Решение № 77821950, 13.11.2018, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

13 листопада 2018 року № 826/8264/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Маруліної Л.О., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 до треті особиПриватного виконавця виконавчого округу м. Києва Вольф Тетяни Леонідівни Публічне акціонерне товариство Перший Український Міжнародний Банк, Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Хара Наталія Станіславівнапро визнання протиправними дій, зобов'язати вчинити дії , ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі також - позивач) звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Вольф Тетяни Леонідівни (далі також - відповідач), треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача, Публічне акціонерне товариство Перший Український Міжнародний Банк (далі також - третя особа 1, ПАТ ПУМБ), Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Хара Наталія Станіславівна (далі також - третя особа 2, нотаріус Хара Н.С.), в якому просить:

- визнати неправомірними дії Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Вольф Тетяни Леонідівни з винесення нею постанови від 24.04.2018 року про відкриття виконавчого провадження ВП №56257977 на підставі виконавчого напису виданого 21.03.2018 року приватним нотаріусом КМНО Харою Н.С., зареєстрованого у реєстрі за №1547, про стягнення з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства "Перший Український Міжнародний Банк" заборгованості в розмірі 60512,30 грн.;

- скасувати постанову від 24.04.2018 року Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Вольф Тетяни Леонідівни про відкриття виконавчого провадження ВП №56257977 на підставі виконавчого напису виданого 21.03.2018 року приватним нотаріусом КМНО Харою Н.С., зареєстрованого у реєстрі за №1547, про стягнення з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства "Перший Український Міжнародний Банк" заборгованості в розмірі 60512,30 грн.

Адміністративний позов обґрунтовано тим, що 15.05.2018 року позивачем отримано постанову приватного виконавця виконавчого округу міста Київ Вольф Т.Л. про відкриття виконавчого провадження ВП №56257977 на підставі виконавчого напису нотаріуса №1547 від 21.03.2018 року, вчиненого Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Харою Н.С.

Ознайомившись із копією виконавчого напису №1547, який позивачем отримано поштою 28.05.2018 року, остання дійшла висновку про протиправність дій приватного виконавця, з наступних підстав.

Позивач вважає, що приватним виконавцем порушено вимоги Закону України "Про виконавче провадження", оскільки, виконавчий напис №1547 відповідачем мало б бути повернуто стягувачу без прийняття до виконання, оскільки у виконавчому написі №1547 не правильно зазначено місце роботи боржника, тобто позивача, що є порушенням статті 89 Закону України "Про нотаріат", якою встановлено вимоги до виконавчого напису.

Крім того, позивач вбачає протиправність дій приватного виконавця у тому, що відповідач не мав права приймати виконавчий напис №1547 до виконання, оскільки у виконавчому написі №1547 зазначено про його пред'явлення до виконання виключно до відділу державної виконавчої служби, проте не зазначено право стягувача пред'являти виконавчий напис №1547 до виконання приватному виконавцю.

Разом з тим, позивач просить визнати протиправним постанову про відкриття виконавчого провадження, винесену приватним виконавцем Вольф Т.Л., оскільки, у порушення вимог статті 5 Закону України "Про виконавче провадження", останньою не надано доказів, що сума стягнення за виконавчим написом №1547 з урахування сум за виконавчими документами, що вже перебувають на виконанні у приватного виконавця, не перевищує мінімальний розмір страхової суми за договором страхування цивільно-правової відповідальності приватного виконавця Вольф Т.Л.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 02.07.2018 року прийнято позовну заяву до розгляду та призначено до розгляду справу за правилами спрощеного позовного провадження з повідомлення (викликом) сторін у судове засідання на 16.07.2018 року. Пунктом 3 резолютивної частини зазначеної ухвали постановлено про витребування у відповідача належним чином засвідчених копій виконавчого провадження ВП №56257977. Пунктами 4, 5 резолютивної частини ухвали залучено в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача, Публічне акціонерне товариство Перший Український Міжнародний Банк та Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Хару Наталію Станіславівну.

Відповідно до частини четвертої статті 287 КАС України адміністративна справа з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця вирішується судом протягом десяти днів після відкриття провадження у справі.

У судове засідання 16.07.2018 року прибули позивач та його представник. Відповідачем та третіми особами, належним чином повідомленими про дату, час та місце проведення судового засідання, відповідно до матеріалів справи, явку уповноважених представників не забезпечено, заяв, клопотань не до суду не надходило.

З огляду на те, що відповідачем не виконано ухвалу суду від 02.07.2018 року, пунктом 3 якої ухвалено витребувати у Приватного виконавця виконавчого округу м. Києві Вольф Тетяни Леонідівни належним чином завірені копії виконавчого провадження ВП №56257977, судом поставлено на обговорення питання про витребування матеріалів виконавчого провадження повторно.

Представник позивача клопотав про повторне витребування доказів.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.07.2018 року постановлено про витребування у Приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Вольф Тетяни Леонідівни належним чином завірених копій виконавчого провадження ВП №56257977, які надати до канцелярії суду до 31.07.2018 року.

з огляду на що, оголошено перерву в судовому засіданні до 16.08.2018 року.

Через канцелярію суду 17.07.2018 року третьою особою нотаріусом Харою Н.С. подано клопотання про розгляд справи без її участі.

На виконання вимог ухвали Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.07.2018 року про витребування доказів, відповідачем подано до канцелярії суду 30.07.2018 року копії матеріалів виконавчого провадження ВП №56257977.

Водночас, приватним виконавцем Вольф Т.Л. подано відзив, в якому проти позовних вимог заперечує та зазначає, що відповідно до норм Закону України "Про виконавче провадження" органами, що здійснюють примусове виконання рішень є органи державної виконавчої служби та, у передбачених цим Законом випадках, приватні виконавці, яким, відповідно до частини другої статті 5 Закону України "Про виконавче провадження", не заборонено здійснювати примусове виконання рішень у справах щодо стягнення заборгованості з боржника за кредитним договором.

Оскільки, вимоги до виконавчого документа встановлено Законом України "Про виконавче провадження", приватний виконавець вважає, що виконавчий напис №1547 цілком відповідає цим вимогам, з огляду на що, його прийнято приватним виконавцем до виконання.

Щодо повноважень здійснювати виконання виконавчого напису №1547, приватним виконавцем зазначено, що сума стягнення у ВП №56257977 становить 60 512,30 грн. На день винесення постанови про відкриття виконавчого провадження приватним виконавцем встановлено, що сума стягнення за виконавчим написом №1547 з урахуванням сум за виконавчими документами, що перебувають у неї на виконанні, не перевищує мінімального розміру страхової суми за договором страхування цивільно-правової відповідальності приватного виконавця, у підтвердження чого, долучено копію довідки від 27.07.2018 року та копії Додаткової угоди по договору добровільного страхування цивільно-правової відповідальності приватного виконавця.

З огляду на вищевикладене, відповідач проти позову заперечує та просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

Крім того, відповідачем подано заяву про залишення позову без розгляду у зв'язку із порушенням позивачем десятиденного строку звернення до адміністративного суду.

Відповідачем зазначено, що позивачем 15.05.2018 року отримано постанову про відкриття виконавчого провадження ВП№56257977 від 24.04.2018 року, що підтверджується рекомендованим поштовим повідомленням. Враховуючи ці обставини, відповідач вважає, що з урахуванням вимог статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України, позовну заяву мало б бути подано позивачем до 25.05.2018 року, проте, цю заяву подано 21.06.2018 року із пропущенням десятиденного строку звернення до суду, позаяк, просить залишити без розгляду позовну заяву.

У судове засідання 16.08.2018 року прибули позивач та його представник. Відповідачем та третіми особами, належним чином повідомленими про дату, час та місце проведення судового засідання, відповідно до матеріалів справи, явку уповноважених представників не забезпечено.

З огляду на те, що представником позивача повідомлено, що ним не отримано відзиву, направленого відповідачем поштою, докази чого наявні у матеріалах справи, заявлено клопотання про відкладення розгляду справи з метою ознайомлення із відзивом та надання відповіді на нього.

Судом клопотання представника позивача задоволено та відкладено розгляд справи на 30.08.2018 року.

Через канцелярію суду 20.08.2018 року представником позивача подано відповідь на відзив, в якому підтримано позовні вимоги та їх обґрунтування, проти тверджень, викладених у відзиві, заперечував.

Водночас подано заперечення проти заяви відповідача про залишення позову без розгляду, в яких позивач просить відмовити у задоволенні заяви відповідача про залишення позову без розгляду.

У судове засідання 30.08.2018 року прибули позивач та його представник. Відповідачем та третіми особами, належним чином повідомленими про дату, час та місце проведення підготовчого засідання, відповідно до матеріалів справи, явку уповноважених представників не забезпечено.

Судом поставлено на обговорення заяву відповідача про залишення позову без розгляду.

Позивач вважає строк звернення до суду з позовною заявою не пропущеним, оскільки позивачем отримано постанову про відкриття виконавчого провадження 15.05.2018 року, перебіг процесуального строку подання позовної заяви починається 16.05.2018 року, а останнім днем строку є 25.05.2018 року, в який і здано до поштового відділення позовну заяву, яку судом зареєстровано 29.05.2018 року за вх.№826/8264/18.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 01.06.2018 року позовну заяву залишено без руху та встановлено термін для усунення недоліків.

Недоліки, встановлені ухвалою суду від 01.06.2018 року про залишення позову без руху, усунуто 21.06.2018 року, з огляду на що, згідно з частиною третьою статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України вважається, що позовну заяву подано у день первинного подання до адміністративного суду, про що свідчить постановлена судом ухвала від 02.07.2018 року про відкриття провадження у справі.

Вважаючи строк подання до суду позовної заяви дотриманим, позивач просить відмовити у задоволенні заяви відповідача про залишення позову без розгляду.

Дослідивши заяву відповідача про залишення позову без розгляду та заслухавши заперечення позивача щодо цієї заяви, судом встановлено, що постанову про відкриття провадження у справі, яка оскаржується у цьому процесі, позивачем отримано 15.05.2018 року, що підтверджується долученою позивачем у судовому засіданні 16.07.2018 року до матеріалів справи копією листа-відповіді Публічного акціонерного товариства "Укрпошта", зміст якого підтверджує факт отримання під розпис особисто ОСОБА_1 відповідного рекомендованого листа приватного виконавця 15.05.2018 року.

Відповідно до частини першої статті 120 Кодексу адміністративного суду України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України, якою встановлено особливості провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, позовну заяву може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів.

Частинами 8, 9 статті 120 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що останній день строку триває до двадцять четвертої години, але якщо в цей строк слід було вчинити процесуальну дію в суді, де робочий час закінчується раніше, строк закінчується в момент закінчення цього часу.

Строк не вважається пропущеним, якщо до його закінчення позовна заява, скарга, інші документи чи матеріали або грошові кошти здано на пошту чи передані іншими відповідними засобами зв'язку.

Отже, слід дійти висновку, що перебіг процесуального строку для позивача почався 16.05.2018 року, останнім днем якого є 25.05.2018 року, включно.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем поштовим зв'язком на адресу Окружного адміністративного суду міста Києва направлено позов 25.05.2018 року, що підтверджується датою на відбитку поштового штемпелю на конверті, який міститься у матеріалах справи.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 01.06.2018 року позовну заяву залишено без руху та встановлено термін для усунення недоліків, яку отримано позивачем у поштовому відділенні 18.06.2018 року, що підтверджується матеріалами справи, а саме рекомендованим поштовим повідомленням про вручення.

На виконання зазначеної ухвали суду заяву про усунення недоліків до суду подано 21.06.2018 року.

Згідно з частиною третьою статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України вважається, що позовну заяву подано у день первинного подання до адміністративного суду.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 02.07.2018 року прийнято позовну заяву до розгляду та призначено до розгляду справу за правилами спрощеного позовного провадження з повідомлення (викликом) сторін у судове засідання, з огляду на що, слід вважати, що позовну заяву подано 25.05.2018 року.

Отже, суд дійшов висновку про дотримання позивачем десятиденного строку звернення до суду, що підтверджується доказами, які містяться у матеріалах справи.

Враховуючи норми Кодексу адміністративного судочинства України, судом ухвалено про відмову у задоволенні клопотання відповідача про залишення позову без розгляду.

Судом оголошено про розгляд справи по суті за даної явки, про що не заперечували присутні в судовому засіданні позивач та представник позивача, позивачем та її представником під час вступного слова, якими борг, зазначений у виконавчому написі, виданому 21.03.2018 року, не заперечувався, надано пояснення по суті позову, після чого, клопотали про закінчення справи у порядку письмового провадження.

Суд заслухавши думку позивача та її представника, враховуючи систематичне неприбуття відповідача та третьої особи 1 у судове засідання та беручи до уваги подане клопотання третьої особи 2 про розгляд справи без її участі, дійшов висновку про задоволення клопотання та продовження розгляду справи у порядку письмового провадження.

В зв'язку з тим, що до відзиву на позовну заяву відповідачем долучено не посвідчені належним чином докази, ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.10.2018 року витребувано у приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Вольф Т.Л. (02094, м. Київ, вул. Ю.Поправки, буд.6) належним чином засвідчену копію Договору страхування цивільно-правової відповідальності приватного виконавця Вольф Т.Л., який був чинний на момент відкриття виконавчого провадження №562257977 та інформацію щодо кількості виконавчих проваджень, які перебували у приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Вольф Т.Л., із зазначенням суми стягнення у цих провадженнях, відкритих нею станом на 24.04.2018 року та зобов'язано відповідача подати до канцелярії суду у строк до 05 листопада 2018 року.

Через канцелярію суду 02.11.2018 року приватним виконавцем Вольф Т.Л. на виконання вимог ухвали суду від 26.10.2018 року подано копію договору страхування цивільно-правової відповідальності приватного виконавця Вольф Т.Л. та довідку про не перевищення мінімального розміру страхової суми за договором страхування цивільно-правової відповідальності приватного виконавця.

Через канцелярію суду 12.11.2018 року представником позивача подано письмові пояснення, в яких викладено міркування щодо поданих приватним виконавцем Вольф Т.Л. 02.11.2018 року документів. Представником позивача поставлено під сумнів подані докази щодо дотримання приватним виконавцем Вольф Т.Л. абзацу 4 частини четвертої статті 5 Закону України "Про виконавче провадження". На його думку, відповідачем не надано об'єктивних доказів з арифметичними розрахунками та показниками, з яких було б за можливе встановити та зробити висновок про те, що при відкритті виконавчого провадження ВП№56257977 відповідачем не перевищено мінімального розміру страхової суми за договором страхування цивільно-правової відповідальності приватного виконавця Вольф Т.Л.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.

21.03.2018 року Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Харою Н.С. вчинено виконавчий напис №1547 від 21.03.2018 року, в якому стягувачем визначено ПАТ "ПУМБ", боржником - ОСОБА_1, позивача у справі.

Загальна сума, що підлягає стягненню з боржника складає 60 521,30 грн. (шістдесят тисяч п'ятсот двадцять одну грн. 30 коп.).

24.04.2018 року приватним виконавцем виконавчого округу міста Київ Вольф Т.Л. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №56257977 на підставі виконавчого напису нотаріуса №1547 від 21.03.2018 року.

Не погоджуючись із діями приватного виконавця, позивач звернулася до суду за захистом своїх прав.

Всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, відзив та відповідь на відзив, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до статті 1 Закону України 02.06.2016 року № 1404-VIII "Про виконавче провадження" (із змінами і доповненнями) (далі також - Закон № 1404) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Частиною першою статті 5 Закону № 1404 примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Пунктом 3 частиною першою статті 3 Закону № 1404 відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: виконавчих написів нотаріусів.

Щодо невідповідності зазначеного у виконавчому написі №1547 місця роботи боржника, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 89 Закону України від 02.09.1993 року №3425-XII "Про нотаріат" (із змінами і доповненнями) (далі також - Закон №3425) у виконавчому написі повинні зазначатися: дата (рік, місяць, число) його вчинення, посада, прізвище, ім'я, по батькові нотаріуса, який вчинив виконавчий напис; найменування та адреса стягувача; найменування, адреса, дата і місце народження боржника, місце роботи (для громадян), номери рахунків в установах банків (для юридичних осіб); строк, за який провадиться стягнення; суми, що підлягають стягненню, або предмети, які підлягають витребуванню, в тому числі пеня, проценти, якщо такі належать до стягнення; розмір плати, сума державного мита, сплачуваного стягувачем, або мита, яке підлягає стягненню з боржника; номер, за яким виконавчий напис зареєстровано; дата набрання юридичної сили; строк пред'явлення виконавчого напису до виконання.

Виконавчий напис скріплюється підписом і печаткою нотаріуса.

Отже, Законом №3425 встановлено вимоги до виконавчого напису нотаріуса, що є виконавчим документом, відповідно до Закону № 1404.

Абзацами 1, 2 частини першої статті 4 Закону №1404 встановлено, що у виконавчому документі зазначаються: 1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище, ім'я, по батькові та посада посадової особи, яка його видала; 2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ; 3) повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім'я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи; 4) ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань стягувача та боржника (для юридичних осіб - за наявності); реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) боржника (для фізичних осіб - платників податків); 5) резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень; 6) дата набрання рішенням законної сили (крім рішень, що підлягають негайному виконанню); 7) строк пред'явлення рішення до виконання.

У виконавчому документі можуть зазначатися інші дані (якщо вони відомі суду чи іншому органу (посадовій особі), що видав виконавчий документ), які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення, зокрема місце роботи боржника - фізичної особи, місцезнаходження майна боржника, реквізити рахунків стягувача і боржника, номери їх засобів зв'язку та адреси електронної пошти.

Дослідивши копію виконавчого напису №1547 судом встановлено, що останній повністю відповідає формальним вимогам, встановленим для виконавчого напису Законом №3425, та і вимогам до виконавчого документа, встановлених Законом №1404.

Пунктом 6 частини четвертої статті 4 Закону №1404 передбачено, що виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред'явлення, якщо: виконавчий документ не відповідає вимогам, передбаченим цією статтею, або якщо стягувач не подав заяву про примусове виконання рішення відповідно до статті 26 цього Закону.

З аналізу норм Закону №1404 на виконавця не покладено обов'язку здійснювати перевірку зазначених у виконавчому документі відомостей до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, оскільки підставою для відкриття виконавчого провадження є наявність усіх відомостей, передбачених у статті 4 Закону №1404, та з огляду на те, що виконавчим документом є виконавчий напис, - у статті 89 Закону №3425.

Позаяк, твердження позивача, що виконавчий напис №1547 підлягає поверненню стягувачу на тій підставі, що зазначене у виконавчому написі №1547 місце роботи боржника (Дитяча поліклініка №2 Шевченківського району) не відповідає дійсному (Комунальне некомерційне підприємство "Центр первинної медико-санітарної допомоги №1" Шевченківського району міста Києва), є помилковим.

Водночас, суд зазначає, що частиною першою статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" на виконавця покладено обов'язок вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до частини першої статті 13 Закону №1404 під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Частиною першою статті 48 Закону №1404 передбачено, що звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову.

У матеріалах виконавчого провадження ВП№56257977 міститься постанова приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Вольф Т.Л. про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника, із змісту якої встановлено, що приватним виконавцем здійснено запити до Пенсійного Фонду України та Державної фіскальної служби України щодо отримання боржником доходів та що боржником отримується дохід від особи, якою є Комунальне некомерційне підприємство "Центр первинної медико-санітарної допомоги №1" Шевченківського району міста Києва (ЄДРПОУ 38945657).

Отже, слід дійти висновку, що невірно зазначене місце роботи боржника у виконавчому написі №1547 не впливає на виконання відповідного виконавчого напису, оскільки приватним виконавцем здійснено відповідні запити в межах своїх повноважень та з'ясовано дійсне місце роботи позивача.

Щодо повноважень приватного виконавця прийняття до примусового виконання виконавчий напис №1547, суд зазначає наступне.

Згідно з статтею 90 Закону №3425 стягнення за виконавчим написом провадиться в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Відповідно до частини першої статті 5 Закону № 1404 примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Відповідно до абзацу першого частини четвертої статті 18 Закону 1404-VІІІ вимоги виконавця щодо виконання рішень є обов'язковими на всій території України. Невиконання законних вимог виконавця тягне за собою відповідальність, передбачену законом.

Відповідно до абзацу 1 пункту третього розділу ІІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 року № 512/5, заява про примусове виконання рішення подається до органу державної виконавчої служби або приватного виконавця у письмовій формі разом із оригіналом (дублікатом) виконавчого документа та квитанцією про сплату авансового внеску, крім випадків, коли стягувач звільняється від сплати авансового внеску відповідно до частини другої статті 26 Закону та у разі виконання рішення Європейського суду з прав людини.

Отже, отримавши виконавчий документ, стягувач має право пред'явити його до органів державної виконавчої служби або до приватного виконавця.

Відповідно до частини першої статті 24 Закону 1404-VIII виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. Право вибору місця відкриття виконавчого провадження між кількома органами державної виконавчої служби, що можуть вчиняти виконавчі дії щодо виконання рішення на території, на яку поширюються їхні функції, належить стягувачу.

З матеріалів справи судом встановлено, що позивач проживає та працює у місті Києві, що позивачем підтверджено.

Отже, з огляду на те, що Вольф Т.Л. є приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва, суд дійшов висновку, що остання має право вчиняти виконавчі дії щодо виконання виконавчого напису від 21.03.2018 року №1547 у відповідності до вимог статті 24 Закону №1404-VIII.

Із змісту копії виконавчого напису №1547 судом встановлено, що нотаріусом зазначено, що "Виконавчий напис… має бути пред'явлений до виконання до відділу державної виконавчої служби…".

З аналізу Закону №3425, Закону №1404 та Інструкції, слід дійти висновку, що законодавством не встановлено обов'язку суб'єкта видання виконавчого документу зазначати орган/особу, якому слід пред'явити виконавчий документ до виконання, оскільки цей вибір є диспозитивним правом стягувача.

Вчиняючи виконавчий напис №1547, приватним нотаріусом не коректно сформульовано речення, яким "зобов'язано" стягувача пред'явити виконавчий напис до відділу державної виконавчої служби.

Враховуючи вищевикладене, слід дійти висновку, що зазначене речення в виконавчому написі №1547 не може вважатися таким, що зобов'язує стягувача пред'явити виконавчий документ до визначеного нотаріусом органу, оскільки таким чином обмежується право вибору стягувача органу/особи, до якого пред'явити документ для примусового виконання, відтак, твердження позивача, що приватний виконавець не має права здійснювати примусове виконання за виконавчим написом №1547, є помилковим.

Щодо повноважень приватного виконавця Вольф Т.Л. здійснювати виконання виконавчого напису №1547, суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 4 частини четвертої статті 5 Закону №1404 приватний виконавець не може виконувати рішення, якщо сума стягнення за виконавчим документом з урахуванням сум за виконавчими документами, що вже перебувають на виконанні у приватного виконавця, перевищує мінімальний розмір страхової суми за договором страхування цивільно-правової відповідальності такого приватного виконавця.

Згідно з частинами першою, четвертою статті 24 Закону України від 02.06.2016 року № 1403-VIII "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" приватний виконавець зобов'язаний до початку здійснення діяльності застрахувати свою цивільно-правову відповідальність перед третіми особами. Приватний виконавець зобов'язаний укласти договір страхування на новий строк не пізніш як за 10 днів до закінчення дії договору страхування.

Мінімальний розмір страхової суми за договором страхування цивільно-правової відповідальності приватного виконавця має становити 10 відсотків загальної суми стягнення за виконавчими документами, що перебувають на виконанні у приватного виконавця протягом року, але не менше 1 тисячі мінімальних розмірів заробітної плати станом на початок відповідного календарного року.

Протягом перших трьох років зайняття діяльністю приватного виконавця мінімальний розмір страхової суми за договором страхування цивільно-правової відповідальності приватного виконавця не може бути меншим загальної суми стягнення за виконавчими документами, що перебувають на виконанні у приватного виконавця протягом року, але не менше 1 тисячі мінімальних розмірів заробітної плати станом на початок відповідного календарного року.

Приватний виконавець не має права здійснювати виконавчі дії, якщо сума стягнення за виконавчим документом з урахуванням сум за виконавчими документами, що вже перебувають у нього на виконанні, перевищує мінімальний розмір страхової суми за договором страхування цивільно-правової відповідальності приватного виконавця. У такому разі приватний виконавець зобов'язаний укласти договір страхування на належну страхову суму.

На підтвердження вищевикладеного, приватним виконавцем Т.Л. Вольф надано суду Договір добровільного страхування цивільно-правової відповідальності приватного виконавця від 16.01.2018 року №ВПВ/005/18 на загальну страхову суму 40 000 000 грн., який діяв на час відкриття Вольф Т.Л. виконавчого провадження №56257977, та довідку від 27.07.2018 року та від 30.10.2018 року про не перевищення мінімального розміру страхової суми за договором страхування цивільно-правової відповідальності приватного виконавця, із змісту якої встановлено, що при відкритті виконавчого провадження №56257977 від 24.04.2018 року сума стягнення за виконавчим написом №1547 від 21.03.2018 року з урахуванням сум за виконавчими документами, що вже перебувають в останньої на виконанні не перевищує мінімального розміру страхової відповідальності приватного виконавця.

З огляду на викладене, відповідачем спростовано твердження позивача щодо того, що приватного виконавця Вольф Т.Л. не наділено повноваженнями відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" здійснювати виконавче провадження щодо виконання виконавчого напису №1547 від 21.03.2018 року.

Отже, враховуючи встановлені обставини, приватним виконавцем Вольф Т.Л. правомірно та у межах повноважень відкрито виконавче провадження ВП №56257977 від 24.04.2018 року.

Враховуючи встановлені судом обставини справи, факт визнання позивачем заборгованості по виконавчому напису №1547 від 21.03.2018 року, виданого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Харою Н.С., суд дійшов висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Статтею 242 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яке ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року №3-рп/2003).

Відповідно до частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції України та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частин першої, другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 30 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

Крім того, судом враховується, що згідно з пунктом 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського Суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Зважаючи на всі наведені обставини в їх сукупності та враховуючи, що судом не виявлено порушень відповідачем вимог законодавства, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Керуючись статтями 2, 6, 9, 11, 73 - 78, 90, 241- 246, 250, 287, 293, 295 - 297 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими ст. ст. 293, 294, 296, 297 КАС України.

Згідно ч. 6 ст. 287 Кодексу адміністративного судочинства України. апеляційні скарги на судові рішення у справах, визначених цією статтею можуть бути подані протягом десяти днів з дня їх проголошення.

У відповідно до пп. 15.5 п. 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до п. 4 ч.5 ст. 246 Кодексу адміністративного судочинства України:

Позивач: ОСОБА_1 (04136, АДРЕСА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1);

Відповідач: Приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Вольф Тетяна Леонідівна (02094, АДРЕСА_3 реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 );

Третя особа: Публічне акціонерне товариство Перший Український Міжнародний Банк (04070, м. Київ, вул.. Андріївська, буд. 4, код ЄДРПОУ 14282829);

Третя особа: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округа Хара Наталія Станіславівна (01033, АДРЕСА_2).

Суддя Л.О. Маруліна