Решение № 77689314, 09.10.2018, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 жовтня 2018 року Справа № 804/3718/18 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіГорбалінського В.В. за участі секретаря судового засіданняПасічника Т.В. за участі: позивача представника позивача представника позивача представника відповідача-1, 2 представника третьої особи ОСОБА_3 ОСОБА_4 ОСОБА_5 ОСОБА_6 ОСОБА_7 розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_3 до Дніпровської міської ради, Виконавчого комітету Дніпровської міської ради, третя особа - Департамент житлового господарства Дніпровської міської ради про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 (далі - позивач) звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Дніпровської міської ради, Виконавчого комітету Дніпровської міської ради, в якій просить, з урахуванням уточненої позовної заяви:

- визнати протиправною бездіяльність Дніпровської міської ради щодо забезпечення ОСОБА_3 впорядкованим соціальним житлом, яке має відповідати санітарним і технічним вимогам та зобов'язати Дніпровську міську раду прийняти рішення щодо забезпечення ОСОБА_3 впорядкованим соціальним житлом, яке має відповідати санітарним і технічним вимогам.

- визнати протиправною бездіяльність Виконавчого комітету Дніпровської міської ради щодо забезпечення ОСОБА_3 впорядкованим соціальним житлом, яке має відповідати санітарним і технічним вимогам та зобов'язати Виконавчий комітет Дніпровської міської ради прийняти рішення щодо забезпечення ОСОБА_3 впорядкованим соціальним житлом, яке має відповідати санітарним і технічним вимогам.

В обґрунтування позову позивачем зазначено, що останній має статус дитини, позбавленої батьківського піклування. Позивач зазначає, що ст. 4 Закону України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування» встановлює право на забезпечення житлом такої категорії дітей після завершення їх виховання в різних формах влаштування після досягнення ними 18-річного віку, якщо вони не мають свого житла відповідно до житлових нормативів або мають житло з характеристиками, нижчими за встановлені житлові нормативи - є гарантованим та охороняється державою. Відтак, позивач вважає, що приміщення, що було виділене йому на підставі ордеру, не відповідає жодним санітарним та технічним нормам, а проживання у ньому є неможливим. У приміщенні протікає стеля, відсутній ремонт, стіни коридору та самої кімнати уражені грибком (цвіллю), що викликають алергії, захворювання шкіри, дихальних шляхів, захворювання опорно-рухового апарата, приміщення не опалюється.

Ухвалою суду від 06.07.2018 року відкрито провадження у справі та призначено розгляд останньої за правилами загального позовного провадження.

31.08.2018 року на адресу суду від представника відповідача надійшов письмовий відзив на позов, в якому останній проти задоволення позовних вимог заперечував, посилаючись на те, що на підставі протоколу засідання комісії з питань надання житлової площі в гуртожитках комунальної власності територіальної громади м. Дніпра від 30.11.2017 № 7, заяв ОСОБА_3 та наданих документів, керуючись рішенням виконавчого комітету міської ради від 23.04.2013 року №179 «Про врегулювання питань щодо надання житлової площі та проживання в гуртожитках комунальної власності територіальної громади м. Дніпра» (зі змінами), Департаментом житлового господарства Дніпровської міської ради відповідно до розпорядження від 11.01.2018 року № 08 позивачу видано ордер від 15.01.2018 року серія НА № 10 на право зайняття житлової площі та реєстрацію в кімнаті № 315 у гуртожитку комунальної власності територіальної громади АДРЕСА_1, жилою площею 13,3 кв.м.

Ухвалою суду від 31.08.2018 року залучено у якості третьої особи Департамент житлового господарства Дніпровської міської ради.

20.09.2018 року Дніпропетровський окружний адміністративний суд ухвалив закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті.

Позивач та представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали у повному обсязі, надали пояснення, аналогічні викладеним в позовній заяві, просили суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідачів в судовому засіданні проти задоволення позову заперечував, посилаючись на письмовий відзив, що міститься в матеріалах справи, у зв'язку з чим у задоволенні позовної заяви просив відмовити.

Представник третьої особи в судовому засіданні проти задоволення позову заперечував, чим підтримав позицію, викладену відповідачем у письмовому відзиві на позовну заяву, у зв'язку з чим у задоволенні позовної заяви просив відмовити.

Заслухавши пояснення позивача, представників позивача, представника відповідачів, представника третьої особи, дослідивши матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, отримав статус дитини, позбавленої батьківського піклування 17.06.1994 року у зв'язку з відмовою батьків від виховання дитини, що підтверджується їх письмовою згодою, яка була засвідчена нотаріально.

Статус дитини, позбавленої батьківського піклування, підтверджується даними обліково-статистичної картки дитини №0300440.

ОСОБА_3 перебував на вихованні у закладі для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування - Магдалинівській спеціальній загально-освітній школі-інтернаті з 29.10.2002 року.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_3 перебуває на квартирному обліку з 18.06.2009 року у позачерговій черзі за №194, а у списку дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування за №21.

З 20.10.2017 року позивач перебуває на соціальному квартирному обліку за №1.

15.01.2018 року Державним департаментом житлового господарства Дніпровської міської ради на ім'я ОСОБА_3 був виданий ордер на житлову площу в гуртожитку комунальної власності територіальної громади м. Дніпра серія НА № 10, на право зайняття житлової площі та реєстрацію в кімнаті № 315 у гуртожитку комунальної власності територіальної громади АДРЕСА_1, жилою площею 13,3 кв.м.

Позивач, вважаючи, що надана житлова площа не відповідає санітарним та технічним нормам, передбачених для соціального житла, та такою, що є непридатною для проживання, звернувся із даною позовною заявою до Дніпропетровського окружного адміністративного суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 47 Конституції України кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Згідно статті 33 Закону України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування» - діти-сироти та діти, позбавлені батьківського піклування, які досягли 16 років, у разі відсутності в таких дітей житла мають право зараховуватися на квартирний облік та соціальний квартирний облік за місцем їх походження або проживання до встановлення опіки, піклування, влаштування в прийомні сім'ї, дитячі будинки сімейного типу, заклади для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, за заявою опікуна чи піклувальника, прийомних батьків, батьків-вихователів, адміністрації закладу, де проживає дитина, або органу опіки та піклування. Після досягнення 18 років такі діти протягом місяця забезпечуються соціальним житлом до надання їм благоустроєного житлового приміщення для постійного проживання.

Після завершення перебування дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, у відповідних закладах для таких дітей, дитячому будинку сімейного типу, прийомній сім'ї або завершення терміну піклування над такими дітьми та в разі відсутності в таких дітей права на житло обласні, Київська та Севастопольська міські, районні державні адміністрації, органи місцевого самоврядування забезпечують дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, а також осіб з їх числа протягом місяця у позачерговому порядку впорядкованим соціальним житлом.

Відповідно п. 64 Постанови Кабінету Міністрів України № 866 від 24 вересня 2008 року - у разі коли у дитини-сироти та дитини, позбавленої батьківського піклування, відсутнє житло, яке належить їй на праві власності (користування), або якщо повернення до нього неможливе, після досягнення дитиною 16-річного віку, служба у справах дітей за місцем походження або проживання дитини з рахуванням її бажання подає районній, районній у мм. Києві та Севастополі держадміністрації, виконавчому органові міської, районної у місті, сільської, селищної ради документи дитини, необхідні для взяття її на облік громадян, які потребують поліпшення житлових умов.

Статтею 1 Закону України «Про житловий фонд соціального призначення» визначено, що соціальне житло - житло всіх форм власності (крім соціальних гуртожитків) із житлового фонду соціального призначення, що безоплатно надається громадянам України, які потребують соціального захисту, на підставі договору найму на певний строк.

Частина 3 ст. 2 Закону України «Про житловий фонд соціального призначення» встановлює, що соціальне житло надається органами місцевого самоврядування.

Судом встановлено, що відповідачем - Дніпровською міською радою допущено бездіяльність, яка полягає у ненаданні позивачу, як особі позбавленої батьківського піклування, впорядкованого соціального житла, згідно з вимогами чинного законодавства.

Окрім цього, суд звертає увагу на той факт, що бездіяльність Дніпровської міської ради, як органу місцевого самоврядування, що надає соціальне житло, також полягає у тому, що таке житло не було надано позивачу у місячний строк, в той час, як відповідно до вимог ст. 33 Закону України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування» після досягнення 18 років такі діти протягом місяця забезпечуються соціальним житлом до надання їм благоустроєного житлового приміщення для постійного проживання.

Зазначені висновки суду підтверджується наявними матеріалами справи, в яких відсутнє підтвердження надання ОСОБА_3 впорядкованого соціального житла у місячний строк.

При цьому суд зазначає, що позивачу був виданий ордер від 15.01.2018 року на житлову площу в гуртожитку комунальної власності територіальної громади м. Дніпра серія НА № 10, на право зайняття житлової площі та реєстрацію в кімнаті № 315 у гуртожитку комунальної власності територіальної громади АДРЕСА_1, жилою площею 13,3 кв.м.

Відтак, оскільки позивачу, відповідно до зазначеного вище ордеру було надано житлове приміщення для постійного проживання, то вимога щодо зобов'язання відповідачів прийняти рішення щодо забезпечення ОСОБА_3 впорядкованим соціальним житлом, яке має відповідати санітарним і технічним вимогам є такою, що не підлягає задоволенню, з огляду на той факт, що право на отримання впорядкованого соціального житла припинило свою дій в момент видачі позивачу ордеру на житлове приміщення для постійного проживання.

Щодо вимог позивача до відповідача-2, а саме до Виконавчого комітету Дніпровської міської ради, суд зазначає наступне.

Як вже було встановлено судом, відповідно до ч. 3 ст. 2 Закону України «Про житловий фонд соціального призначення» соціальне житло надається органами місцевого самоврядування.

Враховуючи викладене, суд зазначає, що належним органом місцевого самоврядування в даному випадку є саме Дніпровська міська рада, а не її виконавчі органи.

А тому, суд дійшов висновку, що вимоги позивача до Виконавчого комітету Дніпровської міської ради, в даному випадку, не підлягають задоволенню.

Окремо суд звертає увагу, що відповідно до статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема:

1) спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження;

2) спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби;

3) спорах між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень;

4) спорах, що виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів;

5) за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, коли право звернення до суду для вирішення публічно-правового спору надано такому суб'єкту законом;

6) спорах щодо правовідносин, пов'язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму;

7) спорах фізичних чи юридичних осіб із розпорядником публічної інформації щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності у частині доступу до публічної інформації;

8) спорах щодо вилучення або примусового відчуження майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності;

9) спорах щодо оскарження рішень атестаційних, конкурсних, медико-соціальних експертних комісій та інших подібних органів, рішення яких є обов'язковими для органів державної влади, органів місцевого самоврядування, інших осіб;

10) спорах щодо формування складу державних органів, органів місцевого самоврядування, обрання, призначення, звільнення їх посадових осіб;

11) спорах фізичних чи юридичних осіб щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності замовника у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про особливості здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для гарантованого забезпечення потреб оборони", за винятком спорів, пов'язаних із укладенням договору з переможцем переговорної процедури закупівлі, а також зміною, розірванням і виконанням договорів про закупівлю;

12) спорах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів охорони державного кордону у справах про правопорушення, передбачені Законом України "Про відповідальність перевізників під час здійснення міжнародних пасажирських перевезень";

13) спорах щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років".

2. Юрисдикція адміністративних судів не поширюється на справи:

1) що віднесені до юрисдикції Конституційного Суду України;

2) що мають вирішуватися в порядку кримінального судочинства;

3) про накладення адміністративних стягнень, крім випадків, визначених цим Кодексом;

4) щодо відносин, які відповідно до закону, статуту (положення) громадського об'єднання, саморегулівної організації віднесені до його (її) внутрішньої діяльності або виключної компетенції, крім справ у спорах, визначених пунктами 9, 10 частини першої цієї статті.

3. Адміністративні суди не розглядають позовні вимоги, які є похідними від вимог у приватно-правовому спорі і заявлені разом з ними, якщо цей спір підлягає розгляду в порядку іншого, ніж адміністративне, судочинства і знаходиться на розгляді відповідного суду.

Отже, суд вважає за необхідне зазначити, що надання оцінки санітарним та технічним нормам наданого житлового приміщення для постійного проживання позивачу або встановлення відповідності наданого житлового приміщення для постійного проживання позивачу санітарним та технічним нормам не відноситься до юрисдикції адміністративних судів, оскільки регулювання житлових правовідносин належить до юрисдикції місцевих загальних судів у порядку цивільного судочинства.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовної заяви.

Відповідно до частини 1 статті 143 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Відповідно до частини 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, судові витрати, підлягають розподілу між сторонами пропорційно до розміру задоволених позивних вимог.

Керуючись ст. ст. 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_3 до Дніпровської міської ради, Виконавчого комітету Дніпровської міської ради, третя особа - Департамент житлового господарства Дніпровської міської ради про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Дніпровської міської ради щодо забезпечення ОСОБА_3 впорядкованим соціальним житлом.

В задоволенні позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності Дніпровської міської ради щодо забезпечення ОСОБА_3 житлом, яке має відповідати санітарним і технічним вимогам та зобов'язати Дніпровську міську раду прийняти рішення щодо забезпечення ОСОБА_3 впорядкованим соціальним житлом, яке має відповідати санітарним і технічним вимогам, а також про визнання протиправною бездіяльності Виконавчого комітету Дніпровської міської ради щодо забезпечення ОСОБА_3 впорядкованим соціальним житлом, яке має відповідати санітарним і технічним вимога та зобов'язати Виконавчий комітет Дніпровської міської ради прийняти рішення щодо забезпечення ОСОБА_3 впорядкованим соціальним житлом, яке має відповідати санітарним і технічним вимогам - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь Державного бюджету України судовий збір у розмірі 704,80 грн. (сімсот чотири гривні вісімдесят копійок).

Відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно ст. 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції, проте, відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Повний текст рішення суду складений 19 жовтня 2018 року.

Суддя В.В. Горбалінський