Решение № 77629254, 06.09.2018, Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

06 вересня 2018 року м. Рівне №817/397/18

Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Махаринця Д.Є. за участю секретаря судового засідання Свінтозельської К.І. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник ОСОБА_1,

відповідача: представник не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

ОСОБА_2 акціонерного товариства "Костопільський завод скловиробів" доГоловного управління Державної фіскальної служби у Рівненській області визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

13 лютого 2018 р. Приватне акціонерне товариство «Костопільський завод скловиробів» звернулось до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Рівненській області в якому просило:

визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Рівненській області від 01.11.2017 р., №0007871401 на суму 635 587,00 грн., штрафна санкція - 158 897,00 грн., №0007881402 на суму 157 709,61 грн., штрафна санкція - 34 674,84 грн., №0037911202 на суму 401 674,00 грн., №0007861401 на суму 940 839,00 грн., штрафна санкція - 57 146,00 грн.

Позовні вимоги в повній мірі були підтримані представником позивача в судовому засіданні.

Позивач вважає такі висновки безпідставними, такими, що не відповідають фактичним обставинам справи та просить позов задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, суду пояснив, що висновки податкового органу ґрунтуються на тому, що в ході проведеної перевірки податковим органом не було встановлено факту здійснення поставок по ланцюгу постачання позивача з контрагентами. Висновки податкового органу про відсутність фактичного здійснення господарських операцій ґрунтується виключно на даних інформаційних баз податкового органу.

Крім того, контролюючим органом зазначено, що фактичне місце переміщення товару не відповідає його задекларованому придбанню, що надані підприємством на підтвердження господарських операцій первинні документи відповідають зовнішнім формальним ознакам, однак не відображають реальний рух активів та фактичних учасників операцій. Також, при виплаті доходів нерезидентам, Товариством не перерахувало в бюджет податок з доходу нерезидента.

Розглянувши наявні матеріали та фактичні обставини справи, дослідивши і оцінивши надані докази в їх сукупності, суд з’ясував наступне.

Внаслідок проведеної виїзної документальної позапланової перевірки ПрАТ «Костопільський завод скловиробів» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства по взаємовідносинах з контрагентами, ГУ ДФС у Рівненської області складено №1046/17-00-14-01/30923971 від 06.10.2017 року, яким зафіксовано виявлені перевіркою порушення вимог податкового законодавства.

Згідно акту, перевіркою стверджується про розбіжності між даними платника податку та даними перевірки в сумі 282 079,00 грн., які виникли за рахунок порушення ПрАТ «Костопільський завод скловиробів» вимог Податкового кодексу України в частині нарахування податкових зобов’язань з ПДВ (не відновлення податкового кредиту) на вартість непоставленого газу від ТОВ «Форс Поінт». В акті контролюючий орган зазначає, що ПДВ, сплачене в ціні перерахованого авансу ТОВ «Форс-поінт» за газ природній було віднесено до складу податкового кредиту в жовтні 2015 року.

03 липня 2015 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ФОРС-ПОІНТ» ( в договорі Постачальник) та ОСОБА_2 акціонерним товариством «Костопільський завод скловиробів» (в договорі Покупець) було укладено Договір №03/07/2015-г на постачання природного газу для власних потреб.

Відповідно до п.1.1. предметом цього Договору є постачання природного газу Постачальником, який діє на підставі Ліцензії серії АЕ №287921 від 30.04.2014 року (на постачання природного газу, газу (метану) вугільних родовищ за нерегульованим тарифом) Споживачу, який зобов’язується прийняти і оплатити природний газ в обсязі, визначеному на умовах цього Договору.

30 вересня 2015 року між ТОВ «ФОРС-ПОІНТ» та ПрАТ «КЗС» було укладено Додаткову угоду №3 до Договору №03/07/2015-г на постачання природного газу для власних потреб від 03.07.2015 року, згідно якої пункт 2.1 Основного договору доповнено тим, що Постачальник зобов’язувався постачати природний газ Споживачу в жовтні 2015 року в об’ємі 850 тис. куб.м.

19 жовтня 2015 року листом за вих.№860 Костопільським управлінням по експлуатації газового господарства ПАТ «Рівнегаз» повідомлено ПрАТ «Костопільський завод скловиробів» про те, що відповідно до наданих НАК «Нафтогаз України» станом на 16.10.2015 року планових обсягів подачі природного газу промисловим споживачам області на жовтень місяць 2015 року, підприємству зняті ресурси природного газу в обсязі 850 тис.куб.м згідно укладеного договору на постачання природного газу з ТОВ «ФОРС-ПОІНТ».

Водночас, ТОВ «ФОРС-ПОІНТ» надіслала на адресу ПрАТ «Костопільський завод скловиробів» гарантійний лист від 19.10.2015 року вих.№263/10/2015, в якому підтверджено, що плановий ліміт природного газу, що був заведений станом на 01.10.2015 року в об’ємі 850 тис.куб.м постачальником буде доведений та не знімався.

В той же час, на виконання умов договору №03/07/2015-г на постачання природного газу для власних потреб від 03.07.2015 року ПрАТ «Костопільський завод скловиробів» здійснив оплату природного газу ТОВ «ФОРС-ПОІНТ» за жовтень 2015 року в сумі 1 692 472 грн. 50 коп.:

15.10.2015 року в сумі 1 000 000, 00 грн.

16.10.2015 року в сумі 170 000, 00 грн.

16.10.2015 року в сумі 492 472, 50 грн.

Судом встановлено, що податкові накладні зареєстровані в ЄРПН без порушення термінів реєстрації, її дані відповідають даним додатку 5 до податкової декларації з податку на додану вартість.

Так, судом встановлено на даний час сторонами договору не виконані зобов’язання в повній мірі. Угоди про розірвання або припинення дії договору відсутні. Законодавством встановлений термін протягом якого особа може звернутись за захистом своїх майнових прав до суду.

Відповідно до ст. 275 Цивільного кодексу України загальний строк позовної давності встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ст. 276 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

В матеріалах справи міститься Постанова про визнання ПраТ «Костопільський завод скловиробів» потерпілим у кримінальному провадженні за №12017100100003698 від 28.03.2017 року, яке було відкрито за статтею - шахрайство

Таким чином, суд приходить до висновку, що законних підстав для списання заборгованості і сторнування податкового кредиту у позивача не має.

Згідно акту, перевіркою встановлено відображення в бухгалтерському та податкових обліках операцій з придбання товарів у ТОВ «Океан МК» (ТОВ «Експоград») та ТОВ «Укрнеохім». Відповідачем стверджується, що відповідно до системи співставлення показників податкових зобов’язань та податкового кредиту на рівні ДФС України ТОВ «Океан МК» (ТОВ «Експоград») та ТОВ «Укрнеохім» не придбавало соди кальцинованої, відповідно до наявної інформації не мало можливості виготовити їх самостійно. Аналізом наданої до перевірки залізничних накладних встановлено, що даний товар (сода кальцинована) доставлялась на ПрАТ «Костопільський завод скловиробів з Російської федерації, відповідно графі «власник товару» не зазначено постачальниками ТОВ «Океаніт МК» (ТОВ «Експоград») та ТОВ «Укрнеохім». Відсутність такого реквізиту первинного документу не дало змоги ідентифікувати походження товару. До перевірки не надано документів, що підтверджують транспортування товарів, які б підтверджували поставку товарів ТОВ «Океаніт МК» (ТОВ «Експоград») та ТОВ «Укрнеохім». Враховуючі вищенаведене, задекларована господарська операція із придбання у ТОВ «Океаніт МК» (ТОВ «Експоград») та ТОВ «Укрнеохім» не відбулося у дійсності, рух активів не відбувся. При цьому ТМЦ, ідентичні задекларовані ПрАТ «Костопільський завод скловиробів по взаємовідносинах із ТОВ «Океаніт МК» (ТОВ «Експоград») та ТОВ «Укрнеохім» були в наявності та використані у господарській діяльності, що підтверджується даними регістрами бухгалтерського обліку.

З даними твердженням, які викладені в акті суд не погоджується. Дані обставини спростовуються матеріалами справи.

10 квітня 2015 року між ПрАТ «Костопільський завод скловиробів» (в договорі Покупець) та ТОВ «Експоград» (в договорі Постачальник) було укладено договір купівлі-продажу №1/1004.

Відповідно до п.1.1. договору Продавець зобов’язується передати, а Покупець прийняти та оплатити хімічну продукцію (Товар). Номенклатура, кількість, ціна, строки та умови поставки погоджуються сторонами в додаткових угодах та додатках, специфікаціях, які являються невід’ємною частиною договору.

Згідно видаткових накладних була здійснена поставка товару від ТОВ «Експоград»:

№Вид документу№ ВНДата випискиЗагальна сума поставкив т.ч. ПДВ1Видаткова накладна117.04.2015561143,8893523,982Видаткова накладна216.06.20151502928,00250488,003Видаткова накладна330.06.2015472640,2678773,334Видаткова накладна1-270727.07.2015841511,46140251,915Видаткова накладна1-300730.07.20151008390,30168065,056Видаткова накладна2-060806.08.2015 344190,9857365,16 Всього 4 730 804,88788 467,43На виконання умов договору Покупцем були перераховані кошти за поставлений товар в загальній сумі 4 730 804,88 (Чотири мільйони сімсот тридцять тисяч вісімсот чотири) грн. 88 коп.

Згідно витягу ЄДР станом на 01.01.2016 року зареєстроване ТОВ «Експоград», основним видом діяльності товариства є «Оптова торгівля хімічними продуктами». Тому, твердження податкового органу, що даний контрагент не міг здійснювати поставку кальцинованої соди є таким, що не відповідають дійсності.

4 квітня 2016 року між ПрАТ «Костопільський завод скловиробів» (Покупець) та ТОВ «Укрнеохім» (Продавець) було укладено контракт №22/04/16

Відповідно до п1.1 контракту Продавець зобов’язується поставити, а Покупець зобов’язується прийняти та оплатити кальциновану соду марки Б (код ТНВЕД - НОМЕР_1) далі іменується товар.

Відповідно до пункту 3.1. поставки товару здійснюється на умовах поставки DDP «Інкотермс 2010» ст.. Костопіль, Львівської залізниці.

В 2016 році Продавець здійснив на адресу Покупця товарів (Сода кальцинована марки Б) на загальну суму без ПДВ 1269912,60 грн. крім того ПДВ в сумі 253982,72 грн.

№Вид документу№Дата випискиЗагальна сума поставкив т.ч. ПДВ1Видаткова накладна217.06.20161 43072,00190512,002Видаткова накладна322.06.2016 р.380824,3263470,72 Всього 1 523 896,32253 982,72На виконання умов договору Покупцем були перераховані кошти за поставлений товар в загальній сумі 1523896,32 (Один мільйон п’ятсот двадцять три тисячі вісімсот дев’яносто шість) грн. 32 коп. (копії платіжних доручень додаються).

Поставка продукції підтверджується видатковими накладними, транспортування товару здійснювалось залізницею. Оплата була здійснена в повному обсязі відповідно до умов договору. Після отримання товару товару на складі покупця, сода була оприбуткована на складі з подальшим списанням на складальний цех для виготовлення шихти, яка є основною складовою при виробництві склотари. Використання соди у виробництві підтверджується лімітно забірними картками та звітами про використання сировини.

Згідно з п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, реєстрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків та зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи (ч.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»). Первинні документи - це документи ,які містять відомості про господарську операцію (п. 2.1 Положення №88). Господарська операція - дія чи подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов"язань, власному капіталі підприємства (ст.1 Закону про бухоблік).Господарські операції відображаються в бухобліку методом їх суцільного та безперервного документування. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення прав та обов'язків. При цьому загальними вимогами, додержання яких є необхідним для чинності правочину, встановлено, що правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (ч. 5 ст. 203 цього Кодексу).

Отже одним із юридичних елементів дійсності правочину є його спрямування на реальне настання правових наслідків, що ним обумовлені. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

З аналізу наведених норм вбачається, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Таким чином, наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов'язковою умовою для формування податкового кредиту, і вказана обставина є визначальною для дослідження під час розгляду цієї скарги.

Суд зазначає, що наявність або відсутність окремих документів, як і певні недоліки в їх заповненні (описка, помарка, не заповнення певного реквізиту) носять оціночний характер та не є безумовною підставою для висновку про позбавлення їх юридичної сили та доказовості, а відтак не є і підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних, зокрема інших первинних документів, випливає, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце (відбулися).

Згідно з п. п. 14.1.13 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України безоплатно надані товари, роботи, послуги: а) товари, що надаються згідно з договорами дарування, іншими договорами, за якими не передбачається грошова або інша компенсація вартості таких товарів чи їх повернення, або без укладення таких договорів; б) роботи (послуги), що виконуються (надаються) без висування вимоги щодо компенсації їх вартості; в) товари, передані юридичній чи фізичній особі на відповідальне зберігання і використані нею.

З огляду на викладене, безоплатно надані товари, роботи/послуги не відповідають змісту правовідносин, що склались між ПрАТ «Костопільський завод скловиробів» та ТОВ «Експоград» і ТОВ «Укрнеохім». Оскільки, податковим кодексом визначено чіткий перелік господарських операцій, які підпадають під визначення безоплатно отримані товари.

Тому, висновок податкового органу про те, що господарські операції, які мали місце бути з контрагентами ТОВ «Експоград» і ТОВ «Укрнеохім» є безоплатно отриманими товарами, роботами/послугами не ґрунтується на законі.

Реальність здійснення господарських операцій підтверджується наданими до перевірки документами договорами поставки та купівлі-продажу, видатковими накладними, залізнодорожними накладними, податковими накладними та платіжними дорученнями, копіями оборотно-сальдових відомостей тощо.

Відповідно до п. 200.1 ст. 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом (п. 200.2 ст. 200 ПК України).

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (п. 200.3 ст. 200 ПК України).

Згідно з п. 200.4 ст. 200 ПК України, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг;

б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

У відповідності до п. 198.2. ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається:

дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п. 198.3. ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п. 198.6. ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

У разі, якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Відповідно до обставин, які викладені та підтверджені Відповідачем в акті перевірки, зазначені податкові накладні зареєстровані в ЄРПН без порушення термінів реєстрації, її дані відповідають даним додатку 5 до податкової декларації з податку на додану вартість за (контрагент ТОВ «Експоград» та ТОВ «Укрнеохім») та включені ПрАТ «Костопільський завод скловиробів» до складу податкового кредиту податкової декларації з податку на додану вартість. Станом на дату написання акту за даними автоматизованого співставлення податкових зобов’язань та податкового кредиту на рівні ДПА України не встановлено розбіжностей між податковими зобов’язання ТОВ «Експоград» і ТОВ «Укрнеохім». та податковим кредитом ПрАТ «Костопільський завод скловиробів».

Таким чином, наведеними нормами Податкового кодексу визначено підстави для формування платником податкового кредиту і до таких підстав віднесено: наявність господарської операції наслідком якої є поставка товару (робіт, послуг), сплата (нарахування) ПДВ, у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), факт сплати податку на додану вартість має підтверджуватися відповідними податковими накладними, використання придбаних товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Окрім того, право на податковий кредит не може ставитися у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами.

Відповідачем, на якого відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України покладено обов'язок щодо доказування правомірності прийнятого рішення, не доведено того, що сторонами укладено угоди не з метою реального настання правових наслідків, а з метою порушення публічного порядку.

Таким чином, суми ПДВ, що були віднесені ПрАТ «Костопільський завод скловиробів» до складу податкового кредиту на підставі податкових накладних, які були зареєстровані його контрагентами на підставі ст. 201 ПК України, є правомірними

Контролюючим органом в акті перевірки зазначено, що при виплаті доходу нерезидентам ООО «ОСОБА_3 ЄВРАЗИЯ» РФ та ООО «ЄМ ЄС СИ-ЄС ДЖИ СИ СИ Рус» РФ, «FISHERMAN INVESTMENTS OOD» (республіка Болгарія) товариство не отримувало та не перераховувало в бюджет податок з доходу нерезидента за ставкою 15%, чим порушено вимоги Податкового кодексу України та Конвенції між Урядом України та Урядом Російської федерації про уникнення подвійного оподаткування доходів і майна та попередження ухилень від сплати податків.

Судом встановлено, що 06.02.2015 року між ПрАТ «Костопільський завод скловиробів» та ООО»ОСОБА_3 ЄВРАЗИЯ» РФ було укладено договір №313-S-2014. Предметом контракту – послуги по проведенню перевірки (аудиту) BRC IOP завод. Підприємством ПрАТ «Костопільський завод скловиробів» перераховано нерезиденту ООО «ОСОБА_3 ЄВРАЗИЯ» РФ за надані послуги валютні кошти в сумі 45000,00 євро.

Судом встановлено, що 20 лютого 2017 року між ПрАТ «Костопільський завод скловиробів» та ООО «ЄМ ЄС СИ-ЄС ДЖИ СИ СИ Рус» РФ укладено контракт №200217. Предметом даного контракту – надання інжинірингових послуг по настройці та запуску в роботу інспекційної машини. На виконання умов договору нерезидентом ООО «ЄМ ЄС СИ-ЄС ДЖИ СИ СИ Рус» РФ було надані послуги на суму 1800,00 Євро

Як зазначено в акті, контролюючий орган підтверджує, що ПрАТ «Костопільський завод скловиробів» надано довідки, видані Міжрегіональною інспекцією Федеральної податкової служби по централізованій обробці даних №07-11/09059 від 05.03.2015 р. та №2-8-11/20712 від 10.05.2017 р. про те що податок з доходів було сплачено на території Російської Федерації.

Судом встановлено, що в період що перевірявся ПрАТ «Костопільський завод скловиробів» здійснило виплату дивідендів за результатами господарської діяльності за 2016 рік нерезиденту «FISHERMAN INVESTMENTS OOD». Перевіркою підтверджено статус податкового резидента компанії «FISHERMAN INVESTMENTS OOD» наданою для перевірки Довідки про податкову резиденцію, видану національним агентством доходів територіального управління регіону ОСОБА_1 відділенням у м. Шумен 31.05.2017 р. №2700000034. Відповідно до цього документа, «FISHERMAN INVESTMENTS OOD» зареєстрована в республіці Болгарія в цілях оподаткування відповідно до Конвенції «Про уникнення подвійного оподаткування» укладеного між Республіками Болгарія та договірними сторонами, що приєдналися до неї, та сплачує податок на дохід у Республіці Болгарія, отриманий у будь-якій частині світу.

Виходячи з цього, відповідно до Податкового кодексу України, ПрАТ "Костопільський завод скловиробів" не сплачує податок на прибуток (доходи) нерезидента, оскільки є підстава для звільнення від оподаткування прибутку нерезидента, а саме: подана відповідно до вимог статті 103 глави 10 розділу II Податкового кодексу України належним чином легалізована перекладена відповідно до законодавства України довідка, яка підтверджує, що нерезидент є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України про уникнення подвійного оподаткування.

Твердження контролюючого органу про те, що товариством було порушено вимоги Конвенції між Урядом України та Урядом Російської федерації, республіки Болгарія про уникнення подвійного оподаткування доходів і майна та попередження ухилень від сплати податків є необґрунтованими.

Відповідно до ст. 20 Конвенції «Інші доходи» - ОСОБА_1 доходів, які виникають з джерел у Договірній державі і про які не йдеться в попередніх статтях цієї угоди, можуть оподатковуватись і цій державі» В даному випадку у коментованій статті зазначається альтернативний варіант сплати податку з доходу нерезидента. Сторони вправі самі вирішувати, в якій країні сплачувати даний податок. Прямої вимоги сплачувати податок на території України дана конвенція не містить.

Окрім цього, позивачем були надані суду довідки, що з отриманих сум оподаткування здійснювалось на території РФ, що є прямим доказом сплати податку у Договірній державі.

Суд звертає увагу, що при написанні Акту ГУ ДФС у Рівненській області користувалась шаблоном, не досліджувала реальність взаємостосунків між підприємствами, не робила детального аналізу ситуації, що дає змогу стверджувати про безпідставні припущення та міркування податкового органу, які ґрунтуються не на реальному та детальному аналізу, а лише на власних припущеннях.

В судовому засіданні Позивачем в порядку ст. 134 КАС України було подано заяву про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу. Позивачем надано документи, які реально підтверджують понесені ним правничі витрати (договір, акти виконаних робіт, платіжні доручення).

Суд вважає що дана сума підлягає задоволенню виходячи з наступного:

Відповідно до ст. 134 КАС України передбачено витрати на професійну правничу допомогу, а саме:

1. Витрати, пов’язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

2. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб’єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Загальна сума підтверджених правничих послуг (витрат) становить 12200,00 грн.

Таким чином, позивачем в повній мірі надані підтверджуючі документи на реальність понесених витрат на правничу допомогу, що підтверджуються матеріалами справи.

Заслухавши пояснення представників сторін, повно і всебічно з'ясувавши всі обставини адміністративної справи в їх сукупності, перевіривши їх дослідженими у судовому засіданні доказами, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст.7 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Такий підхід узгоджується з практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23.07.2002 у справі "Компанія "Вестберґа таксі Актіеболаґ" та Вуліч проти Швеції" суд визначив, що "... адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі і поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління".

Частиною 1 статті 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень, суди перевіряють, зокрема, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про те, що відповідач не довів правомірності свого рішення, в той час як позивачем позовні вимоги підтверджені належними та допустимими доказами, оспорювані рішення відповідача не відповідають критерію законності та обґрунтованості, відтак, адміністративний позов слід задовольнити повністю.

Враховуючи положення ч.1 ст.139 КАС України, суд стягує на користь позивача понесені ним судові витрати, які підлягають відшкодуванню, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Рівненській області №0007881402, №0007871401, №0007861401 та № НОМЕР_2 від 01.11.2017 року.

Стягнути із суб'єкта владних повноважень - Головного управління ДФС у Рівненській області (вул.Відінська, 12, м.Рівне, 33023; ідентифікаційний код 39394217), за рахунок його бюджетних асигнувань, на користь позивача ОСОБА_2 акціонерного товариства "Костопільський завод скловиробів" (вул.Дерев'яна, 7, м.Костопіль, Рівненська область, 35000; ідентифікаційний код 30923971) 35797,91 гривень (тридцять п'ять тисяч сімсот дев'яносто сім гривень дев'яносто одна копійка) судових витрат по сплаті судового збору.

Стягнути із суб'єкта владних повноважень - Головного управління ДФС у Рівненській області (вул.Відінська, 12, м.Рівне, 33023; ідентифікаційний код 39394217), за рахунок його бюджетних асигнувань, на користь позивача ОСОБА_2 акціонерного товариства "Костопільський завод скловиробів" (вул.Дерев'яна, 7, м.Костопіль, Рівненська область, 35000; ідентифікаційний код 30923971) 12 200 гривень (дванадцять тисяч двісті грн.) судових витрат на професійну правничу допомогу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Махаринець Д.Є.