Решение № 77689329, 04.10.2018, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 жовтня 2018 року Справа № 0440/6607/18 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі судді Дєєва М.В. розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області

про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

03.09.2018 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якому позивач просить:

- визнати бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови у здійсненні перерахунку пенсії відповідно до положень статті 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» та ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058 у розмірі 80 відсотків заробітної плати (доходу) застрахованої особи, визначеної відповідно до статті 40 Закону «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з якої обчислюється пенсія, але не менш як три розміри прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність протиправною;

- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити перерахунок та виплату недоотриманої пенсії ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 80 відсотків заробітної плати (доходу) застрахованої особи, визначеної відповідно до статті 40 Закону «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з якої обчислюється пенсія, але не менш як три розміри прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність з дати призначення пенсії.

В обґрунтування позовних вимог вказано, що позивач звернувся до відповідача із заявою про перерахунок пенсії відповідно до статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», при цьому відповідачем було відмовлено, оскільки у позивача недостатньо стажу на підземних роботах, у зв'язку з чим відсутні підстави застосовувати норми ст.8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці». Позивач вважає вказану відмову необґрунтованою та такою, що не відповідає вимогам чинного законодавства, у зв'язку з чим просив суд позовні вимоги задовольнити.

04.09.2018 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду було відкрито спрощене позовне провадження без виклику (повідомлення) сторін.

25.09.2018 року від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого вказано, що надана відповідачем відмова є обґрунтованою та прийнятою у відповідності до вимог чинного законодавства, у зв'язку з відсутністю необхідного пільгового стажу, у зв'язку з чим відсутні підстави застосовувати норми ст.8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці», у зв'язку з чим просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з 31.07.2013 року та отримує пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №1 відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

10.08.2018 року позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про перерахунок та виплату пенсії відповідно до ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з врахуванням ст.8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці».

14.08.2018 року листом №С13053-18 Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області відмовило позивачу, у зв'язку з відсутність необхідного стажу та вказано про неможливість зарахування до пільгового стажу період роботи позивача з 14.03.1988 року по 31.05.1990 року на посаді старшого механіка по електрообладнанню та освітленню на шахті Н.І. Сташкова.

Позивач не погоджується із вказаною відмовою відповідача та вважає її такою, що не відповідає вимогам законодавства, що і стало підставою для звернення з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Правовідносини, що виникли між сторонами, регулюються положеннями Закону України «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон №1788-ХІІ), Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058-IV) та Закону України "Про підвищення престижності шахтарської праці" (далі - Закон №345-VІ).

Відповідно до пункту 2 Розділу ХV Прикінцевих положень Закону №1058-ІV пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовам праці за списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та трудового стажу, передбаченого Законом №1788-XII.

Пунктом 16 Розділу ХV Прикінцевих положень Закону №1058-ІV передбачено, що положення Закону №1788-XII застосовуються в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах і за вислугу років.

Статтею 1 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» визначено, що дія цього Закону поширюється на працівників, які видобувають вугілля, залізну руду, руди кольорових і рідкісних металів, марганцеві, уранові, магнієві (солі калієво-магнієві та солі магнієві) та озокеритні руди, працівників шахтобудівних підприємств, які зайняті на підземних роботах повний робочий день, та працівників державних воєнізованих аварійно-рятувальних служб (формувань) у вугільній промисловості - за Списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженим Кабінетом Міністрів України (далі - шахтарі), та членів їх сімей

Відповідно до пункту 1.1е підрозділу 1 Розділу І Гірничі робити Списку №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 січня 2003 року №36 «Про затвердження списків виробництв, робіт, професій посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах», встановлено, що до вказаного розділу відносяться всі працівники, зайняті повний робочий день під землею обслуговуванням зазначених вище робітників і службовців (медперсонал підземних пунктів охорони здоров'я, працівники підземного телефонного зв'язку тощо).

Згідно ст. 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» мінімальний розмір пенсії шахтарям, які відпрацювали на підземних роботах не менш як 15 років для чоловіків та 7,5 років для жінок за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, встановлюється незалежно від місця останньої роботи, у розмірі 80 відсотків його заробітної плати (доходу), визначеної відповідно до статті 40 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", з якої обчислюється пенсія, але не менш як три розміри прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність. Для обчислення розміру пенсій за віком за кожний повний рік стажу роботи на підземних роботах до страхового стажу додатково зараховується по одному року.

Статтею 10 Закон України «Про підвищення престижності шахтарської праці» встановлено, що дія частини першої статті 7 і статті 8 цього Закону поширюється також на пенсіонерів, пенсія яким була призначена до набрання чинності цим Законом.

Фінансування додаткових витрат на виплату підвищеного розміру пенсії відповідно до статті 8 цього Закону здійснюється за рахунок коштів державного бюджету.

Аналізуючи вищезазначені положення законодавства, суд дійшов висновку, що основною умовою для виплати мінімального розміру пенсії шахтарям, які відпрацювали на підземних роботах 15 років для чоловіків за Списком №1, встановлюється незалежно від місця останньої роботи у розмірі 80% середньої заробітної плати шахтаря, але не менш, як три розміри прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність. Тобто статтею 8 цього Закону наявність права на мінімальну пенсію, не поставлено в залежність від часу роботи на підземних роботах.

Виплата такої пенсії відповідно до даної статі передбачає та встановлює лише сам факт відношення до Списку №1.

Судом встановлено, що загальний стаж роботи позивача складає 28 років 8 місяців 8 днів, що не заперечувалось сторонами, при цьому відповідачем було вказано, що стаж позивача на підземних роботах складає 13 років 08 місяців 24 дні та робота за списком №1 - 02 роки 02 місяці 18 дні, остання не була зарахована позивачу до пільгового стажу на підземних роботах, що і стало підставою для відмови позивачу у здійсненні перерахунку пенсії.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач не зарахував період роботи позивача з 14.03.1988 року по 31.05.1990 року на посаді старшого механіка по електрообладнанню та освітленню, оскільки вважає, що вказана посада не відноситься до працівників зайнятих повний робочий день під землею, при цьому не заперечує той факт, що робота позивача за вказаний період відноситься до Списку №1.

Крім того, згідно довідки №271 від 11.07.2018 року виданої ПАТ «ДТЕК ПАВЛОГРАДВУГІЛЛЯ» Виробничий структурний підрозділ «Шахтоуправління Дніпровське» вбачається в період з 14.03.1988 року по 31.05.1990 року позивач працював на посаді старшого механіка по електрообладнанню та освітленню, яка відноситься до Списку №1.

Також, відповідно до роздруківки загального страхового стажу роботи позивача вбачається, що період роботи позивача з 14.03.1988 року по 31.05.1990 року відноситься до Списку №1.

Враховуючи наведені вище обставини, та те що посада старшого механіка по електрообладнанню та освітленню відноситься до Списку 1, суд дійшов висновку, що стаж роботи позивача на підземних роботах, що складає понад 15 років, у зв'язку з чим у позивача наявне право на перерахунок пенсії відповідно до приписів ст. 8 «Про підвищення престижності шахтарської праці».

Суд зазначає, що відмова відповідача у зарахуванні вищевказаного періоду роботи позивача до його пільгового стажу носить формальний характер і не відповідає вимогам пенсійного законодавства.

Статтею 64 Конституції України визначено, що конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Відповідно до Розділу ІІ Конституції України право на соціальний захист віднесено до основоположних прав і свобод. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням і забезпечується ч. 2 ст. 22 Конституції України.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем не надано суду доказів стосовно правомірності прийнятого ним рішення.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є такими, що підлягають задоволенню.

Згідно ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до ч.1 ст.132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем - ОСОБА_1 при зверненні до суду понесені судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору за подання адміністративного позову до суду в розмірі 704,80 грн., що документально підтверджується квитанцією №0.0.1122065513.1 від 31.08.2018 року.

Враховуючи, що адміністративний позов задоволено повністю, сплачений позивачем судовий збір за подачу адміністративного позову до суду в сумі 704,80 грн. підлягає стягненню.

Керуючись ст.ст. 139, 243-246, 257-263 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (51500, АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м.Дніпро, вул.Набережна Перемоги, 26, код ЄДРПОУ 21910427) про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області у здійсненні перерахунку пенсії відповідно до положень статті 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» та ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058 у розмірі 80 відсотків заробітної плати (доходу) застрахованої особи, визначеної відповідно до статті 40 Закону «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з якої обчислюється пенсія, але не менш як три розміри прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність.

Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити перерахунок та виплату недоотриманої пенсії ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 80 відсотків заробітної плати (доходу) застрахованої особи, визначеної відповідно до статті 40 Закону «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з якої обчислюється пенсія, але не менш як три розміри прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність з дати призначення пенсії.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (51500, АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1) судовий збір у розмірі 704,80 грн. (сімсот чотири гривні вісімдесят копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені ст. ст.295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя М.В. Дєєв