Решение № 77793618, 12.11.2018, Херсонський окружний адміністративний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 листопада 2018 р.м. ХерсонСправа № 540/2125/18 Херсонський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Гомельчука С.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області про зобов'язання вчинити певні дії,

встановив:

ОСОБА_1 (далі – позивач, ОСОБА_1Г.) звернулась до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області (далі – відповідач, Головне управління), у якому просить зобов'язати відповідача зарахувати до страхового стажу для перерахунку пенсії ОСОБА_1 період її роботи з 01 грудня 2007 року по 30 червня 2010 року, з 01 листопада 2011 року по 31 липня 2012 року, та здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 03 вересня 2018 року позивач звернувся до Головного управління із заявою про перерахунок пенсії, в якій просив здійснити перерахунок його пенсії з урахуванням періодів роботи з 01 грудня 2007 року по 30 червня 2010 року, та з 01 листопада 2011 року по 31 липня 2012 року. Проте, відповідач листом-відповіддю від 17 вересня 2018 року відмовив у зарахуванні вказаних періодів до страхового стажу позивача, у зв’язку із відсутністю за даними реєстру страхових осіб відомостей про сплату страхових внесків. Позивач вважає таку відмову необґрунтованою та протиправною, що і стало підставою для звернення до суду із даним позовом.

Ухвалою суду від 12 жовтня 2018 року відкрито провадження у справі, згідно приписів ст. 263 КАС України вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

01 листопада 2018 року відповідачем до суду подано відзив на позовну заяву.

У відзиві відповідач не погоджується із позицією, викладеною у позові та зазначає, що основною умовою зарахування періоду роботи до страхового стажу для обчислення пенсії – це сплата страхових внесків до Пенсійного фонду, а оскільки згідно індивідуальних відомостей про застраховану особу – ОСОБА_1 відсутня позначка про сплату страхових внесків по страхувальникам МКП «Цюрупинськтеплокомуненерго» за період з грудня 2007 року по червень 2010 року та по МКП «Цюрупинськ-комунгосп» за період з листопада 2011 року по липень 2012 року, то зазначені періоди не може бути враховано до страхового стажу. Крім того, відповідач наголошує на пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду, встановленого положеннями ст. 122 КАС України.

06 листопада 2018 року позивачем подано до суду відповідь на відзив.

Суд звертає увагу позивача на приписи ч. 4 ст. 263 КАС України, якими визначено, що у справах, передбачених ч. 1 ст. 263 КАС України, заявами по суті є позов та відзив.

Дослідивши матеріали справи та проаналізувавши норми законодавства, судом встановлено наступне.

ОСОБА_1 з 22 січня 2010 року перебуває на обліку в Олешківському відділі обслуговування громадян ГУ ПФУ в Херсонській області та отримує пенсію за віком.

03 вересня 2018 року позивач звернувся до Головного управління із заявою про перерахунок пенсії, згідно якої пенсіонерка просила здійснити перерахунок пенсії з урахуванням періодів її роботи в Міському комунальному підприємстві «Цюрупинськтеплокомуненерго» з 01 грудня 2007 року по 31 червня 2010 року, та в Міському комунальному підприємстві «Цюрупинськ-комунгосп» з 01 листопада 2011 року по 31 липня 2012 року. До заяви було додано: копію трудової книжки; копії з архівних довідок архівного сектору Олешківської районної державної адміністрації від 22.08.2018 №04.09/Б-199 та №04-09/Б-200; копію виписки від 10.08.2018 нарахування пенсії.

17 вересня 2018 року відповідач надав письмову відповідь (вих. № 589/Б-99-1), якою відмовив позивачу в зарахуванні до його страхового стажу наведених періодів роботи, що мотивував відсутністю за даними реєстру страхових осіб відомостей про сплату страхових внесків. Відтак, підстави для перерахунку пенсії позивача відсутні.

Не погоджуючись із отриманою відмовою, ОСОБА_1 звернулась до суду за захистом своїх прав.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Право громадянина на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом закріплене у статті 46 Конституції України.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначено Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09 липня 2003 року № 1058-IV (далі - Закон № 1058).

Відповідно до ст. 1 Закону № 1058, пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.

Згідно ч. 1 ст. 24 Закону № 1058, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (ч. 4 ст. 24 Закону № 1058).

Загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню підлягають громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях, створених відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання (п. 1 ст. 11 Закону № 1058).

З матеріалів справи вбачається, що 18 червня 2002 року ОСОБА_1 отримала свідоцтво про загальнообов’язкове державне соціальне страхування.

Згідно положень ст. 24 Закону № 1058 Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

За змістом частини першої статті 48 Кодексу законів про працю України та статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення», з якими кореспондується положення пункту п. 1 Постанови КМ України № 637 від 12 серпня 1993 року "Про затвердження Порядку підтвердження наявності трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній" (далі - Порядок № 637), якими встановлено, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Як вже встановлено судом, з 01 листопада 2002 року по 30 червня 2010 року ОСОБА_1 працювала на МКП «Цюрупинськтеплокомуненерго», а в період з 01 листопада 2011 року по 31 липня 2012 року в МКП «Цюрупинськ-комунгосп», що підтверджується відомостями, що відображені у трудовій книжці позивача (ст. 8-9 труд. кн.).

При цьому, звертаючись до Головного управління із заявою про перерахунок пенсії, позивачем до цієї заяви додано архівні довідки Олешківської райдержадміністрації від 22 серпня 2018 року №№ 04-09/Б-200, 04-09/Б-199, якими підтверджується факт утримання МКП «Цюрупинськтеплокомуненерго» та МКП «Цюрупинськ-комунгосп» єдиного соціального внеску із заробітної плати ОСОБА_1 за період з грудня 2007 року по червень 2010 року, з листопада 2011 року по липень 2012 року.

Відповідно до приписів ст. 20 Закону № 1058 страхові внески обчислюються виключно в грошовій формі, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі. Обчислення страхових внесків застрахованих осіб здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.

Якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.

Аналіз ст. 106 Закону № 1058 дає підстави для висновку про те, що відповідальність за несплату страхових внесків несе підприємство-страхувальник та його посадові особи.

Враховуючи наведені положення законодавства, суд дійшов висновку про те, що відсутність в інформаційній базі системи персоніфікованого обліку даних про сплату страхових внесків для нарахування пенсії за запитуваний позивачем період не є підставою для позбавлення позивача права на перерахунок пенсії.

Крім того, позивач не повинен відповідати за неналежне виконання підприємством – страхувальником свого обов’язку щодо належної сплати страхових внесків, відтак наявність заборгованості підприємства по страховим внескам не може бути підставою для не зарахування до страхового стажу при перерахунку пенсії позивача періодів його роботи.

Аналогічна правова позиція висловлена у рішеннях Верховного суду від 27 березня 2018 року у справі № 208/6680/16-а, від 24 травня 2018 року № 490/12392/16-а, від 04 вересня 2018 року у справі № 482/434/17.

Суд не бере до уваги доводи відповідача щодо пропущення позивачем строку звернення до адміністративного суду, так як згідно ч. 2 ст. 46 Закону № 1058 нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.

При цьому, згідно правової позиції Верховного Суду, яка викладена в постанові від 04 квітня 2018 року в справі № 646/6250/17 враховуючи, що пенсія за своєю правовою природою є єдиним джерелом існування пенсіонера, доходом та власністю (матеріальним інтересом, захищеним ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав і основоположних свобод), нараховані суми пенсії, на виплату якої пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження шестимісячним строком (в межах загального строку позовної давності) з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.

Таким чином, враховуючи той факт, що позивач у період з грудня 2007 року по червень 2010 року, з листопада 2011 року по липень 2012 року працював на МКП «Цюрупинськтеплокомуненерго», МКП «Цюрупинськ-комунгосп», що підтверджено відомостями з трудової книжки та з його заробітної плати утримувався ЄСВ за відповідні періоди роботи, про що свідчить зміст архівних довідок Олешківської райдержадміністрації від 22 серпня 2018 року №№ 04-09/Б-200, 04-09/Б-199, суд вважає безпідставним неврахування територіальним органом ПФУ до страхового стажу ОСОБА_1 відповідних періодів її роботи.

Відповідно до ч. 4 ст. 42 Закону № 1058 у разі якщо застрахована особа після призначення пенсії продовжувала працювати, провадиться перерахунок пенсії з урахуванням не менше ніж 24 місяців страхового стажу після призначення (попереднього перерахунку) пенсії незалежно від перерв у роботі. Перерахунок пенсії здійснюється із заробітної плати (доходу), з якої була обчислена пенсія. За бажанням пенсіонера перерахунок пенсії провадиться із заробітної плати за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати працівників в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до цього Закону враховується для обчислення пенсії, за календарний рік, що передує року перерахунку пенсії. При цьому з періоду, за який враховується заробітна плата (дохід) для перерахунку пенсії, період після призначення пенсії не підлягає виключенню згідно із абзацом третім частини першої статті 40 цього Закону.

Слід звернути увагу на правові позиції Конституційного Суду України в таких рішеннях: від 22 вересня 2005 року № 5-рп/2005, від 29 червня 2010 року № 17-рп/2010, від 22 грудня 2010 року № 23-рп/2010, від 11 жовтня 2011 року № 10-рп/2011, згідно яких громадяни мають бути впевненими у своїх законних очікуваннях, що набуте ними на підставі чинного законодавства право, його зміст та обсяг буде ними реалізовано право, тобто набуте право не може бути скасоване, звужене (правові).

Аналіз прецедентної практики Європейського суду з прав людини дає підстави для формування позиції, що при вирішенні питань щодо порушення державами учасницями положень Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї велика увага акцентується на дотриманні державною принципу "правомірних або законних очікувань" та захисту прав людини через призму цього принципу.

Зокрема, у справах "ОСОБА_2 Девелопмент ЛТД та інші проти Ірландії" та "Федоренко проти України" Європейський суд з прав людини констатував, що відповідно до прецедентного права органів, які діють на підставі конвенції, право власності може бути "існуючим майном" або коштами, включаючи позови, для задоволення яких позивач може обґрунтувати їх принаймні "виправданими очікуваннями" щодо отримання можливості ефективного використання права власності.

Тобто, Європейський суд з прав людини зробив висновок, що певні законні очікування заявників мають бути юридично захищені, та сформував позицію для інтерпретації вимоги як такої, що може вважатися "активом": вона повинна мати обґрунтовану законну підставу, якою, зокрема, є чинна норма закону, тобто встановлена законом норма щодо виплат, в тому числі і пенсійних на момент дії цієї норми є "активом", на який може розраховувати громадянин як на свою власність.

Суд зазначає, що відповідно до ч. 3 ст. 23 Загальної Декларації прав людини, п. 4 ч. 1 Європейської Соціальної хартії та ч.3 ст. 46 Конституції України, кожна особа похилого віку має право на справедливу і задовільну винагороду, соціальний захист, за роки важкої праці та шкідливих робіт, - яка є основним джерелом існування для них самих та їхніх сімей.

Суд вважає за необхідне роз’яснити відповідачу, що згідно змісту ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, статей 160, 245 КАС України, наявної правової позиції Верховного Суду України (справа № 21-87а13 від 21 травня 2013 року), обраний позивачем спосіб захисту порушеного права, відповідає вимогам закону. Відсутність у суб’єкта владних повноважень вибору на вчинення декількох юридично допустимих для позивача позитивних рішень свідчить про те, що винесення в даному випадку судом конкретного змісту рішення, яке виключає подальші можливі протиправні рішення, дії чи бездіяльність такого суб’єкта, не можна вважати втручанням в його дискреційні повноваження.

На підставі ч. 1, 2, 3 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Статтею 90 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Проаналізувавши надані сторонами докази та норми чинного законодавства України, суд дійшов висновку, що відповідач, який є суб'єктом владних повноважень, свою позицію не довів та не обґрунтував. Натомість, позивач довів протиправність неврахування відповідачем до страхового стажу позивача запитуваних ним періодів роботи, та правомірність позовної вимоги щодо проведення перерахунку пенсії позивача з урахуванням відповідних періодів його роботи.

Враховуючи викладене, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, а позов таким, що має бути задоволеним повністю.

Судові витрати по справі розподіляються відповідно до вимог ч.1 ст.139 КАС України.

Таким чином, керуючись статтями 2, 9, 12, 14, 139, 241 - 246, 205, 255 КАС України, суд

вирішив:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області (код ЄДРПОУ 21295057, 73005, м. Херсон, вул. Армії, 6) зарахувати до страхового стажу для перерахунку пенсії ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1, 75100, АДРЕСА_1) період її роботи з 01 грудня 2007 року по 30 червня 2010 року, з 01 листопада 2011 року по 31 липня 2012 року, та здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1, 75100, АДРЕСА_1).

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області (код ЄДРПОУ 21295057, 73005, м. Херсон, вул. Армії, 6) на користь ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1, 75100, АДРЕСА_1) судовий збір за подання позовної заяви в сумі 704,80 грн. (сімсот чотири гривні, вісімдесят копійок), шляхом безспірного списання.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П'ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення, при цьому відповідно до п.п. 15.5 п. 15 розділу VII "Перехідні положення" КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються через суд першої інстанції, який ухвалив відповідне рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя Гомельчук С.В.

кат. 10.2.4