія такого звернення та другий примірник роз'яснення залишаються у справі підрозділу із роботи зі зверненнями громадян (п.6 розділу ІІ Порядку № 1339).

Згідно п.7 розділу ІІ Порядку № 1339 письмове звернення, отримане за допомогою Інтернету, засобів електронного зв'язку (електронне звернення), перед реєстрацією роздруковується на папері. Електронне звернення приймається на визначену електронну адресу або шляхом заповнення електронної форми, яка розміщується на офіційному веб-сайті Держпраці та її територіальних органів. Датою подання електронного звернення є дата надходження звернення на визначену електронну адресу або дата заповнення електронної форми та її відправлення. Якщо електронне звернення надійшло на визначену електронну адресу у неробочий день, датою подання електронного звернення вважається наступний після нього робочий день. Розміщена на офіційному веб-сайті Держпраці електронна форма повинна мати графи для зазначення громадянином свого прізвища, імені, по батькові, місця проживання, електронної поштової адреси (відомостей про інші засоби зв'язку з ним), викладення суті порушеного питання, зауваження, пропозиції, заяви чи скарги, прохання чи вимоги, зазначення дати подання звернення.

Відповідно до п.16 розділу ІІ Порядку № 1339 анонімні звернення розгляду не підлягають (крім анонімних повідомлень про порушення вимог ЗУ "Про запобігання корупції"). Анонімні звернення після реєстрації доводяться до відома керівників структурних підрозділів відповідно до їх функціональних повноважень. Оригінал або копія анонімного звернення разом із другим примірником роз'яснення підшиваються до справи.

З аналізу даних правових норм слідує, що анонімне звернення не може бути підставою для призначення інспекційного відвідування. Приписами ч.1 ст.3 Закону № 887-V, ч.1 ст.8 Закону № 393/96-ВР, п.16 розділу ІІ Порядку № 1339 заборонено як розгляд анонімних звернень, так і проведення перевірок суб'єктів господарювання за анонімними заявами.

Надане відповідачем "повідомлення про незадекларовану працю" є анонімним зверненням, оскільки не містить відомостей про особу, яка подала це повідомлення (відсутнє прізвище, ім'я, по-батькові, місця проживання чи реєстрації).

Враховуючи те, що відповідачем не надано жодних доказів існування підстав для призначення інспекційного відвідування ФОП ОСОБА_3 (крім анонімного звернення, яке не підлягає розгляду), визначених пп.3 п.5 Порядку № 295, суд приходить до висновку про незаконність дій відповідача по призначенню інспекційного відвідування позивача.

Незаконне призначення інспекційного відвідування, нівелює правові наслідки його проведення та прийнятих за результатами його проведення рішень.

Таким чином, доводи позивача про незаконність призначення інспекційного відвідування є обґрунтованими.

Що стосується виявлених під час інспекційного відвідування порушень вимог трудового законодавства, які стали підставою для прийняття постанови про накладення штрафу уповноваженими особами від 31.07.2018 р. № ХС2059/1148/АВ/П/ТД-ФС, суд зазначає наступне.

З акту інспекційного відвідування слідує, що інспектором праці ОСОБА_6 виявлено порушення ч.3 ст.24 КЗпП України, яке полягало в тому, що фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 допущено до роботи працівника без укладання трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення до органу Державної фіскальної служби. Працівник відмовився назвати своє прізвище. Згідно з пояснень працівника останній виконує обов'язки бригадира. Зазначене зафіксовано засобами відеотехніки.

Відповідно до ч.1 ст.21 КЗпП України трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на декількох підприємствах, в установах, організаціях, якщо інше не передбачене законодавством, колективним договором або угодою сторін.

Особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов'язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України.

Трудовий договір може бути: 1) безстроковим, що укладається на невизначений строк; 2) на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; 3) таким, що укладається на час виконання певної роботи. Строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами (ст.23 КЗпП України).

Статтею 24 КЗпП України передбачено, що трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов'язковим: 1) при організованому наборі працівників; 2) при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров'я; 3) при укладенні контракту; 4) у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі; 5) при укладенні трудового договору з неповнолітнім (стаття 187 цього Кодексу); 6) при укладенні трудового договору з фізичною особою; 7) в інших випадках, передбачених законодавством України.

Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ст.208 Цивільного кодексу України у письмовій формі належить вчиняти: 1) правочини між юридичними особами; 2) правочини між фізичною та юридичною особою, крім правочинів, передбачених частиною першою статті 206 цього Кодексу; 3) правочини фізичних осіб між собою на суму, що перевищує у двадцять і більше разів розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, крім правочинів, передбачених частиною першою статті 206 цього Кодексу; 4) інші правочини, щодо яких законом встановлена письмова форма.

Загальне визначення цивільно-правового договору наведено у ст.626 Цивільного кодексу України. Так, вказаною нормою встановлено, що договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст.901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

За приписами ч.1 ст.903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що договори з громадянами на використання їх праці можуть укладатися за трудовим або цивільно-правовим договором. Основною відмінністю договорів цивільно-правового характеру від трудових договорів є те, що перші регламентуються Цивільним кодексом України, а трудові - Кодексом законів про працю України. Правова основа цивільно-правових договорів полягає у тому, що трудові відносини між сторонами за наслідком укладання договору не виникають. Сторонами таких договорів є замовник і виконавець, а не працівник і роботодавець.

Таким чином, за цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами. Виконавець робіт, на відміну від найманого працівника, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, хоча і може бути з ними ознайомлений, працівник не зараховується до штату установи (організації), не вноситься запис до трудової книжки та не видається розпорядчий документ про прийом його на роботу.

Судом встановлено, що 11.07.2018 р. між ФОП ОСОБА_3 (замовник) та ОСОБА_5 (виконавець) укладеного цивільно-правовий договір № 1, відповідно до п.1.1 якого замовник доручає, а виконавець бере на себе зобов'язання виконати такі роботи (надати послуги): послуги по перевезенню залізобетонних виробів у строк з 11.07.2018 р. по 13.07.2018 р. Виконавець виконує роботу на свій ризик, самостійно організовує виконання роботи, не підлягає під дію правил внутрішнього трудового розпорядку, не має права на одержання допомоги із соціального страхування, не сплачує страхові внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням.

За виконану роботу замовник сплачує виконавцеві винагороду у розмірі 500 грн. за домовленістю (п.2.1 договору).

Термін дії договору з 11 липня 2018 року по 13 липня 2018 року (п.6.1 договору).

Зазначене є ознаками саме цивільно-правового договору.

Окрім цього, з аналізу укладеного між ФОП ОСОБА_3 та ОСОБА_5 11.07.2018 р. цивільно-правового договору № 1 вбачається, що договором встановлено кінцевий термін, в межах яких виконавець зобов'язаний надати визначену договором виконану роботу, конкретно визначено, які саме роботи повинні бути виконані у вказані строки, а також вказана вартість таких робіт.

Факт виконання ОСОБА_5 передбачених договором робіт (перевезення залізобетонних виробів) підтверджується актами приймання-передачі послуг від 11.07.2018 р. № 1 та від 12.07.2018 р. № 2, відповідно до яких послуги з перевезення залізобетонних виробів виконано якісно і в повному обсязі, замовник не має претензій до виконавця. За надані послуги замовник сплачує виконавцю 500 грн.

Допитаний в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_5 підтвердив факт укладення між ним та позивачем цивільно-правового договору на перевезення залізобетонних стовпчиків, за що ним отримано 500 грн. Вказав, що цей договір був одноразовим на виконання певного об'єму роботи, яку він зробив 12.07.2018 р. Будь-яких відносин з ФОП ОСОБА_3, окрім перевезення залізобетонних стовпчиків, не було.

Показання, які надав свідок ОСОБА_5 у судовому засіданні, узгоджуються з його поясненнями від 18.07.2018 р., які разом із запереченнями на акт інспекційного відвідування надавалися позивачем відповідачу під час розгляду справи про накладення штрафу.

Враховуючи наведене суд вважає, що вищевказаний договір містить ознаки саме цивільно-правового договору.

Суд зазначає, що вказані документи, а саме цивільно-правовий договір від 11.07.2018 р. № 1, акти здавання-приймання послуг від 11.07.2018 р. № 1, від 12.07.2018 р. № 2, надавалися позивачем як інспектору праці ОСОБА_6, про що зазначено у розділі ІІ акта інспекційного відвідування від 13.07.2018 р. № ХС2059/1148/АВ, так і під час розгляду справи про накладення штрафу, однак безпідставно не були взяті до уваги відповідачем.

Крім того, до органів ДФС ФОП ОСОБА_3 29.10.2018 р. подано відомості про трудові відносини та направлено звіт про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, надбавки, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за липень 2018 року, відповідно до яких у позивача працював ОСОБА_5 за цивільно-правовим договором та йому виплачена винагорода за виконану роботу у сумі 500 грн. Підприємцем нараховано єдиний внесок в розмірі 110 грн.

Суд критично оцінює доводи відповідача про те, що порушення, які зафіксовано актом інспекційного відвідування, підтверджується відеозаписом, оскільки з дослідженого у судовому засідання відеозапису не вбачається жодних ознак порушення позивачем вимог ч.3 ст.24 КЗпПУ, а саме допущення працівника до роботи без укладення трудового договору, так як судом встановлено, що між ФОП ОСОБА_3 та ОСОБА_5 було укладено цивільно-правовий договір від 11.07.2018 р. № 1 і 12.07.2018 р. ОСОБА_5 перебував на території, на якій здійснює господарську діяльність позивач, саме у зв'язку з виконанням умов вищевказаного цивільно-правового договору.

Крім того, у акті інспекційного відвідування не зазначено, яким пристроєм здійснювалася відеофіксація, хто її здійснював, що має значення для визнання доказу належним згідно ст.74 КАС України, так як відповідно до п.11 Порядку № 295 та ч.8 ст.4 Закону № 877-V право ведення відеофіксації надано інспектору, а не особі, яка його супроводжує. Акт інспекційного відвідування ФОП ОСОБА_3 складено інспектором праці ОСОБА_6, яка, як пояснив представник відповідача при дослідженні відеозапису, перебувала в кадрі, а не здійснювала відеофіксацію.

З вищевикладеного слідує, що інспекційне відвідування ФОП ОСОБА_3 проведено за відсутності підстав для його призначення, а вказані у акті інспекційного відвідування порушення ч.3 ст.24 КЗпПУ не підтверджено належними та допустимими доказами та спростовано наданими позивачем доказами.

Таким чином, прийнята відповідачем постанова про накладення штрафу уповноваженими особами від 31.07.2018 р. № ХС2059/1148/АВ/П/ТД-ФС є протиправною та підлягає скасуванню.

Згідно ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 цього Кодексу (ч.1 ст.77 КАС України).

Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем по справі, як суб'єктом владних повноважень, належними та допустимими доказами не доведено правомірності прийняття оскаржуваної постанови, а тому позовні вимоги ФОП ОСОБА_3 підлягають задоволенню у повному обсязі.

Згідно ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог ФОП ОСОБА_3 у повному обсязі, сплачений позивачем судовий збір за позовну вимогу майнового характеру у сумі 1116,90 грн. підлягає стягненню з Головного управління Держпраці у Херсонській області за рахунок його бюджетних асигнувань.

Керуючись ст.ст.9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 194, 242-246, 250, 255, 262 КАС України, суд -

вирішив:

Позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (АДРЕСА_1, рнокпп НОМЕР_1) до Головного управління Держпраці у Херсонській області (73026, м.Херсон, вул.Тираспільська, 1, код ЄДРПОУ 39792699) про визнання протиправною та скасування постанови № ХС2059/1148/АВ/П/ТД-ФС від 31.07.2018 р. задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № ХС2059/1148/АВ/П/ТД-ФС від 31.07.2018 р.

Стягнути з Головного управління Держпраці у Херсонській області (73026, м.Херсон, вул.Тираспільська, 1, код ЄДРПОУ 39792699) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (АДРЕСА_1, рнокпп НОМЕР_1) судовий збір у розмірі 1116 (одна тисяча сто шістнадцять) грн. 90 коп. .

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П'ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення, при цьому відповідно до п.п.15.5 п.15 розділу VII "Перехідні положення" КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються через суд першої інстанції, який ухвалив відповідне рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст рішення виготовлений та підписаний 14 листопада 2018 р.

Суддя Бездрабко О.І.

кат. 10.4.1