Постановление суда № 77810991, 13.11.2018, Сватівський районний суд Луганської області

Справа № 426/22458/18

УХВАЛА

про залишення позову без руху

13 листопада 2018 року м.Сватове

Суддя Сватівського районного суду Луганської області Скрипник С.М., ознайомившись із позовною заявою ОСОБА_1 до Луганської міської ради, ОСОБА_2 про визнання права власності, -

встановив:

Позивач ОСОБА_1 звернувся з даним позовом до Луганської міської ради, ОСОБА_2 про визнання права власності.

Оглядом матеріалів даної позовної заяви встановлено, що вона не відповідає вимогам ст. 175 ЦПК України в зв’язку з наступним.

Так, позивач просить суд визнати за ним право власності на 7/8 частин нежитлового приміщення 1,2 (офіс) з окремим зовнішнім входом та вхідним ганком, розташованого за адресою: Луганська область, м. Луганськ, вул.. Шевченко В.В., буд. 18, приміщення 1,2 у зв’язку з втратою правовстановлюючих документів.

Також в своєму позові позивач зазначає, що вартість 7/8 частки нерухомого майна визначена з урахуванням його технічного стану, поганих чинників, таких як розташування на тимчасово окупованій території України та становить 105000 (сто п’ять тисяч) грн..00 коп. Відповідно такою ж зазначена і ціна позову. Водночас, із свідоцтва про право власності вбачається, що згідно з висновками суб’єкта оціночної діяльності – ТОВ «Мегаполіс.Ком» ринкова вартість цілого нежитлового приміщення на момент відкриття спадщини, без ПДВ становить 490400 грн. 00 коп., а вартість ? частки становить 245200 грн. 00 коп.

Відповідно до п. 2, п. 9 ч.1 ст. 176 ЦПК України, ціна позову визначається: у позовах про визнання права власності на майно або його витребування - вартістю майна; у позовах про право власності на нерухоме майно, що належить фізичним особам на праві приватної власності, - дійсною вартістю нерухомого майна, а на нерухоме майно, що належить юридичним особам, - не нижче його балансової вартості.

Згідно п. а ст.12 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» №20 від 22 грудня 1995 року, вартість спірного майна визначається за погодженням сторін, а за його відсутності - за дійсною вартістю майна на час розгляду спору. Під дійсною вартістю розуміється грошова сума, за яку майно може бути продано в даному населеному пункті чи місцевості.

Відповідно до Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» на підтвердження оцінки майна складається звіт про оцінку майна (акт оцінки майна).

Також, частиною 4 ст. 177 ЦПК України передбачено, що до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Отже, позивачеві потрібно провести оцінку майна, право власності, на яке позивач просить суд визнати за ним, визначити ціну позову на момент розгляду спору та, у разі необхідності, доплатити судовий збір.

Відповідно до ч.1 ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

Судом при винесенні ухвали враховується прецедентна практика Європейського суду з прав людини, яка виходить з того, що реалізуючи п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.

З цього приводу прецедентними є рішення Європейського суду з прав людини у справах «Осман проти Сполученого королівства» від 28.10.1998 року та «Круз проти Польщі» від 19 червня 2001 року. У вказаних Рішеннях зазначено, що право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.

У зв'язку з наведеним, вказані вимоги суду не є порушенням права на справедливий судовий захист, залишення позовної заяви без руху жодним чином не перешкоджає позивачу у доступі до правосуддя після усунення недоліків позову.

На підставі викладеного та керуючись ст. 175, 177, 185 ЦПК України, суддя, -

ухвалив:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Луганської міської ради, ОСОБА_2 про визнання права власності - залишити без руху.

Надати позивачу строк для усунення недоліків, зазначених в ухвалі, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Роз'яснити позивачу, що якщо відповідно до ухвали суду у встановлений строк вимоги ухвали суду будуть виконані, позовна заява буде вважатися поданою в день первісного її подання, а інакше заява буде вважатися неподаною і повернута позивачу.

Про прийняте рішення повідомити позивача, надіславши йому копію ухвали для відома і виконання.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Сватівського

районного суду ОСОБА_3