Решение № 77679883, 29.10.2018, Індустріальний районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Харкова)

Суддя Саркісян О. А.

Справа № 644/9120/16-ц

Провадження № 2/644/125/18

29.10.2018

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 жовтня 2018 року

Орджонікідзевський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого - судді Саркісян О.А.,

при секретарі - Зоріній Н.В.

з участю представника позивача за основним позовом - відповідача за зустрічним позовом ОСОБА_1 – ОСОБА_2,

представників відповідача за основним позовом – позивачки за зустрічним позовом ОСОБА_3 – ОСОБА_4, відповідачки за основним позовом- позивачки за зустрічним ОСОБА_3,

Розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, яка діє також як законний представник малолітньої ОСОБА_5, треті особи- Іваненко ОСОБА_6, Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради, Департамент реєстрації Харківської міської ради про визнання такими, що втратили право користування житловим приміщенням та за зустрічним позовом ОСОБА_3, яка діє також як законний представник малолітньої ОСОБА_5 до ОСОБА_1, треті особи - ОСОБА_7, Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради про усунення перешкод в користуванні житловим приміщенням, вселення та стягнення збитків,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою, яку в подальшому уточнив та просив усунути перепони, щодо володіння, користування та розпорядження ним квартирою за адресою АДРЕСА_1, визнати колишню дружину ОСОБА_3 та їх малолітню доньку ОСОБА_5 такими, що втратили право користування зазначеною квартирою.

В обґрунтування позову зазначив, що він є власником квартири АДРЕСА_2. З ним у квартирі зареєстрована його колишня дружина ОСОБА_3 та спільна дитина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1. Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 12.10.2015 року шлюб між ними був розірваний. Спору щодо місця проживання дитини немає, після розірвання шлюбу дитина залишилась проживати з матір’ю. Позивач зазначив, що відповідач на даний час зареєстрована у спірній квартирі, хоча фактично не проживає більш року, комунальні послуги не сплачує, не несе витрати на утримання жилплощі. Позивач вказує, що за весь час відсутності відповідача він в повному обсязі сплачує комунальні та інші необхідні платежі, забезпечує схоронність квартири, проводить за свій рахунок поточний ремонт, утримує в порядку прибудинкову територію. Зазначив, що відповідач не проживає у спірній квартирі без поважних причин. У зв’язку з цим, виникають проблеми зі сплатою надмірних комунальних послуг, які не надаються, але нараховуються за них, чим погіршують права позивача.

Відповідач ОСОБА_3, яка діє у власних інтересах та як законний представник в інтересах малолітньої дитини ОСОБА_5 звернулася до суду з зустрічною позовною заявою, в якій просила зобов’язати ОСОБА_1 не чинити перешкоди їй та ОСОБА_5 у користуванні квартирою №31 у будинку №17-А по вул. Електровозній у м. Харкові шляхом вселення у спірну квартиру, а також просила стягнути з відповідача на її користь збитки у розмірі 34000,00 грн.

Свій позов обґрунтовує тим, що вона та дитина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстровані за адресою ІНФОРМАЦІЯ_2, яка на праві власності належить ОСОБА_1 та ОСОБА_7 28.09.2015 року ОСОБА_1 змінив замки у спірній квартирі, відмовився надати їй ключі, відмовився надати їй та дочці право користування зазначеною квартирою. Шлюб між ними було розірвано рішенням Орджонікідзевського районного суду м.Харкова від 12.10.2015 року, яке набрало законної сили 23.10.2015 року. 27.02.2016 року вона звернулась із заявою до Орджонікідзевського відділу поліції ГУНП в Харківській області про те, що за адресою АДРЕСА_3 колишній чоловік відмовляється надати їй ключі від квартири. Позивач зазначила, що вона та її дитина, які мають право користування спірною квартирою не мають можливості користуватися, проживати у квартирі, через те, що відповідач з 28.09.2015 року постійно створює перешкоди у користуванні квартирою, внаслідок чого вони повинні проживати у орендованій квартирі з 01.10.2015 року по даний час, сплачуючи 2000 грн. за кожен місяць, що на день подачі позову складає 34000,00 грн.

В судовому засіданні позивач за основним позовом- відповідач за зустрічним позовом ОСОБА_1 свої позовні вимоги підтримав, проти зустрічних позовних вимог заперечує та зазначає, що спірна квартира належить йому та його матері ОСОБА_7 на праві власності. Відповідачка була зареєстрована в спірній квартирі після укладення їх шлюбу в якості його члена сім*ї- дружини. Після народження дитини вона також була зареєстрована в цій квартирі. Фактично в квартирі проживали він з дружиною та дитиною. В подальшому їх взаємовідносини погіршилися, відповідачка подала до суду позов про розірвання шлюбу та в вересні 2015 року забрала дитину, всі свої речі та речі, які вони набули в період шлюбу та виїхала з квартири. Покинула житло добровільно, залишивши ключі на тумбочці. З цього часу у відповідачки та дитини немає ключів від квартири та доступу до неї.

В подальшому в судове засідання позивач не з*являвся, посилаючись на незадовільний стан здоров’я, однак підтверджуючих документів про поважні причини неявки не подав.

В судовому засіданні представник позивача за основним позовом - відповідача за зустрічним позовом ОСОБА_1 – ОСОБА_2, позовні вимоги за основним позовом підтримала та просила їх задовольнити. Зустрічні позовні вимоги ОСОБА_3 не визнала, просила відмовити у їх задоволенні, зазначила, що квартира АДРЕСА_2 належить на праві приватної власності на житло ОСОБА_7, ОСОБА_1 ОСОБА_3 в зазначеній квартирі не проживає понад рік, а саме з жовтня 2015 року. ЇЇ особистих речей та майна у зазначеній квартирі немає. Також зазначила, що договір оренди квартири від 28.09.2015 року не є належним доказом по справі, оскільки у ньому відсутня відмітка щодо державної реєстрації. ОСОБА_1 є інвалідом 3 групи, не працює, має маленьку пенсію. ОСОБА_3 не надала доказів, а саме квитанції про сплату орендної плати у розмірі 2000 грн. Також зазначила, що ОСОБА_3 є власником будинку, що знаходиться у Сумській області, Охтирському району, с. Чупаховка, вул. Леніна, 20.

Відповідач за основним позовом – позивач за зустрічним позовом ОСОБА_3В та її представник ОСОБА_4 у судовому засіданні позовні вимоги за зустрічним позовом підтримали та просили їх задовольнити. Позовні вимоги за основним позовом не визнали, просили відмовити в їх задоволення. Пояснили, що ОСОБА_1 чинить їй та дитині перешкоди у користуванні квартирою №31 у будинку №17-а у м. Харкові, де вони зареєстровані. ОСОБА_1 змінив у квартирі замки, та не дає ключи. ОСОБА_1 останній час зловживав спиртними напоями, в такому стані вів себе аморально, що впливало на психіку дитини в тому числі. 27.09.2015 року вони знову на цій підставі посварилися, він фактично вигнав її з дитиною ввечері на вулицю і тому вона вимушена була ночувати у друзів. Обговорюючи з друзями цю проблему виявилося, що один з знайомих друзів може надати їй в оренду для тимчасового проживання квартиру. Наступного дня вона сказала чоловіку, що невдоволена його поведінкою та їм належить пожити окремо, щоб подумати як зберегти сім*ю , зібрала речі та переїхала до зйомної квартири. Ключі від спірної квартири в ході розмови на цю тему в неї забрав ОСОБА_1 і пішов з квартири. Пояснила, що вона хотіла зберегти сім*ю, хотіла своєю поведінкою напугати свого чоловіка, щоб він одумався. Через якийсь час вона хотіла повернутися проживати в квартирі, однак доступу до квартири в неї не було, як не було вільного доступу в квартиру і в їхньої доньки. 27.02.2016 року ОСОБА_3 зверталася з заявою до Орджонікідзевського відділу поліції ГУНП в Харківській області, щодо відмови колишнього чоловіка ОСОБА_1 надати ключі від спірної квартири. Також ОСОБА_3 зазначила, що з 01.10.2015 року по даний час вимушена проживати з дитиною на орендованій квартирі та сплачувати 2000 грн. щомісячно.

Представник третьої особи Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради у судове засідання не з’явилася, надала заяву про розгляд справи у її відсутності. Зазначила, що покладається на рішення суду.

Представник третьої особи Департаменту реєстрації Харківської міської ради у судове засідання не з’явилася, надала заяву в якій просила розглядати справу у її відсутність.

Третя особа ОСОБА_7 підтримала позовні вимоги свого сина ОСОБА_7 а.В. та заперечувала проти позовних вимог ОСОБА_3 в своїх інтересах та інтересах дитини. Зазначала, що в колишньої невістки є де жити з дитиною. Крім того пояснила, що заперечує проти того, щоб дитина залишалася зареєстрованою в квартирі батька, зазначаючи, що дитина повинна проживати та бути зареєстрованою разом з матір’ю. В подальшому у судове засідання не з’явилася, про день та час слухання справи повідомлена належним чином, причини неявки не повідомила.

Суд, вислухавши сторони та їх представників, дослідивши письмові докази, оцінивши надані докази в їх сукупності, прийшов до наступних висновків.

Відповідно до ч.1ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених позивачем вимог на підставі наданих сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, доказів.

Згідно з ч.3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх позовних вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Судом встановлено, що на підставі свідоцтва про право власності на житло від 24.12.1997 року №7-97-96565 2/3 частини квартири АДРЕСА_4 належить на праві спільної сумісної власності ОСОБА_7 та ОСОБА_1

А на підставі свідоцтва про право на спадщину ОСОБА_1 належить право власності на 1/3 частини цієї квартири. Загальна площа квартири 40,2 кв.м.(т.1, а.с. 4)

Як вбачається з довідки з місця проживання про склад сім’ї та прописку КП «Жилкомсервіс» дільниця №49 від 01.04.2016 року у квартирі АДРЕСА_5 зареєстровані ОСОБА_1 з 30.04.1993 року, ОСОБА_3 з 18.01.2006 року, ОСОБА_5 з 25.09.2009 року. (т.1, а.с.5)

Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 12.10.2015 року шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 був розірваний. Рішення набрало законної сили 23.10.2015 року.

Сторони мають дочку ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується копією свідоцтва про народження серія 1-ВЛ №069941.

Частиною 1 ст. 383 ЦК України та ст. 150 ЖК УРСР закріплені положення, відповідно до яких громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей та інших осіб.

Відповідно до ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

Як передбачено вимогами ч. 1 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Згідно ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Частиною 1 ст. 156 ЖК УРСР передбачено, що члени сім'ї власника жилого будинку, які проживають разом із ним у будинку, що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку, якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням.

За правилами ст. 405 ЦК України члени сім'ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону. Житлове приміщення, яке вони мають право займати, визначається його власником. Член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.

Відповідно до вказаної норми при вирішенні питання про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, враховуються причини її відсутності. Підставою для визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, може слугувати лише свідома поведінка такої особи, яка свідчить про втрату нею інтересу до такого житлового приміщення.

Як зазначила у судовому засіданні представник ОСОБА_1- ОСОБА_2 27.09.2015 року ОСОБА_3 з дитиною добровільно залишили спірну квартиру, вивезли всі свої особисті речі, ключи залишили. Після цього часу ОСОБА_3 ніякої змоги потрапити до квартири не робила. Не цікавиться квартирою та утриманням її, не сплачує за комунальні послуги.

З цими твердженнями суд не може погодитися виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалу ЖЄО №3885 від 27.02.2016 року, 27.02.2016 року, тобто ще до спливу одного року з моменту непроживання, ОСОБА_3 звернулася до Орджонікідзевського відділу поліції ГУ НП в Харківській області з заявою про те, що за адресою АДРЕСА_6 її колишній чоловік ОСОБА_1 відмовляється надати ключі від зазначеної квартири. За вказаними обставинами проведено перевірку, за результатами якої 07.03.2016 року Орджонікідзевським відділом поліції ГК НП в Харківській області перевірку було припинено.

У судовому засіданні були допитані свідки, а саме свідок ОСОБА_8 пояснила, що у вересні 2015 року ОСОБА_3 зателефонувала їй, та сказала, що вона посварилася з чоловіком, та їй нікуди йти. Він забрав у неї ключі від квартири. Їх спільний знайомий сказав, що є квартира, яку можна орендувати. ОСОБА_3 переїхала до орендованої квартири у неділю. Вона навідувалась у спірну квартиру до чоловіка, однак двері ніхто не відчиняв, на телефонні дзвінки не відповідав.

Свідок ОСОБА_9 пояснила, що коли переїжджала ОСОБА_3 з квартири, вона була поруч з нею, допомагала. ОСОБА_1 вдома не було. Зазначила, що зі слів ОСОБА_3 знає, що ОСОБА_1 зловживає спиртними напоями, веде себе в такому стані агресивно, настоював на тому, щоб ОСОБА_3 залишила квартиру.

Як зазначила у судовому засіданні ОСОБА_3, 28 вересня 2015 року ОСОБА_1 забрав у неї ключі від квартири. Їй з дитиною довелося покинути спірну квартиру, вона забрала особисті речі. Згодом намагалася повернутися до квартири. З цього приводу 27.02.2016 року зверталася до Орджонікідзевського відділу поліції. Однак, в квартиру потрапити не змогла.

ОСОБА_3 з 01.10.2015 року проживає з дитиною за адресою АДРЕСА_7, квартиру орендує на підставі договору оренди з ОСОБА_10 За оренду квартири сплачує щомісячно 2000 грн., що підтверджується розпискою про отримання грошових коштів ОСОБА_11

Відповідно до вимог ч.1,2ст.22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

З листа від 17.02.2017 року вбачається, що дитина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, перебуває під наглядом КЗОЗ «Харківська міська дитяча поліклініка №16» за адресою АДРЕСА_7. Зареєстрована за адресою ІНФОРМАЦІЯ_3.

За статтею 47 Конституції України, кожен має право на житло. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Згідно зі ст. 7 Сімейного кодексу України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною ОСОБА_4 України.

Відповідно до ст. 65 Житлового кодексу Української РСР особи, що вселилися в жиле приміщення як члени сім'ї наймача, набувають рівного з іншими членами сім'ї права користування жилим приміщенням, якщо при вселенні між цими особами, наймачем та членами його сім'ї, які проживають з ним, не було іншої угоди про порядок користування жилим приміщенням.

Згідно ст. 64 Житлового кодексу Української РСР до членів сім'ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім'ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство.

Якщо особи, зазначені в частині другій цієї статті, перестали бути членами сім'ї наймача, але продовжують проживати в займаному жилому приміщенні, вони мають такі ж права і обов'язки, як наймач і члени його сім'ї.

Відповідно до ч. 4 ст. 156 Житлового кодексу Української РСР до членів сім'ї власника будинку (квартири) належать особи, зазначені в частині другій статті 64 цього Кодексу. Припинення сімейних відносин з власником будинку (квартири) не позбавляє їх права користування займаним приміщенням.

Частиною 1 статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Згідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Позивачем ОСОБА_1 та його представником не надано суду належних та допустимих доказів та не доведено у судовому засіданні, що відповідач ОСОБА_3 з дитиною ОСОБА_5, не проживають у спірній квартирі більше року без поважних причин, не цікавляться квартирою, тому суд відмовляє в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання такими, що втратили право користування квартирою №31 по вул.Електровозній, 17-А в м.Харкові.

Натомість, позивачкою за зустрічним позовом ОСОБА_3 було доведено належними та допустимими доказами той факт, що ОСОБА_1 чинить їй та їх малолітній доньці перешкоди в користуванні квартирою за адресою м.Харків, вул.Електровозна, 17- А кв.31.

Що стосується доводів представника позивача за основним позовом та третьої особи ОСОБА_7 про наявність у відповідачки за основним позовом власного житла, то вони ніяким чином не доведені в суді.

Доводи представника позивача за основним позовом про недопустимість договорів оренди, укладених ОСОБА_3 суд не приймає до уваги з тих підстав, що вони не ґрунтуються на законі. Відповідно до ст.811ч.1 ЦК України договір найму житла укладається в письмовій формі.

Інших вимог до форми договору найма житла спеціальним законом, а саме ЦК України, не встановлено.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що зустрічний позов ОСОБА_3, яка діє у власних інтересах та як законний представник ОСОБА_5 обгрунтований та такий, що підлягає задоволенню, слід усунути створені перешкоди в користуванні житловим приміщенням шляхом вселення в квартиру АДРЕСА_8, а також стягнути з ОСОБА_1 понесені нею витрати на оренду житла в сумі 34000 грн.

Питання про розподіл судових витрат суд вирішує відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 4, 5, 13, 76-81, 82, 89, 133, 141, 265 ЦПК України, ст. 41 Конституції України, ст. ст. 16,22, 316, 319, 405, 811 ЦК України, ст. ст. 64, 65, 156 ЖК УРСР, суд-

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 ( ІПН НОМЕР_1, місце реєстрації 61111, АДРЕСА_9) до ОСОБА_3 ( ІПН НОМЕР_2, місце реєстрації 61111, АДРЕСА_9), яка діє також як законний представник малолітньої ОСОБА_5 ( ІНФОРМАЦІЯ_1, місце реєстрації 61111, АДРЕСА_9), треті особи- Іваненко ОСОБА_6 (місце реєстрації 61111, АДРЕСА_9), Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради 61002, м.Харків, вул.Чернишевська, 55), Департамент реєстрації Харківської міської ради ( майдан Конституції, 7 , м.Харків, 61003) про визнання ОСОБА_3 та ОСОБА_5 такими, що втратили право користування житловим приміщенням – квартирою №31 по вул.Електровозній, 17-А в м.Харкові – відмовити.

Зустрічні позовні вимоги ОСОБА_3, яка діє також як законний представник малолітньої ОСОБА_5 до ОСОБА_1, треті особи - ОСОБА_7, Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради про усунення перешкод в користуванні житловим приміщенням, вселення та стягнення збитків задовольнити.

Усунути створені перешкоди в користуванні житловим приміщенням ОСОБА_3 та ОСОБА_5 шляхом їх вселення в квартиру АДРЕСА_8.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 понесені нею витрати на оренду житла в сумі 34000 (тридцять чотири) тисячі грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 судовий збір в сумі 1280 грн.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Апеляційного суду Харківської області протягом 30 днів з дня його проголошення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи Харківському апеляційному суду через Орджонікідзевський районний суд м. Харкова.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлений 07.11.2018 року.

Суддя О.А.Саркісян