Постановление суда № 77794985, 09.11.2018, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

У Х В А Л А

09 листопада 2018 року

м. Київ

№ 826/19862/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: судді Катющенка В.П., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом Східного офісу Державної аудиторської служби до Державного підприємства «Науково-дослідний та конструкторсько-технологічний інститут міського господарства», третя особа: Управління охорони навколишнього природного середовища Дніпровської міської ради про стягнення 33787,86 грн,

В С Т А Н О В И В:

26.08.2015 Державна фінансова інспекція в Дніпропетровській області (далі по тексту - позивач, ДФІ у Дніпропетровській області) звернулась до суду з позовом до Державного підприємства «Науково-дослідний та конструкторсько-технологічний інститут міського господарства» про стягнення коштів в розмірі 33 787,86 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивачем згідно плану роботи проведено планову ревізію фінансово-господарської діяльності Управління охорони навколишнього природного середовища Дніпровської міської ради за період з 01.01.2013 по 31.12.2014. Для з'ясування достовірності фактично понесених витрат по договору, укладеному між Управлінням охорони навколишнього природного середовища Дніпровської міської ради та Державним підприємством «Науково-дослідний та конструкторсько-технологічний інститут міського господарства» від 15.09.2014 № 38-08-14, позивачем було проведено зустрічну звірку, якою встановлено не підтвердження фактичних витрат, понесених ДП «Науково-дослідний та конструкторсько-технологічний інститут міського господарства» при виконанні послуг Управлінню охорони навколишнього природного середовища Дніпровської міської ради на загальну суму 33 787,86 грн., які були перераховані Управлінням охорони навколишнього природного середовища Дніпровської міської ради відповідачу у повному обсязі. Отже, з урахуванням вказаного, позивач просить стягнути з Державного підприємства «Науково-дослідний та конструкторсько-технологічний інститут міського господарства» кошти у розмірі 33 787,86 грн. як збитки завдані державі.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 08.09.2015 відмовлено у відкритті провадження у справі за позовом Державної фінансової інспекції в Дніпропетровській області до Державного підприємства «Науково-дослідний та конструкторсько-технологічний інститут міського господарства» про стягнення коштів у розмірі 33 787,86 грн на підставі п. 1 ч. 1 ст. 109 КАС України в редакції, що діяла до 15.12.2017.

Відповідно до ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 04.11.2015 апеляційну скаргу ДФІ у Дніпропетровській області задоволено, ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 08.09.2015 – скасовано, а справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Ухвалами Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.11.2015 відкрито провадження у справі, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

У судовому засіданні 21.04.2016 до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору залучено Управління охорони навколишнього природного середовища Дніпровської міської ради.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 11.04.2017 замінено позивача - Державну фінансову інспекцію в Дніпропетровській області на належного, а саме: на Східний офіс Державної аудиторської служби.

На підставі розпорядження про повторний автоматичний розподіл від 10.10.2017 №4315 та відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.10.2017 визначено суддю Катющенка В.П. для розгляду адміністративної справи №826/19862/15.

Ухвалою суду від 27.11.2017 справу №826/19862/15 прийнято до провадження судді Катющенка В.П. та призначено її до судового розгляду.

Розгляд справи неодноразово відкладався.

У судовому засіданні 17.04.2018 представник позивача наполягав на задоволенні позовних вимог, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача, у свою чергу, заперечував проти позову та просив залишити його без задоволення з підстав, викладених у запереченнях проти позову. Представник третьої особи у судове засідання не з’явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

У судовому засіданні 17.04.2018 представник відповідача не наполягав на розгляді клопотання про закриття провадження у справі від 03.03.2016 та усно відкликав вказане клопотання.

У судовому засіданні 17.04.2018 суд, на підставі ч. 3 ст. 194 КАС України продовжив розгляд справи у письмовому провадженні.

15.12.2017 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 03.0.2017 №2147-VIII, яким внесено зміни до КАС України, виклавши його в новій редакції.

Відповідно до підпункту 10 пункту 1 розділу VII «Перехідні положення» КАС України в новій редакції передбачено, що справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Відповідно до п. 1.2.7.1 плану контрольно-ревізійної роботи Державної фінансової інспекції в Дніпропетровській області на І квартал 2015 року та на підставі направлення на проведення ревізії від 31.12.2014 №1933, виданого начальником ДФІ у Дніпропетровській області, головним державним фінансовим інспектором відділу інспектування в агропромисловому комплексі та сфері використання природних ресурсів ДФІ в Дніпропетровській області проведено планову ревізію фінансово-господарської діяльності Управління охорони навколишнього природного середовища Дніпропетровської міської ради за період з 01.01.2013 по 31.12.2014, за результатами якої 24.02.2015 складено акт №07-24/2.

Ревізією встановлено, що згідно з даними звіту про надходження та використання інших надходжень спеціального фонду (форма №4-3м) протягом 2014 року за КВЕД 2281 «Дослідження і розробки, окремі заходи розвитку по реалізації державних (регіональних) програм» в межах кошторисних асигнувань, на виконання природоохоронних заходів відповідно до Комплексної програми Управлінню охорони навколишнього природного середовища Дніпропетровської міської ради (далі по тексту – Управління) виділено та надійшло коштів на загальну суму 95000,00 грн.

Ревізією встановлено, що вищезазначені асигнування міською радою виділено на проведення природоохоронного заходу щодо визначення норм накопичення побутових відходів на об’єктах їх утворень у м. Дніпропетровську.

Для виконання вищезазначених послуг Управлінням укладено договір від 15.09.2014 №38-08-14 з Державним підприємством «Науково-дослідний та конструкторсько-технологічний інститут міського господарства» (далі по тексту – Інститут).

Для з’ясування достовірності фактично понесених Інститутом витрат для виконання послуг з визначення норм накопичення побутових відходів на об’єктах їх утворення у м. Дніпропетровську, в ході ревізії ДФІ в Дніпропетровській області проведено зустрічну звірку.

Звіркою встановлено, що згідно з умовами пункту 1.1 Договору від 15.09.2014 №38-08-14, Замовник (Управління) доручає, а Виконавець (Інститут) надає послуги з «Визначення норм накопичення побутових відходів на об’єктах їх утворення у м. Дніпропетровську», Послуги передбачені пунктом 13 Додатку до Комплексної програми охорони навколишнього природного середовища м. Дніпропетровська на 2011-2015 роки 72.11.1. Послуги щодо наукового дослідження та експериментального розроблення біотехнологій у сфері охорони здоров’я, охорони довкілля, сільського господарства та інших сферах.

Згідно з умовами пункту 2.1 Договору від 15.09.2014 №38-08-14 за створену науково-технічну продукцію згідно з цим Договором Замовник перераховує Виконавцю відповідно до Протоколу угоди про договірну ціну 95000,00 грн. (з ПДВ).

Зустрічною звіркою встановлено, що згідно банківським випискам та регістрам бухгалтерського обліку по субрахунку 361 «Розрахунки з вітчизняними покупцями» від Управління на виконання вищевказаного договору Інституту надійшло 95000,00 грн.

До зустрічної звірки надано акти від 02.10.2014 №39 та 30.10.2014 №44 приймання – передачі науково-технічної продукції за Договором від 15.09.2014 №38-08-14, за якими було надано послуги на 95000,00 грн. Також до зустрічної звірки надано фактичну калькуляцію на загальну суму 95000,00 грн. до вищевказаного договору по визначенню норм накопичення побутових відходів на об’єктах їх утворення у м. Дніпропетровську.

Шляхом співставлення даних калькуляції по визначенню норм накопичення побутових відходів на об’єктах їх утворення у м. Дніпропетровську та первинних документів, які підтверджують витрати Інституту, понесені на службові відрядження, встановлено розбіжність на загальну суму 13396,08 грн.

Крім того, звіркою не підтверджено фактичні витрати понесені Інститутом за статтею «накладні витрати» (загальновиробничі витрати 95%) внаслідок зайвого врахування витрат на оплату праці адміністративного персоналу, відрахувань на соціальні заходи та службові відрядження на загальну суму 20391,78 грн.

Таким чином, в ході проведення зустрічної звірки не підтверджені фактичні витрати, понесені Інститутом при виконання послуг Управлінню на загальну суму 33787,86 грн., які перераховані Управлінням на банківський рахунок Інституту у повному обсязі.

Внаслідок оплатити Управлінням вищевказаної вартості робіт, міському фонду охорони навколишнього природного середовища завдано матеріальну шкоду (збитки) на загальну суму 33787,86 грн., чим порушено вимоги пункту 1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», пунктів 1.2, 2.1, 2.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995№88, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за №168/704.

Викладене стало підставою для звернення ДФІ в Дніпропетровській області до суду з позовом до ДП «Науково-дослідний та конструкторсько-технологічний інститут міського господарства» про стягнення коштів у сумі 33787,86 грн.

Проводячи аналіз вимог позивача та вивчивши матеріали справи, суд звертає увагу на таке.

Пунктами 1 і 7 ч. 1 ст. 3 КАС України (в цьому випадку й далі - у редакції, чинній на час звернення позивача до суду з позовом) визначено, що справою адміністративної юрисдикції є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень; а суб'єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

У ч. 1 та п. 5 ч. 2 ст. 17 КАС України передбачено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку зі здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також на публічно-правові спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Пунктами 1, 2 та 7 частини 1 статті 4 КАС України у редакції Закону України від 03.10.2017 №2147-VIII також закріплено, що адміністративною справою є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; а суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

У п. 5 ч. 1 ст. 19 КАС України у редакції Закону України від 03.10.2017 №2147-VIII закріплено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, за зверненням суб’єкта владних повноважень у випадках, коли право звернення до суду для вирішення публічно-правового спор надано такому суб’єкту законом.

Аналогічні положення закріплені у ч. 4 ст. 5 КАС України у редакції Закону України від 03.10.2017 №2147-VIII, якою передбачено, що субєкти владних повноважень мають право звернутися до адміністративного суду виключно у випадках, визначених Конституцією та законами України.

Таким чином, суд приходить до висновку, що станом на момент звернення позивача до суду та розгляду справи судом, публічно-правовий спір має особливий суб'єктний склад. Участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Однак сама по собі участь у спорі суб'єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.

Для звернення до адміністративного суду суб'єкт владних повноважень, як позивач, має відповідати основним умовам, а саме: має бути наділений повноваженнями для звернення до суду, а підстави для звернення мають бути визначені виключно законом із вказівкою на предмет звернення.

Правові та організаційні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні на момент звернення до суду з позовом, що є предметом розгляду у даній справи, визначає Закон України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» від 26.01.1993 №2939-XII (далі по тексту - Закон України №2939-XII у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) та Положення про Державну фінансову інспекцію України, затверджене Указом Президента України від 23 квітня 2011 року № 499/2011 (далі по тексту - Положення № 499/2011).

Відповідно до ст. 1 Закону України №2939-XII здійснення державного фінансового контролю забезпечує центральний орган виконавчої влади, уповноважений Президентом України на реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю (далі - орган державного фінансового контролю).

Відповідно до п. 1 Положення, Державна фінансова інспекція України (далі по тексту - Держфінінспекція України) є центральним органом виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю.

Держфінінспекція України здійснює свої повноваження безпосередньо та через територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, районах, містах або міжрайонні, об'єднані в районах та містах територіальні органи, головних інспекторів у районах та містах (п. 7 Положення).

Згідно ч. 1, 2 ст. 2 Закону України №2939-XII головними завданнями органу державного фінансового контролю є: здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяттям зобов'язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності у міністерствах та інших органах виконавчої влади, державних фондах, фондах загальнообов'язкового державного соціального страхування, бюджетних установах і суб'єктах господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах, в установах та організаціях, які отримують (отримували у періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів, державних фондів та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно (далі - підконтрольні установи), за дотриманням бюджетного законодавства, дотриманням законодавства про державні закупівлі, діяльністю суб'єктів господарської діяльності незалежно від форми власності, які не віднесені законодавством до підконтрольних установ, за судовим рішенням, ухваленим у кримінальному провадженні.

Державний фінансовий контроль забезпечується органом державного фінансового контролю через проведення державного фінансового аудиту, перевірки державних закупівель та інспектування.

Пунктом 6 Положення передбачено, що Держфінінспекція України для виконання покладених на неї завдань має право в установленому порядку, зокрема: здійснювати державний фінансовий контроль шляхом проведення: інспектування у формі планових та позапланових ревізій певного комплексу чи окремих питань фінансово-господарської діяльності підприємств, установ та організацій, визначених у підп. 1 п. 4 цього Положення (підп. 5); пред'являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства (підп. 15); порушувати перед відповідними державними органами питання про визнання недійсними договорів, укладених з порушенням законодавства, у судовому порядку стягувати у дохід держави кошти, отримані підконтрольними установами за незаконними договорами, без установлених законом підстав та з порушенням законодавства (підп. 18); при виявлені збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, визначати їх розмір згідно з методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України (підп. 21).

Положенням установлено, що Держфінінспекція України відповідно до покладених на неї завдань вживає в установленому порядку заходів до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальності винних осіб, а саме: вимагає від керівників та інших службових осіб підконтрольних установ усунення виявлених порушень законодавства; звертається до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів (підп. 4 п. 4).

Згадані норми узгоджуються з положеннями ст. 10 Закону України №2939-XII, якою визначено права органу державного фінансового контролю, пред'являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства (п. 7); звертатися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів (п. 10), а також при виявленні збитків, завданих державі чи підприємству, установі, організації, що контролюється, визначати їх розмір у встановленому законодавством порядку (п. 3).

Згідно з ч. 2 ст. 15 Закон України №2939-XII законні вимоги службових осіб органу державного фінансового контролю є обов'язковими для виконання службовими особами об'єктів, що контролюються.

Таким чином, орган державного фінансового контролю здійснює державний фінансовий контроль за використанням коштів державного та місцевих бюджетів, і в разі виявлення порушень законодавства має право пред'являти обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення таких правопорушень.

При виявленні збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, орган державного фінансового контролю має право визначити їх розмір у встановленому законодавством порядку та звернутися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що орган державного фінансового контролю проводить державний фінансовий контроль щодо підконтрольних установ. Його право вимоги, передбачене ст. 10 Закону України №2939-XII, може бути адресоване виключно підконтрольним установам, а звернення до суду в інтересах держави можливе лише у випадку незабезпечення такими установами вимог щодо усунення порушень законодавства з питань збереження і використання активів, виявлених під час здійснення державного фінансового контролю.

Так, позивачем у цій справі є Східний офіс Державної аудиторської служби, який є правонаступником ДФІ в Дніпропетровській області, як суб'єкт владних повноважень (у розумінні положень КАС України), правовий статус якого визначено Законом України №2939-XII, згідно з яким йому надано право звертатися до суду з відповідним позовом про відшкодування збитків. При цьому здійснення органом державного фінансового контролю своїх повноважень (владних управлінських функцій) обумовлює виникнення правовідносин з підконтрольною установою (Управлінням охорони навколишнього природного середовища Дніпровської міської ради), які мають публічно-правовий характер.

Однак спір у справі, що розглядається, заявлений позивачем про стягнення саме з ДП «Науково-дослідний та конструкторсько-технологічний інститут міського господарства» завдані бюджету збитки, які виникли у зв'язку з виконанням договору від 15.09.2014 №38-08-14, укладеного між Управлінням охорони навколишнього природного середовища Дніпропетровської міської ради та ДП «Науково-дослідний та конструкторсько-технологічний інститут міського господарства».

При цьому вимога позивачем від 04.03.2015 № 04-07-05-15/1793 винесена саме Управлінню охорони навколишнього природного середовища Дніпровської міської ради.

Тобто, суб'єкт владних повноважень заявив позовні вимоги до юридичної особи - ДП «Науково-дослідний та конструкторсько-технологічний інститут міського господарства», яке не є підконтрольною установою, владних управлінських функцій відносно відповідача позивач не здійснює, й права позивача на звернення до суду з адміністративним позовом до непідконтрольних йому установ, тобто до суб'єктів господарської діяльності, про стягнення коштів (збитків) закон також не передбачає.

Отже, позивач не має права на звернення до адміністративного суду з позовом про стягнення коштів з ДП «Науково-дослідний та конструкторсько-технологічний інститут міського господарства» як непідконтрольної установи у зв'язку з порушенням умов договору від 15.09.2014 №38-08-14, оскільки в КАС України такого права позивача не передбачено та відповідач не був підконтрольною стороною для позивача при проведенні планової ревізії фінансово-господарської діяльності Управління охорони навколишнього природного середовища Дніпропетровської міської ради.

Відповідно до ч. 1 ст. 50 КАС України, а також ч. 1 ст. 46 КАС України у редакції Закону України від 03.10.2017 №2147-VIII сторонами у адміністративному процесі є позивач та відповідач. Позивачем в адміністративній справі можуть бути, зокрема суб'єкти владних повноважень при здійсненні ними владних управлінських функцій на підставі закону.

Однак, спір про стягнення завданих збитків звернений до непідконтрольної установи не має ознак публічно-правового характеру, а стосується господарсько-правових відносин між Управлінням охорони навколишнього природного середовища Дніпропетровської міської ради та ДП «Науково-дослідний та конструкторсько-технологічний інститут міського господарства».

Такі висновки суду узгоджуються з позицією Великої палати Верховного Суду, висловленою у постанові від 29.08.2018 по справі №816/2394/16.

Згідно ч 5. ст. 242 КАС України у редакції Закону України від 03.10.2017 №2147-VIII при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Частиною 3 ст. 3 КАС України у редакції Закону України від 03.10.2017 №2147-VIII закріплено, що провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 238 КАС України у редакції Закону України від 03.10.2017 №2147-VIII суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Згідно ч. 1 ст. 239 КАС України у редакції Закону України від 03.10.2017 №2147-VIII якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої статті 238 цього Кодексу, суд повинен роз'яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд таких справ.

На виконання вимог наведеної норми, суд роз’яснює позивачеві, що даний спір підлягає вирішенню за правилами господарського судочинства.

У разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається. Наявність ухвали про закриття провадження у зв'язку з прийняттям відмови позивача від позову не позбавляє відповідача в цій справі права на звернення до суду за вирішенням цього спору.

Керуючись статтями 238, 239, 243, 248, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

У Х В А Л И В:

Закрити провадження в адміністративній справі №826/19862/15 за позовом Східного офісу Державної аудиторської служби до Державного підприємства «Науково-дослідний та конструкторсько-технологічний інститут міського господарства», третя особа: Управління охорони навколишнього природного середовища Дніпровської міської ради про стягнення коштів.

Ухвала набирає законної сили відповідно до статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до частини другої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України ухвала суду про закриття провадження у справі може бути оскаржена. Згідно з частиною першою статті 295 та частиною першою статті 297 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення, з урахуванням підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону № 2147-VIII.

Суддя В.П. Катющенко