Решение № 77629528, 05.11.2018, Херсонський окружний адміністративний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 листопада 2018 р.м. ХерсонСправа № 540/2052/18 Херсонський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Морської Г.М., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,

встановив:

ОСОБА_1 (далі-позивач) звернулась до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області (далі-відповідач), в якому просить визнати протиправним припинення органами Пенсійного фонду України виплати пенсії позивачу за період з 01.06.2016 року по 31.07.2017 року; виплатити ОСОБА_1 заборгованість по пенсії за період з 01.06.2016 року по 31.07.2017 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що з 12.08.2009 року є пенсіонером за віком.

До 2014 року перебувала на обліку в Управлінні пенсійного фонду України Донецької області. Постановою Кабінету Міністрів України від 07.11.2014р. №595 було затверджено Тимчасовий порядок фінансування бюджетних установ, здійснення соціальних виплат населенню та надання фінансової підтримки окремим підприємствам і організаціям Донецької та Луганської областей. У зв’язку із цим у населеному пункті де мешкала позивач було припинено здійснення повноважень відповідним управлінням пенсійного фонду України до моменту повернення непідконтрольної території під контроль органів державної влади. Внаслідок вказаного, а також факту проведення антитерористичної операції ОСОБА_1 змушена була переміститись до м. Добропілля Донецької області, де була взята на облік як внутрішньо переміщена особа. У травні 2016 року власник квартири, де проживала позивачка відмовилась продовжувати з нею договір оренди квартири, у зв'язку з чим, вона змушена була переїхати до свого сина до АР Крим. Влітку 2017 року позивач повернулась до м. Херсона та була взята на облік як внутрішньо переміщена особа 7 липня 2017 року, отримала довідку за №6521002096. У цей же час позивач звернулась до ГУ ПФУ в Херсонській області із заявою про поновлення виплати пенсії та виплати заборгованості за період з 01.06.2016р. по 31.07.2017р. Проте, поновивши виплату пенсії, питання про виплату заборгованості вирішено було винести на розгляд комісії. Комісією Корабельної районної у місті Херсоні ради з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам було прийнято рішення про відмову ОСОБА_1 у виплаті пенсії за період з 01.06.2016 року по 31.07.2017 року у зв’язку із встановленням факту відсутності внутрішньо переміщеної особи за фактичним місцем проживання. Посилаючись на це рішення відповідач не провів пенсійні виплати позивачці за період з 01.06.2016 року по 31.07.2017 року.

Такі дії позивач вважає протиправними, що стало підставою для звернення до суду з даним позовом.

Ухвалою від 05.10.2018р. провадження у даній справі відкрите. Відповідачу надано п’ятнадцятиденний строк для надання відзиву на позовну заяву.

Пунктом 2 частинами 1 статті 263 КАС України визначено, що суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи, зокрема, щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.

Згідно із ч.ч. 2, 3 ст. 263 КАС України справи, визначені частиною першою цієї статті, суд розглядає у строк не більше тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі. Заявами по суті справи є позов та відзив.

Таким чином, суд розглядає адміністративну справу у письмовому провадженні без повідомлення її учасників.

Відповідачем надано до суду відзив на позовну заяву. Зі змісту відзиву на позовну заяву вбачається, що відповідач просить відмовити в задоволенні позову. Зокрема, зазначає, що вперше, позивач 10.07.2017 року звернулась до Управління із заявою про запит пенсійної справи, а також із заявою про розгляд питання щодо поновлення виплати пенсії, як внутрішньо переміщеній особі на комісії відповідно до Постанови Кабінету міністрів від 28.06.2016 № 365 “Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам”. Згідно рішення комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, витяг з Протоколу від 18.12.2017 року № 48, було вирішено відновити соціальну виплату ОСОБА_1 з 01.01.2018 року. 28.11.2017р. позивач звернулась до Управління із заявою про розгляд питання щодо виплати недоотриманої пенсій за період з 01.06.2016 по 31.07.2017 року. Управлінням було направлено лист від 30.11.2017 року № 16645/02 до Управління праці та соціального захисту населення Корабельної районної у місті Херсоні ради про розгляд даного питання. Комісією з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, витяг з Рішення № 6 від 05.02.2018 було відмовлено Позивачці у виплаті пенсії за період з 01.06.2016 по 31.07.2017 у зв'язку із встановленням факту відсутності внутрішньо переміщеної особи за фактичним місцем проживання/перебування, зазначеним у заяві про призначення (відновлення) соціальної виплати, згідно з листом Головного центра обробки спеціальної інформації Держприкордонслужби від 23.10.2017 року №0.64- 34657/0/15-17. Згодом ОСОБА_1 звернулась до суду та рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 08.06.2018 року позов задовольнили частково. Визнано протиправним рішення комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам щодо відмови у призначенні ОСОБА_1 пенсії за період з 01.06.2016 року по 31.07.2017 року. Забов'язано комісію з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам при управлінні праці та соціального захисту населення Корабельної районної у м. Херсоні ради повторно розглянути питання щодо призначення (відновлення) пенсії ОСОБА_1 за період з 01.06.2016 року по 31.07.2017 року та вирішити відповідне питання з урахуванням правової позиції суду, наведеної в даному рішенні. Комісією з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, витяг з Рішення № 30 від 20.08.2018 було відмовлено позивачці у виплаті пенсії за період з 01.06.2016 по 31.07.2017 у зв'язку із встановленням факту відсутності внутрішньо переміщеної особи за фактичним місцем проживання/перебування. Із вказаних підстав вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, проаналізувавши норми чинного законодавства, суд встановив наступні обставини.

Згідно копії пенсійного посвідчення № НОМЕР_1 (серії ААД) ОСОБА_1, 25.07.1953р.н. є пенсіонером з 12.08.2009р., дія посвідчення визначена як "довічно".

Довідкою №6521002096 від 11.07.2017 року, яка міститься в матеріалах справи підтверджено, що позивач також є внутрішньо переміщеною особою.

З червня 2016 року виплату пенсії позивачу припинено, що не заперечується сторонами та підтверджується копією атестату ОСОБА_1 №6458, виданий Добропільським об'єднаним УПФУ Донецької області від 15.08.2017 року.

07 липня 2017р. позивач звернулася до Управління пенсійного фонду України в Херсонській області із заявою про поновлення пенсії та виплату недоотриманої пенсії за період з 01.06.2016 року по 31.07.2017 року. Виплату пенсії було поновлено, а питання виплати заборгованості винесено на розгляд комісії.

На першому засіданні комісії Корабельної районної у місті Херсоні ради з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам вирішення даного питання відкладено по причині відсутності атестату.

Друга комісія Корабельної районної у місті Херсоні ради відбулася 5 лютого 2018 року, рішенням якої відмовлено позивачу у виплаті пенсії за період з 01.06.2016 року по 31.07.2017 рік у зв’язку із встановленням факту відсутності внутрішньо переміщеної особи за фактичним місцем проживання.

Не погоджуючись з рішенням комісії Позивач звернулася до Херсонського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом про визнання протиправним рішення Комісії від 05.02.2018 року та зобов’язання вчинити певні дії.

Рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 08.06.2018 року у справі №821\755\18 позов задоволено частково: визнано протиправним рішення комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам щодо відмови у призначенні ОСОБА_1 пенсії за період з 01.06.2016 року по 31.07.2017 року. Забов'язано комісію з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам при управлінні праці та соціального захисту населення Корабельної районної у м. Херсоні ради повторно розглянути питання щодо призначення (відновлення) пенсії ОСОБА_1 за період з 01.06.2016 року по 31.07.2017 року та вирішити відповідне питання з урахуванням правової позиції суду, наведеної в даному рішенні.

Після набрання чинності судовим рішенням, 20 серпня 2018 року відбулося засідання комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо перемішеним особам, на якому рішенням №30 від 20.08.2018 року, розглянувши рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 08.06.2018 року, відмовлено у призначенні (відновлені) пенсії ОСОБА_1 за вказаний період у зв’язку із встановленням факту відсутності внутрішньо переміщеної особи за фактичним місцем проживання, тобто з тих же самих підстав.

Посилаючись на вказане рішення, відповідач не проводив пенсійні виплати позивачці за період з 01.06.2016 року по 31.07.2017 року.

Позивач, вважаючи вказані дії протиправними, звернулася до суду з даним позовом.

Вирішуючи спірні правовідносини суд враховує наступні обставини та приписи законодавства.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Таким чином, право особи на отримання пенсії, як складова права на соціальний захист, є її конституційним правом.

Відповідно до Преамбули Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” (далі - Закон № 1058) цей Закон, зокрема, розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій.

Зміна умов і норм загальнообов'язкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону.

Статтею 4 Закону № 1058 встановлено, що законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, цього Закону, закону про недержавне пенсійне забезпечення, законів, якими встановлюються умови пенсійного забезпечення, відмінні від загальнообов'язкового державного пенсійного страхування та недержавного пенсійного забезпечення, міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (далі - закони про пенсійне забезпечення), а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні.

Частиною 3 статті 4 Закону № 1058 визначено, що виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються: види пенсійного забезпечення; умови участі в пенсійній системі чи її рівнях; пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат; джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення; умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.

Статтею 5 Закону № 1058 передбачено, що дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом, зокрема, визначаються порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням; порядок використання коштів Пенсійного фонду та накопичувальної системи пенсійного страхування.

Таким чином, правовим актом, яким, зокрема, визначено підстави припинення пенсійних виплат, є Закон України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”. Інші нормативно-правові акти у сфері правовідносин, врегульованих Законом № 1058, можуть застосовуватися за умови, якщо вони не суперечать цьому Закону.

Статтею 49 Закону № 1058 визначено підстави припинення та поновлення виплати пенсії.

Так, частиною першої цієї статті визначено, що виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється:

1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості;

2) у разі смерті пенсіонера;

3) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд;

4) в інших випадках, передбачених законом.

Вказаний перелік є виключним.

З аналізу зазначених норм Закону № 1058 слідує, що припинення виплати пенсії можливе лише за умови прийняття пенсійним органом відповідного рішення і лише з підстав, визначених ст. 49 Закону № 1058.

Отже, спеціальним Законом не передбачено можливості припинення виплати пенсії через встановлення факту відсутності внутрішньо переміщеної особи за фактичним місцем проживання..

Оскільки виплата пенсії позивачу припинена не з підстав, передбачених Законом № 1058, суд дійшов висновку про неправомірність таких дій відповідача.

Закріплюючи на конституційному рівні право на соціальний захист кожного громадянина, без будь-яких винятків, держава реалізує положення статті 24 Конституції України, відповідно до яких громадяни мають рівні конституційні права і не може бути обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Держава, відповідно до конституційних принципів, зобов'язана гарантувати право громадянина на одержання призначеної йому пенсії незалежно від того, де проживає особа, якій призначена пенсія.

Таким чином, зміна пенсіонером місця проживання не може бути підставою для позбавлення його конституційного права на отримання соціального захисту, у тому числі отримання пенсії.

Отже, встановивши обставини справи, які свідчать про те, що єдиною підставою для припинення виплати пенсії позивачу стало встановлення факту відсутності внутрішньо переміщеної особи за фактичним місцем проживання, суд дійшов висновку, що у спірному випадку встановлено факт порушення відповідачем конституційного права позивача на соціальний захист.

Крім цього необхідно відмітити наступне.

Статтею 24 Конституції України встановлено, що громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

В даному випадку наявність у позивача статусу внутрішньо переміщеної особи створює для неї, на відміну від інших громадян України, певні перешкоди в отриманні її пенсії, яка призначена у зв'язку з трудовою діяльністю, та потребує від пенсіонера здійснення додаткових дій, не передбачених Законами щодо пенсійного забезпечення, зокрема, ідентифікація особи, надання заяви про поновлення виплати пенсії, яка була припинена органом Пенсійного фонду без прийняття відповідного рішення тощо.

Як зазначив Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) в рішенні у справі “Пічкур проти України”, яке набрало статусу остаточного 07 лютого 2014 року, право на отримання пенсії як таке, стало залежним від місця проживання заявника. Це призвело до ситуації, в якій заявник, пропрацювавши багато років у своїй країні та сплативши внески до системи пенсійного забезпечення, був зовсім позбавлений права на пенсію лише на тій підставі, що він більше не проживає на території України (пункт 51 цього рішення). У пункті 54 вказаного рішення ЄСПЛ зазначив, що наведених вище міркувань ЄСПЛ достатньо для висновку про те, що різниця в поводженні, на яку заявник скаржився, порушуваластаттю 14 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно з якою користування правами та свободами, визнаними в Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою - статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національних меншин, майнового стану, народження, або за іншою ознакою, у поєднанні зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції, якою передбачено право кожної фізичної або юридичної особи мирно володіти своїм майном та закріплено, що ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбаченихзакономі загальними принципами міжнародного права.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що в діях відповідача містяться ознаки дискримінації відносно позивача, як внутрішньо переміщеної особи, та відсутність єдиного підходу до виплати пенсій громадянам України згідно діючого законодавства.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з пунктом 2 Прикінцевих положень Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, у період до перетворення Пенсійного фонду України в неприбуткову самоврядну організацію (стаття 58 зазначеного Закону) він функціонує як центральний орган виконавчої влади на підставі норм цього Закону та Положення про Пенсійний фонд України, яке затверджує Президент України.

Стаття 46 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" передбачає, що нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії. У цьому разі частина суми не отриманої пенсії, але не більш як за 12 місяців, виплачується одночасно, а решта суми виплачується щомісяця рівними частинами, що не перевищують місячного розміру пенсії. Нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.

Суд зазначає, що ГУПФУ в своїх поясненнях, наданих на адресу суду, не посилається на будь-яке рішення органів Пенсійного фонду України про зупинення пенсійних виплат позивачу, також, суду не надано копій відповідних рішень.

Відповідно до частин 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об’єктивному дослідженні.

Тобто, за результатами розгляду поданих до суду заяв по суті справи та доданих до них документів, суд дійшов висновку, що рішень про припинення з червня 2016 року пенсійних виплат ОСОБА_1 органами Пенсійного фонду України не приймалось взагалі.

Таким чином, у органів Пенсійного фонду України були відсутні, встановлені Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", підстави для зупинення пенсійних виплат з червня 2016 року.

Суд вважає помилковою позицію відповідача про необхідність звернення із зазначеним позовом до ГУ ПФУ у Донецькій області, яким припинено виплату позивачці пенсії з 01.06.2018р., оскільки на сьогодні ОСОБА_1 як пенсіонер перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Херсонській області і зверталась до відповідача про виплату заборгованості із пенсії їй як внутрішньо переміщеній особі за період з 01.06.2016 року по 31.07.2017 року.

Також суд відмічає, що рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 08.06.2018 року у справі №821\755\18, яке набрало законної сили 10.07.2018р. встановлено відсутність у органів Пенсійного фонду України, встановлених Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", підстави для зупинення ОСОБА_1 пенсійних виплат з червня 2016 року.

ГУ ПФУ у Херсонській області брало участь у даній справі як третя особа, відтак знало про рішення суду, його зміст та висновки, проте продовжувало бездіяльність щодо невиплатити ОСОБА_1 заборгованості з пенсії за період з 01.06.2016 року по 31.07.2017 року.

Відтак суд визнає протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області щодо невідновлення виплати пенсії ОСОБА_1 за період з 01.06.2016 року по 31.07.2017 року.

Наслідком визнання протиправної бездіяльності є зобов’язання відповідача нарахувати та виплатити ОСОБА_1 заборгованість з пенсії за період з 01.06.2016 року по 31.07.2017 року.

Зазначений вище спосіб правового захисту порушеного права позивачки, на думку суду, є належним у даній справі.

Частиною 1 статті 139 КАС України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа..

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області щодо невідновлення виплати пенсії ОСОБА_1 за період з 01.06.2016 року по 31.07.2017 року.

Зобов’язати Головне управління Пенсійного фону України Херсонської області (код ЄДРПОУ 21295057) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (код ІПН НОМЕР_1) заборгованість з пенсії за період з 01.06.2016 року по 31.07.2017 року.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фону України Херсонської області (код ЄДРПОУ 21295057) на користь ОСОБА_1 (код ІПН НОМЕР_1) судові витрати по сплаті судового збору у сумі 704,8 грн..

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П'ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення, при цьому відповідно до п.п. 15.5 п. 15 розділу VII "Перехідні положення" КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються через суд першої інстанції, який ухвалив відповідне рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя Морська Г.М.

кат. 10.2.4