Постановление суда № 77855471, 12.11.2018, Херсонський окружний адміністративний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

______________

УХВАЛА

12 листопада 2018 р. м. ХерсонСправа № 821/1085/18

Херсонський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Дмитрієвої О.О. ,

при секретарі: Пономаренко М.М.,

за участю:

позивача ОСОБА_1,

представників відповідачів ОСОБА_2, ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини А1604, Міністерства оборони України про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,

встановив:

06 червня 2018 року позивач звернувся до суду з вказаним адміністративним позовом, у якому просить:

1. Визнати протиправними дії військової частини А1604 (далі - відповідач-1) стосовно неналежного забезпечення соціального і правового захисту громадянина України ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1М.) та систематичного порушення умов його контракту, в частині порушення конституційних прав позивача на належне грошове та пенсійне забезпечення (далі - позовна вимога №1).

2. Визнати протиправними дії військової частини А1604 стосовно невиплати суми посадового окладу ОСОБА_1 за січень 2016 року, в розмірі 1052 грн. (далі - позовна вимога №2).

3. Визнати протиправними дії військової частини А1604 стосовно порушення порядку індексації грошового забезпечення позивача за період з 01 січня 2016 року по 08 червня 2017 року, із врахуванням індексу споживчих цін у відповідний місяць та рік (далі - позовна вимога №3).

4. Визнати протиправними дії військової частини А1604 стосовно відмови позивачу щодо проведення перерахунку та виплати належного йому грошового забезпечення (з врахуванням суми посадового окладу за січень 2016 рік та індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 08 червня 2017 року) (далі - позовна вимога №4).

5. Визнати протиправними дії військової частини А1604 стосовно відмови щодо проведення відповідного перерахунку розміру одноразової грошової допомоги позивача у разі звільнення з військової служби в розмірі 50 відсотків від місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби (з врахуванням всіх основних видів грошового забезпечення, всіх щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (включаючи щомісячну додаткову грошову винагороду), премії та індексації) та пов’язаної з цим відмови у виплаті частки несплаченої суми одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби (тобто, із врахуванням щомісячної додаткової винагороди та індексації грошового забезпечення) (далі - позовна вимога №5).

6. Визнати протиправними дії військової частини А1604 стосовно видання стосовно ОСОБА_1 незаконного наказу командира військової частини - польова пошта В4067 (по стройовій частині) від 08.06.2017 року №135, в частині, “Утримати за 26 (двадцять шість) діб використаної чергової відпустки за 2017 рік” (далі - позовна вимога №6).

7. Визнати протиправними дії військової частини А1604 стосовно проведення утримання суми нарахованого та виплаченого ОСОБА_1 грошового забезпечення за 26 (двадцять шість) діб військової служби на суму 9 869 гривень 50 копійок із суми нарахованої “одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби” (далі - позовна вимога №7).

8. Визнати протиправними дії військової частини А1604 стосовно відмови щодо проведення позивачу виплати суми грошового забезпечення за 26 (двадцять шість) діб військової служби (тобто суми, що складає 9 869 гривень 50 копійок), яку було незаконно утримано під час звільнення із суми нарахованої “одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби” (далі - позовна вимога №8).

9. Визнати протиправними дії військової частини А1604 стосовно порушення встановленого порядку розгляду звернень громадян (щодо повноти, об’єктивності та належного оформлення відповіді на мої звернення, із посиланням на Закон і викладенням мотивів відмови, із зазначенням порядку оскарження прийнятого рішення і вжитих заходів), тобто порядку передбаченого статтями 1, 4, 15, 19 Закону України “Про звернення громадян” (далі - позовна вимога №9).

10. Визнати протиправними дії військової частини А1604 стосовно відмови у компенсації втрати частини доходу позивача з 09.06.2017 року (далі - позовна вимога №10).

11. Визнати протиправними дії Міністерства оборони України (далі - відповідач-2) стосовно неналежного забезпечення соціального і правового захисту громадянина України ОСОБА_1 та систематичного порушення умов його Контракту, в частині порушення конституційних прав позивача на належне грошове та пенсійне забезпечення (далі - позовна вимога №11).

12. Визнати протиправними дії Міністерства оборони України стосовно порушення встановленого порядку розгляду звернень громадян (щодо повноти, об’єктивності та належного оформлення відповіді на мої звернення, із посиланням на Закон і викладенням мотивів відмови, із зазначенням порядку оскарження прийнятого рішення і вжитих заходів), тобто порядку передбаченого статтями 1, 4, 7, 15, 19 Закону України “Про звернення громадян” (далі - позовна вимога №12).

13. Зобов'язати військову частину А1604 виплатити ОСОБА_1 своєчасно не виплачену частину грошового забезпечення (з врахуванням суми посадового окладу за січень 2016 року та індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 08 червня 2017 року), несплачену частку одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби (із врахуванням щомісячної додаткової винагороди та індексації грошового забезпечення) та суми незаконного утримання із суми нарахованої “одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби” (тобто, суми 9 869 грн. 50 коп.) (далі - позовна вимога №13).

14. У зв’язку із невчасною виплатою (а саме: не виплаченої частини грошового забезпечення (з врахуванням суми посадового окладу за січень 2016 року та індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 08 червня 2017 року), несплаченої частки одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби (із врахуванням щомісячної додаткової винагороди та індексації грошового забезпечення) та суми незаконного утримання із суми нарахованої “одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби” (тобто, суми 9 869 грн. 50 коп.), зобов’язати частину А1604 виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходу з 09.06.2017 року (далі - позовна вимога №14).

Ухвалою суду від 09.07.2018 року відкрите провадження у справі, вирішено розглядати справу в порядку загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 09.08.2018 року клопотання військової частини А1604 задовольнено частково. Залишити позовну заяву без розгляду в частині позовних вимог:

- щодо визнання протиправними дій військової частини А1604 стосовно видання стосовно ОСОБА_1 незаконного наказу командира військової частини - польова пошта В4067 (по стройовій частині) від 08.06.2017 року №135, в частині, «Утримати за 26 (двадцять шість) діб використаної чергової відпустки за 2017 рік»;

- щодо визнання протиправними дій військової частини А1604 стосовно проведення утримання суми нарахованого та виплаченого ОСОБА_1 грошового забезпечення за 26 (двадцять шість) діб військової служби на суму 9 869 грн. 50 коп. із суми нарахованої «одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби»;

- щодо визнання протиправними дій військової частини А1604 стосовно відмови щодо проведення позивачу виплати суми грошового забезпечення за 26 (двадцять шість) діб військової служби (тобто суми, що складає 9 869 грн. 50 коп.), яку було незаконно утримано під час звільнення із суми нарахованої «одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби».

В судове засідання 12 листопада 2018 року сторони прибули.

Позивач підтримав заявлені позовні вимоги та просив їх задовольнити.

Представник відповідача-1 та представник відповідача-2 заперечували проти заявлених позовних вимог та просили суд відмовити у їх задоволенні.

Як вбачається із матеріалів справи, прохальної частини позовної заяви позивачем оскаржується до суду, зокрема:

1. Визнати протиправними дії військової частини А1604 (далі - відповідач-1) стосовно неналежного забезпечення соціального і правового захисту громадянина України ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1М.) та систематичного порушення умов його контракту, в частині порушення конституційних прав позивача на належне грошове та пенсійне забезпечення (далі - позовна вимога №1);

11. Визнати протиправними дії Міністерства оборони України (далі - відповідач-2) стосовно неналежного забезпечення соціального і правового захисту громадянина України ОСОБА_1 та систематичного порушення умов його Контракту, в частині порушення конституційних прав позивача на належне грошове та пенсійне забезпечення (далі - позовна вимога №11).

В судовому засіданні позивач пояснив, що зазначені позовні вимоги аналогічні, проте стосуються лише порушень щодо виплати грошового забезпечення військовослужбовцям починаючи з січня 2016 року, допущених військовою частиною А1604 (відповідач-1) та Міністерством оборони України (відповідач-2). Висловив свою думку про те, що досліджувати якісь конкретні допущені відповідачем-1 та відповідачем-2 порушення не потрібно, оскільки вказані позовні вимоги стосуються встановлення факту порушення.

Враховуючи викладене, судом постановлено на обговорення питання щодо закриття провадження у справі на підставі п.1 ч.1 ст. 238 КАС України в частині позовних вимог №1 та №11.

Представник відповідача-1 підтримав зазначене питання та пояснив, що, на його думку, позовні вимоги №1 та №11 дійсно стосуються встановлення факту та підлягають розгляду загальним судом в порядку окремого провадження.

Представник відповідача-2 не заперечував проти закриття провадження у справі в частині.

Позивач додаткового зазначив, що вважає даний спір публічно-правовим, оскільки відповідачами у справі є юридичні особи, а вимоги є поєднаними між собою та суттю.

Дослідивши матеріали позову, заслухавши думку сторін, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини в частині позовних вимог №1 та №11, суд дійшов до висновку про те, що такі вимоги не належить до розгляду в порядку адміністративного судочинства, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Пунктом 1 ч. 1 та абз. 1 п. 2 ч. 1 ст.4 КАС України визначено, що адміністративна справа переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, публічно-правовий спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.

Суб'єкт владних повноважень орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (п. 7 ч. 1 ст.4 КАС України).

Відповідач - суб'єкт владних повноважень, а у випадках, визначених законом, й інші особи, до яких звернена вимога позивача (п. 9 ч. 1 ст. 4 КАС України)

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 19 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Вжитий у цій процесуальній нормі термін "суб'єкт владних повноважень" означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 7 частини 1 статті 4 КАС України).

Таким чином, із системного аналізу вищенаведених законодавчих приписів вбачається, що у порядку адміністративного судочинства захисту підлягають права та охоронювані законом інтереси осіб у сфері публічно-правових відносин, які є складовою частиною правових відносин, що виникають у суспільстві.

Для визнання спору як публічно-правового необхідно встановити наявність сукупності двох ознак, а саме: 1) участь у справі сторони, яка є органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньої посадової чи службової особи; 2) правовідносини, що виникли між сторонами у справі мають носити публічно-правовий характер.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.

Проте, зі змісту позовної заяви та доданих матеріалів вбачається, що позивач фактично просить суд встановити юридичний факт щодо порушення його права на належне забезпечення соціального і правового захисту громадянина України та систематичного порушення умов контракту в частині порушення його конституційних прав на належне грошове та пенсійне забезпечення з боку військової частини А1604 та Міністерства оборони України.

Суд зазначає, що відповідно до приписів ст. 293 Цивільного процесуального кодексу України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав. Суд розглядає в порядку окремого провадження справи, зокрема про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Розгляд судом справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення відбувається за правилами, визначеними гл. 6 Цивільного процесуального кодексу України.

Відповідно до ч. 2 ст. 315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Суд звертає увагу на те, що хоча у спірних правовідносинах виник спір про дії суб'єктів владних повноважень, які відповідно до чинного законодавства наділені повноваженнями нарахування та виплати позивачу належного йому грошового забезпечення, разом з тим, вирішення питання щодо встановлення факту стосується цивільного права особи.

Отже, спірні правовідносини за даним позовом не відносяться до сфери публічно-правових відносин та гарантуються нормами окремої приватної галузі права.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у справі Zand v. Austria від 12 жовтня 1978 року вказав, що словосполучення «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття «суд, встановлений законом» у частині першій статті 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з (…) питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів (…)». З огляду на це не вважається «судом, встановленим законом» орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.

Крім того, відповідно до вимог ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

У справі Беллет проти Франции (Bellet v. France),суд з прав людини зазначив, що ст. 6 пар. 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.

У даному випадку позивач знаходиться з відповідачем у певних спірних правовідносинах, вважає, що діями відповідача порушуються його права і, відповідно, позивач має право на захист своїх прав саме на цій стадії розвитку вказаних правовідносин, але за правилами цивільного судочинства.

Згідно з пунктом 1 частини 1 ст. 238 КАС України, суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Відтак, беручи до уваги наведене, а також те, що даний спір не є публічно-правовим в частині позовних вимог щодо встановлення факту у розумінні приписів КАС України, оскільки стосується правовідносин, пов'язаних із встановленням інших фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, що свідчить про наявність між сторонами відносин, зокрема, приватноправового характеру, що відповідно унеможливлює розгляд даної справи в частині позовних вимог в порядку адміністративного судочинства, суд вважає за необхідне закрити провадження по справі в частині.

Керуючись ст. 243, 248 КАС України, суд

ухвалив:

Закрити провадження у справі №821/1985/18 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини А1604, Міністерства оборони України про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії в частині позовних вимог:

1. Визнати протиправними дії військової частини А1604 (далі - відповідач-1) стосовно неналежного забезпечення соціального і правового захисту громадянина України ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1М.) та систематичного порушення умов його контракту, в частині порушення конституційних прав позивача на належне грошове та пенсійне забезпечення (далі - позовна вимога №1);

11. Визнати протиправними дії Міністерства оборони України (далі - відповідач-2) стосовно неналежного забезпечення соціального і правового захисту громадянина України ОСОБА_1 та систематичного порушення умов його Контракту, в частині порушення конституційних прав позивача на належне грошове та пенсійне забезпечення (далі - позовна вимога №11).

Суд роз'яснює позивачеві, що вказані позовні вимоги підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства.

Роз'яснити позивачу, що повторне звернення з такими самими позовними вимогами не допускається.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до П'ятого апеляційного адміністративного суду в 15-денний строк з дня складання повного судового рішення, при цьому відповідно до п.п. 15.5 п. 15 розділу VII "Перехідні положення" КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомукаційної системи апеляційні скарги подаються через суд першої інстанції, який ухвалив відповідне рішення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження апеляційна скарга подається протягом 15 днів з дня складання повного судового рішення

Повний текст ухвали виготовлено та підписано 14.11.2018р.

Суддя Дмитрієва О.О.