Решение № 77818921, 12.11.2018, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

12.11.2018Справа № 910/10775/18

Суддя Господарського суду міста Києва ДЖАРТИ В. В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Публічного акціонерного товариства "Дніпрогаз" (49029, Дніпропетровська область, місто Дніпро, Шевченківський район, вулиця Олександра Кониського, будинок 5; ідентифікаційний код 20262860)

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 АДРЕСА_1 ідентифікаційний код НОМЕР_1)

про стягнення 21 570,73 грн,

Без виклику (повідомлення) представників учасників справи,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У серпні 2018 Публічне акціонерне товариство "Дніпрогаз" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення 21 570,73 грн, з яких 18 486,30 грн - основний борг, 2 699,51 грн - пеня, 237,03 грн - три проценти річних, 147,89 грн - інфляційні втрати.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором № 14885/35/179292 від 13.10.2014 на виконання робіт в частині повної та своєчасної оплати робіт з реконструкції комерційного вузла обліку газу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.08.2018 за вказаним позовом відкрито провадження у справі № 910/10775/18, ухвалено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін (без проведення судового засідання); визначені строки для подання відзиву на позов, відповіді на відзив та заперечень на відповідь на відзив.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини 4 статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до частини 11 статті 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Нормами частини 4 статті 89 Цивільного кодексу України передбачено, що відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

За приписами частини 1 статті 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Так, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи, ухвала від 17.08.2018 про відкриття провадження у справі була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 01021, місто Київ, Печерський район, АДРЕСА_1

Проте, поштовий конверт з ухвалою Господарського суду міста Києва було повернуто до суду з відміткою відділення поштового зв'язку "за закінченням встановленого строку зберігання" від 11.10.2018. При цьому, як вбачається з офіційного сайту Публічного акціонерного товариства "Укрпошта", вказана поштова кореспонденція не була вручена одержувачу під час доставки.

Згідно з пунктами 4, 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відтак, в силу вищенаведених положень законодавства, день спроби вручення поштового відправлення за адресами місцезнаходження відповідача, який зареєстрований у встановленому законом порядку, вважається днем вручення відповідачу відповідної ухвали суду.

У даному випаду судом також враховано, що за приписами часини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з частиною 1, 2 статті 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч.1 ст.4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач мав право та дійсну можливості ознайомитись, з ухвалою від 17.08.2018 про відкриття провадження у справі в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Частиною 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України та ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.08.2018, не подав до суду відзиву на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Приписами статті 248 ГПК передбачено, що суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Відповідно статті 233 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

За приписами частини 4 та 5 статті 240 ГПК України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

13.10.2014 між Публічним акціонерним товариством "Дніпрогаз" (виконавець) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (замовник) було укладено договір №14885/35/179292 від 13.10.2014 на виконання робіт (далі - договір), відповідно до умов якого замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов'язання по виконанню робіт з реконструкції комерційного вузла обліку газу за адресою: АДРЕСА_2, згідно робочого проекту. (п.1.1. договору).

Відповідно до пунктів 1.2., 1.3. договору, обсяги робіт та матеріалів визначаються локальним кошторисом, додаток 2, який є невід'ємною частиною цього договору. Замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконані роботи.

Згідно пункту 4.1. вказаного вище правочину, строк виконання робіт здійснюється протягом 120 календарних днів з моменту підписання договору та виконання замовником пункту 3.1. договору.

Приймання та погодження фактично виконаних робіт виконується уповноваженими представниками замовника та виконавця з послідуючим складанням й підписанням Акту приймання виконаних робіт (форма КБ-2в). (пункт 4.3. договору).

За змістом пунктів 2.1., 2.2., 2.3. договору №14885/35/179292 від 13.10.2014 на виконання робіт договірна ціна (додаток 1) динамічна, складена згідно з ДСТУ БД.1.1-1:2013 на підставі нормативної потреби в трудових та матеріально-технічних ресурсах, необхідних для виконання проектних рішень по об'єкту замовлення, та поточних цін на них, встановлюється відкритою та може уточнюватися протягом усього терміну виконання робіт, і на момент складання договору становить 35652,00 грн, у тому числі ПДВ 5942,00 грн.

Протягом 5 банківських днів з моменту підписання цього договору. Замовник виконує авансовий платіж на розрахунковий рахунок виконавця у виконавця у вигляді попередньої оплати, на менш 50% договірної ціни, що складає 17826,00 грн, у тому числі ПДВ 2971,00 грн.

Повний розрахунок за виконані роботи замовник виконує після фактичного завершення робіт, на підставі Акту приймання виконаних робіт (форма КБ-2в, КБ-3), підписаного уповноваженими представниками сторін, протягом 3 банківських днів з моменту підписання Акту виконаних робіт.

Договір набирає силу з моменту підписання сторонами та діє до 31.12.2014, а в частині невиконання зобов'язань - до їх повного виконання сторонами. (пункт 9.4. договору №14885/35/179292 від 13.10.2014 на виконання робіт).

У якості додатків до вказаного договору сторонами було підписано договірну ціну та локальний кошторис.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про наступне.

За змістом статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Норми вказаної статті кореспондуються з положеннями статті 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України).

Згідно статті 173 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Частиною 1 статті 175 ГК України встановлено, що майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до частини 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Суд зазначає, що за своїм змістом та правовою природою укладений між сторонам правочин є договором підряду, який підпадає під правове регулювання норм статей 837-864 Цивільного кодексу України.

За договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові. (стаття 837 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно зі статтями 525, 526 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов і вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтями 525, 615 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

На виконання умов договору № 14885/35/179292 від 13.10.2014 Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 було сплачено відповідачу попередню оплату в розмірі 17 826,00 грн, у тому числі ПДВ в розмірі 2 971,00 грн.

28.02.2018 між сторонами був складений та підписаний акт приймання виконаних будівельних робіт за договором № 14885/35/179292 від 13.10.2014 на суму 36 312,30 грн.

Вказаний акт підписаний та скріплений печатками замовника та виконавця без зауважень та заперечень, що свідчить про фактичне виконання Публічним акціонерним товариством "Дніпрогаз" взятих на себе зобов'язань з виконання робіт в повному обсязі.

Відповідно до статті 854 Цивільного кодексу України, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Як вже зазначалось, пунктом 2.3. договору № 14885/35/179292 від 13.10.2014 сторони погодили, що повний розрахунок за виконані роботи замовник виконує після фактичного завершення робіт, на підставі Акту приймання виконаних робіт (форма КБ-2в, КБ-3), підписаного уповноваженими представниками сторін, протягом 3 банківських днів з моменту підписання Акту виконаних робіт.

Тобто, враховуючи, що акт приймання виконаних будівельних робіт підписано 28.02.2018, відповідач, як замовник, повинен був здійснити повну оплату робіт в розмірі 18 486,30 грн (36312,30 грн (загальна вартість робіт) - 17 826,00 грн (авансовий платіж)), виконаних позивачем за вказаним договором у строк до 03.03.2018 включно (приймаючи до уваги, що Розпорядженням Кабінету Міністрів України №1-р від 11.01.2018 "Про перенесення робочих днів у 2018 році" на суботу 03.03.2018 було перенесено робочий день 09.03.2018).

З метою досудового врегулювання, позивач звертався до відповідача із листами-претензіями від 12.04.2018 та від 20.06.2018, в яких просив відповідача доплатити 18 486,30 грн для повного розрахунку за договором № 14885/35/179292 від 13.10.2014 на виконання робіт. Оскільки вказані вимоги позивача не виконані, грошові кошти в рахунок погашення суми заборгованості на користь позивача не надходили, останній звернувся із даним позовом до суду.

Як вже зазначалось, відповідач своїм правом поданні відзиву суду не скористався.

Відповідно до частини 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Невиконання зобов'язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) стаття 610 Цивільного кодексу України кваліфікує як порушення зобов'язання.

Враховуючи те, що строк виконання обов'язку з оплати виконаних позивачем робіт за договором № 14885/35/179292 від 13.10.2014 настав, сума боргу відповідача, яка складає 18 486,30 грн, підтверджена належними доказами, наявними в матеріалах справи, і відповідач на момент прийняття рішення не надав документів, які свідчать про погашення вказаної заборгованості перед позивачем, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість вимоги позивача до відповідача про стягнення вказаної суми боргу, а тому позов в цій частині підлягає задоволенню.

Згідно з частиною 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

За змістом статті 549 Цивільного кодексу України вказано, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

За приписами статті 230 Господарського кодексу України визначено, що порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій (неустойка, штраф, пеня). Штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до пункту 7.2. договору № 14885/35/179292 від 13.10.2014 на виконання робіт, за невиконання, або несвоєчасне виконання зобов'язань по договору, порушення строків оплати чи передачі документації, винна сторона оплачує неустойку в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від договірної ціни за кожний день прострочення. Оплата штрафних санкцій не звільняє сторони від виконання обов'язків, передбачених договором.

Враховуючи, що господарським судом на підставі поданих доказів були встановлені обставини прострочення виконання відповідачем зобов'язань зі своєчасної та повної оплати виконаних позивачем робіт, вимоги позивача про стягнення пені є обґрунтованими.

Здійснивши власний перерахунок пені в межах періоду, визначеного позивачем, суд дійшов висновку, що розрахунок позивача є правильним та арифметично вірним.

Крім того, стосовно заявлених позивачем до стягнення інфляційних втрат та трьох процентів річних за період з 05.03.2018 по 07.08.2018 суд зазначає наступне.

Відповідно до вимог частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Нарахування інфляційних витрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові

Перевіривши надані позивачем розрахунки трьох проецнтів річних та інфляційних втрат, суд дійшов висновку про їх правомірність та арифметичну правильність.

Отже, позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Дніпрогаз" в частині стягнення пені в розмірі 2 699,51 грн, 237,03 грн - трьох процентів річних та 147,89 грн - інфляційних втрат також підлягають задоволенню.

Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Частиною 1 статті 78 ГПК України визначено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З системного аналізу вищевикладеного, приймаючи до уваги, що відповідачем не надано суду належних доказів на спростування викладених у позові обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Дніпрогаз" підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 73-74, 76-80, 86, 129, 232-233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва,

ВИРІШИВ

1. Позов Публічного акціонерного товариства "Дніпрогаз" до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення 21 570,73 грн - задовольнити повністю.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 АДРЕСА_1 ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства "Дніпрогаз" (49029, Дніпропетровська область, місто Дніпро, Шевченківський район, вулиця Олександра Кониського, будинок 5; ідентифікаційний код 20262860) 18 486,30 грн (вісімнадцять тисяч чотириста вісімдесят шість гривень 30 копійок) основного боргу, 2 699,51 грн (дві тисячі шістсот дев'яносто дев'ять гривень 51 копійка) пені, 237,03 грн (двісті тридцять сім гривень 03 копійки) три проценти річних, 147,89 грн (сто сорок сім гривень 89 копійок) інфляційних втрат та витрати по сплаті судового збору в сумі 1 762, 00 грн (одну тисячу сімсот шістдесят дві гривні 00 копійок).

3. Після набрання рішенням Господарського суду міста Києва законної сили видати відповідний наказ.

Рішення Господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

СУДДЯ В. В. ДЖАРТИ