Решение № 77591095, 06.09.2018, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 вересня 2018 року Справа № 0440/5926/18 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді – Голобутовського Р.З.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов’язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

06.08.2018 ОСОБА_1 (далі – ОСОБА_1, позивач) звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі – ГУ ПФУ в Дніпропетровській області, відповідач), в якій просить:

- визнати неправомірними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області у вигляді відмови призначити пенсію на пільгових умовах за віком, відповідно до п. а) ч.1 ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", з часу досягнення віку 50 років;

- зобов’язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити і виплатити пенсію на пільгових умовах за віком відповідно до п. а) ч.1 ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", починаючи з 16.02.2018, тобто з дня досягнення віку 50 років, до 06.06.2018 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 15.02.2018 досягнув пенсійного віку. 14.02.2018 звернувся з відповідними документами до структурного підрозділу відповідача щодо призначення йому пенсії на пільгових умовах з часу досягнення ним віку 50 років, а саме з 16.02.2018. У свою чергу посадові особи відповідача прийняли в позивача документи та зазначили, що заяву про призначення пенсії надавати не потрібно, оскільки спочатку необхідно перевірити документи, і в разі підтвердження наданими документами права на призначення пенсії, посадові особи відповідача зателефонують йому.

На переконання позивача, відповідачем допущено протиправну бездіяльність, що полягає у нездійсненні перерахунку пенсії з 16.02.2018, оскільки визначений законом строк подачі заяви про призначення пенсії ним був пропущений з вини відповідача.

Ухвалою суду від 08.08.2018 відкрито провадження у справі та ухвалено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.

03.09.2018 до суду від відповідача надійшов письмовий відзив на позовну заяву, в обґрунтування якого зазначено, що право на призначення пенсії в ОСОБА_1 виникло з 16.02.2018. Проте, лише 06.06.2018 позивач звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії на пільгових умовах та додатково надав заяву про несвоєчасне звернення за призначенням пенсії, у зв’язку з відсутністю підтверджуючих документів. Тобто, звернення відповідача відбулось пізніше трьох місяців з дня досягнення позивачем пенсійного віку, у зв’язку з чим відповідач вважає позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню. З огляду на викладене, просить відмовити в задоволенні позовних вимог.

Відповідно до вимог пункту 2 частини першої статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Суд, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив таке.

Право на призначення пенсії у ОСОБА_1 виникло з 16.02.2018

06.06.2018 позивач звернувся до Верхньодніпровського відділу обслуговування громадян (офісний центр) Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії на пільгових умовах за Списком №1 та додатково надав заяву про несвоєчасне звернення за призначенням пенсії, у зв’язку з відсутністю підтверджуючих документів.

З матеріалів справи видно, що пенсію позивачу призначено з 06.06.2018.

Вважаючи дії відповідача щодо призначення та виплати пенсії ОСОБА_1 з 06.06.2018 протиправними, позивач звернувся до суду з даною позовною заявою.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам та вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд зазначає наступне.

Статтею 8 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закону №1058-IV) передбачено, що право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають: 1) громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані інвалідами в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом; 2) особи, яким до дня набрання чинності цим Законом була призначена пенсія відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення" (крім соціальних пенсій) або була призначена пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) за іншими законодавчими актами, але вони мали право на призначення пенсії за Законом України "Про пенсійне забезпечення" - за умови, якщо вони не отримують пенсію (щомісячне довічне грошове утримання) з інших джерел, а також у випадках, передбачених цим Законом, - члени їхніх сімей.

Відповідно до статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

Таким чином, за умови досягнення відповідного пенсійного віку та наявності страхового стажу громадяни України незалежно від місця їх постійного проживання мають право на призначення пенсії за віком.

Положеннями частини 1 статті 44 Закону №1058-IV встановлено, що заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.

Відповідно до пункту 1 частини 1 ст.45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку, зокрема, пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

Як вже було зазначено судом, позивач досягнув пенсійного віку 15.02.2018, проте із заявою про призначення пенсії звернувся лише 06.06.2018, тобто пізніше трьох місяців з дня досягнення ним пенсійного віку.

Твердження позивача про те, що він діяв по усній вказівці відповідача, суд не приймає до уваги адже жодним доказом дане твердження не підтверджується.

Таким чином, саме з 06.06.2018, тобто з дня звернення ОСОБА_1 призначена та виплачується пенсія за віком.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що відповідач під час призначення пенсії за віком ОСОБА_1 діяв відповідно до вимог чинного законодавства, а відтак відсутні підстави для задоволення позовної заяви.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти на підставі і в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Згідно з частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.

Відповідно до частини 1 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості

Згідно з частиною 1 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу

Відповідно до частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд зазначає, що відповідач як суб'єкт владних повноважень довів правомірність своїх дій. Натомість, позивачем не доведено та не підтверджено належними доказами обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 2, 9, 73, 77, 139, 241-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 (вул. ІІІ – провулок Шкільний, 2, с. Посуньки, Верхньодніпровський район, Дніпропетровська область, 51700, РНОКПП НОМЕР_1) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул. Набережна Перемоги, 26, м. Дніпро, 49094, код ЄДРПОУ 21910427) про визнання дій протиправними та зобов’язання вчинити певні дії - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя ОСОБА_2