Постановление суда № 77775083, 09.11.2018, Айдарський районний суд Луганської області (до 25.04.2025 - Новопсковський районний суд Луганської області)

Дата документу 09.11.2018

ЄУ № 420/459/17

Провадження №6/420/68/18

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 листопада 2018 року Новопсковський районний суд Луганської області

у складі: головуючого судді Проньки В.В.,

за участю секретаря судового засідання Сіренко А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт. Новопсков подання державного виконавця Новопсковського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській області ОСОБА_1 про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника ОСОБА_2 без вилучення паспортного документа,

ВСТАНОВИВ:

Державний виконавець Новопсковського районного ВДВС ГТУЮ у Луганській області ОСОБА_1 звернулася до суду з поданням, в якому просить тимчасово обмежити у праві виїзду за кордон без вилучення паспортного документа ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, до виконання зобов’язань, покладених на нього виконавчим листом №420/459/17 від 29.06.2017.

В обґрунтування своїх вимог державний виконавець зазначила, що на виконанні у Новопсковському районному ВДВС ГТУЮ у Луганській області знаходиться зведене виконавче провадження №55989626 з виконання виконавчого листа № 420/459/17, виданого 29.06.2017 Новопсковським районним судом Луганської області про стягнення з ОСОБА_2 на користь місцевого фонду охорони навколишнього природного середовища Заайдарівської сільської ради Новопсковського району Луганської області шкоди, спричиненої навколишньому природному середовищу внаслідок незаконної рубки дерев у розмірі 6653,46 грн. На даний час рішення Новопсковського районного суду Луганської області не виконано, боржник ухиляється від виконання рішення, не вживає заходів щодо виконання рішення за рахунок належного йому майна і доходів.

Державний виконавець в судове засідання не з’явилася, надала заяву про розгляд справи без її участі, на вимогах наполягає.

Відповідно до ч. 4 ст. 441 ЦПК України суд негайно розглядає подання про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за межі України без повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного (приватного) виконавця.

З огляду на викладене, у відповідності до положень ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового засідання технічним засобами не здійснювалося.

Суд, розглянувши подання, оцінивши докази, додані державним виконавцем на його обґрунтування, вважає, що подання задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом встановлено, що 03.07.2017 державним виконавцем Новопсковського районного ВДВС ГТУЮ у Луганській області ОСОБА_1 відкрито виконавче провадження по виконанню виконавчого листа № 420/459/17, виданого 29.06.2017 Новопсковським районним судом Луганської області про стягнення з ОСОБА_2 на користь місцевого фонду охорони навколишнього природного середовища Заайдарівської сільської ради Новопсковського району Луганської області шкоди, спричиненої навколишньому природному середовищу внаслідок незаконної рубки дерев у розмірі 6653,46 грн.

Відповідно до ст. 33 Конституції України, кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Статтею 6 Закону України «Про порядок виїзду з України та в’їзду в Україну громадян України» встановлено вичерпний перелік підстав для тимчасових обмежень у праві виїзду громадянина України за кордон, зокрема, у випадках, якщо він ухиляється від виконання зобов’язань, покладених на нього судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом, - до виконання зобов’язань.

Відповідно до ч.1 ст. 441 ЦПК України тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як захід забезпечення виконання судового рішення або рішення інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом.

Суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), якщо така особа ухиляється від виконання зобов’язань, покладених на неї відповідним рішенням, на строк до виконання зобов’язань за рішенням, що виконується у виконавчому провадженні (ч. 3 ст. 441 ЦПК України).

Відповідно до п.19 ч.3 ст.18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець має право у разі ухилення боржника від виконання зобов’язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов’язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів.

Право виконавця на звернення з поданням до суду про тимчасове обмеження у праві виїзду за кордон виникає лише у разі ухилення боржника від виконання, покладених на нього рішенням суду, або рішення іншого органу зобов'язань, тобто наявність лише самого зобов'язання та заборгованості по ньому не наділяє виконавця правом на звернення до суду з поданням про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за кордон. Окрім того, факт ухилення має підтверджуватись сукупністю доказів, які державний виконавець повинен зазначити у поданні та надати.

На момент звернення до суду з поданням факт ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням, повинен вже відбутися і бути об'єктивно наявним та вбачатися з матеріалів виконавчого провадження.

У зв'язку з цим, з метою всебічного і повного з'ясування всіх обставин справи, встановлення дійсних прав та обов'язків учасників спірних правовідносин, суду належить з'ясувати, чи дійсно особа свідомо не виконувала належні до виконання зобов'язання в повному обсязі або частково.

Оскільки відповідно до ч. 4 ст. 441 ЦПК подання розглядається судом негайно, без повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного виконавця, то саме на останнього покладається тягар доказування.

Звертаючись до суду з поданням про тимчасове обмеження в праві виїзду за межі України, державний виконавець посилалася на те, що боржник ОСОБА_2 ухиляється від виконання рішення суду, однак доказів на підтвердження вказаних обставин суду не надала.

Державний виконавець обмежилася лише наданням копій виконавчого листа, постанови про відкриття виконавчого провадження від 03.07.2018; викликів боржника, інформаційних довідок з державних реєстрів та довідок щодо майнового стану боржника, акту державного виконавця від 23.11.2017, що не є належними та достатніми доказами ухилення боржника від виконання зобов’язання.

Зі змісту подання не вбачається, що боржник виїжджав або має намір покинути територію України.

У матеріалах справи відсутні докази й з приводу того, що будучи належним чином повідомленим, боржник безпідставно не з'являвся на виклики державного виконавця.

Крім того, Закон України «Про виконавче провадження» містить перелік дій, які має право здійснювати державний виконавець при здійсненні виконавчого провадження. З наданого подання та доданих до нього копій документів не зрозуміло, чи були в повній мірі державним виконавцем застосовані, зазначені в даному Законі дії, які вказують на те, що забезпечити виконання вимоги про сплату заборгованості неможливо в іншій спосіб, окрім обмеження права виїзду боржника за кордон.

Таким чином, суд приходить до висновку, що подання державного виконавця не обґрунтоване, оскільки не містить жодних доказів, які б свідчили про те, що боржник ОСОБА_2 ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням Новопсковського районного суду Луганської області, виїжджав або має намір виїхати за межі України, доказів на підтвердження здійснення державним виконавцем всіх необхідних заходів для своєчасного і повного виконання рішення суду у відповідності до вимог Закону України «Про виконавче провадження», за результатами яких боржник не вчинив жодних дій, спрямованих на виконання рішення.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для обмеження конституційного права ОСОБА_2 вільно залишати територію України.

Крім того, суд звертає увагу державного виконавця на те, що ст. 377-1 ЦПК України, на яку вона посилається в поданні, втратила чинність 15.12.2017, а також на те, що в поданні та доданих до нього документах ім’я боржника зазначено невірно «Деник» замість «Денис».

Керуючись ст. 260-261, 353, 441 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні подання Новопсковського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській області ОСОБА_1 про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника ОСОБА_2 без вилучення паспортного документа відмовити.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана протягом п’ятнадцяти днів з дня її проголошення Луганського апеляційному суду через Новопсковський районний суд Луганської області.

У разі, якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п’ятнадцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п’ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку на її апеляційне оскарження.

Суддя: В.В. Пронька