Решение № 7753421, 02.12.2008, Межівський районний суд Дніпропетровської області

Справа №2-20/2008 p.

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 грудня 2008 року. смт. Межова

Межівський районний суд Дніпропетровської області в складі: головуючого судді Риб'янець С. А., при секретарі Головатенко А.О., з участю представників позивача - ОСОБА_1,

відповідача - адвоката ОСОБА_2 розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт. Межова цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок злочину, -

ВСТАНОВИВ:

29 серпня 2007 року до Межівського районного суду Дніпропетровської області звернувся ОСОБА_5 з позовом про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок злочину. Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що разом з відповідачем уклали договір оренди автомобіля, марки МАЗ-5336 державний номер НОМЕР_1 з правом викупу у мешканців Донецької області ОСОБА_6 та ОСОБА_7. Розмір орендної плати склав 5000 доларів США, що у еквіваленті складає 25 250 гривень. У подальшому позивач за власні кошти зняв вказаний автомобіль з обліку у м. Красноармійськ Донецької області та поставив на облік на своє ім'я в Покровському МРЕО Дніпропетровської області. На орендований автомобіль ОСОБА_5 витратив 25 520 гривень власних коштів. Також позивач використовував автомобіль для підприємницької діяльності, а за оренду ним було сплачено ОСОБА_6 та ОСОБА_7 2020 гривень. В 2004 році ОСОБА_5 за 4 545 гривень придбав причеп до автомобіля.

Деякий період 2004 року та по жовтень 2005 рік, як позивачем так і відповідачем орендна плата за автомобіль не сплачувалась, тому орендодавці вимагали повернення автомобіля або сплати за нього усієї вартості. 28 жовтня 2005 року ОСОБА_3 з ОСОБА_4 домовився продати автомобіль та повернути орендодавцям кошти. Купівля-продажа автомобіля була оформлена Красноармійською товарною біржею. Ціна угоди склала 8000 доларів США (35 350 тис. гривень), з яких покупець за домовленістю з позивачем передав 7000 доларів США відповідачу ОСОБА_4, так як ОСОБА_3 необхідно було терміново повернутись в смт. Межова. Решту коштів покупець пообіцяв передати після зняття причепа з обліку.

01 листопада 2005 року біля 10.00 години позивач ОСОБА_3 приїхав до ОСОБА_4 з вимогою повернути гроші, але останній відмовився повертати їх, мотивуючи відмову незрозумілими висловлюваннями. Потім ОСОБА_3 запропонував відповідачу нотаріально оформити договір позики на суму 40 тисяч гривень, на що ОСОБА_4 погодився та пішов у будинок за паспортом. Під час очікування на позивача та ОСОБА_6 у подвір'ї був здійснений напад невідомими для них людьми, які посадили їх у автомобіль та повезли у невідомому напрямку. Через деякий час вони були в м. Павлограді і позивач, давши пояснення Павлоградському ВБЗЕЗ УМВС в Дніпропетровській області, приїхав додому. З того часу ОСОБА_4 більше він не бачив, а завдану матеріальну та моральну шкоду не відшкодовано. За заподіяння майнової шкоди шляхом обману або зловживання довірою ОСОБА_4 визнано винним у скоєнні злочину, передбаченого ч.2 ст. 192 КК України, але шкоду, як на досудовому слідстві, так і судовому слідстві відповідач не відшкодував. Просить стягнути з ОСОБА_4 35 350 гривень матеріальної шкоди та 2000 гривень моральної шкоди.

У судовому засіданні позивач підтвердив викладені обставини. Підтримав позов. Враховуючи, що відповідач повторно не з'явився у судове засідання згідний на заочний розгляд справи.

Відповідач в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, причини неявки не повідомив.

Допитані у судовому засіданні свідки ОСОБА_7 та ОСОБА_6 підтвердили обставини передачі ще у 2003 році ОСОБА_5 та ОСОБА_4 автомобіля МАЗ, що належав і ОСОБА_6, і ОСОБА_7. Оренду цього автомобіля, з оплатою в 100 доларів США в місяць, за домовленістю сторін надавали на три роки з правом викупу за ціною в еквіваленті 5000 доларів США. Однак тільки у серпні 2004 року ОСОБА_5 CO. сплатив ОСОБА_7 спочатку одну тисячу гривень. У жовтні та грудні цього ж року ОСОБА_8 оплатив грошима оренду ОСОБА_7. В жовтні 2005 року ОСОБА_5 та ОСОБА_4 вирішили продати вказаний автомобіль та знайти покупця. Автомобіль 28 жовтня 2005 року продано ОСОБА_4, а гроші до цього часу не повернуті. Хоча ОСОБА_4 і визнано винним у заподіянні значної майнової шкоди шляхом обману та зловживання довірою, ним заподіяної шкоди не відшкодовано.

Суд, вислухавши пояснення позивача, з'ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, враховуючи, що позивач не заперечує проти ухвалення заочного рішення вважає, що позов підлягає задоволенню.

Вироком Межівського районного суду від 07 листопада 2006 року відповідач визнаний винним у скоєнні злочину, передбаченого ч.2 ст. 192 КК України за заподіяння значної майнової шкоди шляхом обману або зловживання довірою, тому ОСОБА_4 зобов'язаний відшкодувати матеріальну шкоду в повному обсязі, що передбачено ч. 1 ст. 1166 ЦК України.

Як встановлено з матеріалів кримінальної та цивільної справи, майнова шкода завдана позивачу ОСОБА_5, витікає з договору купівлі-продажу автомобіля, який був оформлений Красноармійською товарною біржею Донецької області. Розмір матеріальної шкоди, завданої ОСОБА_4 ОСОБА_5, визначений вироком суду у розмірі 35350 гривень.

Пленум Верховного Суду України у п.9 постанови «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31.03.1995 року №4 роз'яснив, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань, яких зазнав позивач.

При цьому суд, виходячи із аналізу наданих доказів, не отримав від позивача ОСОБА_5 підтверджень завдання йому моральної шкоди. Виходячи з засад розумності, виваженості та справедливості, суд вважає, що у відшкодуванні моральної шкоди ОСОБА_5 слід відмовити.

В силу статті 224 ЦПК України у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло повідомлення про причини неявки або якщо зазначені ним причини визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Керуючись, ст. ст. 208, 224, 1166, 1167 ЦПК України, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок злочину задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 35 350 гривень (тридцять п'ять тисяч гривень триста п'ятдесят гривень). В стягненні 2000 гривень моральної шкоди ОСОБА_3 з ОСОБА_4 - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави мито у сумі 353 гривні 50 копійок.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь УДКУ у Межівському районі ГУДКУ в Дніпропетровській області ОКПО 24231023 р/р №31217259700162 код платежу 22050000 МФО 805012 банк ГУДКУ у Дніпропетровській області витрати на інформаційне-технічне забезпечення судових процесів, пов'язаних з розглядом цивільних справ у розмірі 30 гривень.

Заяву про апеляційне оскарження рішення може бути подано до апеляційного суду Дніпропетровської області через Межівський районний суд протягом десяти днів після його проголошення. Апеляційна скарга подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження, або в порядку ч.4 ст. 295 ЦПК України.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яку може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.